«Формування громадсько-державного управління освітою в районі"

Така робота має розпочинатися з утворення координаційної ради (робочої групи) з розвитку громадської складової в управлінні освітою, до якої повинні входити представники державних, самоврядних, освітянських і громадських управлінських структур, окремі педагоги-практики, науковці тощо. Запропонований підхід до формування групи забезпечить професійність у вирішенні складних питань, реальний вплив на процеси формування ГДУ освітою в умовах району, органів влади та місцевого самоврядування, міжвідомчу координацію цієї діяльності, врахування регіональних факторів і потреб, відкритість і гласність тощо. Ініціатором створення такої ради (групи), на нашу думку, могли б стати органи місцевого самоврядування.

Діяльність ради має, враховуючи методологію «м’яких» систем, будуватися на основі виявлення різних точок зору згаданих вище управлінських структур і поступового досягнення взаєморозуміння між ними.

Пропонуємо певні етапи реалізації процесу. Перший – інформаційно-діагностичний етап – має передбачати збір та аналіз зовнішньої та внутрішньої інформації щодо освітньої системи району чи міста, визначення всього спектру проблем і протиріч щодо розвитку громадської складової в управлінні освітою, формулювання пропозицій щодо мети й завдань, критеріїв оцінки результатів, основних напрямів удосконалення системи управління ЗСО.

Наступний етап – інтегрувально-моделювальний – має характеризуватися формулюванням прийнятних для всіх сторін мети й завдань, критеріїв оцінки результатів, узгодженням основних напрямів діяльності щодо розвитку громадської складової в управлінні освітою, розробленням інтегральної моделі (плану дій) та її оприлюдненням. Він повинен здійснюватися на основі методології «м’яких» систем. При необхідності цей етап можна повторювати, доки не буде досягнуто компромісу між усіма державними, самоврядними, професійними освітянськими і громадськими управлінськими структурами, розроблено інтегральну модель і узгоджено план діяльності щодо делегування державними структурами владних повноважень шляхом створення освітніх округів, автономізації закладів, підтримки приватних шкіл, а також активізації діяльності самоврядування, освітянських і громадських структур тощо.

Сутність наступного – організаційно-координаційного етапу – передбачає здійснення таких кроків: конкретизація завдань, форм і методів діяльності управлінських структур, визначення відповідальних осіб і виконавців, забезпечення комунікацій з партнерськими структурами, матеріально-фінансовими ресурсами, проведення консультацій між державними, самоврядними, освітянськими та громадськими структурами, мотивація (стимулювання) учасників, регулювання й координація дій.

Реалізація процедури формування ГДУ освітою передбачає систематичне здійснення контролю й експертизи за її ходом і результатами, що визначає зміст діяльності на контрольно-експертному етапі. У цьому процесі необхідно конкретизувати мету й завдання щодо контролю та експертизи, сформувати експертні групи, після чого здійснити власне контроль та експертизу; проаналізувати їхні результати, виробити пропозиції, оприлюднити отримані результати, що, окрім іншого, сприятиме підвищенню рівня обізнаності громадськості в освітніх питаннях.

Завданням наступного – координаційно-коригувального етапу – є узгоджене (на основі отриманих від експертів пропозицій) коригування мети й завдань, критеріїв оцінки, основних напрямів і плану діяльності, забезпечення коригування і координації діяльності державних, самоврядних, освітянських і громадських структур з розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою.

І нарешті, завершальним етапом цієї процедури є проведення моніторингу результатів розвитку громадської складової в управлінні освітою, де ми пропонуємо для оцінки отриманого результату використати обґрунтовані нами критерії оцінювання ефективності системи ГДУ ЗСО
в умовах чинного законодавства.

Якщо рівень формування громадсько-державного управління освітою задовольнятиме всі зацікавлені управлінські структури, система управління ЗСО буде певний час функціонувати в такому стані, якщо результат не задовольнить – необхідно знову повертатися до інформаційно-діагностичного етапу, на якому варто провести повторну діагностику системи управління освітою, потім виробити нову інтегральну модель розвитку громадської складової в управлінні ЗСО, забезпечити її впровадження тощо.

Тому вважаємо доцільним постійно аналізувати ці зміни, формувати нові завдання й заходи з розвитку громадської складової в управлінні ЗСО для наступного впровадження їх у практику.

Як засвідчує аналіз досліджуваної проблеми, послідовність етапів процедури формування і розвитку громадської складової в управлінні ЗСО корелюється з функціями універсального циклу ГДУ освітою, однак, мабуть, було б нелогічно, якби вирішення такого завдання реалізовувалося якимось іншим чином. Результатом виконання процедури формування і розвитку громадської складової в управління ЗСО буде зміна повноважень між державними, самоврядними, освітянськими і громадськими управлінськими структурами, що виявиться в підвищенні рівня впливу громадських структур в управлінні освітою, зокрема комунальними, автономними, приватними школами, освітніми округами. Вважаємо обґрунтованим твердження, що розширення участі громадськості в управлінні освітою навіть за умов чинного законодавства дозволяє забезпечити формування відкритої системи прийняття рішень у системі загальної середньої освіти. Зазначене конкретизується шляхом посилення впливу батьківської громадськості в управлінні освітою; залучення нових ресурсів до загальноосвітніх навчальних закладів (не тільки матеріальних); створення можливості продуктивно вибудовувати взаємодію й вирішувати проблемні питання школи, громади та органів місцевого самоврядування; придбання нового (безцінного) соціального досвіду для всіх учасників процесу громадсько-державного управління освітою у сфері людських відносин; створення комфортного здоров’язберігаючого середовища в системі освіти; розширення кола соціальних партнерів ЗНЗ; підвищення статусу освітніх закладів у громаді; зростання соціальної активності учасників управління освітою; забезпечення доступності інформації про систему освіти для населення тощо. Зазначене забезпечить більш демократичний, гнучкий та ефективний характер управління освітою, дасть змогу на якісно новому рівні задовольнити освітні запити учнів, освітян, сім’ї та громадськості й виведе систему освіти на якісно вищий рівень.