Іронія долі

Сижу в неробочий час на робочому місці і справно пишу конспект з професійної підготовки на тему "Закон України "Про запобігання корупції"". Пишу я цей конспект в установі  (беремо ширше) в ДЕРЖАВІ,яка наскрізь просочена цією самою корупцією. В державі, в якій корупція є фундаментом державотворення. Але я маю витратити свій особистий час на конспектування непотрібної мені інформації про те, що комусь не можна красти. Наприклад, якомусь пересічному посадовцю, який просунувся на посаду за гарний хабар. Абсурд.
Якщо я не напишу цей конспект, то отримаю на горіхи від комісії, які днями завітає до мене з комплексною перевіркою, аж із самої столиці. І в кінці місяця мені доведеться купувати лише хліб, але вже без масла. А масло я люблю.
Щоб члени комісії були поблажливіші - їх будуть смачно годувати, поїти гарним віскі, привітно усміхатися та давати пакуночки в дорогу. Дехто навіть буде спілкуватися з ними на напівзігнутих ногах, заглядати їм в очі. Шкода, в людей немає хвоста, а залишився лише рудимент у вигляді копчика. Ех, був би хвіст... Так вимахували б ним, що ой.
Інші навіть не скривляться, споглядаючи чиєсь плазування. Нормально все. Це притаманно нам. Мало кого це принижує чи ображає.
Члени комісії гарно поїдять, поп'ють та (витираючи роти) завітають до мене, щоб перевірити (зокрема) чи законспектувала я означення корупції. І чи усвідомила, яке ж це неподобство.Абсурд-2.
Фікція і видимість. Від початку і до кінця. Тут роблять вигляд, що належним чином виконують чиїсь пусті розпорядження. Там робитимуть вигляд, що гарно перевіряють виконання.
Тож пишу механічно, не задумуючись, а в голову лізе зовсім інше. Пишу і думаю про чиїсь будиночки та автопарки, про малого чи повечеряв там, про донбасян, які відкололися від нас (в пошуках кращої долі, хтозна, може їм остогидло все це), про мою Україну, яка гниє та нариває, бідна. Яка ще досі ніяк не проявила себе, як держава. І невідомо, чи проявить.