[Приєднана картинка]Ты помнишь Марс? В тот раз мы проиграли.Самоуверенность – ошибка той войны,Чьи дети мы… но нет на нас вины,Другой планету эту мы не знали.Свободы воздухом пьянели, полной грудью,Сильны, красивы, пыль стряхнув с одежд,За баррикадами… мы верили, что людиСтоять готовы не смыкая вежд.Все дети Марса сложены как боги.Нас не пугали ни угрозы, ни блокады,Ни дымный яд, ни каменные грады,Не выбирали мы свои дороги…Один лишь миг – и нас с тобой не стало.Безумен враг в жестокости...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Бесстрастен день, безумна ночь...Давно должна прогнать я прочьВодоворот сумбурных мыслейИ не искать спасенья в смыслеНенужных фраз и ложных слов,Ошибок сеть – весь мой улов...Мне не вернуть покоя дней -Чужой вдруг стал себя родней.Сколь ни далёк – безмерно близок…Порыв высокий так же низокКак снег чистейший - втоптан в грязьВ тепле весеннем растворясь...***Чем мимолётней, тем опаснейМечты забытых мною дней.И чем мечта твоя прекрасней,Тем поскорей забудь о ней.

[Приєднана картинка]Слёзы? Разве? Это СчастьеБьется с болью в каждой клетке,И взрывая все мембраныПтицей рвется прочь, из клетки…Но в свободе нет покоя,Там пространство, что безлико,Там рассеянное горе,Где ни стона нет, ни крика...Безутешна, молчалива,Бесполезно вольна птица...Ей, чтоб снова стать счастливой,Нужно горечи напиться.И себя превозмогаяВновь влачит земные доли.Ярко Фениксом сгораяОбретает болью волю.

[Приєднана картинка]Тяжелый труд моей душиНе оправдает леность тела.Здесь, от людей вдали, в глуши,Она и плакала, и пела…И в заточеньи, Бир Тенгри,Из органического пленаОна светилась изнутри,Чтоб не познало тело тлена.

[Приєднана картинка]Якщо розглянути в цілому,То Доля кожному своя...Дрібничка-часточка - це я,Він і вона, звір, птах, Земля...Кохання, єдність - шлях додому.І тому, хто його шукаєІ зрозумів, що він є доляЧи хвиля... у загальнім полі,Той вже не матиме і воліВ полоні Щастя. Грати має.

[Приєднана картинка]Коли чуже тобі болитьЗгадай, що й ти – фрагмент ЖивогоІ уяви, хоча б на мить,Як все твоє болить у Нього…Якщо ж відчуєш, як страждаТе безневинне янголятко…Гріх материнський? Ворожба?Звіряча вдача його татка?Несе батьків-дідів гріхиТой роду паросток – дитина…Що віддаси у спадок тиСвоїм нащадкам? Кров не стине?Чи може роду твоєму Жаліє простору планетаБо ти є ланка в ланцюгу Мов павутиння, злі тенета…Чи схожий ти на хробака?Забув, де є твоє коріння?Рослина хвора і...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Мій любий, Сонечко не грiє,Коли тебе немає поряд –Десь там, за обрієм, де мріїЗлітають в небо, сяють зоріЯк діаманти в оксамитіТа в сонній вранішній блакитіСам Місяць Сонце зустрічає,Думки мої. За небокраєм…Там, де твоя душа пречиста,Слова збираю я в намистоКоштовних спільних почуттів.Колись давно зреклась віршівІ поклялася не писатиВ молитві Богу… Як не знати,Що покарання неминуче?Тримала слово. Вірш останнійВогонь забрав собі охоче,Забула рими. Спокій хочеТримати й далі у...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Я шукала його по галактиках…Заблукала, йдучи навмання.Вишивала на сонячних клаптикахСрібним сяйвом коштовне ім’я… Я літала світами прозоримиТа блукала в суцільній пітьмі,Чаклувала з далекими зорямиДивосвітло даруючи тьмі… Я шукала його в потойбічності…По далеких безмежних світах…І життя це – зупинка у вічності,Помилковий мій зоряний шлях. Споконвічна кохана обраниця,Не збагну лиш важливу я річ:Чи втікачка його, чи вигнанниця?..Чи суцільний клубок протиріч…

[Приєднана картинка]Боже, вільна та розкута!Бо як добра, так і люта,Безтурботна як дитина,Що зникає, та не гине.Згубна, лячна, підсвідома.У своєму тілі – вдома,І легка, неначе птаха,Що злітає вище даха.Не одна я, бо єдина.Не людина, не тварина,Не дарунок на свята –Хоч і я, та вже не та.Без умовностей двомовна,Майже рідна, наче кровна.Сяйвом місячної ночіВідкриваю тобі очі…Взимку наче літня спека,Не близька і не далека…Полохлива пісня вітруВкаже шлях мені до світла.Рік за роком проліта –Не рахую ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] «Усни, Россия, вечным сном, Как спящая красавица, &nbsp...

Читати далі...