Співтовариство Поезія сучасних авторів.

Вид:: короткий; повний

Поезія сучасних авторів.

Искра

14.10.10, 22:54
мои стихи

[Приєднана картинка] Прокрадись в мои сны на рассвете, Позови за собой тихим шёпотом. И разлейся в них лучиком света, Разбуди своим ласковым голосом. Подари мне улыбку солнышка, А губам моим – привкус радости. Пусть душа воспарит лёгким пёрышком В небеса твоей страстной сладости. Пусть в огне твоих рук тело плавится, Обжигай! Растерзай поцелуями! Мне пожары безумно нравятся Своей пылкостью непредсказуемой. Изумрудной стрелой в твоё сердце вонжусь, Разольюсь...

Коментарі: 37

irisunny

Душа справжнього поета

14.10.10, 21:20

В душі поета муза грає На струнах справжнього кохання. Вона застигне і сховає Любові ніжної бажання. Душа говорить: муза вічна. Цвіте кохання, дозріває. Немов вода живильна, свіжа Смарагдами життя співає. Зелене листя, цвіт блакиті, Рожевими стрічками мріє Проміння тепле та привітне. Зоря горить - а сонце гріє. Світає. Соловей заводить, Коханням серце наливає, Ковтком надій цілющих годить, - Поет мій музу не ховає. Зітхає лихо непомітно, морозом...

Коментарі: 6

Voloszka

Історія одного серця

13.10.10, 23:08
життя, мої вірші

[Приєднана картинка] Плакала осінь дощами, Вічність булА поміж нами. Зранене серце мовчало, Холодним, як лід, воно стало. Всі мрії, мов скло, розбились, Лиш пустка у нім залишилась. Лиш спогадів біль пекучий Ночами жорстоко мучив. А вранці сльозу ховала Й привітну усмІшку вдягала. Душевних сил в Бога благала, Та слабкості не допускала. Зима вкрила пам'ять снігами, Та ще кровотОчили рани. Хтось стукав до серця несміло, А хтось мріяв тільки про тіло. ...

Коментарі: 48

Voloszka

Більше ніж кохання

13.10.10, 10:01
мої вiршi

[Приєднана картинка] Блакитне сяйво зоряної ночі, Ясне проміння сонячного дня, Перлинки неба – найніжніші в світі очі… Стежинку мрії в них знайшла любов моЯ. Спасибі, сонечко, за кожне тепле слово, За те, що полум’я сердець оберігав Від пересудів, від плітОк і вітру злого. В долонях сильних почуття наші тримав. Легких доріг до щастя не буває. На перехресті часу ми обрали шлях. Тепер щось більше, ніж кохання, нас єднає, А відповідь ти вже знайшов в моїх очах.

Коментарі: 35

Oliviya

Що тоді!

13.10.10, 01:05
любовна лірика, мої вiршi

В запітніллому промені ночі Подивися на тінь тіла мого, як згоряють засліплені очі від одного лиш подиху твого. Дотокнись до обличчя рукою й загуби у волоссі цілунки, і на тілі своєю жагою намалюй із бажань візерунки Подарованим ніччю серпанком, ледь торкнувшись, тебе залоскочу, буду в світі найкраща коханка, якщо тільки ти цього захочеш. Я збиратиму краплі в долоні Й буду струмом по тілу горіти... Що тоді всі табу й заборони, коли двоє в загубленім світі!

Коментарі: 15

Oliviya

Люблю і крапка.

13.10.10, 00:44
життя, мої вiршi

Ловлю проміння сонечка в долоні І п’ю тепло бажання бути небом Я вже давно у осені в полоні І визволяти мене ні, не треба! Візьму осінніх нот тривожних жменьку й мелодії насмілюся творити і будуть хай вони сумні й простенькі, та з сподіванням в радість перелитись. Черпну з очей смарагдових натхнення і намалюю усмішками вітер, щоб викласти любові фраз знамення з багряно-золотих листочків-літер. Любитиму цю осінь до безкраю й вдихатиму життя на повні груди і хай у нім не все...

Коментарі: 35

Voloszka

Дякую,Боже,за все!

11.10.10, 08:36
духовна поезія, мої вiршi, молитва

Я дякую, Боже, за всі стежки долі, За ночі самотні, холодні й сумні. За те, що ховав Ти за хмарами зорі , Гартуючи дух, наче сталь у вогні. Я дякую, Боже, за терня колюче, За зранену душу і біль від обрАз. За морок нічний і за хащі дрімучі, Куди міражі затягАли не раз. Я дякую, Боже, за всі буревії, Що душу шмагали, неначе бичем. За сльози пекучі в обмІн на довіру, За втрату, що серце пробила мечем. Я дякую, Боже, за всі перешкоди, За “липових” друзів, за...

Коментарі: 27

Oliviya

Нічне осіннє

09.10.10, 19:04
мої вiршi, мої думки

[Приєднана картинка] Проснусь. Зісковзну тихо з ліжка Босоніж пройдусь по кімнаті, Відкрию вікно, занавіску Й потону в нічнім ароматі… В ліхтарно ледь тусклому світлі Дивитимусь сонно на місто, На зорі до блиску розквітлі, На сліз горобини намисто. Полину із вітром осіннім Дерев цілувати волосся І в місячнім диво-промінні Я тиші нап’юсь стоголосся Лиш міста вогні в видноколі і ніч свою казку сплітає… Як гарно! І ти мимоволі всміхаєшся й все забуваєш…

Коментарі: 28

Oliviya

Нівечимо

09.10.10, 18:51
життя, мої вiршi

Нівечать гроші вже знання… Мов для забави Батьки калічать розум безталанним дітям, Купляючи їм місце на студентській лаві, А потім ніде таких «супер-профі» діти… Нівечить душі за «портфелями» гонитва, Мораль і людяність давно на ешафоті, Складають губи до грошей лише молитву – Бо вже до Господа молитися не в моді. Нівечимо ми існуванням світ безкрилий І бідністю ідей зацькованого серця, Самі себе живцем ховаємо в могили… Скажіть, чому ОЦЕ для нас ЖИТТЯМ зоветься?!

Коментарі: 19

Voloszka

Падали зорі

08.10.10, 11:00
мої вiршi

Падали зорі у серце з-під вій, Грілось воно у долоні твоїй. Погляди десь поза часом сплелись, Душі нестримно просились увись. У полоні очей всі слова розгубились, Як крапля у морі, в них серце втопилось. У танці кохання єдналися руки. А вчора булИ ми за крок до розлуки… Холодним дощем вона в вікна жбурляла, Та біль і негоду Любов подолала. З-під вій твоїх в серце упала зоря – То неба краплинка, то доля моЯ.

Коментарі: 25

Про співтовариство

Шукати в архіві

Важливі замітки

Поезія сучасних авторів.

Искра

Душа справжнього поета

Історія одного серця

Більше ніж кохання

Що тоді!

Люблю і крапка.

Дякую,Боже,за все!

Нічне осіннє

Нівечимо

Падали зорі