Играйте лучше в биллиард,Там слово лузер уважают,Ведь неприятности бодрят,Коль мастер в лузу попадает,Как в неизбежный миллиард,Прожитых дней до нашей эры,Где даже прежний Скотланд ЯрдНе сыщет христианской веры,Ни в тайных шорохах травы,Ни в сумраке далёкой ночи,Где, если гром и загрохочет,Не перекрестятся, увы,И, где терновый да венец,Закату день не приготовил,И в лузерах один ТворецВ безлюдном рае хмурит бровиАвтор: Геращенко Сергей Иванович &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Перст не один.. насколько знаю, двадцать,Справляли мы восьмое каждый месяц.Апрель нас пригласил поцеловаться,Скакали белки, легионом крестниц. Березки, клены нас благословляли,А мне, язычнице, другой не нужен храм,И птицы вешние всё пели и кричали,Причудливо летая по хорАм. Потом венчала нас вишневым цветом,Манила в лоно молодой травы,И дали мы священные обеты,Не слыша звука чьей-то тетивы. Что было дальше? Дальше было счастье,Укрытое от многих-многих глаз,Потом...

Читати далі...

*** Бытует давно уже мнение И жизнь подтвердила, всё так: Косить может даже под гения, Цитируя мудрых дурак. *** Богатый счастлив? Да едва ли: Про сон и отдых позабудь, Трясясь, чтоб деньги не отняли Или не грохнул кто- нибудь. *** Вновь вкривь и вкось ложатся строчки, Вслед за трясущейся рукой, Не спирт терзает мои почки, А поэтический запой, * Рецензия на « Грустная анатомия» ( Пенсионарий) ***

цей світ яскравий -звідки він?..чи стало що?..чи то хмаркИ поспішно таку тінь ховаються у нОчі?чи то лиш вітерполоще інеємволося, вкрите сивиною,й жбурляє в очі зорі всі?..але у тьмі цій баезпросвітнійнастирне світлов серце б"єі переплутує з нудьгоюнестерпний більі жаль за втраченим,згортаєусе минулеу вогняну сліпучу дзигу,яка гудить, летить і падамов куля в омахах з небес,подібна місяцюна мене...і в мить оцю я прокидаюся,від жахумені обличчя захололо... -а то лише на менедивився місяцьі...

Читати далі...

[Приєднана картинка]46. в осінній оповіді біль...так кажуть, все йде по спіралі...куди ж нас виведе крива?..у смерть і злидні зараз граєм,золою мокрою слова.ця у вибоїнах дорога -куди веде? ніхто не зна.іржаво-чорна від порогазникає в темряві вона.і хмарне небо із землеюзійшлися обрієм на згуб.уздовж дороги, понад неюдими палаців і халуп.і брязкалами жовкле листягримить на розі всіх стихій,з гілля злітає наче з вістряяк фатум, сполох в долі злій.і дощ спаде холодний мжею,з вітрами сіє на окіл.а ...

Читати далі...

45. буденне.1.вітер бавиться барвистим листямраз по раз виблискує промінь сліпучийзаполоненого хмарами сонцяобіцяючи день без дощупташиного співу не чутиа чути гармати за містомто одиночніто залпи... -війна.зрадникиряжені козачкизайди-москаликиі бандюкиграються у визволителівзахисниківі діячівграють в державністьі наче у картив республіки -звичайне знущання над Україноюця вітчизняна війнарозпочатапаранойїком і ксенофобом з кремля.жорстока буденністьі проза буттяповсякденність...

Читати далі...

44. Guatrain.1. ...Бог нас кинув по-чорному Бог нас кинув і викинув... ( "Кобза-сансара", Ю. Іздрик)як радіє глупота!як зненавистю стікаємосковитськая орда!.....що робити, я не знаю,коли в серці пустота..роскажи мені...

Читати далі...

Не бабине, а справжнє літо:Стрекочуть коники в траві,На роверах, життям побитих,Прямують діти в Лузервілль.Ті відчайдушно білі айстриМіж чорнобривців сонць жаркихЧитають Маргариту й Майстра,Ба, вітер-клептоман затих,І ми тихенько провалилисьУ червоточину в часахТам, де річок дрімають звиви,Кружляє полум'яний птах,І кісточки так гріє ніжноМіж Стоунхенджа давніх брилКамням дорожним і наріжним.Щасти шляхами в Лузервілль!

кохання ми не помічали...[Приєднана картинка]тоді чому, у чому річ -твоїми карими у нічя очарований очамиі погляд твій як зустрічаю -я чую відчай, біль розлук,торкання легке наших руквіолончельних струн печалі,вуста в благальному мовчанні -ні пари зайвих слів між насми не зронили в стрічний час...кохання ми не помічали.а у душі все нездоланнібажання, пристрасті і сум -у лабіринті мрій і думнезриме наше те кохання.і нерішучо, у ваганніторкнусь вустами твоїх усті поцілунками уп"юсьв...

Читати далі...

не уезжай, скажи мне что-нибудь...как горячи в объятьях наши руки!и в этот миг, в последний миг разлуки,прошу тебя, скажи мне что-нибудь.постой, зачем, куда же так спешить -давай вдвоём из сердца вырвем злобу.ещё не поздно, час ещё не прОбил...постой, зачем, куда же так спешить -неужто всё так плохо, безнадежно,нам никогда не возвратить любви?!....сказала ты:" ...любви не будет прежней -поцеловала. - ...больше не зови..." -потом смотрела грустно из вагона...и время шло...и...

Читати далі...