Life gives to you in 3 ways: it says YES and gives you whatever you
want, it says No and gives you something better, or it says WAIT and
gives you the best

сподобалося

З усього, що вічне, в кохання найкоротший термін /Януш Леон Вишневський/

цікава виходить штука... якось так в мене виходить, що часто стається те, чого ти зовсім не хочеш, не чекаєш... не маю на увазі якісь погані трафунки в житті, а якраз навпаки, ніби і позитив, і класно все, але ... не те, щоб це було погано, але інколи такі несподіванки просто "злегка" шокують... як часто буває, що чогось дуже сильно хочеш... і думаєш, як би так зробити, щоб того бажаного досягти... і тут - бац! - як сніг на голову падає тобі оте "щастячко".чому "щастячко", бо стається воно невчасно, або не зовсім те(точніше зовсім не те), або (і це найгірше) не з тією людиною, з якою б ти хотів. так ніби життя підсміхається над тобою - "Ну ти ж хотіла! бери, тішся!))" ...але ж воно зовсім не те...і починаєш думати - і для чого воно мені треба було? 
приходжу до висновку, що думка таки має здатність матеріалізуватися... принаймі моя так це точно. але є одне "але" - чомусь все часто збувається навпаки....

п.с. а може я забагато хочу?:-))

......живеш, живеш. ходиш по замкненому колу - робота, дім, робота, дім. а в чому сенс? мета, де вона? що робити? і головне для чого? нікому від  того ні холодно, ні тепло. ось я є, і ось нема. а результат один...
......все в тебе ніби добре. всі навколо думають, ти щасливий. що все в тебе є, ти задоволений життям... на обличчі усмішка, а всередині пустка.... 
.....мріяти? для чого? все одно нічого доброго з цього не вийде. не може людина стрибнути вище своєї голови. здавалося б ти можеш все, але як недовго ми живемо в світі своїх ілюзій... все розбивається на дрібні шматки... страждаєш, думаєш... потроху забуваєш... і ніби знов починаєш вірити, що щастя можливе... але реальність не дає довго "літати в хмарах"...

Реальність може знищити мрію. чому не може мрія змінити реальниість?
  
p.s.
-are you a dreamer?
-yes.
-i know you are. but what's your biggest dream?
-you:)

Всім хто любить мандрувати і не тільки думаю буде цікаво побувати у Львові, місті застиглих в камені левів, ароматної кави та романтики... Шукала в неті цікаве про своє місто, ділюся :

 - корисно для туристів і не тільки:    http://lviv.travel/

 - аудіоекскурсії Львовом: http://visitlviv.net/news/ua/vesna-chas-vykhodyty-na-vulyci-lvova-z-mp3-ekskursiyamy/

 - Львів у фотографіях: http://lviv.ridne.net/

Тремтить сльоза, сполохана прощанням,
Ідуть дощі, змиваючи тепло.
Все те. Що називалося коханням,
Минулося. Як літо. Відійшло...
Я  сльози свої в темряві сховаю,
Холодна ніч приглушить крик душі,
тебе я в своїм серці поховаю,
Себе я поховаю у дощі.
/Ірина ПИРІГ/

Просто сподобалося:)

Збірка українських казок для дітей від 0 і до.... почитала і поринула з головою в дитинство))))
http://www.kazka.in.ua/index.html

Олександр Олесь

ЧАРИ НОЧІ

Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її, — Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе — І струмінь власної душі Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмелій, впивайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді, Летять до хмар тумани... Тут ллються пахощі густі, Там гнуться верби п'яні.

Як іскра ще в тобі горить І згаснути не вспіла, — Гори! Життя — єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти, Коли ввесь світ співає? Налагодь струни золоті: Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок З вогнем, з піснями в гості На свято радісне квіток, Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття: Що візьме час, що люди, Погасне в серці багаття, І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі, Як Фауст, дні минулі... Та знай: над нас — боги скупі, Над нас — глухі й нечулі…" . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її — Знов молодість не буде!"