Одненька лампочка.

Завше розумів, що лише єднання... побутове, економічне,соціальне та духовне (саме в такій послідовності) - й може зробити так, щоб моя країна нарешті почула себе в безпеці.

І я завше міркував, як можна насправді об'єднати українців.
Не пустими(для більшості) гаслами чи присилуванням, як було багато разів... а якимось справжніми діями.

справжніми, щоб не менше 92-94% громадян разом робили ці дії. Виключно, з власного бажання , а не з користі чи страху.

І ось, чи не найперше в житті, я побачив прецедент такого.

Електрика. Дивна штука. Закони, за якими вона працює - не потребують поліцейського догляду . Але виконуються вони настільки безвідмовно, що змінюють навіть такий кашлатий різнобрід, як людське суспільство.

Веєрні відключення. Під час війни.
Вони не залежать від жадібної, чи не дуже, влади. Вони не залежать навіть від технарів, що перемикають важелі на пультах центрів енергомереж.
Не залежать - бо просто нема достатньо енергії.

Вони залежать від єдиного - наявності потрібної напруги.

А напруга та - залежить від нас.
Бо ж скільки кожен з нас її на себе забере - настільки ж він зменшить шанси, що напруга та БУДЕ не тільки у сусідів або у найвіддаленіших куточках нашої країни , а і навіть у самого себе.

Так, мені скажуть, що існує промисловість, що жере Гіга та теравати. Але промисловість регулюється, а приватна промисловість - теж є лише рішенням приватного керівника - включити додатковий станок, обладнання чи лампочку.
Теж є рішенням особи.

І, в загальному підсумку, момент... коли напруга зникає - залежить від найменшої, наймасіпусінької лампочки.
І зникає вона усюди. Такий принцип дії електрики.
У загальній мережі.
У загальній мережі людей.
І вже потім технарі відрубають якійсь гілки цієї мережі, аби зберегти дієздатність залишку мережі. Відновити напругу.

Багато з нас. Дуже багато.
Кажуть "та чхали ми на інших".
І включають,що їм треба:
- ті хто воліють зігрітися - нагрівачі.
- ті, хто воліють нажертися - нажирачі.
- ті, хто воліють ще заробити - зароблювачі.
- і навіть ті, хто воліють насрати в коментах - також вмикають свої насирачі.

І вважають себе виконувачами своєї волі...

Та ж електрика все розставляє на свої місця:
що занадто - то не здраво.

І ось бізнесмен втрачає зв'язок зі своєю удальонкою.
А багатодітна матір - втрачає можливість допрати білизну та приготувати їжу своїм дітям,
І слюсар не може включити свого верстата,
а контрики - так і не домовляться про своє паті.
а Василь Петрович - так і залишився бухати в темному під'їзду сам, без братанів.
А хтось у ліфті застряг, у когось пологи... А десь на радіолокаційній станції, у непотрібну мить, перемкнулася напруга.

І це все - лише тому, що якась Маргарита Павлівна десь з Києва, Іван Самуїлович десь з Рахіва та Арсен Денисович десь з Калинівки
- срали на всіх.
І залишили свою непотрібну лампочку включеною.
Бо їм впадло її було виключати.
Бо ж всі - не заради них,
то й вони - не заради всіх.

Але... що за куйня? світло пропало!
То ж виключилося. Включилося...
І знову пропало!

І нарешті, до наших Маргаритів, Іванів та Арсенів - починає доходити, що саме вони спричинили колапс не тільки для інших, але й для себе!
Їтіть-розпердіть!

І ось саме тут настає момент істини.
Момент, коли людина себе почуває справжньою часткою, справжньої мережі.
Мережі Людей.

І все це - лише завдяки електриці
Точніше - завдяки НЕНАДЛИШКУ її обсягів.

Дбайте один про одного.
Витрачайте на це свій час та свою енергію.
І буде вам мир.
надовго