Майже опівнічні жахи

23:10. Блін! Щось хочеться їсти....Піду-но я, подивлюсь, щоб це його таке "вточити" . Світло горить тільки в кімнаті, в коридорі напівтемрява, тепер ще світло  на кухні, і - привіт - двохметровий красень. Що там у тебе вовнутрях? Таакс.... Ковбаса - не хочу, яйця - кривлю губи. Печений перець з часником - не буду, рагу - ніч, пізно... О! Помідорчики!   Мабуть, з'їм два! Або ні - з'їм три, що я не дужа, чи що? Мамині, домашні, добренні... Мию помідори і тут чую - ручка на вхідних дверях - кляц! Ну, Даня, ну, йолки-палки! Розстроїлася - ніч на дворі, а йому захотілося на вулицю...(Котяка, як хоче на вулицю, стрибає на ручку. І, як з вулиці вдень додому приходить, теж так само стрибає на ручку з іншої сторони дверей). Виходжу з помідорами в руках в напівтемний коридор і бачу, як з кімнати, одночасно зі мною, виходить.... мій кіт. А хто ж клацав ручкою? Повертаю голову - і розумію, що я зараз раптово почну страждати енурезом!!!! Двері в під'їзд відкриті, двері в квартиру відкриті - і в моєму  коридорі  стоїть дядечко! Двері ж я на ключ так і не закрила після того, як чоловік пішов....У мене і мову відібрало. Дядько теж був не дуже балакучий - він не міг просто балакати. Бо він був НІ КА КОЙ!!! Я трохи оговталася, питаю - хто ви? як ви сюди попали? ви ж бачите, що це не ваша хата? А він тільки мугикає і хилитається.  Це я зараз розумію, що я з переляку мугикала так само, як і той дядечко.    Кажу  йому - йдіть, ради Бога, бо зараз вийде чоловік і спустить вас зі сходів. О! Тут він оживився і взяв напрям на вхідні двері. Потім дьорнувся в мою сторону і протягує до мене руки. Бл....Я  ж так і тримаю три помідори в руках!!!!! "Хочете помідорів? Нате та йдіть уже!" І що ви думаєте? Взяв він ті помідори в свої ручища і похилитався у під'їзд. Я швиденько двері закрила на  ключ. Руки трусяться, ноги трусяться. Що це було? Чого він причвалав до мене? Це що - черкаський Женя Лукашин сплутав будинки і квартири? Помацала штанці - сухі, фухххх, видихнула полегшено.