Заробітки - вихід?
- 24.01.09, 12:02
у країні безлад. Привладні чини розкрадають країну. старше покоління вже розчарувалось у владі, хоч кажуть, що і не таке було, бувало і гірше. молоде покоління, яке заганжоване політикою, ще до недавна вірило політикам, а зараз по-трошку розчаровується. дивиться у майбутнє, у туманне і мало перспективне майбутнє... і каже собі - проб"ємось.ми самі творці свого щастя. і розїжджаються по чужих землях у пошуах щастя, грошей, грошей, хвороб...
розпадаються молоді сім"ї, не спроможні створитись нові родини. декого роками на рідній землі об"єднують Різдво та Великдень. і тоді й справді цінуєш ці дні, і безсумнівно вони стають родинними. коли батьки нарешті, через рік, а то і 3 роки батьки і діти бачать один одного. кожен з них у такі дні розуміє, що кращих днів не має за ці святі дні.
як же важко виростати без батьків, навіть якщо вони і час від часу телефонують, і гроші надсилають, і раз на рік приїжджають. діти починають від бездіяння і безконтролю виховуватись на вулиці, курять травку, п"ють безміру... і хто зна, що ще... важко вистояти у такому світі. навіть якщо дитину і доглядає стара бабуся, навіть, якщо і родичі час від часу навідують. та все ж то не мама і не тато, то не повноцінна сім"я...
ще частіше молоді пари одружуються. а чоловік після весілля через місяць-два виїжджає на заробітки. що ж це за сім"я, що ж це за стосунки.
це постійні муки і плачі. не знаю якою має бути дівчина, як вона має любити свого чоловіка чи не любити, аби погодитись на таке... мені страшно уявити, що створюється сім"я і вже вона не сім"я, а так ...
така безперспективна сім"я таки старається знайти можливість вижити, проіснувати. блін, так же зараз живуть тисячі, сотні людей. так же українці і жили. особливо закарпатці, вони постійно розпорошувались по світу, роками працювали закордоном, роками заробляли собі хліб, грошенята, землю. ще прадід виїздив до Канади на заробітки (і чо він там не залишився?), приїхав з грошима на Закарпаття, скупив землі, став куркулем. прийшла РАдянська влалда розкуркулила. от тобі і справедливість. зараз жєе ніхто не відбире від тебе зароблені гроші насильно, але і дасть тобі моджливості їх заробити. словом, дурдом...
та навіть якщо вдається знайти роботу на батьківщині, то які гроші заробляємо. мізерні... медики початківці 1200, я і до тисячі не до тягую, що можливо придбати за такі гроші? при чому витягують на роботі останні соки. підзваробити молодий спеціаліст може лише ночами, бо вдень начальство тобою так вимотує, що і так наповнює різноманітною роботою твій трудодень, що якби не упрямився, то і вноі б працбвав за ту ж зарплату, тільки на інтузіазмі.
мене частенько начальство переконує, що маю працбвати не за гроші, а за ідею... у такі моменти мені здаєтться, що проживаю у радянських роках. але вже навчилась ігнорувати і не сприймати подібні заклики серьозно. побудувати кар"єру на своїй роботі не вдастся, тому намагають працювати не через силу, все рівно ж гроші понаднормові не платять. до чого я веду, що роботу -то дають, але гроші за неї мізерні. така ж ситуація у більшості. тому більшість виїжджає за кордон, аби заробити гроші, а не рахуватись на роботі і діставати мізер. розчарувалась у крахїні до неможливого...