(c)

СКВОЗЬ   РОЗОВОСТЬ  ТУМАННЫХ  ДАЛЕЙ.

***************************************************************

сквозь  розовость туманных  далей

сквозь  сладость  губ  лелейность слов

посылом  взгляда  вы  лобзали

любви  бескрайность берегов

так  бережно   и  осторожно

касаясь  струн  моей  души

Вы  не  возможное возможным

поправ  основу  всех  основ 

любви   дыханием  маня….

срывая  робости  одежды

истомой   сладкой покорив

губами вы ласкали  нежно

О! ТВОI   РУКИ!  О!  ТВОI  ОЧI!

*********************************

О! Твої руки!...О! Твої  очі!...

Як  не слухняні  мої  вуста....

Cказати   зараз   тобi  так  хочу:

Що, краще  би  iх  не знала  я!...

Я-- твоя радість. Ти  в  менi --біль.

Я  розчиняюся   в тобі, Любов!

Я  розчиняюся,  немов  та  сiль.

Я  забуваюся   знов  i  знов…

Ці   нiжнi  руки  пестять  мене !...

Помру  в  розлуці, тобi  клянуся!.

Невже  це   доля   знов  обмене?!

Ти  доторкнешся--я  розчинюся.

В дощі   чи  у вітрі, в пилку квітки,

Мені   посмiхнешся—я  проявлюся .

" Бувай"!- Непомітно  шепоче звiдти.

Дивлюся  на  тебе – не  надивлюся!

Цілую   руки, очі   твої....

А  в серця  ритмi - гімн  про Любов.

Захочеш—слухай   пiснi  моi

А нi --так ні,  повторюю  знов….

Заглянеш  в  душу.-Побачиш  Світ.

Квіткою  дивною   квітне  Любов!

Я  з  вiтром  лагiдним  шлю  привiт!

Твій   образ  ясний   хвилює   кров.

В  очах  тих  гарних—  смуток,  туга...

О, Боже , дай  мені   духа   сили!--

Стукає  в  скронях:  бiль  та   нудьга

Спокуса  пізнати!- Не встояти! «Мила...

Ти--свіжий   вітер,  ковток... води...

Я  непомітно  зірву, мов   квітку...».

Ти  не  дізнаєшся…. Не скажу  тобi

Я  не  тримаю! - То пiдеш   звiдти?

У  пилку квітки, в  дощі, чи  у  вітрі:

Мiй  непомітний  шепiт: " Бай"!

Лагiдно  рiднi   вуста  менi   звiдти

Шепочуть  в  останне: «Не звбувай»!

*******   / 15.03.2011 г. /

 
(с)

Мій "вихід"! Він  тепер: "на біс"!

***********************************

Ця  щедрість  Почуттів; їх  прояв!

А  ніжність  губ… Любові  миті...

Занепокоєння. Захопленість, якоi

Налаштування  світу е, по-суті…

Тож  я  чекаю!  Ти  ж  бо  не  мовчи!

Заслуга у Любові е того, хто Любить!

Музикою  визнанням  в серцi зазвучи. 

Я  бачу Друга  у  тобі, що  будить

В душі всю гамму  Почуттів! Та знаю:

Напише  драму  цю  мистецтв Король!

Вiд так до смертi: я Люблю, страждаю.

На  сцені  я, життя   свого, зіграю  роль!

Так  вивірено, також  обережно!

То ти  вважаєш, зрада, компроміс:

То  е можливим? А Любов безмежна!

Мій "вихід"! Він  тепер: "на біс"!

 Я цiлую твiй погляд, цiлую!

*******   / 13.03.2011 г. /

МОЙ  «ВЫХОД»! ОН  ТЕПЕРЬ: «НА  БИС»!

*****************************************

О, щедрость Чувств; их  проявление!

А нежность губ.- Любви мгновения...

Восторженность и  беспокойство....

По-сути, мира - переустройство!

Ты  не  молчи! Я - в  ожидании!

Во мне стучи! Звучи  признанием!

В Любви: заслуга того, кто Любит!

Я вижу Друга  в  тебе, что  будит

В душе всю гамму прекрасных Чувств!

Но пишет  драму  Король  искусств!

На  сцене  жизни   своей  сыграю….

И так до тризны: Люблю, страдаю….

Так выверено, так осторожно!

Ты полагаешь, в Любви  возможно:

Предательство   и  компромисс?..

Мой «выход»! И  он : «на бис»!

*******   / 13.03.2011 г. /

 http://www.mypishem.ru/stihi/lirika-lyubovnaja/moi-vyhod-on-teper-na-bis.html

(c)

В  НАДЕЖДЕ  ПОСТИЖЕНИЯ  РАЯ!

************************************

В Надежде  постиженья Рая,

Земной, лишь, опыт собирая,

Одежды Духа нить прядём....

В Накале Яркость обретём!

Пусть посильнее нагружают!

Посильной, тяжесть принимает

Наш  дух, непреходящий, вечный,

В жизни земной, что быстротечна!

Дух,  чем   сильнее   нагружал,

Тем  помощнее   тот   накал!

Тогда и светит  сердце  ярко!

А излучает  Свет  не жаркий!

Свети же, словно Данко  сердце!

Раскрой  пошире  сердца дверцу!

Пусть Свет, что принял от Отца,

Преображенный, изливается!

*******   / 14.02.2011 г. /

http://www.mypishem.ru/stihi/lirika-filosofskaja/v-nadezhde-postizhenja-raja.html