Про співтовариство

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Поезія сучасних авторів.

Только зря

В свете ярких янтарных звезд
Я прерву твоей жизни нить
И мучительным солнцем грез
Буду кровь твою каплями пить.

Очень медленно губ коснусь,

Утоляя вновь свой каприз
И на зов твой не обернусь,
Даже если попросишь на бис.

Растворяясь в ночной тиши,

Словно призрак исчезну в тьме,
А ты будешь слагать стихи,
Вспоминая опять обо мне.

А ты будешь слова писать

Своей кровью на лепестках,
В полумраке спасенья ждать,
Только зря – убиваю я в прах!

Арена*

У каждого в жизни своя лишь арена, У каждого в жизни свои к ней ключи. И каждый выходит из образа – плена, Бесстрашно под солнцем и тайно в ночи. Кто клоуна роль играет беспечно, А кто дрессировщик, хоть хищник рычит, Кто вольно парирует в воздухе вечно, А кто силу мерит и гневно кричит. Кто плавно вальсируя, нежность вкушает, А кто в диком танце всю страсть отдает, Факир как всегда, он был пьян, каждый знает, А мим своим взглядом всю грусть выдает. И каждый себе в жизни сам выбирает… Кем быть на арене, чем в жизни прослыть… Ведь образ твой создан Богом заранее, Какую же роль мы вправе вершить?

Чаклує ніч

Чаклує ніч над сонно-в’ялим містом:
То ліхтарі запалить яскравіше,
То зазирне в віконце срібним блиском
Зорі небесної, що золота ясніша.

На склі вона малює дивні квіти,

Що перлами-росинками іскряться,
А в місячного сяйва оксамиті
Купає нотки серенади щастя…

Чаклує ніч… Їй ніжний подих вітру

Неначе джин виконує бажання,
Натхненням зір наповнює палітру,
Де ніч змішає сутінки з світанням.

Дивлюсь в вікно. Із ніччю вип’ю кави

І знов про ранок в неї запитаю,
А дощ мені настукає октави,
Що краще ночі в світі не буває…

Вновь о Музе

А ОТЧЕГО  У  МУЗЫ  ОБРАЗ  ЖЕНСКИЙ?!

888888888??????????????????????8888888888


Выплёскиваю!...Снова наполняюсь....

Расплёскиваю с Чаши,что налита....

Сама себе,бывает,часто удивляюсь.

Во мне,о,Муза,пробуждаешь Ты ПИИТа!


Ну,нет!Ну,не ПИИТа!--Рифмоплёта.

Но тоже,ведь,возможности большие.

Прекрасные Ты Даришь мне души полёты!

Из них мы возвратились не пустые.


С Тобой готова я парить,о,Муза,вечно!

Какое несказанное блаженство!!!

Лететь над Миром,Временем,что быстротечно!

А отчего у Музы Образ женский???!


******* / май 2010 года /

Я жизнь люблю такой какая есть

Я ЖИЗНЬ ЛЮБЛЮ ТАКОЙ, КАКАЯ ОНА ЕСТЬ !

@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@


Я жизнь Люблю такой, какая она есть!

Что толку, если буду возмущаться?!

Возможностей улучшить жизнь не счесть.

Но вы же любите «поговорить»--не напряться!


******* / май 2010 года /

Та тільки...

Поглянеш навкруг – все квітує, буяє
Повітря наповнене подихом мрій,
Та тільки в душі заметіль завіває
Останні штрихи вже зчорнілих надій…

Хотілось би так підкоряти вершини,

Летіти, п’яніючи до забуття,
Чи просто дивитися в очі дитини
І бачити в них світлу мить майбуття.

Так хочеться вірити… Вірити!!! Тільки

У що ж тут повіриш, як всюди брехня,
А злодіїв, вбивць, п’яниць, нелюдів скільки –
Зітхає знедолена ненька-земля…

І плаче земля грозовими дощами,

Від зброї, наркотиків, грошей «брудних»,,
Від тої ненависті, що поміж нами,
Та тільки не змити сльозами їх всіх…

Май голову кружит

МАЙ КРУЖИТ ГОЛОВУ.

@@@@@@@@@@@@@@@


Май кружит голову пьянящим ароматом.

Ты ежедневно даришь веточку сирени.....

Всё так же, как и прежде! Как когда-то.....

Но больше пишется сейчас стихотворений.


******* / май 2010 года /

Пусто всё в тебе

ПУСТО ВСЁ В ТЕБЕ.

+++++++++++++++++++++



Взглядом-выстрелом

Смотришь,быстрая.

Выжжешь начисто!

В чувствах качества

Нет! Потребности

Храмом возвести,

Где с молитвою

Перед Ним стою.

Зря стараешься.

Не понравишься!

Пусто всё в тебе!

Душа в неводе.

Знатный ли улов?

Юрк! И был таков.


******* / май 2010 года /

Чекання

  • 12.05.10, 11:42

На вулиці ллє сірий дощ,

В очах моїх блищить сльоза,

Ти знову не прийшов, ну що ж,

Мабуть залишуся одна.

В смітник усі делікатеси,

що готувалися з рання,

і мрії з голови, до біса,

нажаль таке сумне життя.

Чекала так твого приходу,

Та видно краще б в "Міст" пішла,

І навіть в отаку негоду,

Та щасливіша б я була.

Дзвінок. Не вже прийшов. Не вірю,

Біжу скоріше відчиняти.

Привіт, хоч й втратила надію,

Та все ж так рада обійняти!

Закохані...

  • 11.05.10, 22:57

Напившись у ріки кохання,

Вони не мов злітають в небеса!

Кружать над світом аж до рання,

Збирають трави у омріяних лісах.

Хлюпочуться у теплих переливах,

квітучих спогадів й бажань,

Дарують радість у весняних заливах

Рясних дощів і сонячних сіянь.

Малюють один одному картини,

Майбутніх діток, їхньої сім'ї,

Країну у якій вони щасливі,

Їх дім, садок й цвіт яблуні.