Про волю.
- 11.12.11, 14:17
Не знаю, чи вдастьcя, але коротко спробую ( у розумінні чи вдасться коротко) розровісти свої роздуми, як казав відомий герой - У меня есть мысль и я её думаю..
А думка така - Хто я, де я, коли рішення приймаю я!? Топто питання у тому коли рішення як діяти приймаю саме Я, а не інші ( у найширшому розумінні - інші).
Релігійні мотиви відкидаються одразу - тут все ясно, Бох все верішує за мене, всім керує, все знає. І навть коли православнуті говорять про свободу вибору вони або не щирі або просто не розуміють основи віри.
Одже просто емпіричне дослідження.
Мені подобаеться середземноморська кухня ( це правда, не дарма я підтримую пастафаріанців) - це мій вибір? На перший погляд так. Але поглянемо глибше. Чому саме така кухня? Та тому, що так влаштована біохімія мого організму, тому, що так розташовані рецептори на мому язиці, а одже тому, що у мене такий генетичний код!
Ганетичний код. Ви, звичайно чули, що одні люди схильні до чогось, а інші ні ( алкоголізм, ожеріння, діабет і т.д і т.п.) вони винні? Якщо людина генетично схильна до ожиріння - вона винна у тому, що товста? Чи ні? А якщо вона генетично схильна до вбивства чи педофілії?
Що я думаю. Так у кожної людини є схильність до того, чи іншого, але... Тому ми і люди, що можено побороти заложене. Але, якщо можливість побороти і є теж заложене?
Я навмисне далі думку не розвиваю - ЩО ВИ З ЦЬОГО ПРИВОДУ ДУМАЕТЄ?
Отпускать жену в супермаркете «просто посмотреть, что там есть» – к большим расходам.
Стирив тут http://katoga.livejournal.com/2504769.html