Про співтовариство

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Поезія сучасних авторів.

Серые камни

  • 19.05.10, 22:18
Серые камни, горячий желтый песок
Не растопят холодное сердце людей
Когда вертушки ушедшие вдаль - на Моздок
Увозят из ада наших русских парней
Тех что честно исполнили долг...
Но забыла отчизна своих сыновей
Даже тех кто вернутся не смог...

Сценарій



Сценарій. Той же. Погуляли. 
Поспілкувалися… Дива! 
Співали, мріяли, кохали… 
Кохали? Може… А дарма!  
 
Сценарій. Вкотре. Закінчилось. 
Розбилося. Щемить. Болить. 
Це – правда? Може – ні? Приснилось? 
Це – дійсність. Чорно-біла мить. 
 
Сценарій. Знову! Роль та ж сама. 
Та ж сама п’єса. Той фінал. 
Комедія? О, ні. То – драма… 
Кохання мертвий капітал. 
 
Сценарій. Як його змінити? 
Змінити коло на спіраль? 
Як жити, дихати, любити?... 
Любити?! Так… Потрібно… Жаль… 

Розмова

– Друзі, погляньте он там
Хто це так пестить Ромашку? –
Гордий спитався Тюльпан –
Може це фея із казки?

– Чи із небес до землі

Ангел злетів, може, нині? –
Прошепотіли малі
Ніжні Фіалочки сині.

Здувши росу з пелюсток, –

Може це наша царівна? –
Тихо озвався Бузок –
Або принцеса чарівна?

– А, може, це із лісів

Мавка до нас завітала,
Вмитись щоб в нашій росі? –
Біла Троянда спитала.

– Ні! – Маргаритка ясна

Квіт посміхнулась родині –
Це завітала до нас
З чистим серденьком дитина!

Повінчані

Травневим променем жасмин
Із насолодою впивається,
А гладь озер аж до глибин
Очима неба усміхається.

Мотиви пізньої весни

У ароматі вітру вільного
Цілують крапельки роси
З кортежу квітів й трав весільного.

Іскринки зоряні здаля

Співають гімн весні заквітчаній.
Сьогодні небо і земля
Любов’ю й ніжністю повінчані!

Цветущий май

ЦВЕТУЩИЙ МАЙ.

«»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»

«»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»


Жизнь утверждающий,цветущий Май

Принёс нам позитив,вселив надежду !

Пространство светлой мыслью наполняй!

Возможности представлены получше прежних.


То Небеса к нам Свою Ласку Проявляют.

Мать всего Мира Знаки Свои Шлёт …..

Кто Избран Светом, в Нём и пребывает!

В том Светел Дух! Душа того поёт !....


Поддержан Небом будет тот,кто к Единенью

Стремится,за собой народ ведёт !

Да пребывайте в Радости,в хорошем настроении

Весь этот переломный,Свет несущий год !!!


******* / май 2010 года /

Белый лист

  • 19.05.10, 18:40

Сегодня белый лист мой собеседник,
А карандаш в руке, чтоб мысли рифмовать.
Он для меня как врач, как исповедник,
И я рисую то, что хочется сказать.

Но на бумагу штрих ложиться столь неровно,
Что я сумбурно выражаю свою мысль.
Сомнения отбросив хладнокровно
Пишу, что вкладываю я в понятье "жизнь".

Все в моей жизни тесно связанно с тобою,
Такою близкой, нежной и родной.
Ты половинкой стала, став женою,
Я счастлив тем, что я живу с тобой!

Воспоминанья - ворох разных мыслей,
Нельзя их все, как файлы, удалить.
Но я живу, имея смысл в жизни!!!
Ведь это ТЫ, спешу судьбу благодарить!

Стараюсь нежным быть я в каждой фразе,
Твой раскрывая вечной юности секрет.
Все, то что в сердце, излагаю на бумаге,
И вот такой вот получается портрет…

Сегодня белый лист мой собеседник,
На нем пишу, как я тебя люблю.
Он между мной и вечностью посредник,
Он забирает боль и грусть мою...

Заведи мое сердце

Вдаль уносит птица- мечта,
Оставляя обиды за дверцей.
Ведь внутри меня не пустота,
Я прошу, заведи мое сердце!

Все былое, плохое, забудь,
Посмотри на меня по другому.
Подари,  я прошу, млечный путь
Когда сумерки бродят по дому.

Окуни меня в омут страстей,
Суету бренных дней отметая.
Дай любовью напиться твоей,
Я болею тобою, родная!

Мне нужна твоя доброта,
С каждым днем все отчетливей, СЛЫШИШЬ?
Мои чувства к тебе навсегда,
Я не вру, ведь свидетель - Всевышний.

Нема гармонії в природі

На землі так мало сонця.

У серцях так мало світла.

Заглядає вже в віконце

Дощове холодне літо.

 

На землі так мало правди.

Мало радості в очах.

Та багато в світі зради.

Всюди відчай, біль і страх.

 

ПОри року вже змішались.

В них гармонії нема.

Літо із зимою помінялось.

Стала осінню плаксивою весна.

 

Буревії, землетруси і вулкани.

У природі повний дисбаланс.

Рвуться ниточки довіри між серцями.

Та Всевишній ще дає останній шанс.

 

Від агресії, ненАвисті і злоби

Катаклізмами здригається земля.

Бо безжально нищать її вроду,

А вона у неба захисту благА.

 

Ми обрали вже собі дорогу.

І назад вже не повЕрне стрілки час.

Та не гнів це і не кара Божа,

І не доля, тільки вільний вибір наш.

То ли ещё будет

ТО--ЛИ ЕЩЁ БУДЕТ !!!

*************************

****************************

Столько будет открытий новых !!!

Да таких,голова что «кругом »!!!

Изучив Мирозданья Основы,

Живой Этике станешь Другом .


******* / май 2010 года /heart

***

  • 18.05.10, 22:39
Чи то життя почалося,
           чи то закінчилось життя...
Нічого вже не сталося
           і я давно не та....
Чогось мені не пишеться,
           не пишеться і край!
Я спогадом залишуся,
           й на тому вибачай..
Чогось мені не мріється, 
           не віриться мені.
А , може, він надіється
            на мене...
                    чи вже ні?
А, може, так й залишуться 
              із ним мої вірші?
І нові не напишуться, 
              хіба такі - пусті...
І стану я звичайною
             мурашкою в мурашнику.
І піснею прощальною
        відлуння дня вчорашнього...
Чим - феніксом із попелу
          чи попелом по вітру?
Я - купкою непотребу 
          чи джерелом улітку?....