В Киеве состоялся форум инициативы Крымская платформа, целью которой является деоккупация Крыма. Кто приехал на мероприятие и о чем договорились его участники

23 августа в Киеве состоялся учредительный форум инициативы Крымская платформа, в котором приняли участие представители 46 стран и международных организаций.

В принятой участниками мероприятия декларации целью Крымской платформы является мирное прекращении временной оккупации РФ территории Крыма и восстановление контроля Украины над этой территорией в полном соответствии с международным правом.

Сам факт проведения форума, который продемонстрировал мощную международную поддержку суверенитета Украины, несмотря на то, что внимание мира сейчас приковано к Афганистану, эксперты называют успехом.

«Это сигнал для Москвы, что ей не удастся замалчивать вопрос Крыма», — убежден эксперт киевского Центра оборонных стратегий Александр Хара.

Аналитик Европейского совета по международным отношениям (ECFR) Густав Грессель считает, что Крымская платформа будет противодействовать комфорту российского руководства, которое держится за предположение, что Запад не хочет касаться вопроса Крыма, и с течением времени признает его принадлежность России де-факто.

24 августа на площади Героев в Запорожье прошло праздничное шествие и военный парад в честь 30 годовщины провозглашения Независимости Украины. День независимости Украины 2021 в Запорожье отмечали без ограничений каратина.

К началу парада проспектом Соборным прошла колонна ветеранов АТО / ООС и жителей Запорожья. Они пронесли флаг Украины длиной 400 метров.

В параде приняли участие военнослужащие 55-й артиллерийской бригады «Запорожская Сечь», бойцы 9-го полка оперативного назначения имени Героя Украины Богдана Помехи Нацгвардии Украины, военнослужащие подразделения военной службы правопорядка «Сармат», 23 отдельной бригады охраны общественного порядка Национальной гвардии Украины, Бердянского пограничного отряда, сотрудники Главного управления Национальной полиции Украины в Запорожской области и патрульной полиции, ГУ ДСНС в Запорожской области.

Источник

Безпрецедентна ініціатива глави Української держави щодо формування потужної коаліції демократичних країн проти агресивної загарбницької політики сучасного «неофашистського Рейху» — Росії, фактично збігається в датах з подіями 80-річної давнини, коли країни Європи і США об’єднались у антигітлерівську коаліцію після нападу Гітлера (і Сталіна – не забуваємо) на Польщу у вересні 1939 року. 

Саме тоді західні демократії усвідомили хибність ідеї переговорів на найвищому рівні у Мюнхені (1938 рік), будь-яку безперспективність досягнення миру з агресором за столом дипломатії і його безвідповідальність за взяті на себе зобов’язання. Знехтувавши основоположними нормами міжнародного права, у 1939, Гітлер розпочав свій великий похід на Схід, який закінчився у 1945-му повною капітуляцією. 

Історія циклічна. У 2014-му, попри численні публічні обіцянки міжнародним партнерам щодо невтручання у внутрішні справи сусідів, Путін вирішив повторити шлях Гітлера і, здійснивши збройне вторгнення в Крим і на Схід України, спочатку анексував українську автономію, а згодом розв’язав війну і підтримав зброєю, технікою і «шахтарями-трактористами-відпускниками» власну агресію проти ослабленої Української держави. 

Попри спроби міжнародних партнерів України стримати зарваного неоф’юрера, Мінські угоди і Норманський формат змогли лише зупинити масове кровопролиття, однак не вирішили проблему захоплення суверенних територій в комплексі. Будь-які заклики до агресора забратись з України викликають тільки єхидну гебістську посмішку азійського царька, який намагається стати в умах своїх співвітчизників таким собі неоСталіним, що «об’єднав народи». У цьому випадку, засоби «повернення» є абсолютно варварськими і дикунськими. 

Рішення української влади провести такий захід, як «Кримська платформа» зумовлено бажанням, насамперед тих, хто залишився в окупації, повернутися в цивілізований світ. Тобто, в Європу – Україну, де закон превалює над варварськими зазіханнями путінських «кримнашистів». 

Створення нової міжнародної платформи із залученням десятків країн європейських демократій, незважаючи на погрози Путіна і ультиматуми «грустной лошади» Лаврова, дуже показово демонструє бажання усього цивілізованого Світу і України як країни-ініціатора Платформи. повернути «status quo» у кримському питанні і кінцевою метою ставить собі повернення українських територій до складу Української держави в кордонах, визнаних як усім цивілізованим світом, так і варварським сусідом. Хоча, Будапештський меморандум – уже також історія. 

Саме тому, незважаючи на «заклинання Кремля», чимало демократичних країн підтримала таку ідею українського Президента. Як результат, 44 держави та міжнародні організації висловили бажання взяти участь у ініційованому Володимиром Зеленським Саміті з вироблення стратегії та формування нової коаліції народів задля повернення Українського Криму. 

На Кримській платформі Україна уже вітає представників Латвії, Литви, Естонії, Польщі, Словаччини, Угорщини, Грузії, Хорватії, Молдови, Словенії, Фінляндії, Швеції, США, Румунії, Швейцарії, Чехії, Туреччини, Франції, Німеччини, Іспанії, Італії, Бельгії, Австрії, Нідерландів, Люксембургу, Ірландії, Данії, Болгарії, Чорногорії, Північної Македонії, Великої Британії, Португалії. 

Така увага світу до питання повернення анексованого Росією українського Криму зумовлена, перш за все, усвідомленням того факту, що на третьому десятку нового третього тисячоліття історії людства у світі виникла загроза, яка може бути більш руйнівною, аніж «коричнева чума» нацизму понад 80 років тому. 

Світ усвідомив уроки Мюнхена-38 і розуміє, що наявність потужної антипутінської коаліції народів світової демократії, сформованої довкола України і її прагнення повернути свої території, є надважливим питанням системи світової безпеки. 

Саме у цьому аспекті, «Кримська платформа», ініційована Президентом Зеленським, повинна стати дипломатичною основою і передумовою до повернення Кримського півострова до українського Дому та звільнення з новітньої «тюрми народів» — путінської Росії.

Джерело: https://censor.net/ru/blogs/3284209/krimska_platforma_ntsativa_yaka_obdnu_svt?fbclid=IwAR1fONxa1RWKvmHUD8NB4zSyMWt7ogVmj_fdnTpdei4yQsyicp2BTNuH0QM

В рамках флешмоба к 30-й годовщине Независимости Украины в Запорожье на вантовом мосту развернули национальный флаг.

Об этом сообщает пресс-служба «Укравтодор». Снимками в соцсетях делятся и местные жители.

В «Укравтодоре» организовали флешмоб, чтобы поздравить украинцев с Днем Независимости — на объекте «Большого строительства» развернули сине-желтый флаг.

По словам Кулебы, стратегия России в том, чтобы о Крыме все забыли и восприняли их оккупацию как свершившийся факт. «Крымская платформа» эту стратегию нивелирует.

«Их смущает не только сам факт проведения саммита в Киеве, который возвращает очень сильно и заметно Крым на международную повестку дня, но и дальнейшая работа «Крымской платформы». Потому что они боятся именно каких-то системных, последовательных действий. Их стратегия — в том, чтобы о Крыме все забыли и восприняли их оккупацию как свершившийся факт. «Крымская платформа» эту стратегию нивелирует», — говорит Кулеба.

Глава МИД убежден, что системные действия Украины и партнеров помогут вывести Россию из глухого угла, и из Крыма.

«Есть два выбора всегда в политике: либо ты сидишь и ничего не делаешь, ждешь, «пока петух свистнет», или ты всячески помогаешь «петуху свистнуть». Вот и все! Это стратегия, проверенная историей», — добавил дипломат.

В Украине стартует «Крымская платформа». Масштабное мероприятие международного уровня, проведение которого всячески пыталась сорвать Российская Федерация, для которой данный саммит это ещё один болезненный удар и болезненное напоминание о том, что Крым это незаконно оккупированная Россией территория Украины.За прошедшие, без малого, 8 лет, Россия так и не смогла на международном уровне добиться признания полуострова одним из субъектов Федерации.

В последние года, это отчаяние и безысходность отчётливо чувствовались во внешней и даже внутренней политике России. А потому, она стала направлять основные ресурсы уже не столько на легитимацию полуострова, сколько на игнорирование, в международной повестке, этого вопроса. Но саммит “Крымская платформа” полностью нивелировал уже на стадии объявления в 2020 году эти попытки страны оккупанта. Ведь его уровень, это не замалчивание, это акцентирование внимания на проблемах оккупированного полуострова. Внимание, которое привлекло представителей 46 стран, объединений и организаций, давших согласие на непосредственное участие в мероприятие. А помимо участников, наблюдатели от множества организаций.Дипломатическая инициатива “Крымская платформа” на сегодняшний день является самой масштабной акцией такого уровня, организованной Украиной за всё время оккупации Крыма Российской Федерацией.

Инициатива, цель которой объединение усилий по решению проблематики полуострова: того беззакония которое творится в Крыму оккупационными властями; неконтролируемой милитаризации Крыма; ущемление прав и свобод живущих на полуострове граждан Украины; озвучивание фактов катастрофического, непоправимого вреда экологии, который наносит бесхозяйственность и вредительское отношение оккупантов. Россия в очередной раз не только потерпела фиаско, как в своей попытке легитимировать оккупацию, так и замолчать её, минимизировать к ней внимание в мире, но и оказалась в ситуации, когда как преступник, преступление которого давно доказано, вызывается судом присяжных для оглашения приговора.

На сегодняшний день в Москве ещё полностью не осознают тех последствий, которыми для неё станет в будущем данный саммит, но уже очевидно, что это по-настоящему знаковое, в определённом смысле даже переломное событие, в трагической истории полуострова, который продолжает непростое движение домой – в Украину.Крым – это Украина!

Источник

Проведення Президентом України Володимиром Зеленським саміту «Кримської платформи» очевидно дуже сильно зачепило кремлівські влади.

Рівень нервозності видно неозброєним поглядом: від істеричних сюжетів на російському телебаченні, до смикання брифінгів Міністра закордонних справ РФ Лаврова.

По всій видимості, підняли на вуха і ФСБ з її «кібервійськ». Ті, в свою чергу, швидко створили сайт-клон українського ресурсу «Кримської платформи» і розміщують там антиукраїнські статті, попутно рекламуючи Ялтинський форум окупантів.

Фейковый сайт Крымской платформы, созданный ФСБ РФ

Така поведінка Кремля в загальному не новина, дивно інше — кричуще низька якість роботи: сайт зроблений з рук геть погано, постійно гальмує, завантажується через раз. Також відразу кидається в очі його розміщення в доменній зоні «ru» і хвалебні статті про Аксьонова. З сайтом справжньою «Кримської платформи» російський клон пов’язує лише вкрадений логотип. Що теж не погано, адже симпатичний україномовний логотип «Кримської платформи» відмінно відтіняє той шлюб, який на швидку руку створили «специ з Луб’янки».

А так виглядає справжній сайт- crimea-platform.org

Джерело

Уряд РФ стверджує, що армія — це її головний козир. Росія володіє передовими технологіями, які допоможуть їм «захиститися від ворогів». В Арктику перекинули «секретне» ядерне озброєння, яке планують відчувати в умовах Крайньої Півночі.

Випробування нового озброєння неминучі. Вони необхідні, щоб в потрібний момент військова техніка спрацювала. Однак крім гучних слів глави Російської держави, інженери, по всій видимості, не можуть нічого вкласти в свої творіння. Військові випробування можуть призвести не тільки до виходу з ладу спецтехніки, а й до втрати людських життів.

Так сталося, що 17 серпня 2021 року зазнав аварії військовий зразок літака «Іл-112В». В результаті машина вибухнула, а екіпаж з трьох людина загинула. Через кілька годин після катастрофи, федеральні джерела почали говорити, що падіння літака було викликано втратою управління екіпажем. Тим часом випробування проводили досвідчені льотчики, у яких сотні льотних годин за плечима і які вже двічі піднімали «Іл-112В» в повітря.

У мережі вже з’явилося відео, на якому видно, як правий двигун літака загорівся, після чого машина втратила керування і врізалася в землю. Молодший голова технічної ради «Іл» Микола талики кілька років попереджав про погано спроектованих двигунах і про те, що вони підведуть в потрібний момент, однак його ніхто не послухав. Інший авіаційних спеціалістів Вадим Лукашевич стверджував і про перевагу конструкції від 2 до 5 тонн, що є критичним для конструкції такого ваги. За словами Лукашевича, на заводі працює молоде покоління інженерів, які «не вміють конструювати як раніше».

Катастрофа забрала життя героїв своєї країни і найдосвідченіших випробувачів, однак тепер, їх, ймовірно, звинуватять в події, а саме — «не впоралися з керуванням». Тому що російська військова промисловість «не може створити непридатне новітнє озброєння».

Якщо при випробуванні «Іл-112В» загинули, поки що, 3 члени екіпажу, то яким є масштаб трагедії може бути в Арктиці, куди відправили атомні підводні човни, з «секретними» «Посейдон» на борту. Безпілотні підводні човни з ядерною боєголовкою можуть не тільки знищити весь персонал військової бази РФ, але і привести до зараження Світового океану.

Мілітаризація Північного полюса Росією не пройде безслідно. Це торкнеться рибалок, промислове мореплавство, наукових дослідників, зачепить інтереси інших північних держав. Кремль в гонитві за ресурсами і бажанням повернути статус наддержави готовий знищити природу.

Джерело

Не вщухають дискусії довкола реформування СБУ: кілька відкинутих законопроектів, поширення чуток про легалізацію «вседозволеності» служби після реформи та порушення прав людини у разі надання нових повноважень, нерозуміння сфер компетенції органу з боку пересічних громадян, пильна увага іноземних партнерів до процесу – все це затягує ухвалення законопроекту №3196-д про нову редакцію закону «Про Службу безпеки України».

Голова підкомітету з державної безпеки та оборони Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки І. Верещук припускає, що «першим питанням, яке буде розглядатися у вересні, напевно, буде розгляд законопроекту про СБУ», – цитує «Укрінформ».

Слід відзначити, що негативні настрої довкола теми періодично зустрічаються у медійному просторі. То чисельність залишається завелика, то зарплата. На думку одних осіб, реформа триватиме занадто довго, на думку інших – деякі зміни заплановані необачливо швидко. Поширюються тези, що прописані у новому законі норми про контррозвідувальне забезпечення економічного потенціалу та боротьби з організованою злочинністю дозволять і надалі розслідувати корупційні та економічні злочини. Втім, якщо подивитись на досягнення СБУ на  цій  ниві, то розслідування «рудиментарних» та «невластивих спецслужбам» економічних злочинів мають викликати у громадськості не занепокоєння, а захват.

У поточному році припинено діяльність масштабного конвертаційного центру, десяткам осіб, причетних до незаконних збройних формувань, оголошено підозру; виявлено численні корупційні схеми при оформленні товарів під час переміщення через державний кордон. За офіційними даними, минулого року завдяки роботі СБУ держбюджет доотримав 2,5 млрд гривень у вигляді митних платежів. Служба систематично та послідовно блокує розкрадання бюджетних коштів та державних земель, що видно на прикладі резонансних справ привласнення майна «Укргідроенерго», «Укрзалізниці», «Укргазвидобування».

Тому очевидно, що широкі повноваження та безкомпромісний підхід до боротьби з корупцією лякають лише суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення, власників «тіньового» бізнесу та  інших «підопічних» СБУ. На користь ним підіграють спецслужби РФ, які теж не зацікавлені у ефективній спецслужбі та за допомогою своїх осередків впливу маніпулюють темою реформи для дестабілізації ситуації.

Реформа СБУ важлива не лише для України. Представники НАТО, ЄС і США у липні закликали невідкладно прийняти поточний законопроект. Чому це питання так хвилює іноземних представників? Досягнення служби постійно перебувають під міжнародним прицілом. СБУ набула іміджу сильного правоохоронного союзника у протидії міжнародним викликам.  Передусім це стосується низки успішних спільних операцій цього року з ліквідації каналів наркотрафіку та блокування контрабанди тютюнових виробів до Країн ЄС. Кіберпідрозділ СБУ провів кілька гучних операцій з правоохоронними органами США, заблокувавши діяльність хакерів, які вимагали десятки мільйонів доларів у потерпілих в Європі та Північній Америці.

Та, напевно, більше за подолання транснаціональної економічної злочинності, світову спільноту турбує протидія гібридній агресії РФ, яка застосовує однакові прийомі деструктивного впливу на кожному континенті. За останні роки СБУ перетворилась на донора експертних знань з протидії кібератакам керованих Росією хакерських угрупувань, бот-мережам та дезінформаційним кампаніям.

Факт того, що СБУ доводиться стримувати не лише військові, а й гібридні загрози з боку РФ, підтверджується цифрами. У 2020 році було нейтралізовано 600 потенційних кіберзагроз, спрямованих на об’єкти критичної інфраструктури та державні органи влади, у 2021 році – вже понад тисячу.

Це все слугує підтвердженням того, що ефективна, сучасна та сильна спецслужба потрібна державі для захисту своїх громадян та національних інтересів, потрібна міжнародним колегам для забезпечення стабільності та безпеці у геополітично складному регіоні; реформа нагальна й для самої СБУ, оскільки її співробітники потребують належного забезпечення професійного розвитку, соціальних гарантій та підтримки не лише держави, а й населення країни, яке захищає.

Джерело

Так, 24 серпня 1991 року ми здобули політичну незалежність, але Україна з’явилася значно раніше. Щоб зорієнтуватися в поняттях і часових координатах, доведеться трішки поговорити про різні терміни й історичні періоди.

Українці сформувалися на базі слов’янських племен, що почали з’являтися на цих теренах у другій половині першого тисячоліття нашої ери. З’явилися не як одне монолітне плем’я укрів (що, на думку, російських фантастів викопало Чорне море), а як сума племен, що зайняли різні території: поляни, древляни, дуліби, тиверці, сіверяни, білі хорвати, дереговичі, уличі. Вони контактували між собою і з іншими племенами, набиралися культурних впливів.

Чи стало Хрещення Володимира фундаментом нашої найпопулярнішої релігії (різних її конфесій)? Так. Чи розвинулася наша писемність з писемності Русі? Так. Чи графіті у Софійському соборі мають у собі українські мовні риси? Так.

Отже, саме на Русі зародився стрижень нашої культури та ідентичності, і саме тут слід шукати початки України. Потім відбулося багато перипетій, Русь влилася у Велике князівство литовське, з’явилася Московія, потім період Речі Посполитої, поява козаччини, війни, переділи та колоніалізми.

На початку ХХ століття творці українського національного проєкту мріяли про величезну територію з кількома десятками мільйонів населення, що до того століттями перебували під різними імперіями. Вдалося тільки задекларувати це прагнення короткочасними спалахами УНР, ЗУНР, Актом злуки, Карпатською Україною. Сто років тому не вийшло вибороти повноцінну самостійну державу, але ті намагання мали величезне значення для утвердження національного проєкту.

Якби не вони, ми увійшли б у СРСР не як «союзна республіка», а як низка поділених територій. Якби не статус «союзної республіки», нам не вдалося б так легко і безкровно проголосити незалежність у 1991 р., виконавши всі юридичні вимоги тодішнього законодавства. У польському політичному дискурсі появу польської держави у 1918 році називають «відновленням незалежності». Саме так поляки акцентують на тому, що історія їхньої державності значно давніша. Нам також варто пам’ятати, що 30 років тому Україна не з’явилася, вона уже давно була, просто, нарешті, отримала паспорт. Розуміння цього автоматично вирішує багато світоглядних проблем, лікує комплекси і травми.