стих моего детства (в инете не нашел - по памяти)
- 18.06.10, 20:58
У будинку номер сім,
Гриць живе – відомий всім.
З ранку ловить він кота
І тягає за хвоста.
Кіт Васько із хати рушить,
Люто вусами ворушить,
Повернувшись до вікна,
Каже так до пустуна:
Я мишей прогнав із хати,
Я умію настрахати,
Хоч якого пацюка…
А подяка – ось яка!
Ну, чекай, лихе хлоп’я
І тобі віддячу я…
Поміж тином і сараєм,
Кіт куточок вибирає.
Ліг обмотаний у хустку
І гризе собі капусту.
Подивитися на диво,
Горобці летять квапливо.
Півень глянув із воріт,
Чи то заєць, чи то кіт…
Підійшла свиня і хрюка,
Що це, що це за марюка.
І дивується індик –
До такого я не звик.
Раптом ліжко затріщало,
Із-за діжки – запищало…
І летять, летять, летять…
Сірі миші гострохвості,
І зажерливо пищать.
Враз одгризли пів дивана,
А тоді до чемодана,
До штанів, до подушок,
До чобіт та до книжок.
Затремтіли в хлопця ноги,
На подвір'я він тіка
І благає допомоги
У свого кота-Васька.
Кіт відмовив - любий друже,
Ти мене образив дуже,
За хвоста мене тягав
Нащо б я допомагав?
Шанувати, доглядати
Обіцяє Гриць кота,
Молока, сметани дати,
не тягати за хвоста.
Здався кіт на умовляння,
Зосереджено зітхнув,
Ідучи на полювання,
З задоволенням гукнув:
Хай бабуся носить хустку,
Хай зайці їдять капустку,
А сміливий добрий кіт,
На мишей пішов в похід.
Так закінчилась пригода,
На дворі настала згода,
Гриць тварин, або птахів
Не чіпає більш ніколи.
Кинув пустощі лихі,
Через рік іде до школи.
7
[ 
