хочу сюди!
 

Ліда

53 роки, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 47-58 років

Біль втрати, полегшення

З великими складнощами сходив до психолога.
Трохи стало легше.
Довелось проявити наполегливість, але дізнався подробиці тяжкої втрати.
Поринув у роботу. Спочатку було важко, але наче втягнувся.
З'явився апетит.
Таблетоси гарні. Але страшно що буде, коли закінчиться курс лікування. А ще нічого не сниться. Ну, може це і добре. І нема відчуття відпочику.
Перечитував коментарі в блозі, останній коментар від подружки був наприкінці грудня минулого року.
Перечитав щоденник. Чомусь не знайшов згадки про останній дзвінок і про привітання з Днем народження.
Поліз в більш ранні спогади. Стало трохи гірше.

З'явилось бажання проститися з подружкою. Як вважаєте, правильне рішення?
Не уявляю, як їхати через весь Київ у пік епідемії.

Лякає страх, що не зустріну тих, кого вже нема з нами в цьому світі. Порадьте щось.
Один друг взагалі сказав, що недалеко до панічних атак

Мама радить сходити до церкви і попросити заступництва. Але вона була атеїсткою. Що підкажете?

Начебто, змирився (або так здається) зі втратою.

Скільки повинен тривати траур?
4

Коментарі

129.07.21, 21:32

Не хотим их отпускать потому что с их уходом мир становится беднее

    анонім

    229.07.21, 21:55

    пигулки не вихід

      329.07.21, 22:27

      У кожного своя смерть є отаким збудником, і психіка в кожного своя, і траур в кожного свій...
      Я навчилася "забувати" в чотирнадцять років. Але всерівно, коли померла сестра, більше року мені не світило сонце.
      Траур буде доти, доки ти собі сам не скажеш "досить"

        430.07.21, 10:08

        Ти не винен в її смерті. Біль колись мине.

          531.07.21, 16:39Відповідь на 3 від Акварель

          Траур буде доти, доки ти собі сам не скажеш "досить"
          Десь так.

            631.07.21, 16:47

            Можна сходити в церкву або вдома помолитися за душу новопреставленої раби Божої (див. гугл, як "правильно" молитися залежно від "патріархату". Єдине, що не можна, мабуть, — це просити батюшку поминати на богослужінні. А самому у приватному порядку точно можна помолитися. У випадку суїцидів є ще якісь обмеження.

            Щодо транквілізаторів — вони викликають звикання і взагалі дуже впливають на психіку тощо. Можливо, буде достатньо якоїсь валеріани чи корвалолу.

            Щодо їзди у громадському транспорті. Думаю, найнебезпечніше — це їхати в маршрутці з Боярки до Києва. Бо там треба довго їхати з одними людьми, які можуть хекати в потилицю. Варто вибрати такий час, коли маршрутки їздять порожняком.

            Якщо брати їзду по Києву, краще обирати комунальний транспорт, а не маршрутки.

              731.07.21, 16:53

              Можливо, краще доїхати до Києва з Тарасівки на електричці City Express, якщо вона не забита. Ну й сторонитися людей, аби довго ніхто не дихав на тебе.

              У Києві якщо під'їжджає забитий транспорт, я не сідаю. В метро буває, що інтервал гуляє: приїхав один поїзд через 4 хвилини, а наступний — через 2,5, а тому не забитий. Краще зачекати на наступний, якщо що. Крайнім часом уранці їду на правий берег зеленою гілкою, а ввечері назад — червоною.

              Із автобусами-тролейбусами-трамваями допомагає програма Eway (або сайт https://www.eway.in.ua/ua/cities/kyiv).

                831.07.21, 17:00

                Іще в Києві, здається, Bolt чи Uklon надає на вимогу спеціальні машини з перегородкою між водієм і пасажиром. Якщо доводити ситуацію до "абсурду" (з точки зору обивателя), можна попросити перед посадкою повідкривати двері й провітрити, заплативши за простій похвилинно.

                А взагалі-то зараз у Києві транспорт на такий забитий, як у вересні (багато хто у відпустці чи на канікулах), та й епідемічна ситуація не дуже страшна (літо надворі, ну й "дельта" ще не дуже розмножилася).

                Так що раджу або скористатися особливим таксі, або ж якось обирати не забиті автобуси чи поїзди метро.

                  931.07.21, 17:05

                  Я часто їду в автобусі чи поїзді метро, поки салон не заб'ється (в радіусі 1,5 м хтось постійно потрапляє, й не можна перейти в інше місце) або хтось у радіусі 5 м не починає кашляти чи сьорбати носом. При цьому на проїзд можу заплатити удвічі більше, але на душі буде відчуття, що ти щось зробив і щось проконтролював.

                  На жаль, зараз вимушений 4–5 разів на тиждень їздити на роботу. Тому хочу вакцинуватися (черга колективу вже доходить скоро на Модерну).

                    1031.07.21, 19:49Відповідь на 1 від Мне обещали

                    Не хотим их отпускать потому что с их уходом мир становится беднееТак і є.

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      3
                      попередня
                      наступна