Співтовариство Стих_и

Вид:: короткий; повний

Стих_и_я

SoDBaCH

«Некому понять»

05.07.26, 23:36
вірші, мои стихи, мої вірші, стихи

Где-то там вдали,

Улетают ровным строем журавли,

И навеки оторвавшись от земли,

Нам поют последний раз.

Все календари,

Сколько ты их ни проси и ни моли,

Растворятся как в тумане корабли,

Покидая мир без нас.

Где же мы теперь,

Среди всех этих лишений и потерь?

Я хотел бы знать ответы уж поверь,

Но устал их все искать.

Мой любимый зверь,

Я прошу тебя уймись, не лицемерь,

Мы одни остались, гонор поумерь,

Нас тут некому понять

Коментарі: 3

SoDBaCH

«Запах цветов»

04.07.26, 18:01
вірші, мои стихи, стихи

Пляшет ночью с облаками гроза,

Вдоль вальсируют косые дожди,

Пустота мне проливалась в глаза,

Пока сон опять шептал: подожди.

Кровь стучит, её закрыли внутри,

Разносить по венам запах цветов,

Смесь пионов или роз, посмотри,

Прямиком из моих личных садов.

Прямиком из бесконечных глубин,

Где хранится ещё солнечный свет,

Среди всех приобретённых седин,

Что я прячу в горький дым сигарет.

Коментарі: 3

Vivyenn

Смотри мои крылья пылают.
О край, как безумные бьются,
А губы тебя лишь ласкают,
И делают вид, что смеются.

Жизнь рвет из меня с мясом перья.
Уже собралось на подушку,
Я боль утрамбую "за дверью",
Останусь пушистой игрушкой.

Свое нетерпение скрою,
Быть ангелом тоже работа.
Пойми и я буду с тобою
Сегодня, всегда и в субботу.

Коментарі: 34

angtj

Побачення...

19.06.26, 13:49
війна руїна, журба, зорі час, хата

Брама недбало навстіж відчинена,

Двері відчинені не зачинив... -

Так запросив ти зоряний простір,

Час у безмежності в гості зманив

До хати, в руїну, в якій нема даху...

Посеред хати - дві лави та стіл.

І наодинці із зорями в часі

Ліри торкнувся серед сузірь...

Вмить -

Слава в мелодіях святом лунає

Про безум кохання, світанки та ніч.

...Але у болях спогад тьмяніє,

Губиться в лунах кохання умить...

Тисне на мізки отрутна сучасність,

Зненависть та зрада, цинізм сьогодень.

Та й хата охайна розбита та вбита,

Обпалені стіни в жертовній крові...

...Що ж, ти хотів і ти повернувся,

Поріг перейшов у роздумах, в журбі -

Адже заскучив за ганком та садом!

Як добре, вважав ти,

Ввійти у свій дім......

Коментарі: 1

angtj

Ельфів дощ.

19.06.26, 12:23
вітер, день, дощ, ельфи, сонце, степ

...По степу вітер вистрибцем

Ловив та ґавив хмарки -

Сміялись з нього весело

Всі ельфи у квітках.

Гоготуни аж покотом,

Каталися на спинках

Та по дитячі смішно так

Чаклунно-чарівні

Здригалися, хиталися

Від сміху не утримного

І крильцями, і ніжками

Потішні пустуни.

А потім ці бешкетники,

Ці сміхуни - над квітами

Водили в світлій днині

Пухкі ті, легкі хмарки

По синіх небесах -

Від обрію до обрію

У просторі безмежності

Гуртом водили, бавились,

Футболили хмарки.

Дзвонили милозвучно їх

Дзвіночки-балабончики

На кистях, тонких пасиках,

У стрічках та бантах...

І припустився сонячний

У спеку прохолодний,

Такий чудовий дощ!

Аж днина ясносвітлою

Сховалась під вербою,

Замріяно дивилася

В степу як сяє дощ.

І шелест крапель в листі

Їй чувся наче піснею

Та дзвониками ельфів

Усміхнених в квітках...

****************************

Отак мені надумалась,

У дощ в степу привиділась

Щаслива безтурботна

Під небом днина ця.

Коментарі: 1

angtj

Світанок в літо.

10.06.26, 12:46
квіти, літо, небозвод, потойбіччя, руїни, світанок

Крокувати сліпим до світла

По колючих дротах в літо.

По дорозі битій - каміння.

Та у небо - руїн тління.

І збігають дими небозводом

У ранкові червоні води -

Розхвильоване там кохання

У чеканні на день останній.

Потойбіччя - хмарами сходом.

І крізь час там трощаться сходи,

По яких у туман перетворень

Звіри, люди, птахи, потвори.

Там зривають та топчуть квіти

Все з обличчями сірими діти.

...Над усім тим тавро швидкоплинно

Колом чорним повільно плине

Та краплинно спадає сіллю

В спрагу волі в неволі вільним -

Бо у волі відрізано крила...

Оком хижим над небосхилом

Сонце сходить в цю дику днину!

Де невинні, дурні та винні

Тягнуть руки сліпі до світла

Крізь колючі дроти в літо.

Коментарі: 1

angtj

Цей час...

05.06.26, 15:39
ґрати, доля, руїни, сади, час, шляхи

Але що нам цей час?...

Ні до чого він нині.

Замість вин буде квас

На твої іменини.

І згадаєш, чи ні

Йшов якими шляхами,

Коли в темряві дні

Линуть під небесами.

Коли хмари плащем

Затулили весь обрій

Та полощуть дощем

Від нудьги чи у злобі.

Виють, стогнуть вітри!

Згасли, зникли світанки.

А з темнот від гори

Доля як полонянка... -

Мов по сходах хистких

Вона сходить утомна

До руїн мовчазних,

У сади непритомні.

Та у схові птахи

Наче воля у ґратах...

Дні ці в часі лихі!

Стражі темні - на чатах.

Коментарі: 3

angtj

З настрою (Прокидаєся мов би в останнє...)

21.05.26, 12:09
доба, думи, заграва, кава, пил, поле, руїна, спозаранок

Прокидаєся мов би в останнє

У чергову добу безпорадну.

Наче хтось вже від самого рання

Час життя твого з посміхом краде.

І заграва зловісна у небі

Обгорнула цю днину багрово

Та сховала весну цю від тебе

У садах онімілого слова.

Де від сонця жага та спекота,

Та бур"ян між руїни...і попіл

Крутить вітер, жене видноколом

По околіям вбитого поля...

...Привітаєш весну спозарання.

Звариш кави. Неспішно в зажурі

Вип"єш. Тихо ввійдеш як в останнє

В день насталий...у думи похмурі.

Коментарі: 4

Vivyenn

Когда

20.05.26, 18:45
мои мысои вслух и в рифму

Когда целует темя седина,
А опыт(сын ошибок)не приходит,
Когда их дочь смеется мимоходом
И смотрит в май Весенняя Страна
Глядит из фотографий в глубине,
Из окон, в душных зарослях сирени,
Когда внезапно отступают тени,
А страхи не преследуют во сне.
Когда вновь без тревоги голова,
Легка, совсем как одуванчик белый,
Там снова смелость поднимает стрелы,
Мол женщина всегда-всегда права.
Тогда и наступает этот миг,
Тот, за который велено держаться,
Его не многим суждено дождаться
И выстроить с улыбкой, словно стих.

Коментарі: 24

SoDBaCH

«Такие хрупкие мечты»

13.05.26, 00:53
вірші, мои стихи, мої вірші, стихи

Я ветром стал в твоих глазах,
Расстался с небом на пороге,
И в бесконечной снов тревоге,
Себя перетираю в прах,
Я вырвал суть из поднебесной,
Такой большой и неизвестной,
Но снова душит вечный страх...
Так сложно удержать в руках,
Весь холод правящей весны,
Что напрочь сковывает тело,
Когда сквозь душу, неумело,
Вся правда рвется через сны,
А горький дым, целуя пальцы,
В себя вплетает через танцы,
Такие хрупкие мечты...

© William van Warg

Коментарі: 15

Про співтовариство

Шукати в архіві

Важливі замітки

Топ учасників

Стих_и_я

«Некому понять»

«Запах цветов»

777777

Побачення...

Ельфів дощ.

Світанок в літо.

Цей час...

З настрою (Прокидаєся мов би в останнє...)

Когда

«Такие хрупкие мечты»