Про співтовариство

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Поезія сучасних авторів.

Пробач

Пробач, що я в життя твоє ввірвалась, Що, дозволу не запитавши твого, Я так бездумно й грішно закохалась, Тобі взамін не даючи нічого… Пробач, що я у снах тобі писала Із почуттів заплутані картини, Я не зуміла, але так бажала З тобою поруч бути безупинно… Я так хотіла… Потайки присяду, Коли ти спиш, на ліжко біля тебе, Збиратиму любов свою розп’яту Шматочками заплаканого неба. Я твого сну, повір, не потривожу, Торкнусь очей, лиш так, щоб не проснулись… В житті ми стали...

Читати далі...

Як ніхто ще не смів

Розвіваю усі думки Хай за вітром у даль полинуть… Я побуду з тобою лиш Без думок хоч одну хвилину. Я тебе обійму дощем Чи осінньо-тремтливим листям, А на серце вогненний щем, Коли ти так до болю близько… Розіллюсь я в тобі за край, Прошептавши шаленств сонату, Ти лиш тільки мене бажай, Як ніхто ще не смів бажати… Я тобі напишу про ніч, Що з’єднала крізь відстань руки. Ти мене хоч у сні поклич – І не буде для нас розлуки. У осінніх рядках мольби Прочитаю для тебе...

Читати далі...

Наллю у келих терпкого вина

Наллю у келих терпкого вина Напівгіркого – як життя чи доля. Ви не подумайте, я п’ю, ні, не одна, – Зі мною ніч і зір ясних доволі. Напівпорожній келих пригублю, Смакуючи краплинами самотність, І що комусь люблю чи не люблю? – Байдуже. Навіть сни зі мною згодні. В вікні спітнілому сльозити буде ніч І умиватись в місячнім проміння, Торкнись думок, очей моїх і пліч Своїм теплом крізь дотики осінні. Почуй мене, в політ мене візьми, Бо я без тебе гасну і німію. Я п’ю вино, щоб...

Читати далі...

Мелодия сердец

[Приєднана картинка] Ты моя радость и боль, Весь мир разделю я с тобой. В моей книге раскрытой души Ты мелодию звёзд напиши. Услышь в перезвоне сердечном Звучание музыки вечной. Как чистый ручей журчащий Любовь нам поёт песню счастья. Под звуки осеннего вальса Пусть наши сердца закружАтся. Коснись разноцветных клавиш – В миг душу от грусти избавишь. Пройдись по волшебным нотам, В мой сон упади позолотой. Звучи во мне чистой капелью, Подаренной небом...

Читати далі...

Сапфиры

[Приєднана картинка] Околдуй меня чудо-сапфирами, Блеском из-под ресниц очаровывай. Усмири моё сердце строптивое, Подари мне дыхание новое. Утопи в океане сапфировом, Захлесни голубыми волнАми. Одурмань, утоми до бессилия, Покори меня страстным цунами. Увлеки в бесконечность лазурную, Растворюсь в ней морскою каплею. Из сапфирового безумия Не найти мне пути обратного…

Про тебе я мрію…

[Приєднана картинка] Про тебе я мрію… Зігріваючи ночі осінні, у світанку крадучи проміння, бо інакше не можу… не вмію… Про тебе я мрію… Твої очі малюю зірками, твоїх уст знов торкаюсь дощами і плечей… хоч мабуть і не смію… Про тебе я мрію… Про твою найніжнішу усмішку, «Добрий ранок!» цілунком у ліжку, від якого я вкотре сп’янію… Про тебе я мрію… Кожну мить, кожну долю секунди моє серце з твоїм битись буде… якщо навіть немає надії… про тебе я мрію…

Як би...

  • 19.10.10, 23:21
[Приєднана картинка] Темрява, тиша, ніч стоїть… Лише в очах немає сну. Чому душа моя болить? І лиш пущу гірку сльозу… Дві долі, сплетені в єдине: Ти прикладом мені була. Терплячи і чекаючи години, Ти мої мрії прожила… Як би змогла я долю повторити І мати часточку твого, Щоб до кінця свій вік прожити, Любити й люблячою бути для свого. І бачити той блиск в очах,Дитячий дотик незрадливий, І бути справжньою, не на словах, Щоб дім мій також був щасливий.

Золото любові

Осінь листям золотим землю покриває, Різнобарвні кИлими до ніг простеляє. А в очах твоїх іскряться золоті краплинки – То душі твоЄї сяйво, серця намистИнки. Золотою фарбою зорі ніч малює, А я золото кохання тобі подарую. Найцінніший скарб у світі, подарунок неба – То великий дар любові, то душі потреба. Золотою квіткою серце розквітає, Бо його твоє кохання ніжно зігріває. Золотим ключем світанок новий день відчинить, Знов мелодії любові із сердець полинуть. ...

Читати далі...

Ти підеш

Ти підеш, не лишивши й слідів, озирнутись назад не посмієш, а я буду сльозами віршів розмивати сполохані мрії… Ти підеш, залишивши мені лиш думки, дико сплутані снами, що стікатимуть знову по склі то чорнилом, то сіро дощами. Ти підеш… Я присплю крадькома всі бажання і пристрасті ночі, та коли тебе поруч нема, то чомусь не всміхаються очі… Ти пробач… за цей сум у рядках, за ці сльози дощу і чорнила… Ти від мене втікай, але так, щоб тебе я знайти не зуміла…

Світ в долоні

Зупинюсь. Обніму. Пригорнуся. Помовчу разом з серцем твоїм. Миті вітром повз нас пронесуться, А ми будемо заздрити їм. Поцілую тихенько у щічку І сховаю тебе я від лих. Ти не став нашим мріям ще свічку, Краще, знаєш, повірити в них. Нездійсненні... Нехай нездійснені! Та які! Але скільки в них нас! – Світ в долоні і ти біля мене, А все інше – дрібниці і фарс... Світ в долоні… Мов крихітна зірка, Та яка! Як вогнем пломенить! Блиску, шарму в ній, пристрасті скільки!.. Світ ...

Читати далі...