Ми, наївні, думали собі, що Янукович - це гірше що могло з нами трапитись. Але в порівнянні з Зеленським, він виглядає як еталон нормальності. Це треба було бачити з яким неприхованим захватом іноземні гості на кенгурації дивились на Зеленського - їм ніколи в житті ще не доводилось бачити такого зашуганого прицюцькуватого фріка, жалкого пошлого чєловєчка, мєлкої істеричної шавки, вульгарної подзаборної хабалки, комнатного пупсічного наполіончика, відвязного дорвавшогося хама-шарікова. І все це в одній особі, і все це в такій ситуації і в таких обставинах - кенгурант великої європейської країни. Раніше про таке вони могли прочитати хіба що в історичних книгах або побачити в кіно. А тут - в наш час і на власні очі. Бути безпосереднім свідком такого фрік-шоу це велика удача, про це вони будуть розповідати ще своїм онукам.

 Не пройшло і тижня, як у людей масово почав проявляться Стокгольмський синдром. І це більше чім зрозуміло - для нормальної людини осознавать, що більша половина твоїх співвітчизників насправді оказались жалкими, нічтожними, недолугими, недоумкуватими людьми - це абсолютно нестерпно, це пригнічує абсолютно, це подавляє на фізіологічному рівні. І вже даже не сознаніє, не подсознаніє, а все ество починає інтенсивно шукати любого виходу, любої лазєйки із сложившоїся, вкрай небезпечної і загрозливої для душевного здоров"я та ідентифікатора особистості, ситуації. Наразі я по другому поглянув на деяких депутатів, які почали переобуваться в повітрі - врешті-решт вони теж всього лиш люди. Жалкі, нічтожні, глупі люди. І якщо ти ізначально розумієш про себе, що ти всього лиш жалке, нічтожне, тупе существо, і що всяке намагання стати мєнєє жалким, мєнєє нічтожним, мєнєє недоумкуватим - все це потребує зусиль, то тоді все набагато спрощується - це перший крок, щоб стати суб"єктом в цьому світі, а не об"єктом.

 А ці 75 - це не якась абстрактна більшість, це більш чи менш харашо знайомі нам, можливо навіть друзья, можливо навіть ті люди яким ми довіряєм, яких ми поважаєм. І тому у людини на самоті в такому випадку немає ніяких шансів залишиться вірним самому собі і не стати адептом "Білого Братства" (зеленого, синього - колір не суттєвий). Особливо тоді, коли "Біле Братство" - це не якась маргінальна секта, а коли тобі заливають в уші з кожного утюга, коли тобі рекомендують його авторитетні істочніки й авторитетні люди. А наразі це стало формалізовано і приліпнено до країни, до держави, тепер уже авторитет самої України  буде задіяний на угоду "Білого Братства", його легалізації, то неокрєпші уми обов"язково перейдуть в цю секту. Простіше тим, у кого є коло авторитетних однодумців, або які являються устойчиво морально і інтелектуально самодостатніми, яких насправді не так уже і багато.

 Я якось слабо собі уявляю людину, яка не знаходиться в глибокому алкогольному чи наркотичному сп"янінні і при цьому не являється повним освідєтєльствуваним клінічним ідіотом, і при цьому з урочистим і благонравним виглядом у веселому і піднесеному настрої
 іде святить крашанки, коли за її спиною палає в пожежі її власна  оселя, її все движиме і недвижиме майно, її всі чада і домочадці.
 Інша справа коли це твій сусід, який люто тебе ненавидить, і який сам і підпалив твоє помешкання - тоді да, у людини справді велике свято радість і веселощі.
 І про яке примирення може йти мова з таким сусідом чи з тими полєзними для нього ідіотами, які допомагали підпалювати власну хату і без яких це завжди було б для нього тільки нездійсненною мрією ?

 Тайна завжди притягує і захоплює і в останні дні весь свій вільний час я тільки тим і займаюся, що намагаюся розкрити тайну виборця Зеленського, будуючи різні версії і гіпотази.
 Ось остання уточнена гіпотеза:
 По-перше:
 Десь третина виборців Зеленського - це українці по паспорту, але російські фашисти по внутрішньому переконанню. Насправді таких в    Україні немеряна кількість - результат голодоморів, гулагів, воєн та інших способів фізичного знищення місцевого населення і планомірного навмисного завоза і підсадження на їх місце ракової пухлини. Дасятиліття чи не століття планомірної лоботомії місцевих жителів. Десятиліття чи не століття негативного відбору.
 По-друге:
 Оказується на цих виборах було дуже багато молоді. Отже ще одна умовна третина, це недоумки по молодості.
 І нарешті остання умовна третина - недоумки по життю.

 Іначого внятного пояснення, як можна було голосувати за цю істоту, яку ми бачимо на екрані(наприклад, в останньому ролику), при цьому не будучи в глибокому алкогольному чи наркотичному сп"янінні - я собі просто не уявляю.

 Сунь-Цзи "Мистецтво війни". Китай. 5 століття до різдва Христова
"Нехай на вулицях ворожої столиці шепочуться, що князь обкрадає народ, радники його зрадили, чиновники спилися, а вояки голодні та босі. Нехай мешканці калічать ім'я свого князя та вимовляють його неправильно... Нехай їм за ситого життя здається, що вони голодують. Нехай заможні жителі заздрять тим, хто в князівстві Вей пасе худобу. Розпалюйте внутрішню ворожнечу не вогнем, а словом, і дурні і недолугі почнуть скаржитись та проклинати свою батьківщину. І тоді ми прийдемо через відкриті ворота."
(Фейс А.Б.)

 Накануні другого туру я написав:

"  Пропоную 21 квітня влаштувати всеукраїнський благодійний флешмоб під гаслом "проголосуй за зеленського - порадуй плєшивого дєдушку!" - путін буде в захваті!  "

 Тепер розумію, що я переоцінив інтелектуальні здібності деяких своїх співвітчизників - наразі очевидно, що нєкоторі сприйняли цю пропозицію буквально.

І я не можу. Тому попри те, що більшість киян доклалася до перемоги Зеленського, ніхто не виходить на Майдан радіти зелені.

Кожен радіє тихенько у власному гробику повапненому...

(Фейс C.Д.)

 Іронія в тому, що коли було сказано "Ми іх здєлалі", то це стосувалось саме тих 73%, які зараз святкують перемогу.
Продовжуємо спостерігати тріумф маніпулятивних технологій в умовах незрілої демократії.
Щоправда, поодинокі учасники цього "сеансу чорної магії з послєдующім разоблаченієм" (ті, що в задніх рядах) вже запідозрили щось неладне і почали здивовано розглядатись навкруги. На вулицях з'явились перші дами в рожевих панталонах.
(фейс О.Ш.)

 Інавґураційна промова новообраного президента перед своїми виборцями.

 Дякую всім, хто проголосував за мене!
Але моя перемога була б неможлива без моєї родини, моєї Лєни, мого 95 кварталу, мого Голобородька, не мого 1+1 але туда ж, а саме головне, без моєї улюбленої пісні!
 І звичайно без вас, мої улюблені 75! Спочатку я думав що вас буде 5, ну можливо 10, неймовірно, щоб знайшлося таких аж 15! Але вас таких 75!
 І тому я стаю перед вами на коліна і давайте разом заспіваєм мою улюблену пісню!

 Що? Гімн України? Але ж я сказав, мою улюблену, якій я завдячую, що зараз тут!

 (Поют все вместе)

Какое небо голубое!
Мы не поклонники разбоя!
На хвастуна не нужен нож,
Ему немножко подпоешь
И делай с ним, что хошь.

Покуда живы жадины вокруг,
Удачи мы не выпустим из рук.

Какое небо голубое!
Мы не поклонники разбоя:
На жадину не нужен нож,
Ему покажешь медный грош
И делай с ним, что хошь.

Пока живут на свете дураки,
Обманывать нам, стало быть, с руки.

Какое небо голубое!
Мы не поклонники разбоя:
На дурака не нужен нож,
Ему с три короба наврешь
И делай с ним, что хошь.

Какое небо голубое!
Живут на свете эти трое.
Им, слава богу, нет конца
Как говорится, зверь бежит -
И прямо на ловца.

А якщо моїм шкурним інтересам?
 Так що у фактів мало шансів.
А якщо до цього додати ще й моє его, моє бажаня зберегти внутрішню психологічну рівновагу, для яких признання власних помилок, собственної глупості, собственної нічтожності є абсолютно неприємлємо?
 Так що welcome to КРАЇНУ МРІЙ!
 Welcome to паралельну реальність Голобородька!