Звістки про загибель домашніх улюбленців засмучують, навіть якщо
мова йде про чужих. Ось в одного відеоблогера прочитав, що усипили
кішку. Ех, а її і на відео показував. А тваринки теж хворіють. Хоча й
без того живуть недовго. Сумно.
З острахом
дивлюсь на свою кицьку. Особливо, коли згадую, що їй вже майже 4 роки. А
свого попереднього кота, Рижика, майже забув. Дивуюсь, як люди довго
пам'ятають своїх улюбленців? Пам'ять влаштована так, щоб замилювати
гострі кути і спогади, які викликають сум або ностальгію. За 4 роки
речі, які з ним асоціювались, тепер використовує кицька. Майже всі його
фотографії залишились на старому компі. Важко в цьому зізнаватись. А що ж
казати про інших улюбленців, яких вже більше 10 років нема. Ось,
декілька днів тому батьки переглядали фотоальбом з фотками коте. А у
мене ніяких емоцій. Не знаю, чому так.
Коментарі
Анна-Марія
127.04.19, 14:02
4 роки? моєму котові 18,5.