Нарешті й поволі оборонне відомство, з приходом на посаду міністра Степана Полторака, починає потроху змінювати прогнилу й неефективну свою систему, шляхом призначення на посади волонтерів та активістів. А заодно витягувати з насиджених роками місць бездіяльних військових чиновників, які пообростали державними грошовими відкатами, як мохом, вважаючи що ця масниця триватиме постійно. Разом з тим, розпочалося ще одне свято – люстрація! І хоча під його дію інколи попадають ніби то професіонали (як-от міністр скрушно зазначає з приводу звільнення генерала Воробйова), «авгієві конюшні» Міноборони ще -ого! – скільки чистити!

Але! Маємо вчергове звернути увагу нового (п’ятого!!!) Міністра оброни на абсурдну й кричущу ситуацію з кадровими призначеннями його далекого «папєрєдніка» російського бізнесмена Лєбєдєва. Саме з його подачі за руку був приведений на посаду директора Національного музею Міноборони ревний реконструктор сталінсько-радянської епохи та адепт «руського міру»В.Таранець. Вже багато про це писалося за нової влади, та, нажаль, в усіх попередніх міністрів чи то «руки не дійшли», чи не вистачило, як кажуть, політичної волі щодо цього «кадра».

Нагадаємо, що рівно рік назад, в листопаді 2013 р. разом з цим «красним камандіром» В.Таранцем одіозний терорист, а нині «герой ДНР» Гіркін-Стрілков стрибав в Києві по троєщинських ярах на костюмованій бутафорській війнушці. Тренувався, бідолаха, на операції «Дайош Київ». Хто б міг подумати, що лише через кілька місяців в Україну разом з цими реконструкторськими виродками прийде справжня війна, де будуть гинути як військові, так і мирні громадяни країни?! Також тоді у Таранцябула присутня вся регіонівсько-путніськаверхівка злочинців, як-от лєбєдєви-захарченки-лєкарі-шереметєви і т.д.

З такими «легендарними» фактами трудової діяльності В.Таранець досі працює на посаді директора головного музею Міноборони! А хтось із посадовців міністерства взагалі замислювався, що насправді діється в тому музеї?! Чим там займається Таранець і на чию користь?! Особливо після його візитів до окупованого путінськими «зеленими чоловічками» Севастополя, де він зустрічався з втікачем-міністром Лєбєдєвим!

Звісно, за всіма клопотами воєнного часу, чомусь ніхто з представників гуманітарного департаменту міністерства не помітили, як НАЦІОНАЛЬНИЙ музей став придатком Таранцевого клубу «КраснаяЗвєзда». А разом зі своїм корешем-колекціонером Шереметьєвим він перетворив його на таке собі ЗАО для дерибану державних коштів!

Виявляється, за всі ті виставки в музеї, що супроводжуються інфернально-страхітливими антимузейними декораціями, які Таранець творив вкупі з Шереметьєвим, було витрачено й відмито чималі бюджетні кошти! Що говорити – як бізнесмен і колекціонер, В.Таранець, відразу вник в суть музейної роботи! Тому і шукає надійний «дах» серед вищих чинів Міністерства, аби втриматися на посаді! -пише http://polsng.wordpress

Нині ці надзвичайно цікаві кошториси і договори уважно вивчає Генпрокуратура. Це ще один з епізодів феєричної «діяльності» лєбєдєвського призначенця, який по нинішньому закону ну ніяк не може уникнути люстрації! До цього ми публічно писали про маніпуляції Таранця з музейними фондами та «зниклими танками».

Тому нині до нового Міністра оборони С.Полторака може бути лише одне питання – це звільнення цього ганебного горе-керівника, повернення професіоналів до музею та припинення всієї вакханалії з різними маніпуляціями. В умовах фактичної війни для військового музею це – питання честі. Треба, нарешті мати повагу до української громади та позбавитися російсько-путінських призначенців на ідеологічному фронті, які зубами вгризаються в свої посади, поспіхом перефарбувавшись в патріотів. Але ж свідки не забули, як в лютому 2014 з музейних дверей висипав «беркут» з кийками на мітингувальників…

А поки що весело спостерігаємо за театром абсурду під вивіскою Національного музею Міноборони, допомагаємо слідчим органам розкрити злочинну діяльність директора Таранця та чекаємо на справедливе рішення Міністра Полторака!

Слава Україні!

Комітет порятунку НВІМУ

Відкритий лист Міністру оборони України генерал-полковнику  пану С.Т.Полтораку

Шановний пане Міністре!

Журнал "Музеї України" засвідчує свою повагу, бажає успіхів і перемоги! Хай щастить Вам і нашим лицарям-воїнам в зоні АТО!

Змушені звернутися до Вас, аби привернути увагу до ганебної ситуації, що склалася в головному музеї МОУ - Національному військово-історичному музеї України. За часів диктатури Януковича, було підло звільнено творця музею, кандидата історичних наук, письменника, полковника ЗСУ Віктора Карпова.

На його місце зрадником України, агентом російських спецслужб Лєбєдєвим, було призначено адепта рускава міра, соратника терориста Гіркіна-Стрєлкова, людини без необхідної освіти, фахового досвіду, виховання, ідейного пропагандиста "бойових звитяг" армій Сталіна-Гітлера! Який і досі перебуває на посаді керівника головного ідеологічного закладу Міністерства оборони України!

Про ганебні "звершення" цієї сумнівної особи і наближених до неї "соратників" постійно пише преса. Варто лише згадати міжнародний сором, коли на посаду заступника директора музею, яку займав поважний полковник Генштабу, призначили 23-річну блондинку-фотомодель з бізнес-оточення Лєбєдєва. А новий заступник директора музею з наукової роботи роздає розлогі інтерв`ю пресі про особисту багаторічну дружбу і співпрацю з терористом Гіркіним, у якого, виявляється, бував навіть дома у Москві!

Це у той час, коли на Донбасі гинуть кращі сини України!

Взагалі, діяльність лєбєдєвських очільників музею МОУ, їх проросійські ідеологічні установки, які вони, у тому числі через російську пресу транслюють у суспільство, непрофесіоналізм, корупційні дії, контакти з представниками ворожих спецслужб, мали б давно стати предметом уважного вивчення компетентних органів.

Зрозуміло одне - такі промосковські діячі не можуть очолювати головний ідеологічний форпост МОУ як Національний військово-історичний музей! Їх перебування на таких посадах є знущанням над пам`яттю наших загиблих бійців, тих, хто нині на передовій!

Просимо негайно вивчити ситуацію і зробити належні кадрові висновки! Адже, весь негатив спровокований тими кадрами, дістається керівництву МОУ!

З свого боку, маючи великий досвід у музейній конфліктології, журнал "Музеї України" рекомендує повернути до керівництва НВІМУ його творця і багатолітнього успішного директора полковника Карпова В.В. Повірте, музей за кілька тижнів перетвориться із прокремлівської ганьби у символічну гордість ЗСУ!

Бажаємо успіху!

Н.Іванченко, шеф-редактор,

В.Тригуб, головний редактор

 І невелика підбірка публікацій:

http://ungaz.info/main/2200--plvo-palvo-direktora-muzeyu-mo.html

http://museum-ukraine.org.ua/?p=2206

http://museum-ukraine.org.ua/?p=2115

http://museum-ukraine.org.ua/?p=2076

http://museum-ukraine.org.ua/?p=2037

http://museum-ukraine.org.ua/?p=1929

http://museum-ukraine.org.ua/?p=1920

http://museum-ukraine.org.ua/?p=1827

Місто Щастя. 6 грудня 2014. Відкриття виставки патріотичного плакату Юрія Неросліка. (боєць 92 бригади ЗСУ, Щастя).

 Організатори – 24 окремий штурмовий батальйон “Айдар” ЗСУ, Музей плакату, Музей української пропаганди при журналі “Музеї України”, за підтримки Д.Заруби – Нацмузей у Пирогові.

На жаль, місце у зоні прямого обстрілу сепаратистів… Тому ніяких деталей – можуть загинути чи постраждати люди…

Під час резонансної прес-конференції добровольців батальйону «Айдар» в Музеї української пропаганди на Троєщині, я передав останній виставковий комплект плакатів авторства арт-директора журналу «Музеї України» Юрія Неросліка айдарівцям М.Грекову, І.Макару, І.Грещуку.

Враховуючи присутність великої кількості журналістів, метушню, на плакати не дуже звернули увагу…

Вже наступного дня, повернувшись на базу у Щастя, бійці оцінили роботи Юрія Неросліка, що воює поруч…

У суботу вирішили відкрити виставку плакату для солдат і жителів міста Щастя в одному з публічних місць. Вже все готово до відкриття – якщо не завадять постійні обстріли і бойові дії…

-Cаме під час війни треба підтримувати культуру, музеї, відкривати нові виставки – повірте, у цій ситуації це дуже важливо! – заявив ініціатор акції, доброволець “Айдару”, мер окупованого міста Олександрівськ Микола Греков, – Ми продовжимо подібну діяльність! Думаємо, чи не відкрити у фронтовому Щасті музей?…

Епізод цієї війни…

А команда журналу «Музеї України» готовить нові виставкові комплекти плакатів для АТО… І дійсно, чому б не створити у Щасті музей?

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», директор Музею плакату

Патріоти-добровольці батальйону "Айдар" відвідали Музей української пропаганди на Троєщині. Журнал "Музеї України" організував резонансну прес-конференцію. Прикметно, що один із бійців - Іван Макар багатолітній юрист часопису...

Добровольче збройне формування, офіційно підпорядковане Міністерству оборони України, що діє на Луганщині у складі підрозділів АТО, виконуючи завдання із захисту територіальної цілісності України.
 Свою назву отримав на честь річки Айдар, на берегах якої відбувся перший бій формування.
Створений у травні 2014 року під час російсько-української війни. З вересня місяця батальйон отримав звання окремого штурмового. Ініціатор створення — сотник "Євромайдану", підполковник ЗСУ Сергій Петрович Мельничук. - розповів Микола Греков.
Батальйон складається з добровольців Закарпаття, Львівщини, Чернігівщини, Луганщини, Волині, Харківщини, Криму, Києва, Івано-Франківська та Донецька. До складу батальйону увійшло багато активістів Самооборони Майдану.
Батальйон проявив себе у боях за північні і центральні райони Луганщини.

«Айдар» брав активну участь у визволенні міста Щастя від сепаратистів під час російсько-української війни 2014 року. За участі батальйону 14 червня 2014 року воно перейшло під повний контроль української влади. Під час звільнення Щастя, за даними батальйону «Айдар», ліквідовано 58 бойовиків.


15 липня бійцями батальйону були виявлені в районі селища Металіст Луганської області у замаскованому бункері та затримані 18 терористів із спецпідрозділу «Дон», які охороняли військову частину. Були допитані біля 5 ідентифікованих бойовиків.
Станом на 26 серпня батальон втратив на полі бою 56 своїх добровольців.

Що відбувається біля легендарного міста Щастя, де воює 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар» ЗСУ. Новини зони АТО від добровольців, які за кілька годин повернулися на передову.

Бійці-добровольці Айдару – Микола Греков (мер міста Олександрівськ), Ігор Грещук (депутат Львівської облради), Іван Макар (депутат ВРУ Першого скликання, правозахисник) розповіли, що місто Щастя щодня під обстрілами. Домовитися з розрізненими бандами бойовиків практично неможливо. Там і чеченці, осетини, сербські найманці, російські військові, місцеві ватніки...

Але, головне - бойовий дух української армії надзвичайно високий. "Айдар" забезпечений всім необхідним. Здобули необхідний бойовий досвід, навчилися воювати і перемагати. Вдячні волонтерам і людям, що постійно допомагають!

А от дії багатьох чиновників, депутатів, які попри війну продовжують красти, брехати, всіляко ухиляються від поїздок в зону АТО, викликають у добровольців огиду. Державу треба очистити від корупції! І добровольці активно долучаться до цього процесу!

В "Айдарі" тепер теж буде виставка патріотичного плакату Юрія Неросліка, роздрукована завдяки керівнику Нацмузею у Пирогові Дмитру Зарубі... Добровольці подякували за такий подарунок...

Здивувалися зацікавленості преси! Такого аншлагу в Музеї укр пропу ще не було! 1+1, канал 24, 112, Еспресо ТБ, ТВі, УТР, Радіо Свобода, радіо Ера, УР-1,2, УНІАН, НБН... Вже другий раз до музею завітали представники ОБСЄ.

Журналісти просять і надалі організовувати такі зустрічі! В музеї вже три рази були офіцери Нацгвардії, керівництво батальйону "Київщина", журналістка Ірма Крат, яка три місяці була у полоні, волонтери Самооборони Майдану... Будемо продовжувати!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", директор Музею української пропаганди

Проводжали в АТО Івана Макара - народного депутата першого скликання, незмінного юриста журналу "Музеї України".
Макар - дивовижна людина - позитивна, яскрава, сонячна, добра і безбашена, як і всі ми в редакції.
Ми з ним пережили багато політичних акцій, робили карколомні розслідування, воювали проти режиму Кучми - Табачника.
Пройшли безліч судів, які він, граючись, вигравав. І саме завдяки його блискучим талантам виграли суд проти УПЦ МП, довівши, що МП - агент Москви!
Вже три місяці він воює в штурмовому батальйоні ЗСУ "Айдар".
Сьогодні знову поїхав на фронт. Ми організували для нього та його побратимів прес-конференцію. Музей української пропаганди на Троєщині при журналі "Музеї України". Прийшло більше десяти ЗМІ: 1+1, 24 канал, ТВі, 112, УТР, УР-1,УР-2, УНІАН, ЕспресоТВ, Радіо Свобода, представник ОБСЄ, НБН та багато інших. Акредитовувати просто не встигали...
Преса любить справжніх героїв! З прес-релізу:

Що відбувається біля легендарного міста Щастя, де воює 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар» ЗСУ? Новини зони АТО від добровольців, які за кілька годин повертаються на передову. Думки про ситуацію в державі…

Участь беруть бійці-добровольці Айдару – Микола Греков (мер міста Олександрівськ), Ігор Грещук (депутат Львівської облради), Іван Макар (депутат ВРУ Першого скликання, правозахисник). Бійці щедро поділилися думками...
Щасти Вам, Іване Макаре! (Макар в перекладі з грецької - щастя).
Я знаю, що ваша зірка щастя завжди з вами.
І поки хтось воює за крісла - ми воюємо з вами на іншому фронті.
Повертайтеся живими!
Слава Героям!

Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу "Музеї України"

Никаких внятных объяснений, почему Россию символизирует именно это существо, не могут предложить ни геральдисты, ни историки.

И те и другие закатывают глаза, затем производят возложение нижней губы на верхнюю и начинают невнятный, но пафосный бубнеж о шумерах, Византии и Золотой Орде, которые таким орлом тоже в свое время попользовались.

Попользованность птицы почтеннейшими шумерами и ордынцами, конечно, придает символу вес и авторитетность, но никак не отвечает на простой вопрос: а что же он, собственно, обозначает?

(Русофобские домыслы о том, что созидатели русского царства попросту собезьянничали, бездумно украсив свои штандарты двухголовой птицей [как у монгольского начальства], мы решительно отметаем.)

Вероятно, это изображение содержит какой-то смысл, указывающий на тайную сущность русского государства?

Как мы знаем, в геральдике ничего «просто так» не бывает. Размещенные в гербовом поле существа и предметы всегда свидетельствуют о некой важной особенности гербообладателя.

Например, у рода Оринали в гербе размещены десять ночных горшков. У Коллеони — оторванные тестикулы, а у Д’Амфревилей — поганки. (G. Santi-Mazzini ARALDICA. 2003, Milano)

Сверяемся с фактами и убеждаемся, что горшки, поганки и яйца — это лишь фиксация того, что десять поколений Оринали страдали диареей, набожный основатель рода Д’Амфревилей ел только поганки, а Коллеони лишился яичек вследствие удара копьем на турнире.

Как видим, геральдика точна и исторична.

Вероятно, и двухголовая птица России тоже имеет свое объяснение, помимо туманных мифологем и фантазий историков.

Возможно, для расшифровки национального символа следует обратиться к дисциплинам, как раз и объясняющим различные аномалии?

Например, к тератологии — науке о причинах и механизмах эмбрионального уродства.

Учитывая исключительную деликатность темы, уточним, что Большая медицинская энциклопедия, а также специализированные работы по тератологии не значатся в списке экстремистских или запрещенных в России материалов. Следовательно, и те трактовки двуглавости, которые могут предложить данные труды, никак нельзя отнести к обидным или оскорбительным для госсимволики.

Так вот, согласно всем тератологическим трудам, в гербе России изображен пигопагус.

(А возможно, торакопагус. Но, скорее, все же пигопагус.)

Уточним.

Пигопагия — это так называемое двойниковое, двухголовое уродство, при котором организмы, вследствие мутации, в материнской утробе срастаются определенными областями и полностью теряют всякую жизнеспособность.

Это тяжелейшая аномалия развития, которая обрекает мутанта после родов на крайне непродолжительное, мучительное существование.

Чаще всего пигопагусы мертворожденны, но в редких случаях им отпущено несколько минут жизни.

В такой ситуации для пигопагусов характерны безостановочные судороги, агрессия и бесконтрольные выделения физиологических жидкостей.

Впрочем, исследователи отмечают, что цепкость лап (или пальцев) двухголового мутанта во многом превышает стандартную.

Препараторы и таксидермисты, которым доводилось работать с подобными экземплярами, свидетельствуют о том, что невероятная цепкость лап и когтей сохраняется даже у заспиртованных или таксидермированных препаратов.

Иными словами, пигопагусы не разжимают когтей. И даже после смерти никогда не выпускают того, что в них попало.

Единственная «карьера» для такого существа — это банка в кунсткамере или чучело.

Иными словами, надо признать, что Россия избрала своим символом редкое и своеобразное существо.

Вероятно, мертворожденный мутант в гербе и на знаменах содержит намек на некую, неизвестную нам, но очень важную государственную тайну.

А она, как известно, охраняется законом.

Здесь у нас появляется необходимость мягко сменить тему и очень тактично перейти к авторству русской национальной идеи «Третьего Рима», «Русского мира» и «Особого пути».
Существует стереотип, что все эти идеологемы «окутаны древнерусскими туманами».

Это не совсем так.

Русская старина понятия о них не имела (если не считать сугубый подхалимаж инока Филофея, который в какой-то своей писуле любил сравнивать царя Василия III с владыками Византии).

Мечты о «Третьем Риме» муссировались еще болгарами, видевшими свое Тырново «Новым Константинополем». Позже они же были любимой идеологической игрушкой Бенито Муссолини.

Так что в концепции «Третьего Рима» нет ничего ни русского, ни оригинального.

Славянофильская идея «Особого русского пути», которая считается кровной российской, тоже имеет весьма любопытное происхождение.

Она является «цельнотянутой» (т. е. целиком и без изменений заимствованной).

Ее подлинные авторы — Якоб и Вильгельм Гримм, немецкие сказочники XIX века.

Те самые братья Гримм.

Это не шутка и не анекдот. Это факт.

Дело в том, что славянофильство — по существу простая калька с западных теорий «романтического национализма».

В 1765-м «сумрачный германский гений» пером Карла фон Мозера отмахал трактат «О немецком национальном духе».

Трактат, по причине корявости написания, не стал бестселлером, но все же привлек внимание. Чуть позже изложенные в нем идеи были талантливо обработаны братьями-сказочниками.

Именно в «гриммовской» интерпретации «романтический национализм» года три побудоражил Европу, а затем благополучно забылся.

Несколько лет идея пылилась без всякого применения, пока на нее не набрели ранние славянофилы. Они восхитились, подхватили ее, плагиатировали и (как у нас водится) без ссылок на «всяких там сказочников» перетащили на «русскую почву».

Здесь ее основательно пропитали пафосом, кровью поколений и запахом онучей.

Украсили крестами, «духовностью» и «чувством врага вокруг».

Тогдашняя госмашина удовлетворенно дала отмашку — и творение братьев Гримм стало основой национальной идеологии России.

До того момента русские и не подозревали, что они какие-то «особенные» и что их мировая миссия заключается в массовом взаимоистреблении во имя идеалов разной степени пещерности.

Какое-то время идеи «особого пути» безмолвствовали и казались давно почившими.

Но сегодня у нас есть редкая возможность посмотреть на то, как, разрывая саваны и пеленальные бинты, они откидывают крышки своих саркофагов и вновь захватывают пространство.

Ничего удивительного. Когда (по большому счету) нет ни настоящего, ни будущего, воцаряется прошлое.

snob

Займемося улюбленою справою - погадаємо на нового Міністра культури! З політичних кулуарів доходять якісь екзотичні чутки. Але, вже зараз багатьом зрозуміло, що Головою Комітету з культури чи навіть Міністром культури, елементарно може стати Євген Рибчинський. Якщо квота дістанеться БПП...

Євгена непогано знають у медіа середовищі - вчився на журфаці КДУ, працював у пресі, забезпечував вибори... Поважні батьки. Творча біографія. Потужний досвід. Такий Міністр не буде плакатися про тяжку долю невизнаних геніїв з недофінансованої галузі. Що у цій ситуації, мабуть і треба. Зміни реально назріли. Потрібен хтось рішучий, аби хоч щось, крім косметики змінити. Якщо західний вибір, то давайте підтягуватися до тих стандартів!

Біографія у цій ситуації має вирішальне значення. Зацитуємо Вікіпедію. Ровесник Президента. Що важливо...

"Євген Юрійович Рибчинський ( 21 грудня 1969, Київ) — український бізнесмен, медіа-менеджер, видавець[1], поет, композитор, продюсер, копірайтер. Автор пісень багатьох відомих українських виконавців. Народний депутат України по мажоритарному округу № 211 від партії «Блок Петра Порошенка».

Батько — знаменитий поет і драматург Юрій Євгенович Рибчинський (1945)
Мати — Олександра Іванівна Рибчинська (1948) — тренер з художньої гімнастики.

У дитинстві багато займався спортом: плаванням, баскетболом, легкою атлетикою, боксом.

Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченко (1986–1991).
На третьому курсі університету починає працювати на Держтелерадіо України, спочатку в програмі «Бліц» радіостанції «Молода Гвардія», потім на УР-2 «Промінь» в першому комерційному радіо-шоу, грі «Пан або пропав». Там починається його продюсерська кар'єра.

В 1992 створює компанію «Музична біржа». Основою діяльності компанії стає виробництво і розміщення аудіо та відео реклами, а потім і екаунтинг клієнтів: Oriflame, MTI, UMC (МТС), Helen Marlen Group і багатьох інших.
В 1993 Євген Рибчинський відкриває студію звукозапису «Музична біржа», яка стає провідною студією України 90-х.
У 1995-1997 пише ряд музичних альбомів для відомих українських виконавців. Альбоми записуються у студії «Музична біржа».
В 1997 створює і реєструє проект «Наше радіо», права на яку потім передає творцеві мережі «Наше радіо» Андрію Волкову.
В 1999 створює «Радіо Ностальгія» з позивним «Радіо Ностальжі». Якийсь час радіостанція працює в ефірі Радіо Супернова.
1 травня 2000 «Радіо Ностальжі» Євгена Рибчинського виходить на власній частоті в Києві — 99.0 ФМ. Через рік радіостанція отримує в Києві перший рейтинг.
В 2003 спільно з Сергієм Горовим купляє видавничий дім «Вавілон», що друкує модні журнали «L'Officiel» і «Єва».
В 2005 продає частки в «Радіо Ностальжі» та «Вавилоні» Сергію Горову і зосереджує свою діяльність на виданні журналу «Єва» та літературній творчості. В 2011 закриває журнал у зв'язку із тиском з боку осіб, близьких родині екс-президента Януковича.
В 2012-2013 записує 2 авторських альбоми «Навіки, на роки» та «Поки ти не здався, ти непереможний».
В серпня 2014 вийшла поетична збірка «Я — дзеркало», видавничий дім «Фоліо», Харків.
В роботі роман у жанрі містичного трилера «Ангели у відпустці», вихід якого готується на літо 2015 року.
Готується до виходу україномовна поетична збірка «Не треба покірно схиляти голів», зима 2014-2015 р., Видавничий дім «Фоліо», Харків.
У 1996 р. провів масштабну акцію «Дорога до Храму», за рахунок якої був добудований Успенський собор КПЛ. Було зібрано понад 200 000 $.

Активний учасник Помаранчевої революції (2004 р.) і революції Гідності (2014 р) в Україні. Надавав матеріальну та організаційну допомогу протестуючим, фінансував роботу польових кухонь та іншої інфраструктури Майдану, регулярно залишався на нічні і денні чергування тощо.

31 липня 2014 в Маріїнському парку («Ракушка») організував благодійний поетичний вечір «Не треба покірно схиляті голів». Під час відкритого вечора поезії у слухачів була можливість пожертвувати кошти на допомогу сім'ям загиблих і постраждалих під час АТО.

З літа 2014 року щотижня проводить благодійні акції на підтримку української армії, збирає кошти багатодітним сім'ям, загиблим в україно-російській війні (АТО).

Популярний публіцист, блогер «Української правди». Активний громадський діяч.
Має 4 синів: Микиту (1989), Данила (2003), Георгія (2011) та Івана (2014).

Перший раз одружився в 19 років на Анастасії Рибчинській (1966), з якою прожив майже 14 років.

Зараз одружений на Юлії Рибчинській (1982).
Автор слів і музики пісень:

«Просто Тая», «Цей дощ надовго», «Чортополох», «Не питай мене чому», «Буде так» та інших для Таїсії Повалій
«Харам-буру» для Лоліти Мілявської,
«Чортополох» для Олександра Малініна
«Бал Розлучення сердець» для Софії Ротару
«Ти моя» для Олександра Пономарьова
«Авжеж» для Наталії Могилевської
«Навеки, на годы» для Гарика Кричевського
«Нiчий» та інших для El Кравчука
«Здравствуй, Киев» та інших для Євгена Рибчинського".

Отож, якби там не було, вже зрозуміло, що Є.Рибчинський обійме якусь помітну посаду у парламентському чи урядовому ешелоні менеджменту культури. І думки щодо реформ галузі у нього є. Інша справа - якими будуть дії і команда? Але, то вже дуже інша історія...

Приємно, що люди, з якимись вчилися і працювали в одних штабах, сягнули висот!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

Підтримка наших бійців у зоні АТО продовжується. Активісти Музею української пропаганди при журналі "Музеї України" передали командуванню батальйону МВС спеціального призначення "Київщина" серію патріотичних плакатів з їх лого.

Акцію організувала заступник директора МУП, відома фотомодель і акторка Анастасія Самойленко. Сержант 92-ї бригади ЗСУ арт-директор журналу Юрій Нерослік, що воює під Щастям, спеціально для колег з Новоайдару, де базується "Київщина", створив два фірмових плаката.

А Настя Самойленко, використовуючи фотосесію креативного директора МУП Катерини Крючкової, роздрукувала плакати з символікою бату.

Комбат, полковник МВС Юрій Покиньборода, під час прес-конференції в Музеї на Троєщині, отримавши такі красиві плакати з рук чарівних дівчат, навіть трохи розгубився. Хоча щиро подякував патріотам. Вже у приватній розмові попросив виготовити великі наклейки логотипу батальйону для бойової техніки.

За кілька днів Анастасія Самойленко вручила власноруч оплачене замовлення лейтенанту батальйону "Київщина" Олені Войтковій, до речі, на нашу думку одній з найкрасивіших жінок зони АТО...

-Дуже приємно отримувати такі потрібні подарунки! - сказала О.Войткова, - Бійцям просто необхідна позитивна агітаційна продукція, плакати з красивими жінками і лого бату. Це допомагає знімати психологічне навантаження. Чудово, що одна з кращих супермоделей держави стала обличчям нашого батальйону! Дякуємо всім! Тепер і наша техніка буде позначена!

-Ми продовжимо плакатно-агітаційну підтримку наших воїнів в Донбасі! - заявила фотохудожник Катерина Крючкова, - Чекайте нових робіт і тиражів для АТО!

-Музей української пропаганди у постійному контакті з бійцями НГУ, МВС, ЗСУ, - повідомила заступник директора МУП Анастасія Самойленко, - Журнал "Музеї України" організував першу Музейну експедицію в АТО, отримали перші експонати просто з війни. Плануємо ще одну поїздку. Продовжимо створювати патріотичні виставки плакатів... Добре, що до цієї справи долучається все більше ентузіастів!

А Музей укр проп готує чергові пресові зустрічі з нашими захисниками, які мають увагу великої преси. Не має значення той факт, що МУП знаходиться на далекій Троєщині, у невеликій залі без опалення. Головне - сюди йдуть люди, є увага суспільства. Нам вірять бійці АТО, обираючи саме нас як майданчик для спілкування.

Знайдено нову сучасну форму ведення музейної роботи в умовах війни. Ділимося досвідом...

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", директор Музею укр проп

Перший Музей Майдану - Музей плакату, діє вже 9 місяців!

Під час Майдану Київ перетворився на плакатну столицю світу. Ніхто не очікував від миролюбних українців такої революційної енергії! Яка, у тому числі, мала і творчий вихід.

Нині, переглядаючи ті роботи, стає якось не по собі. Адже, ми ще рік тому жили в умовах ніжної диктатури страху. Коли могли арештувати, побити, звільнити, покарати, навіть знищити... Але, звідкісь він виник, отой незбагненний дух свободи, бунтарства, впертості і охопив мільйони. Всі дивилися на тих, хто поруч і щось робили. Кожен на своєму рівні. Хтось плакати, листівки, статті, передачі. Хтось виколупував бруківку, будував барикади, атакував беркутів... Всі трохи боялися, але діяли!

Музей плакату при журналі "Музеї України" у перші тижні Майдану створив офіційну сторінку у Фейсбуці, куди крім наших сайтів, теж ставили народні плакати. Якось не подумали, що ми ж легалізовані, скрізь стоять наші прізвища... А плакати, як правило, авторів не мали... Тож, коли пішли дошкульні роботи на Беркут і Я-овоча, були певні проблеми... Всі ж ще ходили у масках...

Потім стихійно виникла віртуальна Плакатна сотня - Юрій Журавель, Андрій Єрмоленко, Ася Колос, Стронг, В.Савінов, Г.Кияшко, Ірина Когутяк, Ю.Нерослік, Ольга Порфімович, Жора Ключник, О.Руденко, Наталка Шуст-Цимбалюк, В.Тітов, В.Македонський, Юрій Шеляженко, Анна Васюник, Марися Рудська, Олексій Недождій... Всіх і не згадаєш. Багато хто так і не відкрився... Хтось у Росії, Криму, Донбасі чи працює на росіян за кордоном - бояться... Плакати залишилися...

За кілька днів сторінка Музею плакату на ФБ отримала захмарну відвідуваність. За нами залишився світовий рекорд - 203000 читача 20 лютого... Для зареєстрованих музейних закладів!

23 лютого 2014 ми з Гендиректором Національного музею народної архітектури та побуту України Дмитром Зарубою, почали створювати виставку Плакати Майдану у Пирогові. Ще блукали якісь тітушки, було тривожно... Перед відкриттям виставки менти підпалили поле поруч з музеєм. Самооборона вартувала... 27 лютого виставка про Майдан була урочисто відкрита. Нині це фактично перший меморіальний музей Майдану - і найменший офіційно зареєстрований музей світу...

За кілька днів, полковник ЗСУ, музеєтворець Віктор Карпов привіз щити, протигази, каски, палиці з Майдану,  зробили першу стіну Небесної сотні... Куратором стала Наталка Іванченко.

Якимось неймовірним чином вдалося законсервувати атмосферу тих днів. Згодом додали плакати серії "Крим - це Україна!". Все. Більше площі немає! Нічого рухати і змінювати на тих метрах вже не можна...

Пізніше на Троєщині, відкрили філію МПУ - Музей української пропаганди. Теж Майдан і битва за Донбас - АТО...

Дивує, чому Мінкульт маючи такі можливості, музеї, виставкові площі і досі не спромігся створити хоча б нормальну  (без вивертів!) виставку про Майдан? Вже не кажучи про Музей Майдану. Лише говорять і малюють якісь фантастичні кошториси з багатьма нулями... Знову забалакають...

Всіх причетних до створення виставки "Плакати Майдану", сайтів і сторінки Музею плакату України, МУП, можна критикувати, журити, але, ми це змогли. Перша і поки що єдина повноцінна антигламурна виставка про Майдан працює і вже 9 місяців приймає відвідувачів. Без галасу, піару, бюджетних коштів. Просто для душі...

Можливо, колись, так навчаться працювати і наші чиновники?

Вихідний четвер і неділя. Тернопільська садиба Сучасного села Нацмузею у Пирогові, Музей плакату України. Виставка "Плакати Майдану".

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", директор Музею плакату України

Олег Побережний презентував збірку поезій «Герої не вмирають» присвячену подіям  «Майдану» та війні на сході України.

«Дуже хочу знову писати вірші про кохання» - каже автор книги… Однак оминути події які відбуваються в Україні останнім часом Олег, який так щиро любить свою землю – не зміг.

Самі вірші вражають не тільки гострим поетичним словом, але є також своєрідною «правдою життя». У  першій частині збірки автор зібрав власні вірші, які описують події  « Майдану Гідності», друга частина – поезія, присвячена героям, які ціною власного життя захищають Україну на Донбасі.

Вірші Олега Побережного стрімко облетіли і вінницьких школярів, звідки родом автор, і політиків та громадських активістів у столиці, і навіть побували на передовій у зоні АТО. Декілька сотень примірників своєї збірки автор подарував українським воїнам .

Слова відомого вірша Олега Побережного « А мене вбили на Майдані» вже стали піснею.

https://www.youtube.com/watch?v=s8Fds-g9BOM&list=UU_5I-7Yh_EmnU1rrRtkWO8w

«Герої не вмирають» - збірка, як особлива подяка поета, усім Героям за вільне життя, Маленька крапля у справу нашої спільної Перемоги над ворогом – сказав Олег Побережний з нагоди презентації збірки у  «Музеї української пропаганди».

https://www.youtube.com/watch?v=SOwcRZLsCs4&list=UU_5I-7Yh_EmnU1rrRtkWO8w

А ще Олег повідомив журналістів та друзів, що у найближчому часі збирається видати додатковий наклад збірки «Герої не вмирають»  та представити збірку широкому загалу читачів в різних регіонах України.

Вінницький поет та громадсько-політичний діяч дуже мріє разом з іншими митцями «Майдану» організувати тур на підтримку Національної Гвардії України. 

В Музеї Олег Побережний виступив і для програми "Подробиці" каналу Інтер - http://podrobnosti.ua/society/2014/11/21/1003953.html

Під час заходу в МУП, О.Побережний дав коментар російській службі Голосу Америки про Майдан -

http://www.golos-ameriki.ru/content/ukraine-maydan-anniversary/2528039.html