До імператора Наполеона прийшла матір одного солдата, засудженого на смерть, і просила про помилування. -Його засуджено справедливо,-суворо саазав імператор. -Я прийшла просити не справедливости, а ласки. -Ваш син не заслужив ласки. -Володарю,-тихо мовила матір,-ласку не заслуговують. Її чинять. Тому я й прошу про помилування. Ці слова глибоко зворушили серце Наполеона, і злочинця було прощено. (с)

На фабриці з'явилася величезна проблема-крадіжки. Щодня з території потайки виносили товар. Керівники доручили охоронцям обшукувати кожного робітника, що виходив з фабрики наприкінці дня. Робітники, здебільшого, охоче відкривали свої торби і дозволяли оглянути їх вміст. Охоронці працювали вельми ретельно, перевіряючи всіх, аж до останнього робітника. Останнім завжди йшов чоловік, що вивозив з фабрики цілий візок відходів. І завжди один і той самий охоронець витрачав добрих півгодини, риючись в ...

Читати далі...

-Якби не я,-вихвалявся дощ, щедро зросивши сад і поле,-то на землі нічого би не росло! -Якби не я,-ображено заперечила земля,-то й не було би на чому рости! -А якби не я...-зухвало почало говорити сонце... Але тут долинули до них звуки церковного дзвону, що закликав людей до храму. І всі вони засоромлено замовкли. Бо згадали, що якби не Бог, то взагалі не було б нічого і ніде! (с)

У четвертому столітті жив богослов-святий Августин. Одного разу вирішив він написати книгу, щоб розповісти читачам, який насправді Бог. І от зранку сів він за стіл і написав назву книги: "Про Бога". Однак далі книга не посувалася-усе, що спадало йому на думку, видавалося недостатнім. Він розумів, що Бог набагато величніший, і дуже хотів відобразити цю велич у книзі. Відчувши, що від цих думок у нього заболіла голова, Августин вирішив погуляти на свіжому повітрі. Й от, чвалаючи...

Читати далі...

В одного старця оженився син. Відвідрвши тата, він з жалем поглянув на батьків: -Ми з жінкою цілий день тримаємося за руки, ніжно дивимося одне на одного! Розповідаємо, яка сильна наша любов... Як би я хотів, щоб ви з мамою так само любили одне одного і відчували таке щастя! Старець відповів: -Щороку твоя любов дорослішатиме, наче дитина. Наприклад, я кажу дружині, що люблю її, побачивши, як вона знову свариться з сусідкою. А вона каже, що любить мене, коли лагодить зі мною сіті. Ти ж знаєш, ...

Читати далі...

Один чоловік вирішив іти шукати Бога. На порозі дому його сумління запитало: -Хто прикував мене до порогу цієї оселі? -Я,-відповів Бог. Та голос розуму заглушив кволий шепіт сумління. Вродлива дружина, тулячи до грудей маля, благала чоловіка зостатися. Але той відсторонив її твердою рукою: -Хто ця немудра жінка, що присягає на вірність і зваблює красою? -Це я,-знову заговорив Бог. І знову не почув чоловік тихого голосу Божого. Чоловік гаряче підніс руки до Сходу: -Де ти, Всевишній? Я...

Читати далі...

Якось учень запитав свого вчителя: -Як мені знайти найкоротшу дорогу до Бога? Учитель відповів: -Де дорога важча, туди і іди; бери те, що відкидає світ; і що світ робить, те не роби. У всьому йди супроти світу, і тоді прийдеш до Бога найкоротшою дорогою! (с)

Був собі багатий колекціонер старовинних фігур. Цих витворів мистецтва у нього було без ліку. Вони прикрашала усі алеї його прекрасного парку. І ось одного разу молодий студент, отримавши рекомендацію місцевого Історичного товариства, навідався до колекціонера, аби оглянути його дивовижну колекцію. Управитель доповів господарю про гостя, зустрів його і повів алеями парку до будинку. Знемагаючий від цікавости, студент зупинявся біля кожної скульптури, захоплено зітхав і довго вдивлявся у ці...

Читати далі...

Жив в одному селі швець. Праведний був, віру мав сильну. Й ось перед одним великим церковним святом чоловік занедужав і засмутився, що не зможе піти до храму. Та в ніч перед святом уві сні він почув чийсь голос, який тихо й лагідно говорив: -Якщо ти не зможеш прийти до мене, то я сам відвідаю тебе. Прокинувся швець і втішився: "Невже сам Глсподь завітає до мене?" Цілісінький ранок готував він свою оселю, накрив святковий стіл-як тільки міг, готувався до відвідин бажаного Гостя...

Читати далі...

-Тату, а ти бачив Бога? -Ні, сину. Але я бачив Його сліди! -Сліди? А куди Він йшов? -Він торкнувся людини, і вона стала доброю. -Я теж бачив Його сліди!-вигукнув хлопчик і міцно обійняв батька. (с)