Це, мабуть, було перше зафіксоване 
офіційними установами свідчення НЛО.
24 червня 1947 року, Вашингтон, США
У червні 1947 року американський льотчик Кеннет
Арнольд, пролітаючи над Каскадними горами
у пошуках зниклого літака, помітив у повітрі дев'ять загадкових пласких
предметів. Скориставшись дальнометром та інформацією щодо відстані між піками гір,
Арнольд підрахував, що НЛО рухалися зі швидкістю, яка перевищувала
звуковий бар'єр. Журналістам  льотчик-першовідкривач розповів, що об'єкти рухалися,
«як тарілки по воді».
Так  в історії уфології з'явився термін «літаюча тарілка».
Звичайно, цей випадок привернув увагу вчених. Адже в 1947 році жоден літальний апарат
 ще не мав здатності розвивати такої швидкості.
Щоби переконатися в правдивості слів
Кеннета, фахівці опитали місцевих жителів і військових,
які могли бачити дані об'єкти. Знайшлися інші
очевидці події, тому людям довелося повірити в НЛО

Статистика показує, що більш ніж сто тисяч чоловік у світі стверждують, що бачили літальні тарілки. Чому ж ці люди, котрі мешкають у різних куточках планети й жодним чином не пов’язані між собою, описують космичні кораблі прибульців майже однаково? Як так могло статися, що зображення учасників контактів третього ступеня (безпосереднього контакту з прибульцями) мають загальні риси, з яких можна цілком скласти реальний образ? Як саме можна пояснити такі збіги? Це явно не масові галюцінації. Нами насправді цікавляться сусіди по Галактиці. Контактами з неземними цивілізаціями  займається уфологія - наука, яка не зацікавлена в фальсифікації фактів, а уфологи ретельно обробляють тільки ту інформацію, що пройшла жорстку перевірку на правдивість.

Контакти з неземними цивілізаціями бувають чотирьох видів.

Першого виду: спостереження за неопізаним літальним об‘єктом.

Другого виду: катастрофа неопізнаного літального об’єкта.

Третього виду: безпосередній контакт із представниками іншопланетної цивілізації.

Четвертого виду. В руках у прибульців.

2011
року спецслужбами США  було опубліковано
ряд документів, що свідчать про НЛО. Серед оприлюденених матеріалів є записка,
що складена спецагентом Вашингтонського оперативного відділу  для директора ФБР від 22 березня 1950 року. В
цій записці офіційно підтверджено інцідент з НЛО у Розуеллі у 1947 році.

Слідчий ВВС заявив, що у Нью-Мехіко було знайдено три літальних тарілки. Вони мали
круглу форму з припіднятим центром приблизно у 50 футів  у діаметрі (15,25 м). У кожній тарілці
знаходилось по три людських тіла висотою у 3 фути (0,9 м), які зодягнені в
металічний одяг дуже тонкої структури. Кожне тіло було перев’язане пасками на
зразок таких, якими опоясують себе пілоти-випробувачі.

За словами інформатора, тарілки знайдено в Нью-Мексико, бо в Уряду в цьому районі знаходиться потужний радар, який, можливо, і
пошкодив контрольні механізми тарілок.

Ці факти явно свідчать про те, що уже з другої половини ХХ століття, а можливо, й
ще з більш тривалого часу від людства приховується правда про прибульців з
інших планет на Землі.

І ці факти наявно свідчать, що люди у Всесвіті не одні, і завжди є вірогідність
зустрітися віч-на-віч з братами по розуму.

Видавництво "Богдан" презентує поетичну збірку "Лавандрин".
Книга створена в співавторстві Ганни Осадко та Олександри Шевченко.
Одна частина книги (Анина) називається "Лаванда",
а інша (Сашина) - "Розмарин". Книга відкривається з двох боків
(це книга-перевертачка)

© Риженко Тетяна,2011



Фото © Ростислав Крамар,2011

2011 року Ганна Осадко опублікувала нову книжку

під назвою «Знаки приватної пунктуації»!

Книга виходить у світ у Тернопільському видавництві «Богдан».

Містить нові – ніде не друковані у часописах раніше – вірші!

Поділяється на шість частин і оформлена світлинами авторки та Оксани  Куценко, що вони їх привезли з літніх мандрів стежками Європи (Польщі, Чехії, Італії, Франції, Швейцарії, Бельгії, Німеччини).

Дизайнером і художнім редактором книги та палітурки виступив, як завше в таких особливих випадках, художник Ростислав Крамар.

І ця книга – повірте – справді переворот свідомості!

© Палітурка, дизайн, Ростислав Крамар,2011

Цього разу поетеса демонструє читацькому загалу вишукану добірку верлібрів.

І під час читання цієї добірки загартована розмаїтою літературою Я час від часу впадала у стан трансу і тільки думки про те, що я не дочитала рукопис до кінця, виводили мене з цього позамежового стану.

Думаю, що нова книга поетеси «Знаки приватної пунктуації»,

так само, як і попередня збірка поезій «Та, що перевертає пінгвінів»,

завоює серця вдячних читачів. © Риженко Тетяна,2011 http://www.bohdan-books.com/userfiles/file/books/lib_file_2031240936.pdf

              

За статистикою, у світі лише 1% людей читають поезію, а поетів у вибраній когорті літераторів (справжніх поетів!), цілком вірогідно, теж налічується стільки ж – 1%.

Отже, якщо подивитися з цієї точки зору на потрібність поезії для існування у матеріальному заанґажованому світі, то її корисність виявляється геть мізерною! (Лише 1% від 100%).

 «Поезія не змінює нічого...» - приречено зітхає Октавіо Пас у цьому ключі...

«Що поезія може...» - вторить йому український поет Василь Махно, теж не виходячи за рамки контексту...

І схожих фраз, повірте, із уст натхненних і трохи розчарованих намарністю свого ремесла для матеріального світу служителів Евтерпи та Каліопи можна назбирати в історіїї літератури сотні... а можливо, й тисячі... Але жоден із них (поетів) не проміняв би часів своєї наснаги та моментів втілення власних образів у римовані віршоспіви на звичайне життя пересічних громадян.

Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха Під владою чаруючої ночі, А тільки я одна неподоланна Врочистую одправу починаю  Перед моїм незримим алтарем...  - урочисто заявляє зоря української поезії Леся Українка.

Як зробити так, щоб творити вірші й не голодувати, себто отримувати за те, що ти створюєш вірші, гроші? Цікаве питання. Пушкін жив за рахунок кріпосних селян, а ще – з подачок вельмож світу сього [царя, наприклад, який пожаловав йому найнижчу посаду у своєму почеті: камер-юнкера(?!)]. Про Рільке, взагалі, промовчу, бо він не гребував навіть засовувати руку в фонд власної доньки, на навчання якої одна багата пані поклала гроші. (!)

Але ж зараз інші часи (цивілізовані) скажете ви – треба свою творчість продавати. Хоча тоді втрачається послідовність і, так би мовити, ідеальність високого слова – поезії, її так би мовити, призначення: будити лірою вищі чуття, спонукати й надихати до світла, до позахмар’я.  Хоча поет і продавав свою творчість впродовж століть, проте продаючи ідеальне, позбавлене матеріальності, навіть чуже будь-якій матеріальності, він мав собі шматок хліба, але втрачав оту високу натхненність, себто визнавав вищість матеріального світу над позахмар’ям.

Повністю читайте статтю на ХайВей:

http://h.ua/story/342119/

...чомусь весь час і все життя всі вони мені доказують, що я ні на що не здатна... весь час все не так в мене... і не так стала і не так сіла, і не те роблю...

АЛЕ Ж Я НІКОГО НЕ ЗАЧІПАЮ

... чомусь весь час вони доказують, що досконаліші за мене, що ліпші за мене, що вони роблять все краще за мене...

АЛЕ Ж Я НІЧОГО НЕ ЗАПЕРЕЧУЮ

 ...вони чомусь заходять до мене в дім

(користуючись, що тут постійно відчинені двері!)

і починають наводити свої порядки...

АЛЕ Ж Я НІЧОГО НЕ МАЮ ПРОТИ

...адже двері у мене завждит відчинені...

ЄДИНЕ, ЩО ПРОшУ: БУДЬ ЛАСКА,

НЕ ЗАБУДЬТЕ ПОСТАВИТИ УСЕ НА МОЇ МІСЦЯ,

коли підете звідси

 

МЕНІ Ж ТУТ ЩЕ ЖИТИ ПІСЛЯ ВАС!!!!!!!!!!!!!!

 

Або світ втрачає межі,

або як сьогодні змінюється свідомість людей


(фото з подібного магазину в Англії)

Вчора по тв показували, що відкрився магазин, де все продається без грошей.

Кожен охочий може обміняти свою річ на будь-яку іншу.

Якщо в тебе немає ні речей ні грошей,

ти можеш придбати те, що тобі потрібно задарма.

http://temza.com/2010/04/18/free-shop-nottingham/

Щойно прийшов на думку віршик з дитинства:

Трудно жить на свете пионеру Пете,
Бьет его по роже пионер Сережа.

«Чим дурніша пісня, тим правдивіша», - каже героїня Фанні Ардан у фільмі Ф.Трюффо «Сусідка».

Трохи перефразуючи сказану акторкою фразу, додам: Чим простіша пісня, тим ближчим є її шлях до серця слухача. Напевно, саме так можна означити небувалий успіх пісень групи «Ласковий май» сьогодні.   

Юра Шатунов

http://www.youtube.com/watch?NR=1&v=JlwdS1utPhQ

Розовый вечер Музыка: С.Кузнецов, Слова: С.Кузнецов Закат окончил летний теплый вечер, Остановился на краю земли. Тебя я в этот вечер не замечу И лживые не нужно слезы лить. Достаточно терпеть твои обманы, И слушать ночью сказки о любви. И можешь верить мне больше я не стану Заглядывать в окно, как хочешь так живи. Пусть в твои окна смотрит беспечный Розовый вечер. Пусть провожает розовым взглядом Смотрит вам в след. Пусть все насмешки терпит твои Пусть доверяет тайны свои Больше не надо Мне этих бед. Не будут больше надо мной смеяться, Из твоего подъезда пацаны. Не нужно по ночам с тобою шляться Уж лучше посмотреть спокойно сны. И розовый закат и летний вечер Вполне со мной согласны так и знай И можешь верить мне ни за что на свете Не подойду к тебе, забудь не вспоминай. Пусть в твои окна смотрит беспечный Розовый вечер. Пусть провожает розовым взглядом Смотрит вам в след. Пусть все насмешки терпит твои Пусть доверяет тайны свои Больше не надо Мне этих бед. Пусть все насмешки терпит твои Пусть доверяет тайны свои Больше не надо Мне этих бед. Пусть в твои окна смотрит беспечный Розовый вечер. Пусть провожает розовым взглядом Смотрит вам в след. Пусть все насмешки терпит твои Пусть доверяет тайны свои Больше не надо.