Серце
- 13.12.19, 19:00
Колись бажали ми з луною* говорити
До світанку, залишившись удвох.
Пізнати, скільки можна помістити
Тихого смутку в погляді людському
Ми хотіли мокрому дощу розповідати,
Скільки сліз в холодних тих ночах
Та як би посмішкою можна врятувати
Самотні душі прагнущих людей відразу
Ми чули шепіт снігових примар-
З ними про коханнчя говорили,
Щоби торкнулися вони похмурих хмар,
І ці дві хмари стали вже одне єдиним .
Нам розповідав таємності світанок,
Який втомився вже від скарг людей,
Що мріють ще про те, чого давно немає,
Та не цінують подарованих таланом днів.
,
Раніше квапилася душу ти відкрити,
Але тепер вже сім замків... І тиша.
Ти хочеш з місяцем поговорити,
Але зі мною ти тепер мовчиш...
* Луна - російською эхо
12
Коментарі
Эйч
113.12.19, 19:08
Геннадий М
213.12.19, 19:11Відповідь на 1 від Эйч
Дякую, земляче
WalKing
313.12.19, 19:40
Геннадий М
413.12.19, 19:43Відповідь на 3 від WalKing
Дякую за оцінку.
DANAH
513.12.19, 20:30
помиритесь или помиритесь
Гість: Глаша__Я
613.12.19, 20:32
Классный стиш!
все непременно будет хорошо!
Геннадий М
713.12.19, 20:35Відповідь на 5 від DANAH
Геннадий М
813.12.19, 20:37Відповідь на 6 від Гість: Глаша__Я
Спасибо. "Надежды юношей питают.
DANAH
913.12.19, 20:38Відповідь на 7 від Геннадий М
если я попытаюсь вспомнить укрмову и зарифмую не обидишься ? сильно захотелось . но вполне может и пройти
Гість: Глаша__Я
1013.12.19, 20:39Відповідь на 8 від Геннадий М
мы все такие,пока надеемся и верим,мы живем!