#про дебілів та людей

Вхід в одну з поліклінік міста.
На вході медсестричка перевіряє температуру в кожного, «пікаючи» зап’ясток спеціяльним термометром.
Огрядна панна в барвистому вбранні трішки вагається, потім підставляє зап’ястка.
«Пік!» — робить термометром медсестричка.
— І мене теж чіпуйте. — підставляючи зап’ясток, каже студент, що зайшов услід за панною.
— То ви чіпували? — раптом лякається панна. — А ну виймайте назад!
І пхає під носа сестричці зап’ястка.
«Пік!» — робить термометром медсестричка.
— Вітаю, тепер у вас два чіпи. — каже студент.
— ЩООО? — лякається панна. — А ну, виймай обидва!
І тицяє трохи не в обличчя сестричці своїм зап’ястком.
«Пік! Пік!» — робить термометром сестричка.
— А тепер чотири чіпи. — каже студент.
Барвиста панна відкриває рота, готуючись влаштувати істерику.
— Божечки, це ж просто термометр! — намагається уникнути шкандалю лікарка з реєстратури.
— Так, термометр. — каже студент.
— Спеціяльний чіпуючий термометр виробництва Мікрософт.
— Так! — каже лікарка панні. — А ну дайте руку!
Жінка покірно тягне руку.
Лікарка бере зі стола магніта для скріпок, знімає з нього якійсь металевий дріб’язок і прикладає магніта жінці до зап’ястка.
— Все — каже лікарка, дорахувавши до п’яти. — За пару днів чіпи мають вийти з калом, перевіряйте.
Якщо не вийдуть за три дні, приходьте, будемо руку різати.
Барвиста панна відходить, розтираючи і уважно роздивляючись зап’ястка.
Лікарка показує студентові кулака.
Тирнетнула