Один юнак дуже гордився тим, що у нього багато приятелів. Коли він вирішив одружитися, весілля взявся готувати його батько. Опріч іншого, батько також розсилав запрошення. Однак у день весілля жоден з приятелів нареченого так і не прийшов. Хлопець розсердився і кинувся до батька з претензіями: -Чому ти не запросив моїх приятелів? Батько відповів: -Я запросив. Тільки в листи замість запрошень я поклав записки з проханням про допомогу... (с)

Християнин в електричці читає Біблію. Поряд сидить безвірник. І раптом на обличчі вірного проступає подив. -Оце так! Та невже? -Що ти там вичитав?-запитує атеїст. -Та тут Господь Червоне море розділив. І євреї перейшли його по морському дні. Це ж чудо! Безвірник з розумною міною: -Дурниці, вчені кажуть, що в тому місці води було по коліна... Християнин читає далі, аж раптом знов: -А це взагалі клас! -Що цього разу?-з усмішкою запитує атеїст. -Там, де води було по коліна, Бог цілу армію ...

Читати далі...

Учені ентузіасти прагнули знайти якусь нову небачену тварину. Вони виїжджали в гори, шукали там сліди і збирали різноманітні відомості у місцевого населення. І від мешканців одного невеликого селища, розташованого в далекій глушині, вони почули, що в околиці блукає чудернацька істота. І справді, на стежках почали з'являтися дивні сліди, а вночі було чути, як хтось бродить на схилах гір. Чутки про ці події дійшли до міста. Безліч цікавих їздили на літо в гори. Відчинилися готелі, до селища...

Читати далі...

Билинка полюбила сонце. Звісно, на взаємність вона не повинна була сподіватися: у Сонця ж стільки всього на землі, що де там йому до непримітної Билинки! Та й що це за пара: Билинка і Сонце! Але Билинка думала інакше і щомога тяглася до Сонця. Й так уперто, що виросла у велику, струнку Тополю. І хто впізнав би в ній колишню Билинку! Ось що робить з нами любов, навіть неподілена! (с)

Брат Йоан думав: "Я хочу бути подібним до ангелів. Вони нічого не роблять, а тільки споглядають велич Бога" І тієї ж ночі покинув монастир та вирушив у пустелю. За тиждень повернувся він до монастиря і постукав у монастирські ворота. Брат на фірті почув його стукіт і спитав: -Хто там? -Це брат Йоан. Я голодний. -Не може такого бути. Брат Йоан у пустелі. Він обертає себе в ангела. Голоду він більше не відчуває, і йому не треба працювати, щоб прогодувати себе. -Вибач мою гордість,-...

Читати далі...

Молодий служитель звернувся до свого наставника з питанням: -Чи мушу я цілковито зректися світу? -Не хвилюйся,-відповів наставник,-якщо твоє життя буде насправді християнським, то світ сам відречеться від тебе. (с)

На палубі великого пароплава стояв чоловік і бавився, підкидаючи і ловлячи блискучу річ. Пасажири дивлячись на нього, питали: -Що це у вас? -Це-коштовний алмаз,-відповів чоловік.-Я продав усе своє майно, яке заробляв протягом життя, аби придбати його. -Якщо це так, то на вашому місці я не поводився би з ним так легковажно,-зауважив один пасажир. -О, підкидати його для мене велика втіха,-відповів чоловік і знов підкинув камінь у повітря. Зрозуміло, що таке поводження з дорогоцінним...

Читати далі...

Один чоловік помер і пішов на небо. Ангел зустрів його біля воріт і сказав: -Щоби пройти через ці ворота, ти мусиш зібрати 100 балів. Розповідай мені про всі свої добрі діла на землі, а буду говорити, скільки балів ти отримав. -Добре,-відповів чоловік,-я прожив з жінкою п'ятдесят літ і жодного разу не зрадив їй, навіть у своєму серці. -О, це чудово!-сказав ангел.-За це ти отримуєш аж п'ять балів! -П'ять!?-здивувався чоловік.-Ну, гаразд, я ходив до церкви все життя і регулярно давав пожертви....

Читати далі...

Жив на світі один чоловік, який вірив у Бога всім серцем. Він мав зошит, куди записував свої потреби: коли Бог виконував якусь із них, чоловік ставив навпроти неї позначку. Увесь зошит був списаний потребами і проханнями. У того чоловіка був знайомий-безвірник. І чоловік молився за нього без упину, аби той прийняв Ісуса Христа. Та настав день, коли побожний чоловік помер. Серед його речей знвйшли той зошит, в якому поряд з потребами стояли позначки, але крім однієї-крім тієї, в якій йшлось щоб ...

Читати далі...

Колись давно один мудрий пілігрим, що мандрував світом, ішов повз чисте поле до храму. У полі він побачив трьох робітників. Пілігрим давно вже не стрічав нікого, і йому заманулося погомоніти з тими людьми. Він підійшов до робітників і, бажаючи запропонувати свою допомогу, звернувся до того, який найбільше втомився й виглядав незодоволеним, ба навіть злим. -Що ви тут робите?-спитав пілігрим. Робітник, брудний і втомлений, з неприхованою злістю у голосі відповів: -Хіба не бачиш, каміння волочу....

Читати далі...