Ангел ридав у небесній блакиті....

За край свій рідний козак загинув.

Чорні плями на сонці,на снігу кров червона.

По щоці покотилась сльозина солона.

Ридав Ангел Господній у небесній блакиті

У час смерті героя,у обірваній миті.

Серце матері горе на шматки розриває.

У молитві крізь сльози вона промовляє.

І, вдивляючись в небо, шепоче: " Мій сину ,

не лети назавжди, моя пташко єдина."

А зірка,падаючи,згоріла,

Упавши в трави на битви полі.

Зовсім недовго у тьмі світила.

Така,напевно,вже Божа воля.

Літає крук,жалібненько кряче.

За вбитим сином родина плаче.

Одна лебідка,котра кохає.

І вже сирітка батька немає.

Пішов у вічність за Батьківщину.

За край свій рідний козак загинув.

Зімкнув тісніше небесні лави.

Їм вічна пам'ять. Героям Слава!

А зірка,падаючи, згоріла,

Упавши в трави на битви полі.

Зовсім недовго у тьмі світила.

Така,напевно, вже Божа воля.

Євген Брич

26.02.2023

ЖИТТЯ ТРИВАЄ