Співтовариство Стих_и

Вид:: короткий; повний

Стих_и_я

Мысли на сельском лугу

23.07.14, 20:16
авторский стих, летняя философия

Кто ко мне стучится снова -
Шепчет лестно: я люблю?
Радуга, внизу - корова...
Стебель сам жую, плюю…

На лугу сверчковый лепет
Заглушит любовь-мечту…
Даже с неба птичка метит.
Рад... Ведь я природу чту.

Ох... Обмана много снова,
Прелых слов: тебя люблю.
Вот коржи печёт корова -
Побегу и вновь вступлю...

Может всё же мне, как тетерь,
Взвиться ввысь, да в радугу?
Дождь пройдёт, и вольный ветер
Освежит всё на лугу.

© Copyright: Виталий Тугай, 2014

Коментарі: 28

black-victor

Липень

22.07.14, 16:47
my poetry

І вітру наспів серпанковий,

Повітря присмак – геть вершковий,

І в виноградів зелен-листя

Червоним сипнуло намисто.

Скарбничками красунь Багдаду

Шипшини світяться смарагдом,

Чекають на ловців тямущих

Смородини відкриті мушлі.

Без хабарів, без сплати мита,

Червоним золотом облиті

І куполи, і бані вишень

Між завтра сном і днем колишнім.

І день черпає без упину

В долоні синь ультрамарину

І п’є з колодязної діжки,

Розбивши хмарок біг безгрішний.

І, витерши в краплинах губи,

Як зірка, більше ніж ютюба,

Так безпідставно (хоч хоробро)

Нам стверджує: «Все буде добре».

Коментарі: 9

dugme

Под этим безоблачным небом
Мы вас, победителей ждем.
У нас будет свой День Победы,
Победы над смертью и злом.

Сквозь пули, гранаты и мины,
Вы в сердце своем пронесли
Большую любовь Украины,
Прекрасной и светлой земли.

Вам, воины, слава и память,
Презревшим тревоги и страх.
И желто-небесное знамя,
Как жизнь, в ваших крепких руках.

Над битыми ложью и бредом
Водрузим его навсегда.
У нас будет свой День Победы
И счастье любви и труда.

Коментарі: 15

Mandry

Загубленій в минулому...

21.07.14, 23:54

Ти знаєш, люба, просто хочеться свободи!

Щоб просто так – розбігтися і полетіть.

Щоб вигнати із серця всі земні тривоги…

Щоб просто бути, вірить і віддано любить!

Ти знаєш, мила, я сумую за тобою…

Ти ж несла мої мрії на своїх руках.

А поруч тебе – я була сама собою.

І всі проблеми просто тали на очах.

Ти знаєш, рідна, часто згадую про тебе…

Ми разом, бУло, відбивались від нахаб.

Ти мОя половинка, моє обличчя друге.

Моєї юності душа й усіх чеснот генштаб!

Коментарі: 14

black-victor

Старая фотография

21.07.14, 14:19
my poetry

Вы, верно, знаете – прозрачны и грустны

Под прессом времени вбирают фото блеклость,

Раскопки давние на берегах Десны

Теряют значимость, осмысленность и резкость.

Неясным абрисом, как водный знак купюр,

На солнце летнее беспечно смотрит юность,

В одежде страшненькой, где полный «от кутюр»,

В период, где лихой судьбе слегка вздремнулось.

Среди костров и в каше битого стекла,

Средь песен матерных и целиком лиричных,

Средь неуменья ждать и делать людям зла,

В какой прекрасной форме пребывала личность.

Проходит сена дух, закат, «Стрелучий Тор»,

И ожиданье впереди Большой Дороги,

Где вы, иллюзии, что есть еще простор,

И… угадай, кого впрягут вот в эти дроги?

Пусть все колумбы устремились в Новый Свет,

Но (по Стругацким) остров – очень обитаем.

Не удивляйся, мой потрет меняет цвет.

Причем здесь грусть седин? Я просто выцветаю.

Коментарі: 2

Mandry

Я так давно не бачила зірок!

20.07.14, 19:32

Я так давно не бачила зірок!

Вони приречені на нас дивитись з неба.

Кокетливо моргають між гілок

Й нічого іншого здається вже нетреба.

У просторі розгублена, милуюсь,

Як дощ краплинами руйнує спокій плеса.

Промокла трохи, але не хвилююсь -

Я почуваюсь якось майже безтілесно…

Я зазвичай гучна і балакуча

Притихла й слухаю, як гомонять дерева.

Їм вторить вітер і трава пахуча…

Я слухаю. Їх бесіда іде крізь мене…

Ніч. Залишили вудилища в спокої.

У самоті цінуєм затишок природи…

Ліс. Озеро.І нас, рибалок, двоє…

Нам добре так! Ми, певно, з дикої породи.

Вогонь готує нам смачну вечерю.

Вогонь вже сушить наші мокрі, теплі речі.

І спогад про цивілізовану оселю –

Такий пустий, смішний і дуже недоречний.

День був важким, насиченим, бурхливим –

По тілу розтікається блаженна втома.

В таких місцях час плине хаотично…

Незчулися як сплив – і вже пора додому.

http://pshenochka.avtor.me/note/11813

Коментарі: 29

Vivyenn

Отрывок.

19.07.14, 17:42
мое творчество, травести

Он мне Вас запретил утешать.
Отчего же я с Вами на "Вы"?
С неизменной улыбкой травы
Глаз весенних, но Вам всё решать.

И, сверкающий счастья исток,
Оградили, и заперли гордо.
Чем же Вам так близка эта морда?
Дайте мне хоть печали глоток.

Знаю, это жестокий шантаж.
Что б то ни было, не отвернусь я.
Так откройте мне тайны и чувства,
Мой душистый букет, мой мираж.

Коментарі: 35

black-victor

Привід

19.07.14, 17:15
my poetry

Ми вчора святкували прибуття,

Тепер п’ємо за пластикові вікна,

І сенси швидкоплинного буття

Крізь призму алкоголю геть помітні.

І серед літа нас не зігріва,

То не в напоях справа – одностайно,

Половою розсиплються слова,

«Немає, - зазначала б молодь, - драйву»

За що там завтра «Будьмо, піднімай!»

Не келихи, не чаші – просто чашки?

Так, за новий планшет мейд ін Китай,

Він скільки грамів, кажеш ти, завважки?

Пообірвались всі наші гачки

І залишились між колод підводних,

Як губернатор-екс, товариш Чмир

Казав про рухи душ все благородних?

І як ти той пасьянс не розкладай,

Кому – начхать, а хто – «уже далече»,

Поклала жінка шлюбу тому край,

То чом не забирає свої речі?

Ми дійдемо до висновку удвох

Який Сірко цей сіромаха Путін.

Життя дрібнішає. Чи Бобік справді здох?

Коли ж ми вип’ємо за щось насправді путнє?

Коментарі: 7

black-victor

Танці

18.07.14, 18:56
my poetry

Танцюй, дівчино – жар в руці,

Доки об’ємні й пружні перса,

Іще не скоїли диверсій

Життя «трудів і днів» бійці.

Лови ритм офензив, застав,

Поки що рухи лебедині

Жертовним світлом сяють нині

Ефектні репліки заграв

Всіх літніх гроз. А що тобі?

Хіба тобі нести скрижалі?

Бажань дівочих блиск безжальний,

Рукою плавно поведи

І вигни стан за небокрай,

Як зброя скрізь летальна танців!

Таємних па – більш, ніж дванадцять,

Голівку милу нахиляй…

У глядачів – жир, літній криз,

Та блиск в очах – іще не вечір.

Відсічена глава Предтечі –

Твій головний жаданий приз.

Коментарі: 6

black-victor

Срібною голкою

17.07.14, 10:59
my poetry

…малювати птиць срібним олівцем на лляному полотні

Ліна Костенко

Солоний крові океан

Невпинно бризкає з екрану,

Вповзає в душу невблаганно

Середньовічних жахів пан.

Я божеволію всі дні,

Мої вуста в скорботу скуті

«За що?» незнаної спокути

У незліченних жертв в війні.

«Чия то ласка?» Я б волів

Не чути про полони, втрати,

І полотнину вишивати

Стібком, як помах голубів.

Я б витинав на синім тлі

Узявши найбіліші нитки

Не кропіткий узор, не квітки –

Одні фігури ті святі,

Лиш янголів з тремтінням крил,

Що мають бути охоронці,

Не видко їх у цій сторонці,

Відчутно, глянь, присутність злих…

Агов, прийдіть хоч уві сні,

Я хочу вгледіти наочно,

Щоб знати, як розшити точно

В хрест білий далі голубі.

Коментарі: 12

Про співтовариство

Шукати в архіві

Важливі замітки

Топ учасників

Стих_и_я

Мысли на сельском лугу

Липень

Свой День Победы

Загубленій в минулому...

Старая фотография

Я так давно не бачила зірок!

Отрывок.

Привід

Танці

Срібною голкою