Як повідомляють наші джерела, Запорізька АЕС залишається одним із найцікавіших для окупантів об’єктом для здійснення різного штибу провокацій.

То півника Лєбєдєва привезуть «проспівати» російську «зорьку» з будівлі енергоблоку, куди його як свідомого фахівця в «близькоядерному» колі проведуть попри обмежений доступ й у супроводі озброєних рашистів. Навіщо пропускали у «закриті» приміщення – досі загадка. Хіба, може, мав надати «цінні» вказівки українським атомникам?

За кілька днів по тому, 13.07.2022 року, о 10-й годині у взагалі забороненій для прольотів зоні в м. Енергодар та неподалік ядерного об’єкту був зафіксований проліт щонайменше одного гелікоптера вогневої підтримки Ка-52 вкс рф, який скинув невідомий предмет циліндричної форми на один з корпусів учбово-тренувального центру атомників, розташований безпосередньо перед промисловим майданчиком ЗАЕС.

Отже, загарбники продовжують нехтувати правилами ядерної безпеки – можливо, задля дискредитації Збройних Сил України – та створювати загрозу надзвичайної ситуації з непередбачуваними наслідками планетарного масштабу.

Обстріл Вінниці – черговий прояв звірячої політики рф, яка свідомо знищує мирних українців. Розруха і смерть – ось що насправді приховує «руській мір» за словами про «спецоперацію» і «денацифікацію». Та скільки б не брехала верхівка рф, що вони «не стріляють по цивільним об’єктам», – весь світ знає вбивць невинних дітей в обличчя!

Не пробачимо жодної загиблої людини! Наша відповідь – на полі бою. Наша головна зброя – Віра і жага до Перемоги.

Служба безпеки розпочала кримінальне провадження за фактом обстрілу Вінниці (стаття 438 Кримінального кодексу України). На місці злочину працюють слідчі СБУ.

Загалом з початку повномасштабного вторгнення СБУ відкрила вже близько 5 тис. проваджень за фактами обстрілів мирного населення з боку рф.

Ворог буде відповідати за все! Строку давності немає!

Мы ещё ничего... Серьёзно?

Смотрим:

Европейское космическое агентство (ESA) прекращает сотрудничество с "роскосмосом" по марсианской программе ExoMars.

Об этом сообщил  глава агентства Йозеф Ашбахер

"Программа, в рамках которой в сентябре этого года на Марс должен был отправиться ровер с научной аппаратурой для поиска следов жизни, больше не представляется возможной из-за санкций и с политической точки зрения, - заявил Ашбахер, - добавив, что такое решение принял совет ESA"

Запуск аппарата планировался с космодрома Байконур, но после начала войны ESA поставило проект на паузу, а теперь решила отказаться от него полностью. Новым партнером вместо «роскосмоса», по словам Ашбахера, станет NASA. Запуск ExoMars придется перенести ориентировочно на 2026 год.

Глава «роскосмоса» Дмитрий Рогозин в ответ на решение европейцев объявил, что даст команду о прекращении работы Европейского манипулятора ERA, установленного на российском модуле МКС.

Он также заверил, что россия сможет полететь на Марс самостоятельно, без помощи западных партнеров.

«Да, мы потеряем несколько лет, но мы повторим наш посадочный модуль, обеспечим его ракетой-носителем „Ангара“ и с нового стартового комплекса космодрома Восточный проведем самостоятельно эту исследовательскую экспедицию», — написал Рогозин в телеграм-канале.

Лететь на Марс «роскосмосу» придется в условиях резкого сокращения финансирования, которое началось с 2022 года и продолжится в ближайшую трехлетку.

После того, как «роскосмос», согласно отчетности, провалил около трети целей государственной космической программы (30 из 83) в бюджете-2022 общий объем ассигнований на государственную программу «Космическая деятельность россии» был урезан на 40,3 млрд рублей, до 210,2 млрд.

В бюджет-2023 Минфин заложил дальнейший секвестр космического бюджета — на 21,4 млрд рублей.

Источник

Після початку війни, відколи Росія вторглася в Україну, я натрапив на багато постів європейських організацій чи інтелектуалів, переважно лівих, що поширюють пропаганду на користь Росії.

Російська пропаганда – це різновид так званої чорної пропаганди, коли більшість фактів, якщо не всі, налаштовані згори донизу під наміри Кремля. Та пропаганда, яку я бачив від організацій у Європі, що так чи інакше підтримують російський уряд, переважно “сіра”. У цьому випадку початок береться з фактів, які дійсно мали місце, але потім напрямок обговорення чи подачі інформації змінюється з реальної проблеми/походження проблеми на зовсім інший порядок денний. Змінюючи фокус, маніпулятор відволікає громадськість від спроби розв’язати проблему і виграє час – у такому випадку, для Кремля на скоєння злочинів без жодних наслідків.

Більшість організацій/осіб, про яких я згадав вище, подають себе як “миротворці”. Благородний намір, але що насправді? Я подумав, що було б добре розбити маніпулятивний підхід, які вони використовують, щоб нагадати про небезпеки війни, яка лютує в Європі.

Тож я збираюся дискутувати зі набором наративів від таких “миротворців”.

З чого б вони почали? Скоріше за все, вони б сказали, що погоджуються з аргументами Єврокомісії, США та НАТО щодо кризи в Україні. Слово “криза” вживається навмисно, їм слід уникати слова “війна”, тому що воно занадто негативне, і потім буде важче змінити порядок денний. Далі “миротворці” навіть висловлюватимуть сум з приводу того, що люди помирають, але на цьому хороше закінчується.

Тепер настав час змінити порядок денний. Як би ви це зробили? Один з найкращих методів – змусити читача почуватися винним або боятися. Дозвольте мені показати вам кілька аргументів, які вони б використали.

“Підтримка України лише подовжує конфлікт. Нам потрібно прийняти російські умови, чи ви хочете, щоб більше людей загинуло? Чи ви хочете підтримати вбивства? ”. “Такий хороший світ суспільство побудувало після Другої світової війни. Ви хочете зламати його, підтримуючи продовження конфлікту? Припиніть це просто зараз!” І класичний наратив: “Якщо ми не приймемо російські умови, ми всі помремо в ядерній катастрофі”.

У цей момент, якщо ми відчуваємо провину чи страх, ми потрапляємо в пастку маніпулятора. Ми відкриваємо свою свідомість і залишаємо її без захисту. Якщо від нас не йде ніякої реакції, маніпулятор може контролювати наші почуття і направляти думки в той бік, який він хоче.

Давайте уважніше подивимось на кожен з цих наративів.

Почнімо з першого: “Підтримка України лише подовжує конфлікт. Нам потрібно прийняти російські умови, чи ви хочете, щоб більше людей загинуло? Чи ви хочете підтримати вбивства?”

Кожен українець хотів би сьогодні зупинити війну і мати мир. Та чи хоче Кремль миру? “Миротворці” хочуть, щоб Україна прийняла умови Кремля. Невже це мир? Ми всі знаємо, що відбувається, коли приходить російська армія. Людей катують і вбивають тільки тому, що вони українці, ґвалтують жінок і дітей. Крім того, ці злочини російська армія вчиняє з відчуттям задоволення. Для тих, хто не бачив або забув, – посилання на ресурс, де збирають російські злочини для міжнародної спільноти.

Такого миру хочуть “миротворці”. Мир ціною українських життів. Україна жила в мирі до лютого 2014 року, коли Росія вторглася в Крим. Українська армія не зробила жодного пострілу в Криму, намагаючись уникнути будь-якої ескалації. Чи призвело це до миру? Ні, це призвело до російського вторгнення на Донбасі.

Вісім років точилися перемовини з російським урядом щодо пошуку мирної угоди. Це допомогло? Ні, це призвело до повномасштабної війни у 2022 році.

З агресором не можна домовлятися, це просто не працює. Пригадайте, що сталося після 1938 року, коли Гітлер був задоволений Мюнхенською угодою. Це призвело до величезної війни та величезних втрат життів. Запитайте будь-якого детектива, що станеться, якщо серійний вбивця залишиться безкарним, а правоохоронні органи навіть не намагатимуться його зупинити. Вони вам точно скажуть, що маніяки збираються вбивати ще більше. Минуле людської цивілізації нам чітко показує – з маніяками не домовляються, їх зупиняють.

Другий наратив: “Суспільство побудувало такий хороший світ після Другої світової війни. Ви хочете наражати його на небезпеку, підтримуючи продовження конфлікту? Припиняйте це зараз же!”

Це дійсно чудово, що “миротворці” згадують Другу світову війну, але про ключову частину забувають розповісти. Мільйони солдатів пожертвували собою, щоб ми могли жити в мирі. Є навіть прислів’я, щоб пам’ятати полеглих: “Ніколи знову”. Тобто ми, як світове співтовариство, маємо вживати запобіжних заходів, щоб уникнути жахів цієї війни. Та чи дійсно ми це зробили? Чи намагалися ми зупинити наступ нинішньої війни?

Російська держава, як відомо, не з’явилась за один день. Насправді минули десятиліття, коли Росія вчиняла злочини без жодних наслідків. Війни в Молдові та Грузії на початку 90-х років попереднього століття, дві війни в Ічкерії, потім знову вторгнення в Грузію, війни в Сирії, Криму, на Донбасі. Можливо, це навіть не всі. Чи намагалося світове співтовариство зупинити Росію? Навпаки, воно сприяло їй. Один із прикладів – рай, який західні країни створили для відмивання грошей для російських еліт.

Я дам тут лише два посилання, щоб ви занурилися в цю тему, яка потребує окремого висвітлення, через важливість для європейської демократії та складність проблеми. Посилання на звіт Transperancy International та на доповідь Нідерландського Гельсінського комітету.

А тепер погляньмо на ситуацію перед повномасштабною війною в Україні з погляду російської еліти. Вони дивляться на це і думають: гей, ми чинимо злочини, вбиваємо людей, і які наслідки? Ми відмили наші гроші. Непогано, так?

До речі, на ці гроші годують і наших друзів-“миротворців”. Моє питання до них: “Скільки коштує свобода та гідність людини?”

Останній наратив від “миротворців” та Кремля – про ядерну зброю: “Якщо ми не приймемо російські умови, ми всі загинемо в ядерному апокаліпсисі”.

Припустимо, що ми дійсно прийняли російські умови, а потім що? Це призведе до гонитви країн за ядерною зброєю,і до хаосу у всьому світі.

Бачте, 1994 року Україна разом з іншими країнами, які на той час володіли ядерною зброєю, підписали в Будапешті документ під назвою Будапештський меморандум. У рамках цього договору Україна відмовилася від третього ядерного арсеналу у світі в обмін на гарантії безпеки. Вгадайте, хто був однією з країн, які підписали меморандум? Ви вже в курсі: Російська Федерація. Гарант, який обіцяв тебе захистити, та потім пішов війною. Найкращий наслідок ядерного роззброєння, чи не так?

Якщо ми зараз приймемо російські ядерні погрози, це буде кінець будь-якому міжнародному праву та домовленостям. Всі диктатори світу будуть ставитися до міжнародного права як до туалетного паперу. Найкращий закон – ядерна дубина, розмахуй нею, і кожна твоя примха задоволена. Ні, тільки покарання Росії може повернути довіру до міжнародного права.

Повертаючись до “миротворців”. Після того, як ви відчуєте провину та злякаєтесь їхніх закидів, вони спробують замінити тему війни іншим викликом. Найкращий козир нині – проблема клімату. Це реальна проблема, і світ повинен розв’язати її якомога швидше. Про це не обговорюється. Те, як ми експлуатували нашу планету протягом останніх двох-трьох століть, неприпустимо. Однак до нинішньої війни це не має жодного стосунку.

Або “миротворці” “продадуть” вам будь-яку іншу проблему. Аби тільки відволікти вашу увагу від війни, в якій, без перебільшення, вирішується доля Європи на нинішнє століття. Якщо Збройні сили України зазнають невдачі і фашистському режиму буде дозволено просунутись по європейському континенту, клімат стане останньою проблемою, яка нас зачіпатиме.

Здається, що війна надовго, і світове суспільство має бути напоготові до спроб російських “проксі” вплинути на громадську думку, якщо ми хочемо врятувати світ, в якому живемо.

Джерело

Глава страны-агрессора путин опасается, что в ходе войны в Украине некоторые российские генералы могут получить излишнюю популярность и перестать ему подчиняться

Об этом сообщает «Медуза» со ссылкой на источники, близкие к АП.

По словам одного из них, путин «хорошо помнит 1990-е» и не хочет, чтобы в стране появился «второй генерал Лебедь», которому на выборах-1996 удалось получить почти 15% голосов, а затем — стать губернатором Красноярского края.

Из-за страха путина российское телевидение и другие подконтрольные власти СМИ почти не сообщают о действиях высшего военного руководства на фронте. Сам состав командования более трех месяцев сохранялся в секрете, пока в июне официальный представитель Минобороны Игорь Конашенков не сообщил, что группировок войск «Центр» командует генерал-полковник Александр Лапин, а Южной группировкой войск командует генерал армии Сергей Суровикин.

Лапин и Суровикин встали во главе армии вместо генерал-полковника Андрея Сердюкова и генерала армии Александра Дворникова, которые, в свою очередь, в апреле сменили командующих, проваливших наступление на Киев. Их имена неизвестны.

Лапин получил звание героя россии после того, как армия рф взяла под контроль всю Луганскую область Украины. В указе путина говорится, что награда присвоена за "героизм", но в чем он заключался — не указывается.

«Если бы какой-либо генерал постоянно был на слуху, часто появлялся в новостях, он бы неизбежно стал популярным. Стал бы автором побед. Мало ли во что такая популярность могла вылиться среди поддерживающих войну», — объясняет один из источников «Медузы».

Он напоминает, что в 1990-е годы генералы могли оказывать существенное влияние на политическую ситуацию, используя свою известность как ресурс: «Сейчас такой персонаж мог бы [например] заявить: а давайте всеми силами на Киев. Или наоборот — пора подумать о мире. К боевому генералу многие бы прислушались. Это [в кремле] никому не нужно».

Источник

Практично чотири місяці знадобилося бункерному стратегу для того, щоб зрозуміти, що "тут щось не так". Така омріяна та "легка", за доповідями та прогнозами найближчого оточення, перемога, перетворилася на якесь примарне "ось-ось", до якого з кожним днем все далі і далі… Про те, що "легкої прогулянки до Києва" не вийде, путін зрозумів вже на початку березня. Але, щоб таке!

"Друга армія світу", оснащена новітньою "аналоговнєт" зброєю, раптово перетворилася на збіговисько мародерів та злочинців, які не здатні до реальних бойових дій ні з ким, окрім цивільного населення. Та й то, пам’ятаючи про "гадяцьке сафарі", не завжди досягає перемоги, а залишається "органічним добривом" на полях та у лісах України.

Новоімперський "колосс" виявився навіть не на "глиняних", а на "ватних" ногах. І, до цього, ще й без голови… Був би "з головою", – ще б на початку березня зупинив агресію та втік додому, готуючись до виплати репарацій та посипаючи голову попелом. А то й зовсім не починав згубну для росії "спецоперацію", розуміючи власну неспроможність та нікчемність спроби "підкорити" країну, яка всю свою історію прагнула свободи та незалежності від будь-яких "панів" та "царьків".

Та "з головою" у кремля і його довічного керманича завжди були проблеми. "Красти й брехати" – саме під таким гаслом проходив і проходить навіть зараз весь життєвий цикл російської влади. Красти у свого власного суспільства, врешті-решт довівши його до стану кріпаків-жебраків, якими так легко керувати та спрямовувати у безодню. Красти у інших країн, маскуючи крадіжки "визвольними спецопераціями". І брехати… Постійно, будь-кому та будь-де.

Така "продумана стратегія поведінки" кремля не могла, зрештою, не привести до тотального занепаду країни, який кремль намагався виправити проведенням "блискавичної маленької визвольної війни/спецоперації" проти слабкого (як запевняло путіна його оточення) противника – незалежної України.

Навіть у кошмарному сні путін не міг собі уявити, що замість "легкої ходи" українськими степами новітніх "Армат", він буде змушений знімати з "консервації" іржаві Т-62, намагаючись за рахунок величезної кількості бронетехники часів "Холодної війни", яка залишилася росії у спадок від срср, хоч якось спробувати переламати незадовільну для росії ситуацію на фронті.

Був би путін "з головою", він би пригадав, чому у 2018 році влада змушена була відмінити плани колишнього військового міністра рф Сердюкова по утилізації застарілих бойових машин. Тоді, у патріотичному екстазі очікування новітньої зброї, хотіли знищити та переплавити 2500 Т-62, 2000 Т-64, 3500 Т-80Б, 7000 Т-72 і залишити у майбутньому не більше 2000 "Армат". Але вже у 2018 році стало зрозуміло, що серійна "Армата" – то є дуже далека та примарна перспектива, тому "старе залізо" – це "не так вже й погано" і стовідсотово краще, ніж "нічого".

Ось тому і тягнуться військові ешелони "старичків" Т-62 та Т-80, які вже давно визнані лише "умовно придатними" для ведення бойових дій з усієї росії на фронт. І така ситуація практично тотожна для усіх видів озброєння та спорядження російських загарбників. Горять "розконсервовані" танки та бойові машини піхоти, знищується артилерія 50-70 років, застарілі ракети регулярно "повертаються до дому", на місце запуску...

Від тотального знищення армію загарбника рятує лише величезна кількість спадку "смертоносного заліза" від колишньої "радянської військової імперії". За різними оцінками, на довгостроковому збереженні у росії знаходиться від 15 до 28,5 тисяч одних тільки танків різних модифікацій. Ворог технічно та морально слабкий, але його дуже багато. І це єдина загроза для України.

Путін не може перемогти Україну військовими технологіями та вправністю своїх вояків. Тому намагається компенсувати свою слабкість кількістю "гарматного м’яса" та звірячою злочинністю ведення цієї війни. Застарілий ракетний мотлох росіян, але начинений сотнями кілограмів потужної вибухівки, руйнує українські міста та вбиває мирних громадян.

Натомість Україна постійно збільшує кількість новітньої військової техніки та спорядження, яке надає її збройним силам міжнародна демократична спільнота "антипутінської коаліції" для захисту від злочинної російської агресії. Ворог нічого не може протиставити такій допомозі з боку міжнародного суспільства. У кремля не залишилося друзів. Ерітрея тут не допоможе, навіть якщо б і хотіла…

Тому європейська та американська зброя в руках захисників України вправно знищує московську орду, перемелюючи "на фарш" як застарілу техніку окупанта так і його, поки що, живу силу. За останні дні лише чотири американські реактивні системи залпового вогню HIMARS знищили одинадцять великих військових складів окупанта. А що буде, коли таких систем на озброєнні ЗСУ будуть десятки? Сотні?

Не допоможуть путіну ні "прихована" мобілізація, ні розширення вікового цензу для служби за контрактом, ні переведення на "військові рейки" практично зруйнованої санкціями та власними крадіями економіки. Україну йому не здолати. Не зламати волю до перемоги та єдиний дух Нації за допомогою підступних обстрілів та кривавих військових злочинів. Це все передсмертна агонія помираючого "колосса", який таким чином лише прискорює власну погибель.

Все, що залежить від України та українців для захисту своєї, Богом даної, землі та знищення ворога "всього живого" ми вже зробили і продовжуємо робити упродовж останніх чотирьох з половиною місяців. Єдине, чого нам зараз не вистачає – це термінового надання нашими партнерами достатньої кількості новітньої зброї для остаточного зламу ситуації на фронті. Україна обов’язково переможе! Але "ціна" та "терміни" нашої загальної перемоги демократичного людства над "світовим Злом" напряму залежать від розуміння світовою спільнотою того, що "війна в Україні" – це не якийсь "далекий" та "чужий" кривавий кошмар, який не має відношення до інших "тихих" та "спокійних" країн.

Війна в Україні насправді є війною між світовим Добром та Злом. І від результатів цієї війни напряму залежать мир та спокій не тільки Європи чи Америки, а й загалом – Світу в цілому.

Джерело

Взятие Лисичанска кремль «помпезно и громко» отметил массовыми награждениями «причастных»: два генерала, командовавших войсками, получили звание героев россии, один из танковых полков получил наименование «гвардейский», однако россия сознательно умалчивает о нюансах операции и о своих масштабных потерях.

Прежде всего необходимо отметить, что анонсированного российскими властями окружения украинских войск не было: после того как российские войска в конце июня вытеснили украинские части из поселка Врубовка, под угрозой окружения оказались войска одновременно в Северодонецке и Горском, и во избежание потерь личного состава украинское командование приняло решение об отступлении из Луганской области. Таким образом, украинские войска сначала покинули Горское и Золотое, затем Северодонецк, отделенный от всего остального района боевых действий рекой Северский Донец, все мосты через который были взорваны.

Несмотря на выгодное географическое положение, уже к 24 июня стало понятно, что не удастся удержать и Лисичанск без огромных потерь, поскольку российские войска подошли к городу с юга и юго-запада и захватили главный опорный пункт обороны - Лисичанский НПЗ, что снова создало риск окружения всего района.Ценя каждого украинского военного, и понимая угрозу полной изоляции украинского гарнизона, руководство приняло решение отойти и занять оборону на холмах к востоку от Северска и Бахмута.

В то же время кремль ради «быстрой победы» и оправдания своей войны пожертвовал на территории, не имеющей большой стратегической ценности, колоссальным количеством убитых российских военнослужащих.

Узнаем ли мы или россияне реальное количество убитых российских военных во время этих «освободительных» действий? Конечно, нет! Претензии на победу обходятся смехотворно дорогой ценой – смерти российских военных в «мирное время» остаются государственной тайной, а последняя статистика от 26 марта сообщает - 1 351 погибший, тогда как по независимым оценкам число варьируется от 30 до 36 000 российских смертей.

Естественно, для поддержания иллюзии, что «СВО идет по ранее оговоренному плану» россии нужна была эта символическая победа, особенно после «поспешной эвакуации» российских войск с острова Змеиный в Черном море и бомбежки по гражданским объектам, что привело к еще более сильной изоляции россии и россиян в мире.И уже бесполезно разбираться, происходит это из-за недоброкачественной разведки или использования устаревшего вооружения.

Как бы там не было, в этой войне россия все больше будет полагаться на устаревшее оружие и боеприпасы, в то время как Украина увеличивает количество своего современного оружия, поскольку весь цивилизованный мир продолжает предоставлять оружие, чтобы Украина смогла защитить себя. При этом россия использует тактику террора, пытаясь напугать гражданских лиц, заставить их уйти либо повлиять на украинских чиновников и власть, чтобы они «отдали» часть территорий. Российские власти в очередной раз просчитались! Никогда украинский народ не подчинится такой тактике и не смирится с потерей хоть одного метра украинской земли! А тактика агрессии и террора лишь укрепляет целую нацию в желании избавиться от оккупантов.

Источник

«Российская армия в ходе спецоперации поменяла тактику действий», «зубы» российской армии уже не отпустят Донбасс», «российские войска методично занимают новые территории», «группировка ВСУ на Луганском направлении полностью истощена» - такими формулировками оперируют прокремлевские эксперты, комментируя выход украинских войск из Луганской области.

Более того, по мнению российских спикеров все это привело не только к «потери управления подразделениями со стороны вышестоящего командования ВСУ» и «полному прекращению снабжению оружием, боеприпасами, горючим», но и к выдуманному политическому кризису. Дескать, Президент Украины Владимир Зеленский настаивал на продолжении сопротивления, «несмотря на смерти солдат, участившиеся случаи дезертирства и отказа от участия в боевых действиях, которые носят массовый характер».

Очевидно, что в россии пытаются просто сместить акценты: выдумывая теории о политических кризах и возможных военных переворотах в столице Украины, кремль уводит российское общество от формулирования главного вопроса: какой ценой мы взяли Луганскую область?

Ответ прост: путин понимает, что санкции действуют, потребовал быстрой победы на Луганщине, не считаясь с потерями. Претензии на скорый триумф обходятся рф слишком высокой ценой, и если со снарядами у россии проблем нет еще со времен СССР, то потеря живой силы общество может воспринять также болезненно, как и потери в Афганистане в далёких 1980-ых.

Источник

Точна робота ЗСУ з використанням нових зарубіжних комплексів по складах боєприпасів та інших військових об'єктах російських окупаційних військ дала результат. Знищення снарядів, які б убивали й українських військових, і мирне населення, спричинило паніку серед окупантів. Українські спецслужби зафіксували вже й факти розстрілу дезертирів своїми ж товаришами по службі.

Вогонь по своїх

Одна з останніх НП у російській армії сталася 6 липня. На тимчасово окупованій частині території Запорізької області співробітники української спецслужби перехопили телефонну розмову двох абонентів.

"Вони обговорювали втечу тридцяти військовослужбовців російських окупаційних військ із місця дислокації в районі села Мала Білозерка (Василівський район). По них відкрили вогонь свої ж товариші по службі. Наразі точна кількість "двохсотих" невідома, проте факт є очевидним", – розповіло джерело OBOZREVATEL.

Зазначимо, що незадовго до цього було підірвано склад боєприпасів окупантів у Запорізькій області. Це також спричиинило серйозні втрати особового складу армії РФ.

Тікають, аби вижити

Факти дезертирства почастішали й у інших регіонах. Головна причина втечі – великі втрати окупантів через точні удари української артилерії.

Згідно з даними Головного управління розвідки Міноборони України, із зони бойових дій у Херсонській області російські військовослужбовці тікають до Криму через Арабатськоюу стрілку.

"В окупованій Калинівці з'явилася група дезертирів віком 18-20 років. Одягнені у військову форму російського зразка, без знаків розрізнення і головних уборів. Просять їжу й воду в місцевого населення. Один із них, ймовірно, поранений. При собі мають три автомати Калашнікова. Рухаються у бік Криму. Притому пересуваються виключно вночі, а вдень ховаються", – повідомили в ГУР.

Про тяжкий психічний стан російські військовослужбовці постійно кажуть своїм родичам. У перехопленій СБУ розмові одного з окупантів зі своєю дружиною той поскаржився, що побаченого йому ніколи не забути, й розповів про величезні втрати російської армії.

Наздожене "безшумна смерть"

Наразі територія за 50 км від лінії фронту – в зоні ураження американських комплексів HIMARS. Кожна установка може випустити за 30 секунд шість високоточних ракет і бити на 80 км.

"У окупантів паніка, вони дезертують зі складів із боєприпасами, озброєнням та ПММ, бояться перебувати у своїх штабах, адже будь-якої миті туди може прилетіти "безшумна смерть", – розповів радник голови Міністерства внутрішніх справ Антон Геращенко.

Точні удари ЗСУ, внаслідок яких було знищено практично всі склади боєприпасів і нафтобази, вже змушені визнати й самі окупанти.

Така точність ударів ЗСУ, а також колосальні втрати російської армії справді вражають. Згідно з даними Генерального штабу ЗСУ, станом на 10 липня від початку повномасштабного вторгнення ліквідовано вже 37 300 особового складу окупаційних військ.

Єдиний вихід для російських солдатів зберегти своє життя на території України – це зателефонувати на "гарячу" телефонну лінію 2402. Вона працює саме для тих, хто хоче здатися в полон.

Джерело