Дорогі міленіали!

Цей гнусний пост адресований всім, але передовсім вам – достатньо зрілим, аби ворушити мізками, і достатньо юним, аби перейматися власним майбутнім.

Люди завше жертвували свободою в обмін на безпеку. Це норм, це в людській природі.
Ви ж, як виявилося, готові віддати її нізахуй.

Готові добровільно ув'язнити себе на невизначений термін зі страху перед сезонним вірусом, смертність від якого ні разу не перевищує минулорічну, негрипозну (див. посилання в першому коментарі). Статистика смертності – єдина насьогодні неспростовна статистика. Відкрийте, сука, очі, включіть, блядь, мізки, в кого вони є.

Нинішній карантин наразі ще не має жодного юридичного обгрунтування (тримаючись лише на вашій добровільній ізоляції), і навіть мусори в марлі не мають правових підстав штрафувати вас за прогулянку парком. До того ж вони так само сруться заразитися, як і решта.
Але як тільки бодай в одній країні оголосять надзвичайний стан, і епідемія надзвичайних станів пошириться так, як раніше епідемія карантинів – космонавти з бітами, в шоломах і респіраторах отримають право на все: арештовувати, відбирати майно, заходити у ваші домівки. Особливо, коли дійде до загострення криміногенної ситуації чи голодних бунтів, а до цього рано чи пізно дійде.

Якось не видно на вулицях активістів широкого профілю, борців за всякі наші-ваші свободи, за екологію, за права парнокопитних і ше хз за що. А тут за свободу просто вільно пересуватися вже призначена нехуйова стартова ціна. І це лише початок аукціону.
Чото не чутно феміністок – вам, дівчата, нормально, як жлоби-охоронці міряють вам температуру на вході в гастроном, ваша вагінальна гордість не чується ображеною? Попереду пальпація – готуйтесь до гострих еротичних переживань.
Не видать малих-середніх бізнесменів, бізнес яких на рівному місці припиняє своє існування. Обіцяна вільна конкурентна економіка до нас ішла, ішла, но чото закашлялась і, здається, передумала.
Усім норм?
Як надовго?
Може, ви думаєте, що пересидите на бугагашечках і попусках місяць-два – а там усе вернеться, як було? Ніщо не вернеться, ніщо не буде, як раніше, і з хіпстерськими вашими радостями доведеться розпрощатися назавжди.

Не вистачає сміливості вийти в офлайн протестною ходою на сонечко, без намордників? Вже не хочеться окситоцинових флешмобів і тотальних обнімашок? Наобнімалися вже? Тільки стішки в інтернеті читати можете? Тільки мемчики репостити?

Не вистачає глузду зрозуміти, що свободу, яку ви добровільно віддаєте, вам уже ніхто не поверне?

Ну ок тоді.. чоужтам.
Дивіться свої серіали, їжте свою гречку, діліться своїми пиздуватими хроніками карантину. І виживайте, виживайте.

Тільки думайте вже нині, як завтра поясните дітям, чому так просто, так нев'єбенно легко просрали їхнє майбутнє.
Юр Іздрик