Останні статті
- Як Відгукувались Іноземці Про Україну ХVI-XVIІI Ст?
27.01.2020, 11:31 - Полная версия допроса генерал-майора Токарева от 20.03.1991
17.01.2020, 11:08 - Любов, що зцілює...
16.05.2018, 23:32
Свіжі фотографії
Свіже відео
...я промовчав...
- 17.08.15, 20:09
Я не ношу этих блядских кружевных трусов.
Я ношу суровые семейные за 30р. с китайского рынка.
Когда они стали сжигать пармезан и хамон, я промолчал. Ведь я не жру сраный пармезан и хамон, я жру наш плавленый сырный продукт "Российский" и белковую "Краковскую".
Когда они стали давить гусеницами свежие персики, я промолчал.
Я не жру пестицидных свежих персиков.
Я пизжу антоновку в соседском саду.
Когда они стали давить венгерских гусей, я промолчал. Я никогда не пробовал этих бройлерных, вскормленных гормонами и стероидами, венгерских гусей.
Я ем суповой набор "Куриный", с мороженой кожей, где кости и жир, 34 р. за полкило.
Когда они сожгли украинских утят, я промолчал.
С детства ненавижу "Танец маленьких утят".
Когда они запретили западные гондоны, я промолчал.
Я не пользуюсь западными гондонами.
Я не пользуюсь вообще никакими гондонами, потому что у меня нет бабы, и я просто дрочу.
Для дрочева гондон не нужен.
Когда они стали поднимать курс доллара, я промолчал.
У меня нет грязных пиндостанских долларов.
1500 р. моего пособия по безработице и 5000 мамкиной пенсии нам платят в рублях.
Когда они повысили тарифы на электричество и воду, я промолчал.
Ведь электричество у меня давно отключили за неуплату, а вода мне не нужна - во дворе есть выгребная яма.
Когда они начали промывать мозги телепропагандой, я промолчал.
Ведь мозгов у меня никогда и не было.
Но когда поганые пиндосы-американцы говорят, что Россия - не страна, а говенная бензоколонка, этого я стерпеть не могу!!!
Обама, ты чмо !
@ Sergey Kuropov
17 причин по которым вы не станете богатым!
- 17.08.15, 18:56
По приглашению легендарного бизнесмена Эндрю Карнеги, журналист Наполеон Хилл более 20 лет проводил исследование более 500 самостоятельно сколотивших свой капитал миллионеров, прежде чем в 1937 году выпустить бестселлер под названием "Think and Grow Rich (Думай и богатей).
В дополнение к разоблачению 13 "секретных" принципов построения своего капитала, он раскрыл 30 "основных причин неудач", которые сдерживают многих из нас от того, чтобы стать богатыми.
Представляем вам 17 причин, которые актуальны и на сегодняшний день.
ОТСУТСТВИЕ ЧЁТКО ОПРЕДЕЛЁННОЙ ЦЕЛИ"У человека, который не имеет основной или чёткой цели, к которой нужно стремиться, нет шансов на успех," – пишет Хилл.
Если вы хотите сколотить состояние, начните с визуализации целей для экономии, присваивая каждой свой ценник. Затем сформируйте финансовый план и чётко определите, на что вы хотите тратить свои деньги.
НЕДОСТАТОК АМБИЦИЙВы должны хотеть стремиться к лучшей жизни. Хилл говорит следующее: "Мы не даём никакой надежды тому, кто настолько равнодушен, что не хочет двигаться в своей жизни дальше, и кто не хочет платить за это."
Капитал не появляется просто так. Вы должны работать над ним с терпением и упорством. Хорошая отправная точка – инвестировать свои деньги (чем раньше вы это делаете, тем лучше), и позволить силе сложных процентов строить ваш капитал. Это не требует много времени или усилий, но это требует вашего участия.
НЕПРАВИЛЬНОЕ ПРИМЕНЕНИЕ СВОЕГО ОБРАЗОВАНИЯВысшее образование ещё ничего вам не даёт. Знания – это только потенциальная сила, и она не станет полезной и не приведёт вас к большому капиталу, пока вы не организуете её и не примените к реальной жизни. Хилл подчёркивает: "Образование состоит не столько из знаний, сколько из знаний, применённых эффективно и с должной настойчивостью. Люди платят не столько за то, что они узнают, а скорее за то, что они будут делать с тем, что узнают."
Не останавливайтесь на своём образовании. Поставьте себе в приоритет постоянное изучение новых вещей и постоянно бросайте вызов своим мозгам. Это та самая причина, по которой множество современных успешных и состоятельных людей много читают.
НЕДОСТАТОК САМОДИСЦИПЛИНЫ"Дисциплина приходит через самоконтроль," – пишет Хилл. "Это означает, что человек должен контролировать все свои отрицательные качества. Прежде чем вы сможете контролировать окружающие вас условия, вы должны научиться контролировать себя... Если вы не справитесь с собой, то вы будете побеждены собой."
Когда вопрос касается богатства, то работает простая формула: копи больше, трать меньше. Это простая концепция, но контроль своих затрат требует дисциплины. Если вы хотите начать строить свой капитал, то научитесь распознавать и управлять теми факторами, которые побуждают вас тратить больше необходимого.
ОТСУТСТВИЕ ЗАБОТЫ О СВОЁМ ТЕЛЕ
"Ни один человек не может наслаждаться головокружительным успехом, если его подводит здоровье," – пишет Хилл. Это вовсе не совпадение, что многие миллионеры вносят занятия спортом в своё расписание.
Если вы ещё не в полной мере овладели своим телом, хорошей новостью является то, что многие причины плохого здоровья – переедание, негативные мысли и недостаток физических упражнений – полностью под вашим контролем.
Если вы сильно ограничены во времени, то попробуйте найти простой 5-7 минутный комплекс упражнений, который вы могли бы делать дома.
ПРОКРАСТИНАЦИЯХилл называет прокрастинацию одной из самых распространённых причин неудач: "Многие из нас проживают эту жизнь как неудачники, потому что мы всё время ждём 'правильного времени' для начала работы над чем-нибудь стоящим. Не ждите. 'Правильное время' не наступит никогда. Начинайте прямо сейчас и работайте с тем, что вам доступно сейчас, лучшие условия и возможности начнут появляться по мере того, как вы продвигаетесь вперёд."
Если вы хотите сколотить состояние, то начинайте действовать прямо сейчас.
НЕДОСТАТОК НАСТОЙЧИВОСТИ"Многие из нас хороши в 'начинаниях', но не всегда доходят до 'конца' во всём, что мы делаем," – пишет Хилл. "Люди склонны сдаваться при первых же признаках поражения."
Не останавливайтесь, пока не получите то, чего хотите. Самые успешные люди справляются со своими неудачами и преодолевают их. "Я научился тому, что совершенно неважно сколько раз ты терпишь неудачу," – говорит миллиардер Марк Кубан изданию Smart Business. "Вам надо оказаться правым всего лишь один раз. Я пытался продавать сухое молоко. Я был идиотом много раз, и каждый раз я чему-то учился."
НЕГАТИВНЫЕ ЭМОЦИИ"У человека, отталкивающего других людей из-за своих негативных эмоций, нет никакой надежды на успех," – пишет Хилл. "Успех приходит через применение силы, а сила достигается через совместные усилия других людей. Отрицательная личность не вызовет желания сотрудничать с ней."
Хилл подчёркивает, что если вы хотите вырасти богатым, позитивные эмоции должны доминировать над негативными. И он был прав: сегодняшние исследования показывают, что позитивные, счастливые люди скорее достигают успеха в своей работе и с меньшей вероятностью оказываются безработными.
НЕДОСТАТОК РЕШИТЕЛЬНОСТИ"Анализ нескольких сотен людей, накопивших состояние, сильно превышающее отметку в один миллион долларов, ясно указывает на тот факт, что каждый из них имел привычку оперативного принятия решений," – отмечает Хилл.
С другой стороны, "Люди, которые не смогли накопить деньги, все без исключений имеют привычку принимать решения очень медленно (если они вообще их принимают), а в последствии быстро и часто менять эти решения."
Решительность – это не просто характерная черта богатства, но и одно из самых важных качеств, которым должен обладать лидер. В конце концов, принятие плохих решений лучше, чем не принятие вообще никаких решений.
ВЫБОР НЕПРАВИЛЬНОГО СПУТНИКА ЖИЗНИ 
Хилл отмечает это как одну из самых распространённых причин неудач. "Если отношения не гармоничны, то скорее всего они приведут к провалу," пишет он. "Более того, это будет такой вид провала, который характеризуется страданиями и несчастьем, уничтожающими все амбиции в зародыше."
Его заявления подкрепляются результатами исследований. Одно исследование, проведённое Бриттани Соломон и Джошуа Джексон из Вашингтонского университета в Сент-Луисе, показало, что наличие подходящего супруга может увеличить вашу заплату на $4000 в год.
НЕПРИЯТИЕ РИСКОВ"Человеку, который не принимает никаких шансов, обычно приходится брать остатки после того, как свой выбор сделали другие," – говорит Хилл. "Излишняя осторожность так же плоха, как и её недостаток. Оба случая это крайности, которых стоит избегать. Жизнь сама по себе наполнена элементом случайности."
Когда дело доходит до управления вашими деньгами, то "безопасное" хранение денег на своём банковском счёте может показаться привлекательной альтернативой волнениям об очередном крахе фондового рынка. Однако, инвестирование своих денег – это именно то, как вы делаете ещё больше денег.
ОБЩЕНИЕ С НЕПРАВИЛЬНЫМИ ЛЮДЬМИ"Следует тщательно выбирать работодателя, который будет для вас источником вдохновения, и который сам по себе умён и успешен," – советует Хилл.
Эта концепция выходит за рамки выбора вашего босса и коллег; так же очень важно окружить себя талантливыми и мотивированными людьми вне своей работы. Хилл называет это созданием группы "Master Mind".
Мы становимся похожими на тех людей, с которым общаемся, поэтому богатые стараются выбирать себе в друзья других богатых людей.
ХОДИТЬ НА РАБОТУ, КОТОРУЮ ВЫ НЕНАВИДИТЕ"Ни один человек не может преуспеть в начинаниях, которые ему не нравятся," – пишет Хилл. "Самым важным шагом в продвижении своих личных навыков является выбор такого рода деятельности, в который вы можете погрузиться с головой и которому отдаёте своё сердце."
Не надо горбатиться на работе, которая приводит вас к стрессу и оставляет разочарованным в жизни. Увольнение с работы при подходящих условиях может быть невероятно полезным и принести выгоду в будущем.
НЕСПОСОБНОСТЬ СФОКУСИРОВАТЬСЯ НА ПРИОРИТЕТАХ
"Браться за всё сразу редко когда бывает полезным," – пишет Хилл. "Сконцентрируйте все свои усилия на одной главной определённой цели."
Если вы хотите разбогатеть, то должны быть одержимы этой страстью. "Желание не принесёт вам богатства. Но страстное желание богатства каждой клеткой своего тела, становящееся одержимостью, а затем планирование чётких способов и средств достижения богатства, и подкрепление этих планов настойчивостью, которая не признаёт провалов, приведёт вас к богатству," – говорит Хилл.
НЕДОСТАТОК ЭНТУЗИАЗМА"Без энтузиазма невозможно быть убедительным," – отмечает Хилл. "Кроме того, энтузиазм заразителен, и человек, владеющим им и контролирующий его, обычно является желанным членом любой группы людей."
Самые богатые люди не находят успех самостоятельно; скорее, они используют страсть и энергию для вдохновения других.
"Без страсти у вас нет энергии, без энергии у вас нет ничего. Ничего великое в мире не было достигнуто без страсти!" – говорит миллиардер Дональд Трамп.
БЫТЬ ЗАКРЫТЫМ"Человек с 'закрытым' умом редко чего-либо добивается," – пишет Хилл.
Вы должны быть готовы к постоянному сотрудничеству с другими людьми, предлагать им новые идеи и инновации. Самые богатые и успешные люди думают не так как мы.
Чтобы начать думать по-другому, занимайтесь разными вещами, знакомьтесь с разными людьми и цените другие идеи – говорит Джон Максвелл в своём бестселлере "How Successful People Think."
НЕДОСТАТОК КОММУНИКАТИВНЫХ НАВЫКОВ"Многие люди теряют своё положение и свои большие возможности в жизни из-за этой ошибки, чаще чем от всех остальных ошибок вместе взятых," – предупреждает Хилл.
Для построения империи требуется столько же человеческих навыков и харизмы, сколько для этого требуется и стратегии.
Марк Кубан в своей статье для Entrepreneur о ключевых навыках для становления успешным в бизнесе в грубой, но понятной форме, сказал следующее: "Люди ненавидят общаться с придурками. Всегда проще быть приятным, чем придурком. Не будьте придурком."
https://fxbazooka.com/ru/news/show/3099
Чим відрізняється Західна Україна від Східної?
- 19.07.15, 20:59
Владислав КИРИЧЕНКО, 43 роки Народився в місті Горлівка Донецької області. 1992-го закінчив біологічний факультет Московського університету імені Михайла Ломоносова, 2005 року - Master of Business Administration Вищої школи економіки в Москві. Заснував 1997-го біотехтологічне товариство Helicon, що є лідером на російському ринку комплексного оснащення лабораторій для молекулярної біології. Фінансував українську недільну школу в Москві, українські рок-фестивалі "Уніж", "Арт-Поле", "Мазепа-Фест", свято 65-річчя Української повстанської армії в Києві. 2006-го викупив аудіовидавництво "Книга вголос" і, перейменувавши в "Наш Формат", випустив близько 200 українських аудіокниг. Крамниці з такою назвою у Києві, Львові, Калуші продають українські книжки, музику, фільми, одяг, сувеніри. Також “Наш Формат” є найбільшим інтернет-магазином українського контенту. Створив 2007 року Український науковий клуб, що гуртує вітчизняних вчених світового рівня. Тоді ж долучився до створення гуманітарно-інвестиційного проекту "Хмелева". В селі над Дністром із такою назвою діє зелений резорт і розсадник декоративних рослин. Там гостювали і творили Сашко Положинський, Олег Скрипка, Роман Коваль, Юрій Андрухович, Тарас Житинський, Оксана Забужко, Фома, музиканти Karbido, “ДахаБраха”, PortMone. 2008-го у прикарпатському селі Уніж заснував союзівку "Кузня". Там відбуваються волонтерки, вишкільні табори й семінари. Мають постати конференц-зал, спортивний центр, бібліотека, музична студія, кампус. Фінансує видання українською мовою світоглядної літератури. З дитинства захоплюється тракторами, “у вільний час” керує агрофірмою. Через свою діяльність у різних країнах Європи, постійно перебуває в роз'їздах. Дружина Юлsя 1995-го закінчила Московськи державний університет, кандидат біологічних наук. Подробиць особистого життя не розголошуєДонеччанин Владислав Кириченко став мільйонером у Москві. Чотири роки тому повернувся в Україну
Народився я в місті Горлівка на Донеччині. Три роки жив з дідом-бабою, потім батьки забрали у Донецьк. Там тоді вже не говорили українською. Українська на Донбасі зникла після війни. Мої баби ще не розмовляли російською. Я по мамі в п'ятому поколінні донецький. Справжній донецький. І говорю так, як говорили баба, прабаба і прадід. Українською.
В мені замолоду була дивна суміш комуністичного ідеалізму з українським націоналізмом. Тата викликали в школу, казали: "Що ж ви - комуніст, а дитина ваша сповідує якісь націоналістичні погляди?". А мені, дитині, було дивно, чому моя баба вживала незрозумілі українські слова. У років 6 мене взагалі заклинило, коли вона сказала: "На Різдво тітка приїде". Яке Різдво? Що за Різдво? Хрін його знає. Я знав 7 Листопада, Новий рік, 8 Березня.
Я сформувався як російськокультурна людина. Донецьк у 1970-х - цілком російськомовне місто, жодної української школи.
В 16 років поїхав у Москву, бо хотів бути космічним біологом, наукою займатися. А київський університет випускав тільки вчителів біології і хімії.
Заснував фірму Helicon - геноміка, генетика, біохімія, діагностика. Починаючи, частину комплектухи для лабораторій робив в Україні. Але тут це здохло набагато раніше. В Росії теж майже ніхто вже нічого не виробляє. Сировинна економіка і відсутність стратегії розвитку вбиває все, не кажучи вже про повний брак мізків і моралі.
В інституті була майстерня, а там - чоловік із 20 алкоголіків, з якими мусив пити гідролізний спирт. Приходжу: "Мені потрібні такі-то деталі". Вони: "Спочатку випий з нами". Розпадався Совок, нічого не було, а спирт - був.
У Росії зараз бізнесу не маю - тусуюсь там, приїжджаю ковтнути інтелектуального повітря. Акції переписав. Заробив і роздав у борг стільки, що можу спокійно не працювати дуже довго. Коли в Росії мав "вид на жительство" й офіційну роботу, щоб продовжити цей "вид на жительство", раз на рік мав здавати всілякі довідки про доходи. Тоді цілий відділ паспортного столу збігався на маю анкету: "У вас що, зарплата вища, ніж у Путіна?"
1985-го було в Москві нормальне українське життя. Зараз його нема. Якщо люди і їдуть зараз до Росії вчитися - то з прицілом лишитися. Ми були останньою хвилею міграції туди, з якої хоч хтось повернувся додому.
1997 року думав у Росії школу українську створити нормальну. Ніяк не міг порозумітися ні з посольством, ні з українським культурним центром у Москві. Плюнув, зрозумів: аби займатися українською організаційною діяльністю - треба їхати додому. Займатися українськими проектами в Москві - те саме, що Шухевич 1946-го зібрав би рештки своїх загонів - і на Красну площу. Який сенс?
Кононенка Юру три роки тому депортували з Росії - за розбудову української бібліотеки. Звинуватили, що тягає бандерівську літературу, "фашистську". У нього дружина й діти - росіяни, 40 років у Москві, а його тупо з потяга зняли, депортували - і все.
Я вважаю, що ніякої української діаспори в Росії бути не може. Росія - цивілізаційний проект на 1/6 території земної кулі. Вимагати від них, щоб були інакшими, неможливо. Тигр - хороша тварина, але харчується кроликами. Така його природа. Росія - тигр. Хворий, старий, розкладається, гієни його з'їдять, але він - тигр. У них свій шлях. Там треба докладати суперзусиль, щоб дитина говорила українською. В Америці простіше. І то вдома діти говорять українською, а тільки батьки відступили на два кроки - переходять на англійську. При тім, що діаспора в Канаді-Америці бандерівська, а в Росію ж комсомольці поїхали.
Росіяни люблять українців тільки як молодших братів, із салом, горілкою. Справжні українські герої - Шухевич, Бандера, Петлюра - це "фашизм". Найтолковіші мої друзі московські досі мучаться фантомними болями з приводу України. Риболовля чи полювання - після другої чарки завжди виринає українське питання. "Мы вашего Шухевича, конечно, понять можем. Простить - нет".
Я по мамі в п'ятому поколінні донецький. Справжній донецький. І говорю так, як говорили баба, прабаба і прадід. Українською
Коли чую креольський варіант російської мови - що в Києві, що в Донецьку - дратуюся. Бо сам можу говорити російською нормального розливу - московсько-пітерським діалектом. Колеги приїжджають з Москви і чують, як кияни, особливо молодь, балакають м'явкаючим діалектом. Один москаль каже іншому: "Слышь, чувак, они типа по-русски говорят?". - "Думают, что по-русски".
Чим відрізняється Західна Україна від Східної? Нічим. Ще б одне покоління - і було б те саме, що в нас у Донецьку. Я бачу зараз на Галичині те, що було 40 років тому на Донбасі в етно-мовно-культурній ситуації. Майже всі пруться від шансону й не читають книжок. Для того, щоб позбути їх мови батьків, не вистачило рівно одного покоління.
Не вірю в демократію у здеградованих суспільствах. Демократичним шляхом в Україні нічого доброго не відбудеться. Ніколи. Рагулі за горілку та гречку завжди обиратимуть парламент, в якому більшість становитимуть свинорили. Янукович - те, чого хотіла більшість цього народу.
Перевіз родину в Україну з Москви 2008 року - після того, як старша донька розповіла, що Ющенко поїхав у гості до Саакашвілі, разом придумали Голодомор, а потім напали на Росію.
Якось зайшов у кімнату доньки.Дивлюся: 200 штук аудіокниг - усі російською. Дружина жартує: "Да вы ж индейцы, у вас даже аудиокниг нет". Тоді я викупив у Києві студію, що спеціалізувалася на запису аудіокниг. І почав робити український продукт.
Три альбоми Сашка Лірника випустили. Побачили: не продається, бо нема мережі дистрибуції українського контенту. Вирішили робити структуру, мережу розповсюдження - свої магазини, чужі магазини, пхатися на радіо. Це - проект, в якому я найбільше обламався в Україні. Недооцінив масштаби проблеми. Рівня деградації. Коли нема ринку, то ймовірність того, що "Наш формат" не буде збитковий - примарна.
За п'ять років видав під 200 аудіокниг. 300 тисяч доларів на цьому втратив.
Навіть якби не було торентів - все одно не пішов би бізнес. Якщо в нас такого хіта як Ліна Костенко продають 70-80 тисяч екземплярів, це - діагноз. У країні, з 50-мільйонним населенням, 1 відсоток - це півмільйона. Можете собі уявити якість популяції?
Мені дзвонять: "Така класна книжка "Холодний Яр", я от скачав, послухав. Чому ще не випускаєте?". Кажу: "Тому що ви скачали на шару, тому й не випускаю". Якби ви заплатити за український продукт 15 - 20 гривень, ми випускали б удвічі більше. Там 19 годин звуку. Дорогуща книжка, в кілька тисяч доларів обійшлася. Як вона може окупитися, коли купили 600 штук?
Неправда, що українці не купують, бо бідні. У мене є знайомі олігархи, які ніколи нічого не купують. Качають тому, що це - принцип. Просто патологічно жадібні.
В постіндустріальному суспільстві почалася економіка знань, але кожен народ обирає своє. Ізраїльтяни 2000 років очікували, коли з'явиться шанс реалізувати свої компетенції. Вони кажуть: "Усе, що в нас цінне - між вухами". Я колись був шокований. Був час, коли Україна становила третину населення імперії. Але, проаналізувавши етнічний склад професорів Московського університету, цілу ніч малював таблиці, графіки - і плакав, що в цього народу було настільки непопулярне навчання. Ми билися з усіма - Польщею, турками, Росією, - а тепер нас 50-мільйонна біомаса без політичної, моральної та інтелектуальної еліти. "Та що там дітям вчитися? Чоловік має мати коні, корову, город. То хай жиди вчаться".
Робимо переклад Генрі Форда. Мені кажуть: "Ти - божевільний, Форда 200 мовами вже переклали!" А я вважаю, що це - світоглядна книжка, яку має кожна людина читати своєю мовою. Те саме з книгою про сингапурського правителя Лі Куан Ю.
У Німеччині видають чотири книжки в рік на людину, в Україні - менше однієї. Коли ви у Франкфуртському аеропорту сидите - бачите, що троє з чотирьох щось читають - книжку чи з айпада. У Польщі - кожен другий.
Ніхто з родини не хотів повертатися в Україну. Старша дитина в школу ходила в Москві. Дружина взагалі росіянка. Людина, яка 20 років прожила в Москві, важко собі уявляє, що можна жити десь в іншому місці. Москва - третій Рим, і всьо.
Старша донька Дарина - чемпіон України зі сноубордингу. Грає на гітарі, математика, фізика - вихідних нема. Не дивиться телевізор. По приїзді віддав її в понтову школу 171-шу. А там син Бродського і решта, які на уроках гроші рахують. У того п'ять папірців по 200, а в того - 10. Вчителів матюкають. У Москві є притомні школи для дітей середнього класу, які читають книжки, в Києві - нема. Тільки для олігархів.
Я можу на амбразуру лягати, але дітей своїх робити такими аж патріотами - не впевнений, що варто.
Приїжджаю на заправку в Галичині. За три кілометри від музею, бляха муха, Романа Шухевича, серіал "Мєнти" крутять. "Передайте, - кажу, - власникові, що наступного разу приїду, лишу 200 доларів і розіб'ю вам телевізор".
Якщо Галичина слухає шансон, то їхні діти забудуть співати українських пісень на весіллі. Співатимуть Ґалкіна. Ситуація набагато гірша, ніж у Росії, бо в них є частина нормального інформаційного потоку. В Україні все просто лайно. Якщо дітей з дитинства годують лайном, то вони ніколи не зможуть споживати нормальну їжу.
У Німеччині видають чотири книжки в рік на людину, в Україні - менше однієї
Нема жахливого українського націоналізму, який цькує все російське. Навпаки, толерантність у Львові та Франківську до росіян набагато вища, ніж у Донецьку, Одесі та Харкові - до українського. Комплекс старшого брата ми і створили. Бо вважали, що вони мають рацію, коли кажуть, що українці - рагулістичні, сільські, жлобуваті, тупі. Як із цим боротися? Вчитися. Бути розумними, дієвими, компетентними, професійними, конкурентними.
Не бачу великого прошарку людей, яким треба змін. Викладачі продають заліки, ректори - торгують "бюджетом". Податківці, міліціонери, олігархи, пенсіонери - в нас усі на всіх наживаються. Є синергійні суспільства - Японія, США. Україна - типовий приклад суспільства паразитарного.
У нас суцільна імітація - нема армії, нема медицини. Грець уже з наукою, але ж освіти немає! Зате півтора мільйона людей якогось біса отримують із моїх податків, кредитів МВФ стипендію й ліжко на п'ять років, а потім - довідку. А після цього їх не беруть на роботу, бо нічого не вміють.
Нігерія, Афганістан, Папуа Нова Гвінея вже ніколи не будуть в обоймі "золотого мільярда", так і залишаться сировинним придатком. Для мене найболючіше питання - чи ми цю точку неповернення також пройшли? Люди, які виїхали в Америку, вважають, що пройшли, що Україна - випалена земля.
Україна не здійснилася, бо ми не створили національної еліти. Пристосуванство і життя на хуторі виплекали містечкову свідомість, жлобський індивідуалізм. Американці - індивідуалісти конструктивні, а наш індивідуалізм - це агресивна форма рагулізму.
Європа за 25 років має дуже великий шанс загнутися через політику мультикультуралізму. Америку теж це накриє. А Китай і Японія лишаться супердержавами, бо не мають таких проблем. Поляків не накриє, вони в цьому плані озвірілі - українців депортували, євреїв депортували. Польща була у 1980-х на 98 відсотків польською. В них проблема мультикультуралізму не постане. І в нас її поки що нема. У Росії - є.
Якісними харчами Європу ми навряд чи забезпечимо. Я знаю ціну цьому населенню. Ти прокладаєш їм дорогу в селі, привозиш під город машину гравію - воно не вийде з лопатою розрівняти. А потім ще буде кричать, що сусіду вдвічі більше насипали.
В Україні від'ємна селекція дала такі плоди, що деколи стає страшно. Був такий Євген Чикаленко - український меценат. Деколи мені здається, що я - його реінкарнація, на жаль. Він видавав нещасну газету першу українську в Києві. Тягнув її кілька років, скільки грошей ставало, землю свою продавав. А винниченки-грінченки вважали його жлобом, який їм недоплачує за статті.
Людина має бути досконалою. Не в плані користування золотим унітазом. За дві тисячі років людство сформувало набір соціальних вимог та ідеалів. Треба бути розумним, досвідченим, соціально-відповідальним, любити батьківщину, ставити інтерес суспільства вище за особисте. Це в Україні дуже на часі. Коли треба - взяти в руки зброю, коли треба - вийти на демонстрацію, на толоку. Наш "Уніж" - це мекка соціал-перфекціонізму. Ми будуємо мікромодель України, в якій не бридко жити. Одна з місій "Кузні" - мрія мого життя: створити адекватне середовище небайдужих людей.
Офіцер армії сша: “україна може перемогти сепаратистів та росію”
- 03.07.15, 20:16
ОФІЦЕР АМЕРИКАНСЬКОЇ АРМІЇ: “УКРАЇНА МОЖЕ ПЕРЕМОГТИ СЕПАРАТИСТІВ ТА РОСІЮ” — FORBES
Автор: Адріан Боненберґер (Adrian Bonenberger)
Пан Боненберґер був піхотним офіцером Американської Армії з 2005 по 2012 рр. та двічи служив в Афганістані. Зараз працює фріланс-журналістом.
Переклад: Zen Antipop
Оригінал: http://www.forbes.com/…/01/ukraine-can-defeat-the-separati…/
Для тих, хто слідкує за російським вторгненням в Україні, поточним джерелом занепокоєння є питання, де Росія проведе риску. Доволі розповсюдженою думкою є така: якщо Україна продовжуватиме пручатися, Росія введе більше військ та окупує всю Україну, і можливо розширить свій успіх на Естонію чи Польщу. Позаяк ці дві країни є членами НАТО, атака на будь-яку з них ризикує активувати статтю 5 спільного оборонного договору НАТО, і таким чином втягне Європу та Америку у війну з Росією, що невблаганно призведе до Третьої Світової війни та обміну ядерними ударами.
Але насправді треба хвилюватися про інше.
Україна є набагато сильнішою, ніж люди зазвичай звикли вважати. Досі українці билися з однією рукою, що була зав’язана у них за спиною — велика частина їхніх військових можливостей свідомо трималася в резерві, щоб не ризикувати та не провокувати Росію вводити більше сил у це протистояння.
Останнього разу, коли українське військо здійснило прорахований наступ проти сепаратистів у серпні минулого року, він мав швидкий успіх. Тож Росія була змушена ввести тисячі своїх солдатів через кордон, аби зміцнити рішучість сепаратистів, а також забезпечила останніх артилерією, танками та протиповітряними засобами (включно з російським комплексом ППО “Бук”, яким було збито борт номер 17 Малазійських Авіаліній). Відтоді протистояння набуло певного паритету (не плутати з припиненням вогню, адже десятки людських втрат мають місце щодня). Війна у східній частині України досягла рівноваги.
Багато хто на Заході вірить, що Росія може вирішити порушити цей паритет у будь-яку мить за допомогою швидкого удару, що вона може блискавично пройти українські лінії оборони та дійти до Києва, Одеси та навіть далі. Що Україна не в змозі протистояти росіянам, і що її дефензивні можливості заледве є достатніми, аби адекватно протистояти вторгненню. Певно, така сама думка є розповсюдженою й в Росії, бо її війська досі не робили серйозних зусиль щодо нападу на українські позиції. До сьогодні Росія робила лише доволі потужні спроби атакувати українські лінії оборони, або ж маневрувала з метою оточити позиції Нацгвардії, після чого намагалася вести переговори про капітуляцію з українською владою.
Але насправді Україна таки має неабиякі оборонні можливості, які зростають щодня. Українське населення, особливо у Києві та у західній та південній частинах країни, відчуває себе дедалі більше залученим у цю боротьбу коли їхні друзі та родичі вмирають чи стають пораненими на фронті. А українські військові тим часом завзято навчаються.
ПЕРЕБУВАЮЧИ В УКРАЇНІ
Я провів тиждень на Яворівському полігоні, спостерігаючи як мій колишній підрозділ —173-я повітряно-дестантна бригада Армії США — тренував дві роти Національної Гвардії України (НГУ). Це було надзвичайно вражаюче: українські солдати пересуваються та здійснюють тактичну комунікацію на рівні, що співпадає чи навіть перевищує більшість звичайних американських підрозділів. Майже 7 років я служив в якості бойового піхотного офіцера (і понад два з них я провів в Афганістані). За весь час мого тренування афганських поліцейських та солдатів, я ніколи не бачив жодного підрозділу афганців, який би виглядав так само професійно, як українці.
Впродовж тижня на полігоні я чув артелерийський та танковий вогонь - це українські артелеристи тренувалися з метою підвищення свого бойового злагодження у складі невеликих підрозділів, що працюють разом з механізованими підрозділами, які викликають вогневу підтримку гранатометів та артилерії. Вони були частиною комбінованих військових з’єднань, що будуються зараз радше за принципами досвіду та організаційних навичок, ніж за застарілими совєтськими принципами ієрархічного управління.
ЯК УКРАЇНА МОЖЕ ПРОСУНУТИСЬ ВПЕРЕД
Якщо українці продовжуватимуть підсилено тренуватися та будувати свою військову потужність (а я підозрюю, що їхній стимул це робити значно перевищує мотивацію їхнього супротивника — переважно росіян), то ймовірним наслідком цього може стати те, що наразі не описують ані західні, ані російські медіа: Україна може перемогти сепаратистів. Більше того, Україна може перемогти Росію на полі битви. Україна та її військові ще самі не знають цього, але це є цілком можливим. Власне, російська самовпевненість, російська пихатість та їхня неефективна доктрина робить не лише можливим, але й навіть дуже ймовірним те, що рішучий, несподіваний загальновійськовий наступ добре тренованого, відродженого українського війська буде здатний заскочити їхнього супротивника зненацька, оточити його та повністю знищити.
Росія є крихкою. Що більше вона чекає в Україні, то більше шансів, що її військо спіткає катастрофа, яку воно не бачило з часів Другої Світової: оточення та знищення російського угрупування. Кожен тиждень, що минає, українське військо стає дедалі сильнішим та більш впевненим у тому, що воно має перевагу. Водночас супротивник українців стає дедалі слабшим та демотивованішим.
РИЗИКИ ЕНДШПІЛЮ
Отже, найбільший ризик Третьої Світової, з яким ми зараз стикаємось, полягає не в тому, що Росія переможе Україну та просунеться далі до Польщі та Естонії, але в тому, що Україна знищить російські сили, що наразі перебувають в Україні, а Путін буде змушений вдаватися до певних радикальних дій, аби уникнути подальших втрат. Зрештою, чому Україна не може відчувати своє право забрати частини території Російської Федерації на заміну втраченого Криму? І хто зможе завадити Україні це зробити? Хто зможе врятувати деморалізованих та збитих з пантелику російських призовників?
Сподіваюся захіні переговорники зможуть допомогти Путіну усвідомити усе безглуздя його становища в Україні, та й то краще раніше, ніж пізніше. Бо що довше він залишається в Україні, то дедалі ймовірнішим стає те, що він дістане нищівну та принизливу поразку.
Все, что говорит Наливайченко о ГПУ- это коррупция в прокуратуре
- 18.06.15, 16:38
Как сообщает Цензор.НЕТ, об этом, комментируя вчерашнюю встречу председателя СБУ с фракцией "Самопомич", рассказал народный депутат от "Самопомочи" Ярослав Маркевич.
По словам Маркевича, Наливайченко рассказал об отсутствии взаимодействия его ведомства с Генпрокуратурой: СБУ передает в ГПУ дела, но по этим делам потом ничего не происходит.
"То есть это, фактически, обвинение в невыполнении своих должностных обязанностей сотрудниками прокуратуры, при чем высшего звена. Он (Наливайченко. - Ред.) не давал никаких оценок, а просто констатировал как факт. Он указал дела, среди которых были и связанные с преступлениями на Майдане, а также ряд других, которые были переданы в прокуратуру. Что касается дел, касающихся с борьбой с коррупцией, то ситуация, по его словам, аналогичная. СБУ получает документы, передает их в прокуратуру, после чего все это в прокуратуре и остается. Конечно, конкретных фамилий он не называл, но понятное дело, что такие дела не передаются рядовому дежурному на входе, понятно, что речь идет о сотрудниках прокуратуры высшего звена. Скорее всего речь идет о замах генпрокурора", - отметил Маркевич.
Читайте на "Цензор.НЕТ": Наливайченко разделяет мнение о том, что ГПУ в нынешнем виде - это организованная преступная группировка, - Егор Соболев
Он рассказал, что по просьбе фракции "Самопомич" глава СБУ передал им ряд дел, которые в политсиле прокомментировать пока не могут, так как не успели с ними ознакомиться.
"Когда мы сформируем четкую позицию по этому поводу, то обязательно проинформируем о ней. В целом я прекрасно понимаю, что не может быть двух мнений при конфликте президента (избираемая высшая должность) с назначаемой должностью одного из руководителей силового блока. И в случае представления президента необходимо голосовать за отставку такого человека. Это понятно. Другое дело, по моему мнению, все, что рассказал, рассказывает и расскажет Наливайченко, и кстати, сейчас же еще представления нет, поэтому все, что он сейчас говорит - это как минимум то, что говорит глава СБУ. То есть это не бывший глава СБУ, не изгнанный, не пенсионер, - это действующий офицер. Поэтому все, что он говорит, - это серьезнейшие основания для поднятия вопроса о коррупции в высших эшелонах прокуратуры", - считает нардеп.
По его словам, сейчас у его фракции нет информации относительно представления президента. "Но должен отметить, что сейчас позвали представителей фракций на встречу с президентом. Я думаю, там будут обсуждаться два архиважных вопроса: Наливайченко и выборы в местные советы. Относительно прогноза, то очень вероятно, что мы будем голосовать за отставку (Наливайченко. - Ред.)", - сказал Маркевич.
В. Наливайченко про Порошенка,Фірта
- 18.06.15, 15:31
"Обозреватель" зустрічався з главою СБУ у середу ввечері, приблизно в той самий момент, коли глава держави переконував лідерів фракцій проголосувати за подання про відставку Валентина Наливайченка. Характерно, що приймальна керівника спецслужби також порожньою не була, і чимало сильних і дуже сильних світу цього прагнули засвідчити свою підтримку. Прийшов навіть Дмитро Ярош, і я хотів було запитати у господаря кабінету, чи правда, що саме він є тіньовим засновником "Правого сектора". Але якось до цього не дійшло. Забракло часу.
У розмові відчувалось, що досвідчений дипломат Валентин Наливайченко не готовий спалювати мости з Петром Порошенком, і на очевидні запитання часто давав "протокольні відповіді". Тому особливо цікавим це інтерв’ю буде тим читачам, хто вміє читати між рядками: саме там зашито багато яскравих меседжів для українського політикуму.
- Валентине Олександровичу, що відбувається зараз на Олімпі влади? Ви несподівано озвучили скандальні факти корумпованості високих посадовців з числа ГПУ. І це було сприйнято як виклик главі державі, до орбіти якого входить один із названих Вами персонажів… І саме в цей період Банкова розпочала кампанію з відставки Вас із посади керівника спецслужби…
- Корупція – ключовий виклик нацбезпеці, нічим не менший, ніж російська агресія на Донбасі.
Торік, починаючи з кінця лютого-березня ми були зайняті протидією сепаратистському шабашу в країні. Але водночас ми напрацьовували дедалі більше матеріалу з "проблеми №2": протягом року фахівці служби зібрали чимало фактів корупційних діянь: починаючи із вкраденого Януковичем "Укртелекому" і завершуючи Колобовим та іншими поплічниками зі складу колишньої злочинної влади.
12 червня 2015 року на засіданні КМ виступав глава МВС Арсен Аваков, після нього - я. З трибуни всій країні ми доповіли правду, які саме корупціонери стоять за горезвісною нафтобазою, пожежа на якій забрали життя 6 осіб, понад 12 поранених, і при цьому призвела до екоциду.
Як відреагувала ГПУ? Глава СБУ був викликаний на допит до Генпрокуратури. Вважав і вважаю, що служба повинна співпрацювати з прокуратурою, і тому з’явився. На допиті я передав слідчому усі матеріали, котрі протягом останнього часу СБУ скеровувала до ГПУ і які вказують на можливе вчинення одним з заступників генпрокурора зразка жовтня 2014 року важкого правопорушення. Скажу більше, ці матеріали напрацьовані всією службою, не одним головою СБУ і не одним міністром внутрішніх справ.
Кабінет у Наливайченка скромний, з періоду 90-х. Сам глава Служби так і не в'їхав у розкішні 5-зіркові офісні апартаменти свого попередника Якименка
- Чому ви досі не називаєте прізвище цього "видатного державного діяча"?
- Зазначена особа – це громадянин України, 1963 р.н. Даниленко.
В неділю, 14 червня, я відправив всі матеріали, які вказують на можливу причетність цього громадянина до вчинення злочину. Але наступного дня допит все рівно відбувся.
Для нас, працівників служби, котрі прийшли сюди після Майдану, принципово розуміти, що боротьба з корупцією незворотна. Допитувати треба фігурантів кримінального провадження, а не проводити заходи, котрі я абсолютно обґрунтовано розцінюю як намагання зупинити розслідування СБУ.
На мені прокуратура не зупинилася, опісля на допит викликали і викликають співробітників служби, хто документував і документує кримінальне провадження за статтею 441 КК – екоцид. Останні допити тривали понад 7 годин.
Я вперше це говорю.
Для мене це питання не просто принципове, воно – найважливіше, це – рубікон. Я не можу зрадити людей, які працюють зі мною, які декілька місяців працювали, документуючи ці факти, і для мене так само принципово, аби також факти правопорушення розслідували у повній взаємодії.
- Але ви так хвацько витягнули Даниленка з "рукава", що склалося враження, що у відставку вам не дуже кортить…
- Чітка позиція – подання президента і голосування у ВР: якщо ці кроки будуть реалізовані, - всім подякую та піду. Крісла мене не цікавлять.
У мене в житті була ситуація, коли я сам написав заяву про відставку з посади глави СБУ. І відбулося це на другий день після інавгурації Януковича, і це була принципова позиція.
- Подання президента, на Вашу думку, якимось чином пов’язане із розслідуванням корупційних діянь Даниленка?
- Я це не пов’язую.
- А з чим пов’язуєте?
- Моя коротка відповідь: я не пов’язую.
- Паралельно із вертикаллю влади зазвичай формується корупційна вертикаль. У випадку з Даниленком - на кому замикалася його корупційна піраміда?
- Як професіонал мушу зазначити, що цей факт має бути досліджено слідчим шляхом в рамках кримінального провадження. Не на телешоу, не в дискусіях з журналістами, а слідчими, і це святий принцип, який сповідується СБУ.
Слідчі служби викликали одного з фігурантів справи із згаданим раніше прізвищем… не генеральна прокуратура, а СБУ і йому повістка вручена в законний спосіб…
- На якій підставi Вас запрошували в ГПУ…
- Не запрошували, а викликали, мені вручена повістка,
- В рамках якої справи?
- Більшість запитань слідчого стосувалися моїх висловлювань, цитат з ТБ. Ви, до речі, теж першим дізнаєтеся, про це питав слідчий ГПУ.
Для мене, до речі, це теж величезне питання: виходить, що всі офіційні особи, котрі виступали на ТБ, мають бути допитані. Більше того, все сказане мною на засіданні КМУ, також транслювалося в телеефірах.
Можливо, є сенс звернутися до Генпрокуратури, аби вони внесли свої корективи до такого суспільно важливого поняття як гласність. Для СБУ, і особисто для мене, важливою є стаття 3 Закону про СБУ, згідно з якою однією з засад діяльності є гласність. І я це, до речі, говорив слідчому під час допиту.
- Практично одночасно з оприлюдненням матеріалів по Даниленку ви "зачистили" підрозділ "К".
- Це було до цього, і зазначені моменти не пов’язані. Декілька народних депутатів, зокрема Тетяна Чорновіл, опублікували матеріали про можливу причетність посадових осіб главку "К" до незаконних оборудок. Моя реакція була миттєвою і жорсткою, вона, можливо, комусь не сподобалася, але я зробив те, що й пообіцяв народним депутатам: звільнити все керівництво главку "К".
Принципово: якщо є звинувачення, - треба їх розслідувати. Не викликати повістками депутатів, мовляв, де вони взяли матеріали, а дати можливість очиститися. В кожному разі – треба встановити істину.
- Наскільки ймовірним є припущення, що СБУ певною мірою акціонована різними групами впливу, і є підрозділи, що живуть своїм життям? Деякі зами призначені мимо Вашої волі, і саме тому Ви вирішили вплинути на підрозділ "К" таким радикальним методом…
- І можу, і впливаю на службу повною мірою, тому ці припущення відкидаю. Більше того, СБУ - поза політикою, тому слава богу, політичних впливів немає. І, важливо, щоб і не було.
- Тобто заступників, спущених згори, у Вас немає?
- Згідно з законом, - це неможливо.
- Як тільки в інформпросторі заговорили про подання про відставку, деякі депутати добре попрацювали, аби прив’язати Вас до одіозного Дмитра Фірташа. Чи не забагато влади в одного бізнесмена: з президентами угоди укладає, мерів обирає, голів спецслужби контролює?.. Одна віденська зустріч стільки галасу наробила…
- Я володію іноземними мовами, тому одним з першим прочитав повідомлення австрійської преси про оту зустріч у Відні.
Як фахівець, вважаю необхідним зробити одне попередження: всі фігуранти, чи учасники, якщо хочете, зустрічі у Відні (та інших, якщо такі були) постануть перед судом. Професійно і впевнено говорю, що органи юстиції США, як і австрійської юстиції точно вийдуть на допити під присягою в суді тих осіб з української сторони, котрі були на тій знаменитій зустрічі.
Варто уточнити, що існує як мінімум ще два втаємничених фігуранти цієї зустрічі, і вони зараз перебувають у владі: один з них працює міністром, інший – в адміністрації президента. І я можу чітко сказати - їх буде викликано в американський суд. З часів роботи консулом в США, я знаю чітко: на судові засідання там викликаються люди в незалежності від країни громадянства, незалежно від посади, і під присягою тебе допитують в суді. І якщо ти перешкоджав, свідомо чи несвідомо, відповідям на запити американського департаменту юстиції чи ФБР, ти мусиш в суді дати пояснення обставин таких дій, причин таких дій, і наскільки ти пов’язаний з підозрюваним. І громадянство останнього значення не має.
Я поки не оприлюднюю деякі інші матеріали, які в СБУ не згоріли і не згорять. Тому можу всіх заспокоїти: це ще не кінець. Мною обов’язково будуть оприлюднені і розсекречені інші матеріали… Але це вже стосуватиметься роботи СБУ, зокрема, в 2008-09-му роках, і в 2014-му, коли я знову повернувся в службу. Це матеріали і проти "РосУкрЕнерго", і проти різних осіб, які в різні роки "кришували" і займався незаконним сприянням всіляким газовим посередникам, тим більше – в інтересах Російської Федерації.
Та сама папка, яку збирається незабаром розсекретити Валентин Наливайченко. Там все про Фірташа. В розмові голова часто апелював до неї, але заглянути не дав. Злочини Фірташа на разі складають державну таємницю
- Я сильно помилюся, припустивши, що тими втаємниченими особами є міністр правди та заступник глави АП?
- В закордонній пресі були їх прізвища.
- Якщо вже так детально говоримо про віденську зустріч, то прошу оцінити договір між Порошенком і Кличком з точки зору правника: документ не нагадує вам господарський договір про розподіл сфер впливу, тобто – монополізацію влади?
- Ви знаєте, на момент підписання цього документу я вже був призначений парламентом головою СБУ, і був зайнятий абсолютно іншими речами. І точно, ні в підготовці драфтів чи створенні копій участі не брав…
- Але ж у Вас мала б знайтися хвилинка пролистати цей "пакт"?
- Не бачив… Для мене принципово бути поза політикою, з 24 лютого 2014 року для Наливайченка політика стала табу. На жодне засідання "УДАРу" я не з’являвся, і не з’явлюся, доки обіймаю цю посаду. Дякую, що колеги розуміють цю позицію.
- Є ще один "меценат" в українській політиці на прізвище "Григоришин". На Вашу думку, наскільки вплив цього російського олігарха нині потужний, зокрема – на українську політику?
- На СБУ впливу він немає ніякого…
- А, наприклад, на АП чи конкретні міністерства, чи галузі, чи народних депутатів?
- Не було жодної заяви від працівників адміністрації президента, що він там тисне на них чи впливає. Тобто, в СБУ немає таких матеріалів. Це – відповідально.
- І до кампанії проти Вас він ніякої причетності немає…
- Скажу відверто: в моєму розумінні – немає компанії проти Наливайченка. Ось вчора мене запросили на засідання депутати фракції "Самопоміч", і я їм відверто сказав: немає ніякої інтриги, Наливайченко зціпить зуби і піде. Подання, голосування, і пішов.
- Люди з президентського оточення говорять, що одна з причин наполегливості глави держави в намірові змінити главу СБУ в тому, що ніби-то Ви частіше буваєте на доповіді в американського посла, ніж в президента рідної країни.
- Це якась комуністична маячня. Для чого американському послові Наливайченко, якщо у нього є власні співробітники.
- Підозрюю, Ви – фаховіший.
- Але я й не борюся за місце в американському посольстві.
- У Вас хороші контакти з американськими спецслужбами?
- СБУ має гарні партнерські взаємини з ключовими спецслужбами світу. Що стосується США, то для нас стратегічними є взаємини з ФБР, цього не приховуємо, безумовно – ЦРУ, частково – інші спецслужби, але в тих розслідуваннях, які стосуються збройної агресії Росії. До речі, ось днями ми передали колегам докази збройної агресії Росії, перед цим матеріали були затвердженні президентом України… Аби ніхто не сумнівався, кому підпорядковується СБУ.
Це державницька позиція.
Щодо олігарха, згаданого австрійською пресою: Група ФБР працювала в 2008-9 роках, вивчаючи справу "РосУкрЕнерго", при чому – це все робилося в контексті розслідування справи Могилевича. Тоді СБУ керував я, і ці матеріали не згоріли.
Далі буде…
- Буквально вчора Ви заявили, що в Кремлі є список українських високосадовців, відставки котрих добивається російська влада. Наявність цього списку якось позначається на його фігурантах? Чи цей список – винятково декларація про наміри?
- Це не декларація. Співробітники контррозвідки - представники молодої генерації, фахівці, якими я пишаюся, вони здобули серйозну інформацію.
Я зробив заяву публічно, по-перше, для того, аби не дати цим планам реалізуватися, і щодо прем’єр-міністра, і інших людей, котрі стоять на вістрі боротьби.
По-друге, аби в Кремлі не думали, що нам не відомо про реалізацію їхніх планів.
- Ви ходили в Генпрокуратуру з бійцями підрозділу "Альфа". Була загроза арешту?
- На допит в понеділок я ходив лише з адвокатами. Це відомі українські правники, які є захисниками родин Героїв Небесної сотні. Зі мною був і мій радник Маркіян Лубківський.
Але наступного дня після допиту я знову поїхав в прокуратуру, оскільки я пообіцяв допомогу в розслідуванні кримінального провадження щодо екоциду. "Альфа" потрібна була для того, аби не дати втекти фігуранту кримінальної справи. Я пропонував колегам з прокуратури виходити на наступний сценарій: повістка, підозра, затримання. Інакше влада не може діяти. Тому наступного дня після допиту я знову прибув до прокуратури, але вже з бійцями, котрі могли б провести вручення повістки. А якщо б слідчі прокуратури вийшли б на інше рішення, то здійснили б інші процесуальні дії.
Далі трапилося те, що трапилося. Очевидно, у ГПУ немає можливості вийти на інші процесуальні рішення. Наші слідчі – вийшли, ми повістку вручили, знайшли одного з фігурантів, він буде на допиті.
Тут треба розуміти, що розслідування справ проти вищих посадовців країни – це винятково компетенція Генпрокуратури. Ми, зокрема, не можемо провести затримання.
- Наскільки якісним, на Вашу думку, є процес оновлення служби? Адже з точки зору обивателя це визначити важко: в країні часто відбуваються теракти, з окупованої території проникають чимало диверсантів, ми чуємо про "кришування" контрабанди з боку СБУ…
- Треба відверто сказати: 25 лютого 2014 року – це було порожнє приміщення, служба перебувала в нульовому стані готовності бодай щось робити, не кажу вже про протидію сепаратизму, агресорам, і розслідування злочинів проти Майдану. Це була безсонна ніч тривалістю в декілька місяців - для мене і моїх колег, котрі прийшли працювати в службу.
Відновлюючи працездатність служби, треба було розслідувати справи, в тому числі – і проти колишніх високопосадовців СБУ. Це перша частина історії.
Друга частина, - я вважаю правильним те оновлення служби, яке відбулося, і зараз це виправдовує себе в результатах рівня роботи української контррозвідки, в результатах діяльності бойових підрозділів. Спрощуємо також пропуск громадян через лінію зіткнення, абсолютно заслужено критикували оту систему пропуску: паперові перепустки скасовуються, і запрацює електронна система.
Третє, що важливо знати для країни – ми зуміли стати на шляху проросійських і російських терористів та диверсантів, які прагнули залякати країну. Свіжий приклад - в Одесі відбулося декілька хвиль антитерористичної зачистки, які принесли свої результати, і вчора СБУ затримала серйозного підозрюваного: він причетний до комуністично-терористичного осередку Одеси, який вчиняв вибухи проти волонтерських організацій міста.
Четверте - саме СБУ в зародку знищила і нищить намагання створити т.зв. Харківську, Бесарабську, Херсонську і навіть Київську народні республіки...
П'яте. Ми розвинули напрям кібербезпеки - надзвичайно сучасний і ефективний підрозділ. Наші бійці кров’ю здобувають докази причетності російських військ до агресії на Донбас. Прошу наголосити, що Наливайченко всім кремлеботам відповів, що ніякі це не американські докази, а вони були здобуті кров’ю бійців АТО.
Звільнення незаконно утримуваних заручників – бойовиками чи росіянами. Це 2716 осіб.
Що не вдалося: постало антикорупційне бюро, відтак антикорупційний главк СБУ має бути реформований, іншими словами функції у служби треба скоротити. Крім того, через зміни у чинному законодавстві у служби треба забрати право втручатися в роботу бізнесу. Спецслужба, яка контактує з бізнесменом – не спецслужба. При цьому повинен існувати єдиний антикорупційнин орган, і слід усім допомогти Артему Ситнику, аби його структура запрацювала…
У цей момент секретар повідомляє, що на зв’язку губернатор Одещини Міхеіл Саакашвілі. Розмова триває близько 10 хвилин, і глава СБУ говорить, що спеціально відправив до Одеси один з підрозділів служби, аби допомогти Саакашвілі навести порядок в області.
Наливайченко прогарантував президенту-губернатору Саакашвілі всебічну підтримку.
- Як показують події останніх днів, через місяць у вас може бути 2-3, ну може 4-й рейтинг в політиці…
- Я поки що поза політикою… І хочу підкреслити, що я у владі не залишуся, якщо я можу бути ефективнішим поза владою. І саме до цього ситуація мене підштовхує.
- І куди збираєтесь?
- Захищати людей… Є чим займатися. Захищати воїнів АТО, ветеранів, поранених, їхні родини. Я поховав не одного офіцера СБУ – пліч-о-пліч з їхніми батьками. Десятки осіб поранено.
Зрештою, слід боротися з корупцією…
Саакашвили закрыл ворота в Приднестровье.
- 03.06.15, 14:25
Саакашвили закрыл ворота в Приднестровье: пойдет ли Москва на подавление ПВО
Воздушные мосты — и воздушные замки
Итак, 21-го мая Верховная рада Украины денонсировала (вместе с четырьмя другими соглашениями в военной сфере) договор о транзите российских войск в Приднестровье. Одновременно Киев по хорошо знакомому по грузинским событиям сценарию усилил экономическое давление на республику под лозунгом «борьбы с контрабандой».
Практически денонсация соглашения стала лишь формализацией начавшегося ранее давления на ПМР, доходившего до пограничных инцидентов. При этом параллельно раскручивается и спираль давления на республику со стороны Молдавии — конфликт начал принимать радикальные формы ещё в прошлом году. Иными словами, речь о скоординированной между Киевом и Кишинёвом «операции» (следует отметить, что дискриминационный режим как таковой со стороны Молдавии и Украины имеет многолетнюю историю — с 2006-го).
При этом дело не ограничивается экономическим давлением — Украина активно сосредотачивает на границе войска; согласно официальным заявлениям, планируется разместить шеститысячную группировку.
Иными словами, Москва стоит перед необходимостью удерживать лишённую общих границ и полностью изолированную враждебно настроенными «партнёрами» территорию.
Попробуем оценить ситуацию в чуть большем приближении. Итак, что представляет собой предмет конфликта? Площадь Приднестровья — 4163 кв. км,т. е. в 11 раз меньше Московской области и чуть больше Южной Осетии. Территория представляет собой длинную (порядка 400 км) и очень узкую полосу — минимальная ширина составляет порядка 25 км. На эту своеобразную «геометрию» накладывается ещё и традиционная для конфликтных зон чересполосица. Так, Молдавия контролирует часть Дубоссарского района на левом берегу Днестра (доля молдаван — порядка 50%), при этом молдавские анклавы находятся почти точно посередине полосы, занятой ПМР. Иными словами, трудно найти территорию, которую было бы сложнее оборонять — при условии, что между противниками не находится крупная река, а противник — не молдавская армия.
Население республики — около полумиллиона (505 тыс.). При этом, вопреки укоренившемуся штампу, самую крупную этническую группу в ПМР составляют… молдаване (31,9%), на русских приходится 30,4% и на украинцев — 28, 8%. При этом местные власти традиционно относятся к украинской культуре и украинского языку с подчёркнутой лояльностью, в парламенте годами и беспроблемно присутствуют даже умеренные украинские националисты и, во время приднестровского конфликта на стороне ПМР участвовали и отряды УНА-УНСО. Однако Киев это волнует в наименьшей степени — с его точки зрения, даже мова и вышиванка не способны скрыть несомненно «ватную» и «колорадскую» сущность местных украинцев, которым настоятельно рекомендуется стать молдаванами.
Количество граждан России в ПМР — минимум 150160 тыс., количество граждан Украины — 80100 тыс.
ПМР, как нетрудно догадаться, относительно индустриальный регион. Ключевые промышленные активы — Молдавская ГРЭС, Молдавский металлургический завод (ММЗ), Рыбницкий цементный завод.
Молдавская ГРЭС (2,52 ГВт; для сравнения — мощность Запорожской АЭС 6 ГВт) снабжает электроэнергией не только ПМР, но и всю Молдову (обеспечивая примерно половину потребностей) и примерно 4/5 Одесской области. Энергия также экспортируется в Болгарию и Румынию. Собственник станции — РАО ЕЭС России.
ММЗ не самое мощное предприятие (400 тыс. тонн проката в год, но нюанс состоит в том, что завод относительно новый (предприятие основано в 1985-м). В 2004—2014-м 30% акций предприятия принадлежало российскому «Металлоинвесту», однако в начале этого года холдинг вышел из капитала предприятия.
Рыбницкий цементный завод — средних для отрасли размеров (мощность порядка 1 млн. тонн.), из-за проблем со сбытом загружен примерно на треть. Собственник — компания «Телеп» (Венгрия).
Промышленность ПМР практически полностью лишена собственной ресурсной базы и по очевидным причинам ориентирована почти исключительно на экспорт. Для ММЗ доля экспортной продукции — порядка 90%, цементный завод работает на молдавский рынок; о географии поставок электроэнергии было сказано выше. При этом все три крупнейших предприятия находятся в лучшем случае на расстоянии миномётного выстрела от границы с Украиной, в худшем — часть их инфраструктуры находится на её территории (в случае с ГРЭС — водохранилище и отвалы).
Сельское хозяйство и пищепром относительно развиты, но из-за того же «размерного» вопроса ПМР критически зависит от импорта по большинству позиций. По ГСМ зависимость Приднестровья от импорта — 100%.
Вооружённые силы республики (с учётом сил специального назначения и пограничников) насчитывают 15 тыс. человек (7,5 — непосредственно в армии). В случае конфликта и всеобщей мобилизации численность ВС (по заявлениям руководства) может быть доведена до 80 тыс. человек. Реальная цифра ниже — в середине нулевых проверки мобилизационной готовности охватывали 50 тыс. резервистов. Сейчас население несколько меньше и старше.
Состоящая на вооружении бронетехника: 18 танков (Т-64) плюс несколько десятков на хранении, 30 БМП, более сотни БТР. Артиллерия: 40 РСЗО, 30 «полноценных» гаубиц и пушек, не считая малокалиберной зенитной артиллерии миномётов. ПЗРК и ПТУР. Авиация: 5 боевых вертолётов Ми-8, 4 многоцелевых Ми-2, несколько транспортных самолётов.
К началу нулевых Тирасполь смог создать собственный небольшой ВПК. ПМР производит миномёты, гранатомёты, боеприпасы (включая противопехотные и противотанковые мины) и облегчённые версии «Градов». Далее, Приднестровье — само себе «Военторг»; экспорт вооружения оттуда составляет порядка миллиона долларов ежегодно. При этом лимитирующим фактором являются скорее проблемы со сбытом, чем с производством.
Уровень подготовки армии ПМР, её офицерского состава и тем более резервистов, к сожалению, невысок — у ПМР банально не хватает средств на регулярную военную учёбу.
Российское военное присутствие в ПМР сокращалось вплоть до самого последнего времени — в нижней точке размер контингента составлял порядка тысячи человек. «Выселение» сопровождалось массовым уничтожением «ненужного» оружия — так, практически на глазах приднестровцев было утилизовано около сотни танков.
Сейчас численность российских войск (включая миротворцев) в ПМР составляет менее полутора тысяч человек, при этом основную массу «россиян» составляют жители Приднестровья. Танков и полноценной артиллерии у ОГРВ («оперативная группа российских войск») нет. По состоянию на 2012-й на вооружении состояли 8 вертолётов, из которых собственно боевыми были лишь два Ми-24. Ключевым «активом» ОГРВ являются склады в Колбасне, где сосредоточено порядка 1921,5 тыс. тонн боеприпасов, 57% которых были просрочены ещё 11 лет назад. Расстояние от украинской границы — 4 км.
Иными словами Приднестровье — это, с одной стороны, случай, когда Москва не может отступить без катастрофической потери лица. Не менее полутора сотен тысяч этнических русских и такое же количество российских граждан; войска и миротворцы; собственность крупнейшей госмонополии, не признаваемая правительством Молдовы. Иными словами, в этом случае мы видим весь югоосетинский «комплект» плюс «донбасский» состав населения. С другой стороны, мы видим катастрофически несамостоятельную в экономическом плане и крайне уязвимую в военном территорию, при этом абсолютно изолированную от РФ и остального мира антироссийскими режимами.
Уже просто экономическая (плюс, возможно, транспортная) блокада Приднестровья будет иметь вполне мрачные последствия. При этом, во-первых, экономика последнего уже сейчас не в лучшем положении — так, в конце прошлого года в республике начался полноценный валютный кризис. Во-вторых, возможные симметричные действия ПМР, по сути, сводятся только к ограничению поставок электроэнергии с ГРЭС, однако «партнёры» могут прервать поставки энергоносителей для неё же.
В военном отношении ПМР несколько сильнее Молдавии даже чисто арифметически, и гораздо сильнее качественно. Однако вступление в «игру» Украины меняет баланс сил. Даже нынешняя украинская армия на порядок превосходит «вероятного противника» по тяжёлому вооружению, и способна превратить Приднестровье в артиллерийский ад по донбасскому образцу. При этом стоит учитывать принципиально другой уровень стоящей перед доблестными наследниками УПА «проблемы» — так, столица ПМР Тирасполь по площади вполне сопоставима с почти обезлюдевшими прифронтовыми окраинами Донецка, или, например, с Шахтёрском, основательно разрушенным ВСУ в короткие сроки во время летнего наступления прошлого года. Сейчас такой сценарий выглядит маловероятным, но весьма многое выглядело гораздо менее вероятным летом 2013-го года.
Непосредственной целью Украины и Молдавии сейчас является, скорее, экономический шантаж Москвы по крымскому сценарию прошлой зимы. Тогда Киев начал систематические отключения в Крыму, а в ответ на начало поставок угля и электроэнергии из России и ЛДНР установил транспортную блокаду полуострова (впоследствии несколько ослабленную). Итогом стали поставки угля без предоплаты («под честное слово» © Козак), спасшие Украину от отключений прошлой зимой, и безнаказанная невыплата миллиардных долгов «Газпрому» (2,44 млрд. на январь этого года). Однако вторая итерация «похода за зипунами» на Крым возможна не ранее зимы-2015 и Украина, очевидно, решила разыграть приднестровскую карту.
Решение Кремля откупиться зимой 2015-го, вероятно, ещё не раз будет стоить Москве финансовых и политических издержек. При этом, если с Крымом существует техническая возможность резко снизить зависимость от Украины уже в следующем году, то в случае с Приднестровьем она отсутствует в принципе. В итоге нынешнее положение сохраниться до тех пор, пока на Украине будет существовать прозападный режим.
Среднесрочными целями Киева и Кишинева, безусловно, являются дальнейшее экономическое удушение Приднестровья и выдавливание оттуда российских войск. Последнее (особенно при условии «полноценного» замораживания конфликта на Донбассе с привлечением прозападных миротворцев) означает возможность для непосредственного применения силы. При этом с очень большой степенью вероятности она будет использована. Не стоит забывать, что с точки зрения Киева массовые убийства пророссийского населения равнозначны скидкам на газ, поддержанию на плаву банковской системы, поставкам угля «под честное слово» © и электроэнергии по внутрироссийским ценам. Нравится нам это или нет, но нынешняя политика в отношении Украины, давно перешедшей все мыслимые «красные линии», практически поощряет агрессию.
Попытка организовать воздушный мост, о которой достаточно много говорили в СМИ, возможна, благо аэродром в Тирасполе был реконструирован в 2012-м. Однако, во-первых. В случае полноценной блокады он не спасёт экономику Приднестровья. О специфике которой было сказано выше. Во-вторых, в ходе доставки грузов самолётам около 70 км придётся лететь над территорией Украины — практически над демонстративно развёрнутыми ЗРК. При этом неясно, что помешает Украине сбить транспортник. У Киева есть все основания полагать, что атака благополучно сойдёт ему с рук при одобрении Запада.
«Ненасильственно» «оглушить» украинскую ПВО помехами (такие идеи озвучивались) можно достаточно легко — низкая помехоустойчивость традиционно была ахиллесовой пятой советских/российских ЗРК. Однако следует понимать, что это никак не обеспечивает безопасность. Транспортный самолёт — слишком удобная мишень, при этом практически все ЗРК оснащены оптическим каналом наведения, способным «подменить» радар при избыточной интенсивности помех, а прервать управление ракетой на малых дальностях практически невозможно. С учётом того, что украинские ЗРК при желании могут быть размещены на расстоянии «вытянутой руки» от Тирасполя, «воздушный мост» на практике оказывается весьма шаткой конструкцией.
По сути, если отбросить ненаучную фантастику, вариантов поведения у Москвы ровно два. Первый — попытаться ослабить тиски Украины и Молдавии, пойдя на очередные уступки в экономических вопросах, и второй — провести полноценную операцию по подавлению ПВО в пределах Одесской области. Вероятность того, что Москва пойдёт на второй вариант, крайне мала.
Аналитическая редакция EADaily
