06.01.вже24
- 07.01.24, 21:04
Мій розмірений, майже пенсіонерський вайб.
Втикала на літак і мріяла, щоб в небі України скоро літали такі самі, мирні, пасажирські. Багато. Хай буде моїм різдвяним бажанням
Сонцем тішимося, після кількох місяців темряви хочеться спіймати його і не відпускати. ***
Подумалося.
Якби цей відлюдний, тихий, безмовний етап життя не прийшов, я можливо з'їхала б з глузду (насправді ніт, просто люблю поскиглити). Це не враховуючи війни. Бо коли я надумала собі божеволіти від безнадійності, війни ще не було. Була просто сильна втома і нульовий горизонт планувань. Коли все болісно до сраки. Болісно, а не усвідомлено, як у буддистів.
А якби цей період прийшов років на 15 раніше, він напевно здавався б мені нудним. Я би його не зрозуміла і не оцінила би.
Виринуло в пам'яті Біблійне:
" Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене, час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати, час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів, час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати, час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!"
9
Коментарі
The Martian
18.01.24, 12:20
В УССР они летали один за другим. Постоянно в небе что то гудело и кто то улетал в Сочи или прилетал из Одессы. А потом стало по каким то дням. Теперь в небе тихо до ракет путинских. Хотя... летом 2022 видел как очень низко, крадучись над полями, пролетел наш Ан...