Ви ще пам’ятаєте свою першу закохану осінь? Тодішній свій стан, коли все здається кольоровим і світлим, а в голові макітриться від одного погляду коханої людини, ніби від чистого озону? Або як ви, обійнявшись, гуляєте вечірніми вулицями, а все навкруги засипано жовтим листям? І ви, такі молоді і щасливі, підкидаєте оберемки листя вверх і милуєтеся цим рукотворним листопадом. І говорите безупинно про все на світі, бо ж ви тоді були найрозумніші, все знали і перед вами були відкриті всі двері. І те, що на вулиці холодно, вас не лякало. Бо завжди можна було притулити свій замерзлий ніс до її тендітної шиї, спеціально, щоб зайвий раз вдихнути рідний запах коханої. А вона могла погріти свої холодні рученята в його кишенях. А ще ви цілувалися. Пам’ятаєте, як ви ловили губами губи одне одного і цілувалися так довго, допоки вистачало повітря в легенях? І за поцілунками навіть не помічали, що вже ніч надворі. І сумували, що треба прощатися. Всього лишень до завтра, а ніби назавжди. І те молоде кохання, звичайно, було у всіх нас на все життя.

     Де вони зараз - наші кохані? Поряд чи десь далеко? На відстані в тисячі кілометрів чи повернуться ввечері після роботи і поцілують нас за вушком?

     Є тисячі способів нагадати коханим про свою любов. Виберіть свій.

      І будьте коханими.

Костянтин Петрович - щаслива людина. В ньому сконцентровані ті унікальні якості, про які, зазвичай, мріють більшість чоловіків - хотіти багато випити і уміти багато випити, при цьому не п'яніти і не втрачати здорового глузду.  Ну і щоб не мучитися скаженим похміллям після відра алкоголю, влитого в себе напередодні. 

 Так от - Костянтин Петрович може. Інколи виникає підозра, що десь на запасній колії стоїть спеціальна цистерна з алкоголем, яку Костянтин Петрович має випити за 365 днів. Випив - підігнали наступну цистерну. І так до безкінечності.

Він керує великою агропромисловою компанією, що спеціалізується на вирощуванні хрюшок по англійським технологіям. Тому майже  щоквартально зустрічається зі своїми анлійськими колегами і кураторами.  А після перевірок, відповідно, закріплюють результати перевірок на нейтральних територіях ресторанів. 

  - Ну і, - питаю його, - були такі перевіряючі, що тебе перепили? 

 -  Ну ти даєш, ні, звичайно, - посміхається. - Хоча англійці дуже охочі до випивки, подужати мене зміг тільки один. І то - бо  він не англієць, а ірландець. 

 -  Твоя печінка вилізе і наб'є тобі морду, - кажу йому. 

-  Та нєєєє,  я  ж щороку їзджу на два тижні в Східницю, п'ю водичку і потім цілий рік готовий до всіляких зустрічей, - сміється.

  А ви думали, що панацеї вже немає? Виявляється, ще є.

  Всім віскі  бренді  води!!!

              Ніхто з його друзів не розумів, чому він від неї у такому захопленні. А він і не дуже намагався їм щось доводити.  І на всі їхні кпини, типу  «ха, тобі подобається бааааба» тільки  посміхався.

      А який сенс когось переконувати чи пояснювати? Так, вона подобається йому ще з юнацького віку. Ну й що з того, що вона баба? Як  їм кількома реченнями пояснити, чому йому в ній все таке звабливе: і  її неперевершений запах, і її пишні круглі боки.  

      І подобалася вона йому завжди, незважаючи на деякі зміни у зовнішності. Вперше він побачив її білявкою, а потім пішло-поїхало: зустрічав її в різних районах міста то темненькою, майже темно-шоколадною, то знову світленькою, як біла хмаринка. 

         Вона часто  змінювалася: то товстішала, то худнула. А він? Він терпів цю непостійність. Хоча не раз переконувався, що вона може бути  й черствою, але згадував в той момент, якою вона, зазвичай, буває солодкою і  такою…такою…соковитою, ніби аж вологою в своїй досконалості - і пробачав цю тимчасову черствість. Навіть запах алкоголю, який ішов від неї, не псував її, не відштовхував його від неї, а навпаки – дурманив і притягував, змушував тягнутися до неї знову і знову. 

      Щоразу, насолодившись нею досхочу, обіцяв сам собі – сьогодні я взяв її востаннє. Так не може тривати вічно, пора б уже й змінити звички. Але знову і знову повертався до неї. 

Бо знав, що на світі існує тільки одна ідеальна баба - 

 ромова баба!   

      2022 рік.

      Звичайний робочий день в одному із Центрів зайнятості.

-         - Я вже не знаю, яку вакансію вам ще можна запропонувати, Альона Вікторівна, - консультант центру задумливо  почухав потилицю. -  Все вам не так, все вам не подобається. У вас же на попередній роботі оплата була погодинна?

-        -  Погодинна, - кивнула Альона Вікторівна.

-          - Ну от бачите, і тут погодинна. Скільки ви отримували, поки вас не скоротили після нової освітньої реформи?

-          - 56 гривень 27 копійок за годину біології і 27 гривень 11 копійок за заміну колеги, - зітхнула Альона Вікторівна.

            - Ну от! А тут година буде коштувати від... – консультант заглянув у табель з розцінками на оплату праці,  – від 1000  гривень за годину. Вирахують податки, на руки буде десь 750-760 гривень. За годину! Це вам не гроші хіба? А ще ж нічні години, які вдвічі дорожче. І знову таки –  живе спілкування постійно, все, як ви звикли. Та тут, якщо чесно, маса позитивних моментів – обмежень по віку немає, тривалість робочого дня на ваш розсуд, хочете  - ви в офіс, хочете – до вас приходитимуть.

-          - Ні-ні-ні! До мене не можна! - Альона Вікторівна протестуючи замахала руками. – Сусіди думатимуть, що я репетиторством підробляю, заздрити знову будуть, знову в податкову накапають. А офіс де?

-        -   На Пантелеймона Парасюка, 5в.

-          - Та мені не дуже підходить, це навпроти колишньої роботи, колишні учні, колишні колеги, розумієте?

-          - До вашого відому, шановна, професія проститутки нічим не гірше вчителя чи продавця магазину.  Так само у КВЕДі записана, як і лікар, як програміст. Будь яка робота достойна поваги, нас же саме цьому в школі вчили. Добре, є ось іще така пропозиція. У аптеці, що на Громова 17, відкрився новий відділ розповсюдження легких наркотиків. Є вакансія менеджера з продажу, оплата достойна – 0,0003 %  від виручки. Що на це скажете?

- А     -  А можна мені подумати до завтра?

-         -  Ну подумайте, подумайте, - консультант закрив особову справу Альони Вікторівни і натиснув кнопочку «Наступний відвідувач».- Тільки ж дивіться, щоб завтра не було пізно. Ви ж розумієте, що з тих пір, як держава  легалізувала проституцію і обіг легких наркотиків, вільна вакансія в таких грошовитих галузях - справжня удача.

 Васько довгенько збирав долари на цю подорож. Відкладав кожну зекономлену копійку. Потім міняв накоплені гривні на долари, які складав у звичайний пожовклий від часу конверт. Дістав з горища старий підручник за 10-й клас з англійської мови і потроху згадував, як воно шпрехати англійською. І от, коли соточок у конверті стало 15, переклав зелень у новеньке коричневе портмоне і поїхав купляти екзотичний тур.

     Йому пощастило. Він не тільки вклався з сумою в «гарячу путівку». У нього ще й залишилося на екскурсії і подарунки. І було чудово прилетіти з нашого березня, з усіма березневими атрибутами – сніг з дощем з неба, сніг з дощем під ногами, сюди, в рай на землі. Тепло, як у Бога за пазухою. Сонячно так, що неможливо дивитись, не примружившись. Люди навколо снують, як мурахи –  хто пішки, хто на велосипедиках, хто у відкритих, ніби дитячих, машинках. Всі радісні і усміхаються тобі так, ніби давно тебе знають. Зелені пальми і звисаючі пагони кольорових орхідей. Папуги на гілках і неймовірна кількість екзотичних фруктів, які продають на кожному кроці.

     А дівчата! Маленькі, тоненькі, мініатюрні, ніби тендітні статуеточки. В довгих тоненьких спідничках і прозорих туніках, в шортиках і майочках, в джинсиках і футболочках - просто ах! Васько, трохи ошелешений від усього потоку візуальної інформації, прямував по вулиці від свого готелю в сторону океану, прогулюючись і знайомлячись з новою місцевістю. До самісінького входу в один з будинків тягнулася довга черга з чоловіків. В кінець черги підходили інші чоловіки, щось запитували своєю мовою і ставали в самий кінець. «Мдаааа, а чоловіки тут якісь страшненькі», - подумав Васько, розглядаючи чергу. Подивився на своє відображення в вітрині сусіднього магазину і автоматично розпрямив плечі і спину.

      І тут, в натовпі, що йшов назустріч, він побачив  її. Красива до неможливості: висока,струнка, пружні високі груди, довге хвилясте волосся, величезні карі очі, губи пухкі і червоні, як ота вишня-шпанка. А ноги! Від шиї, не інакше ростуть від самої шиї! Васько  зупинився, задивившись. Його рука сама полізла в кишеню брюк. Перевірити, чи не забув портмоне в номері. В голові вже промайнули тисяча думок, як з нею заговорити і запропонувати випити разом кави. А красуня іще, порівнявшись з ним, так ніжно йому посміхнулася, що у Васька аж подих перехопило. Але, оповивши його легкою хмаркою квіткових парфумів, пройшла повз нього, дійшла до черги з чоловіків  і стала в самий  її кінець. « Ти чого туди стала? Ти чого… туди?..» - Васько оторопів. Придивився на табличку на будинку - надпис двома мовами. Тайської він не знав, а ось англійською було написано зрозуміло:«Військомат».

      Налетівший нізвідки вітерець розкуйовдив йому чуприну. І тут до нього дійшло... «Хм, смішно було б, якби вітер задер цій «красуні» спідницю», - подумав Васько. 

     Перший день у Пхукеті починався весело.

Сцена перша.

Елітна сєльська баня з баром на березі сєльського водойома. З настанням потьомків до бані потягнулися чоловіки і жінки. Коли всі приглашонні прийшли, бармен защіпнув двері, почепив табличку «Заклад на спецобслуговуванні» і хитренько підморгнув банщику.

( в парилці на лавках, що стоять одна навпроти одної, сидять  вперемішку голі чоловіки і жінки. У жінок банні шапочки на цицьках, у чоловіків – на чрєслах. Жінки гордо посміхаються, чоловіки рум’яні).

Маруся К. (за нєімєнієм графіна стукає ногтьом по лавці) : Як председатєль совгоспа – оглашаю наші збори по підготовці до Нового года откритими. Будемо ділити колгоспні дєньги на новогодні гульки. Тому наші сьоднішні збори я рішила провести в бані, щоб бачити, так сказать, ваші чисті помисли і хто як дише.

(обвела всіх нєжним взором. Гаскольдова шапочка  почала припідніматися).

Маруся К: Повторюю! Я сказала - хто чим дише, а не хто чим думає.  І розбудіть Ланса.

Змєєлов(граючи  мускулою): А чого у мене шапочка така маленька, а у Віскаріона і Ланса  великі?

Бджылка(надмєнно): Шо ти на мене дивисся? Це не я, це бармен видавав шапочки. Я, вопше, сидю ноги схрестила і ні жужу.

Марін: Хе-хе.

Зараза: Марусь, мені всю оцю фігню писати в протокол?

Сірєна: Канєшно, писати. Шапочки ж із мого магазина. Взяли 50 штук, фіг з совхозу потім гроші здереш. Ще за сумочки минулорічні не віддали (багатозначно дивиться на предсєдатєльшу)

Змєєлов (єхидно): Аааа, то таки були різні шапочки, це мені спеціально вибрали маленьку

Віскаріон: Буде в тебе справжня жінка – буде велика шапочка. Циц, не мішай собранію.

Ганна Ірисівна: Да!

Маруся К: Товарісчі! Вніманіє! Що ви всі дуркуєте, як Діма? Нам зараз треба вирішити - скільки грошей виділити на новогодній  сільський корпоратів.

(на лавці зайорзав Доплєр: чи то від слова «гроші», чи то поняганяв  в дупу дразок з лавки. Віскаріон, на всяк випадок, пересів ближче до прєдсєдатєльші).

Хозяін: Та що там ділити? Самогонки у Віскаріона візьмемо, Дімон щось приготує, бухнемо, закусимо, до Лєнкузні і назад перепливемо – і будемо ждати оргазЬми. А на зекономлені гроші краще нову йолочку купимо.

Юля Ганєчкіна (інтригуючим тоном): А я ходила  вчора з одним лошпєтом в кабачок під мостом «Юность». Так по дорозі черниці  дали  мені  книжечку, як можна недорого зробити йолочку по фен-хую.

Сірєна: По фен-шую.

Помадка: Нє, Йюлька всьо правильно каже. Вона робитиме йолочку із трьох старих фенів і з різнокольорових страпонів, які у неї є.

Марін: Аааааа. Хе-хе.

(Ганєчкіна знімає з однієї цицьки шапочку і кидає в Помадку. Помадка міряє спійману шапочку собі на цицьки – велика, на голову – мала. Розстроїлась, кинула її Змієлову. Шапку в польоті перехватив Доплєр, бо Петровичу таку шапочку теж треба. Змієлов в прольоті і майже плаче).

Зараза: Як весь цей брєд  протоколірувати? На вас всіх ніякої бумаги не хватить печатати.

Маруся К: Бачу, що на тверезу голову збори йдуть зі скрипом.

(бармен, почувши кодове слово «скрип», притарабанив на пузі  рознос  із запотівшою пляшкою самогону, шампанським «Крістал», літрою томатного соку і копченою мойвою на  тарілці із фольги.

Ганєчкіна по привичці сглотнула. Змєєлов скривився. Доплєр подумки зрадів, що він, по ходу, небезразлічний прєдсєдатільші. Віскаріон полегшено зітхнув – їм з банщиком вдалося видати виловлених пуголовків за мойву).

Бджылка (моргає Сірєні): Ща поржемо, як мужики бухнуть і почнуть до Юльки підкотювати.

(бармен розливає чоловікам самогонку, жінкам шампанське. Доплєр одіває спійману від Помадки шапочку, обмотує її фольгою від мойви і насолоджується халявним томатним соком. Змієлов скривився).

Гаскольд (хряпнувши чарочку): Оце воно! Тепер можна і повирішувати питання.  Випити, закусити, попаритися і кінці в воду.

(Ганєчкіна оживилася, бо вона сиділа найближче дз тазіка з водою, куди будуть мокати кінці).

Бджылка (возмущонно): Та скільки можна? Вам би тільки жрать і бухать! Давайте вже думати про обществєнность. Людям хочеться свята на Новий год, приглашонний хор подивитися. Чи  послухати  грузинський мужський балєт там чи якихось інших кросівих мужчин. І вопщє! Що так в бані холодно? Де істопщік?

Банщик (заносить оберемок дровець. Всі дровяшки нарізані по 17 см): Я не істопщік, я банщик. Взамуж вам нада, Бджылка

Бджылка: Не кумарь мене, істопщик.

Дімон (його самогонка зразу розвезла): А давайте все встретим Новий год на дольменах?

Змєєлов (недочув, бо занюхував своєю шапочкою): Нє, пєльмєні я не буду. Я вірний своїй Моїй.

Ганна Ірисівна(здивовано):Да?

Маруся К (з материнською турботою в голосі): Так, народ, значить з йолкою вже рішили, на йолці зекономимо, бо хендмейд зараз в моді. Юля! Йолка за тобою, всі лакшері страпони і яскраві аксесуари  в тебе є, так що дерзай. Можеш вибрати собі когось із присутніх мужчин в помічники. 

 (мужчини злякано  принишкли і почали озиратися один на одного. Дімон «включив» тьотю Асю, Доплєр з Хозяїном різко почали грати в «Цу-є-фа» на шапочку сплячого Ланса. Хозяїн отчаянно програвав і всячєскі затягував процес. Змієлов кривився і  отвращєнієм жував головки від копченої мойви).

Віскаріон (надривно): Та ж розбудіть  вже хто небудь Ланса!!!

Банщик (заносить новий оберемок дровець. Всі дровяшки нарізані по 18 см):  Взамуж вам нада, Бджылка.

Помадка:  Не кумарь її.

Марін: Ааааааа….

Бджылка: Дооо…

Маруся К: Дорослі люди, а як дєті малиє. Давайте уже вирішувати – стриптизерів будемо брати чи нам Фелікс своїми старими костями поскрипить, як в минулому році? 

 (бармен, знову почувши кодове слово, притарабанив на пузі  рознос  із запотівшою пляшкою текіли, лікером «Курасао», літрою соку з фейхоа  і шматками  кулателло і прошутто).

Гаскольд (закручуючи вуса в спіральку): Юля! Раз усі мужики засцяли - давай зі мною ще на посошок, потім пірнемо в ставок - і наряжати.  

 (знімає шапочку, щоб не зря купався  Всі дамочки все побачили і захоплено повели оченятами. Віскаріон одобряюще киває. Доплєр витягає із бороди олівець і папір і починає фіксувати для історії. Змєєлов наложив руки на свою шапочку )

Банщик (заносить дровця. Всі дровяшки по 19 см): Я бачу, ваші збори вже доходять до кінця?

Ганна Ірисівна: Ага, до Гаскольдового.

Змєєлов: Хе-хе, чо!

Маруся К: Серйознішими треба бути, активісти! Значить, всі згодні - мільйон на йолку, мільйон на фейерверки, випивку  і закуску і мільйон - туди-сюди?

Сірєна: І долг магазину!

Всі(хором): Згодні! 

Маруся К: Але ж нікому ні слова. Для всіх в селі це має бути сюрпризом. Тому - ні писку, ні скрипу.

 (бармен, втомившись від кодового слова, притарабанив на пузі  рознос із власноруч приготованим фірмовим коктейлем.Всі радо частуються і посміхаються одне одному щасливими і хмільними посмішками. Шум, гам і жіночі попискування на всю парилку)

Фелікс знімає з себе маску і фартух бармена, висипає залишки снодійного в пляшки з коктейлем, бере в руки фотоапарат і сідає поряд з банщиком чекати.

Сцена друга.

Арсен Мірзоян вже 12 годин  орав  на Лансовому тракторі совгоспні поля. Він уже тричі пошкодував, що погодився на пропозицію Ланса "попахать на сельском корпоративе и срубить бабла"...