Як Угорщина власними героями заполонила Україну

Ситуація парадоксальна: поки Україна заплющує очі на угорську політику на Закарпатті, угорський уряд фінансує «культурну анексію» української території. Видається, спостерігаємо чергове втручання у внутрішню політику, завуальоване культурним просвітництвом і захистом ідентичності.

2019 рік угорський уряд оголосив роком пам’яті Ференца ІІ Ракоці – трансільванського князя, лідера національно-визвольної війни угорського народу проти панування австрійської династії Габсбургів (1703-1711). А 17 грудня цього року в Берегово (Закарпаття) відбулося офіційне відкриття кінного пам’ятника Ференцу ІІ Ракоці.

За кількістю пам’яток, які вшановують Ракоці Закарпаття лідирує.

Вдуматися лише: Закарпатський угорський інститут імені Ференца ІІ Ракоці, площа Ракоці в Берегово, вулиця Ракоці в центрі Ужгорода, палац Ракоці в Мукачево, погруддя Ракоці в Мукачівському замку, пам’ятники Ракоці в закарпатських селах… І це аж ніяк не весь перелік. Відтепер маємо ще кінну статую князя в парку «Будапешт», реконструйованому коштом угорського фонду імені Габора Бетлена. Ініціатором проєкту стало Товариство угорської культури Закарпаття.

З огляду на масштаби вшанування пам’яті Ракоці, постає питання: чому закарпатці з таким трепетом згадують Ракоці, закарбовуючи його постать в історії?

Ситуація, коли закарпатці вшановують пам'ять людини, яка боролася за угорську незалежність, виглядає щонайменше дивною.

Вдумайтеся: національно-визвольна війна, тобто війна, яка ставить за мету визволення нації. Якої нації? Так, угорської. До того ж, зважаючи на наслідки повстань Ракоці (людські втрати, спустошеність, занепад міст, торгівлі й ремесел), такий трепет до діяча угорської історії є абсолютно ірраціональним.

Особливо в ситуації, коли Угорщина вдається до відвертого шантажу України із законом «Про освіту» (блокування засідань комісій Україна-НАТО) і роздає угорські паспорти на Закарпатті.

Щоби анексувати територію, не обов’язково використовувати воєнні стратегії. Для цього достатньо культури. Це, власне, те, чим займається сучасна Угорщина, яка у 2011 році конституційно закріпила відповідальність держави за долю етнічних угорців, які проживають за кордоном.