тільки-но побачила новину про смерть 2 людини на вул. Грушевського і мене охопила чи то відраза до влади, чи то відчай.Словом, я розплакалась. і у голові крутиться одне, як можна йти на свого ж таки земляка, брата, друга і захищати невідомо чий добробут. Це все виходить за межі чисто людських відносин, людяності й братерства, люди борються між собою, а Яник та вся ого банда сидить собі у теплих кімнатка і з ухмилкою спостерігає за всім цим. хліб від людей забрали вже давненько і не віддають, а видовище зараз собі влаштували. блін, де справедливість?

Теплий січень став початком весни на Закарпатті. У Мукачеві розцвіли сакури, а на високогір"ях - первоцвіти та дикі маргаритки.

Пити чи не пити обирає кожен сам. Однак на той чи інший вибір впливають чимало чинників. це і соціальні умови, і виховання у сім"ї, стресовитривалість чи навпаки слабодухість людини... а можливо і генетична спадковість.

Ця історія мене морально вбила. Мати, яка залишала немовля одного на квартирі, мені знайома. Молода дівчина рано залишилась сиротою. у спадок від померлих батьків їй залишилась квартира, яка згодом, як дівчина підросла, стала птитурлком для пройдисвітів та п"яниць. У 20-літньому дівчини з"явився такий же ненадійний і п"яниця наречений. жили вони разом близько року.Дівчина завагітніла. Як мені відомо, сім"я у них не склалась. вона виносила дитину, народила і загуляла. Про немовля частенько забувала. І мені, як молодій мамі, просто у голову не вкладається, як про свою дитину можна забути. а ця жінка просто йшла з дому на кілька днів і залишала беззахисну дитину без їжі, уваги і догляду!!!!!!!!!
це тривала близько півроку, поки сусіди цієї горе матері не підняли на сполох міліцію, місцеву службу у справах дітей, лікарів. як згодом зясувалось, дитинка недоотримувала необхідних їй для розвитку вітамінів та мінералів і тепер має набутий рахіт. а горе-мати постане перед судом.
мене ця історія шокувала. кожен раз як дивлюсь на маленьку дитину, думаю, як можна залишати на призволяще беззахисну крихітку, яка і нівчому ні перед ким не винна .

нарешті проливний дощ омив суху землю. склалось враження, що осінь тільки тепер і настала. а календарні осінні місяці були довгим продовженням бабиного і "дідового" літа. для мене осінь пройшла непомітно, час від часу впадали у вічі прекрасні жовто-червоні пейзажі (осінь у Карпатах не може бути непомічена, навіть, якщо ви і на меланхолічній чи затурбованій нотах), які змушували мене кричати: ох, яка краса. а разом з тим і не помітила, як ця краса скінчилась. ось вже початок зими, дощовий початок, а з іншого боку це добре. у нашому районі через посуху у багатьох води не було. зараз все має налагодитись, головне, аби тепер паводку не було. тільки б все у міру.))))

вже півроку не належу сама собі. всю себе, весь час і кожну мить живу задля маленьої крихітки - мого синочка. звичайно, втомлююсь, недосипаю, однак радію кожній хвилинці. і новий статус - мама - мені дуже подобається.

4 місяці тому я стала мамою. і ця подія змусила мене глянути на світ зовсім іншими очима. тепер вся я належу моєму синочку. я безежно вдячна Богу, що подарував мені крихітку.

 

маленьке життя зародилось 4 місяці тому. таке бажане й, водночас, таке несподіване. Перші признаки його існування були помітні вже на перших тижнях , а ось посправжньому усвідомила, що він у мені, лише нещодавно. Воно, моє диво, заворушилось й я відчула вібрацію, ніби мобільний телефон проковтнула. Буває відчуваю його поштовхи, коли друкую чергову статтю. ))) а іноді прислуховуюсь до животика, а воно чомусь мовчить))).

коли тебе вже невперше обмінюють на веселу компанію друзів, тобі просто не хочеться більше так жити. і здається настає через певний проміжуток часу інше життя, де тебе люблять, де ти бажана. однак... не надовго і все знову повторюється. ти пробуєш говорити з ним про це, ти кричиш, що так жити не можеш, що краще вже розвестись, аніж залишатись чи не щовечора закрита у хаті насамоті, поки він з друзями тусить. на день його вистачає, він розуміє чи робить вигляд, що розуміє тебе, а далі... а можна я піду погуляю з хлопцями. та блін, хто ти йому, мама, яка готує, прибирає і виховує його? скільки це може тривати? коли він востаннє робив так, аби вам обом було весело, е, ні. весело має бути лише йому. лише він заслуговує на це. а ти виснажена після трудового дня, спи вдома чи не спи, а чекай до півночі на його повернення.

вже пробувала говорити, кричати, плакати... безтолку....