Дякую за те, що була

Позавчора згадував ту, з якою облазили купу заброшок, іноді відвідували виставки і навіть бухали. Розумів, що дружба колись зійде нанівець, але не очікував, що це трапиться внаслідок трагічних обставин. Повідомили про раптову смерть у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. Про подробиці не став запитувати, оскільки ця новина мене ошелешила, та й навряд чи вже щось зміниш. Навіть не розпитатав дату. Але впевнений, що ще трапилось не сьогодні, оскільки два тижні тому не зміг до неї додзвонитись. Востаннє розмовляв по телефону майже пів року тому. Шкода, що мало поговорили. Хто б міг подумати, що її яскраве життя обірветься в 32 роки. Прощавай, Мері! Дякую за те, що була.

Час залікує рани, але боліти буде довго. А об'єкти, на які лазили, завжди будуть нагадувати про неї.

Люди, бережіть себе!