хочу сюди!
 

Марта

48 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 50-60 років

Повернення на дачу

З'їздив на дачу після 5-річної перерви. Востаннє там був аж у 2017 році. Причому теж восени. Втім, з того часу якихось суттєвих змін не помітив. Хіба що, бур'яни і кущі більше розрослися, сосна вимахала, а ось квітки та естрагон (тархун) зникли. Ну і з'явились загородження на дорогах, які нагадують про те, що зараз в країні йде війна. Але останній фактор, мабуть, і відволікав від суму за минулим і котом, який спочив на дачній ділянці. Типу, сильніший біль приглушує менший. А може річ у тому, що на дачах знову стало людно і від цього було трохи веселіше? Чи час насправді лікує рани?

1. Як і передбачав, дача тепер не наша. Правда, поки що нею ще можна користуватись, чим і скористався з батьком, поїхавши збирати врожай. Добре, знайшлися бажаючи підвезти.

І зрозуміло, що не висвітлити у блозі таку значущу для мене подію я не міг. Навіть незважаючи на мобілографію.
2. А збирати було що. Наприклад, яблуні дуже порадували.

3. Хоча було багато й червивих плодів, що валялися на землі.

4. Назбирали аж два відра червоних яблук.

5. Друга яблуня теж вродила. Хоч і не так багато, як перша.

6. Грона яблук на дереві.

7. Траплялись і гнилуші, які чомусь не осипались.

8. Горіх також вродив. Хоча сфоткати врожай на смартфон було нелегко.

9. Багато горіхів парами висіли на гілках. Дивуюсь, як телефон "витягнув" макрозйомку.

10. До деяких горіхів так і не змогли дістатись.

11. Ті, що нижче, збирали за допомогою спеціальної палки. Така штука називається "плодознімач".

12. Горіхи або фрукти опиняються у плодознімачу, з якого їх легко вийняти. Правда, треба було дивитись, щоб всередині не трапився павук.

13. Старий метод пошуку горіхів у листях теж не підвів.

14. Пізні груші вирішили зірвати за компанію.

15. Вродила й айва.

16. А з деревами, що не плодоносять, попрощалися.

17. Сосна підросла, мабуть, метри на 2-3. Але голки кожної осені буріють.

18. Взагалі, по дачному селищу сосни підросли.

19. На пустирях вже майже ліс:)

20. Квіток на присадибній ділянці, крім цих, не залишилось:( Напишіть, як вони називаються.

21. Той випадок, коли смартфон спромігся зняти квітку.

22. Барви осені від дикого винограду.

23. Бляшанка на палці для відлякування кротів. Хоча цього якось не помітно, бо повно кротовиння.

24. Чи були гриби? Так. Причому у несподіваному місці.

25. Один грибочок зовсім маленький.

26. На березовому стволі виросли трутовики. Нагуглив назву — траметес пухнастий.

27. Зверху трутовик має ворсинки.

28. Щодо живності, помітив величезну муху.

29. Павутина.

30. Знайомий інтер'єр з іншого ракурсу.

31. Кімната, в якій не вистачає Рижика. Здається, ось-ось він вийде з-за кутка і занявчить, але нажаль, цього вже не станеться.

Цього року дачний сезон був коротким. Тому спогадами накрило по дорозі назад. Ех, скільки всього було пережито! Як зупинялись біля магазинчиків, як по дорозі додому збирали гриби, як везли кота, як їхали у нашій машині.
3

Коментарі

129.09.22, 21:54

Мы его тюльпаном называли-плодознімач.(в Тарасовке было дело -много лет назад)

    230.09.22, 10:10

    "Як і передбачав, дача тепер не наша" – як це може бути? Без вашого відома вона не може стати чужою.

      330.09.22, 23:36

      Вийшла Дача-заброшка.

      Як це на Ваша? Це ж нерухомість усе-таки, її можна було би продати.

      Час лікує, але не до кінця. Інколи находить сум.

      Я на своїй дачі був у 2019, а потім — навесні 2022. Але це ж не класична дача, а хата в селі. Сусіди жаліються, що десь у наших дровах завелися гадюки. Мабуть, вужі.

        41.10.22, 17:32Відповідь на 2 від Микола Казкар

        "Як і передбачав, дача тепер не наша" – як це може бути? Без вашого відома вона не може стати чужою.Переписали на родичів.

          51.10.22, 17:39Відповідь на 3 від Nech sa paci

          Вийшла Дача-заброшка.

          Як це на Ваша? Це ж нерухомість усе-таки, її можна було би продати.
          Так, як валіза без ручки: використовувати не має можливості, а продати шкода.
          Тим паче, там таке місце, що не дуже ціниться.

          Час лікує, але не до кінця. Інколи находить сум.Звичайно. Але чим більше часу минає, тим менше ностальгії.

            61.10.22, 19:44Відповідь на 5 від Makcімаліст

            Але чим більше часу минає, тим менше ностальгії.
            Само собою. Хоча на старості, кажуть, ностальгія збільшується. Я вже трохи відчув на собі. Але це може бути не болюча ностальгія, а тепла.

              72.10.22, 18:31Відповідь на 6 від Nech sa paci

              Спочатку болючі спогади, а по прошестю років — приємні.