Дітям потрібні тільки дві важливі навички...

Але діти, які зазнавали труднощів із взаємодією, не вміли слухати і вирішувати конфлікти, з меншою ймовірністю закінчили середню школу, не кажучи вже про університет. У них частіше виникали проблеми із законом, і вони частіше вживали психотропні речовини.

Маючи всі докази, що підтверджують важливість соціальних і емоційних умінь, чому ми все одно більшу частину наших ресурсів вкладаємо в навчання дітей академічних навичок? Вони не допоможуть нашим дітям стати емоційно компетентними. Ми повинні самі подбати про це, не покладаючись на школу.

Вони вдвічі частіше здобували вищу освіту. У них також було більше шансів влаштуватися на гарну роботу у віці до 25 років.

І не панікуйте, якщо ваша дитина вже закінчила дитячий садок. Ви можете навчити цього в будь-якому віці – головне, дати дітям можливість практикуватися в повсякденному житті.

• Самосвідомість: здатність розпізнавати власні емоції і вибудовувати зв’язки між своїми почуттями, думками і поведінкою.
• Керування собою: здатність конструктивно керувати своїми емоціями, думками і поведінкою, самоконтроль.
• Соціальна обізнаність: здатність покласти себе на місце іншої людини і демонструвати емпатію.
• Навички спілкування: здатність створювати і підтримувати здорові стосунки.
• Відповідальність у прийнятті рішень: здатність приймати правильні рішення щодо власної поведінки і взаємодії з іншими.
• Вправи

  У книзі «13 речей, які не роблять розумні батьки» описані конкретні вправи, які навчають дітей різного віку керувати своїми емоціями і вдосконалювати свої соціальні навички. При регулярній практиці діти можуть розвинути розумовий м’яз, необхідний їм для досягнення найбільшого потенціалу.

  Ось кілька простих вправ, які можуть допомогти вашій дитині розвинути емоційну компетентність:

• Означте почуття своєї дитини. Практикуйте такі фрази, як «Схоже, ти сьогодні сумний» або «Здається, тобі трохи не по собі». Зрештою, ваша дитина навчиться самостійно висловлювати свої почуття.
• Підтверджуйте почуття своєї дитини. Чиніть опір бажанням сказати такі речі, як «Заспокойся – це не важливо». Замість цього скажіть: «Я бачу, що ти дійсно засмучений». Незалежно від того, чи вважаєте ви, що її емоційний відгук не відповідає ситуації, навчіть свою дитину, що переживати різні почуття – це нормально!
• Вивчайте співчуття. Скажіть: «Покажи мені, що відчував цей хлопчик, коли ти його вдарив». Коли ваша дитина робить сумне чи сердите обличчя, вона насправді відчуває цю емоцію на мить. І поступово вона стане більш співчутливою – що є ключовим елементом соціального успіху.
• Нехай ваша дитина відчуває незручні емоції. Добре, що іноді буває нудно, сердито, страшно або самотньо. Навчіть дитину впоратися з дискомфортом. З вашою підтримкою малюк може дізнатися, що незручні емоції можна витримати.
• Виправте вчинки, а не емоції. Дайте зрозуміти, що сердитися – це нормально, а поводитися агресивно – ні. І навчіть дитину, що засмучуватися, це не означає кричати. Дисципліна – це найкращий спосіб боротьби з емоціями.

Незалежно від того, 4 вашій дитині чи 14, зробіть ці вправи частиною повсякденного життя. Так, ви дасте дитині інструменти, які знадобляться їй в майбутньому, щоб досягти найбільшого потенціалу.

А читати і писати вона навчиться і так!