Про співтовариство

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Поезія сучасних авторів.

От МЁРТВЫХ ЗНАНИЙ очищайте душу!

  • 03.11.10, 00:41
Всё возвращается на те же круги… – Всем нравится библейский сей софизм, В нём бездна Муд-Рости для церкви и науки, В нём много тайн… – Отсутствует лишь ЖИЗНЬ! Кругов времён не существует вовсе, А есть спираль, зовущая нас в Высь, Но в Горний мир не въедешь на авосе, Всевышнего к себе не стянешь вниз! И есть спираль, ведущая нас к смерти, Причём не только Плоти – и Души. В искусственно духовной круговерти Найти конец спирали мы спешим. Мы третью тыщу лет по сей спирали Шагаем по колена во...

Читати далі...

Країна Сонця і Любові

Незримі крила знов несуть мене увись. Огляну землю рідну із висот пташиних. Там, де небесні ріки розлилИсь, Є наших мрій і задумів країна. Щоночі із бажань таємних зорепад, Крилаті душі в снах натхнення там черпають. Є галерея щастя і кохання сад. Тут світлі Ангели земні серця єднають. Немає часу у країні тій. З’єдналось в ній минуле і майбутнє. Вмістилась вічність у миттєвості одній. Там злість і заздрощі земні відсутні. На нижчій схОдинці – засмічений ...

Читати далі...

Моєму другу, що пішов...

  • 31.10.10, 11:47
[Приєднана картинка] Можливо впадеш зі скали не ти, Дев’ятий поверх, вільне замикання, Жорстокі очі, руки-літаки, Остання мить життя, твого кохання. Листи прощання, на долонях піт, Нікому непотрібні сині сльози. Все так абсурдно, але той політ Накличе небом заспані морози. Світ зрозуміє, тільки ...

Читати далі...

Ці печалі – журливі зориночки

Ці печалі – журливі зориночки, Що у небі сльозами заплакані, Ці розлуки – маленькі росиночки, Світанковим промінням налякані. Ці тривоги – проспівані нотами, Перепишеш – колишня мелодія, Хай красива і хай з позолотами, Та забуду її при нагоді я. Ця любов – безперечно гармонія, Не криклива, божественна, зніжена. Залишаюсь сліпою в полоні я До безумства тобою утішена. Це чекання – заквітчане полечко, Де зерно пророста не зіпсоване, Ці сльозинки – промінчики сонечка, Що...

Читати далі...

Страсть

Не любимый, не друг, не враг, Не приятель, а просто так… Развлеченье, лекарство от скуки, Ждёшь ты встреч, а она - разлуку. Словно птицы, года пролетают, А глаза так же боль скрывают. Силой страсти, как цепью, скован. Мчишься к ней ты по первому зову. Ей завидуют горе-подружки, Не у всех есть такая игрушка. А поклонники молча вздыхают, И бездушною стервой считают. Ты по капле себя убиваешь, Только ей всё-равно, ты же знаешь. Все измены и ложь ей прощаешь...

Читати далі...

Зустріч

[Приєднана картинка] Привіт! Привіт… Я стільки тебе чекав… Я марила так тобою… Ти йдеш? У слід Залиш хоч надій причал. Пробач, що здалась без бою… Зажди! Не йди! Я так й не сказав тобі, Як довго чекав на тебе… Поклич… Вкради… Сховай мене від дощів, Хай сердиться хмарне небо… Ти чуєш стук? Це серце моє з грудей Вистрибує – ти зі мною… Сплетіння рук… Я п’ю аромат плечей… Бажання знов пеленою… Відчуй! Бажай! Я хочу для тебе лиш і дихати, й мріяти, й снити… Не відпускай...

Читати далі...

Наче...

  • 27.10.10, 15:33
[Приєднана картинка] Дві сторони медалі, Тут на одній – це наче ти, Там – ніби у туманній далині. Як крихти зі стола, В них сиплеться моє життя, Я наче є, а наче мене і нема. Що коїться зі мною? Заплуталися всі думки, Ти наче тут, але я наче не з тобою.

Нектар любові

[Приєднана картинка] Я від погляду твого п’янію, По краплинці тобою впиваюсь. У очах твоїх сонцем зорію, З них натхнення і щастя черпаю. Ми бездонну любові чашу У руках своїх міцно тримаєм. Тим сильніше кохання наше, Чим їз неї ми більше спиваєм. Цей нектар – запорука вірності, Ллється в серце живою водицею. За ковточок безмежної ніжності Платить чаша любові сторицею.

Дзеркало

  • 27.10.10, 12:27
[Приєднана картинка] Блукаючи у задзеркаллі власного життя, Боюся загубитися у ньому… Шукаю сенсу власного буття: Навіщо? Де? Коли? І в чому? Ось відкриваються широкі двері, І бачу безліч різних тут дзеркал, Велика зала, сліпить світ зі стелі, І Хтось у центрі на мене чекав. Підходимо до дзеркала одного, Я в ньому бачу тінь дитячих літ… Хіба можливо нам позбутися від того, Що з малечку залите в нас неначе моноліт? А ось наступне, в ньому світиться навчання: Школяр і учень, ...

Читати далі...

Біль

Невід’ємна частинка душі… З нею серцю потрібно миритись. Її муки прийнЯти усі, По житті йти із нею навчитись. Я не прошу забрати її, Тільки віри благаю у неба. Світло Духа й надії вогні – То найбільша моя потреба. Все приймУ, як і Він прийнЯв, Упокорю стражданням душу. Він невинно за нас страждав, Я ж за себе цей біль нести мушу. То молитва тиха моЯ, Що із серця плине сльозами. На все, Господи, воля Твоя, Твоя ласка завждИ є над нами. В милосерді ...

Читати далі...