Відчути смак пригод і історичних таємниць можна лише в пошукових експедиціях. Одна з таких абсолютно секретних місій нещодавно стартувала у західних районах України. Деталі не розголошуються, але вже є сенсація.

Група досвідчених дослідників розпочала детальне вивчення маловідомих інженерних споруд, створених нацистами у не зовсім зрозумілих нам цілях. Спеціалісти про них фактично не пишуть, а фантастичні оповідання містиків лише підігрівають інтерес авантюристів та скарбошукачів. Однак, ця тема для людей, що хоч раз до неї реально доторкнулися є далеко не пізнавальною... Питань, загадок, ребусів, участі найекзотичних спецслужб, релігійних фанатів, неонацистів тут аж занадто... Тому, у пресу потрапляють крихти інформації.

Члени команди часопису "Музеї України" беруть безпосередню участь у далеко не безпечних дослідженнях. Нині обговорюється участь керівництва журналу у вивченні знахідок. Сподіваємося, вдасться оприлюднити деякі вражаючі деталі.

Третій Рейх то не путінська Росія...

Отож, після стартового обстеження гігантського підземного інженерного комплексу, знайдено кілька енергошахт з великою кількістю різнокаліберних дротів у відмінному стані. Звідки і куди вони ведуть поки що невідомо. Пошуковці були шоковані тим, що декілька дротів виявилися під робочою напругою десь у 10-12 вольт! Довго не вірили. Привезли обладнання - так, звідкись подається електричний струм і ЩОСЬ його споживає! Працює якась допоміжна система!

Версія з якимись надпотужними акумуляторами відпала відразу. 70 років у робочому стані? Фантастика! Можливо, використовується якийсь неймовірний конденсатор? Значить, десь у підземеллях діє якийсь генератор? Може щось термальне? Задачка!

Пошуки тривають. Можливість підключення до сучасної телефонної мережі виключається.

Інженери висунули дуже обережну гіпотезу про якусь міні-електростанцію, яку спорудили на якомусь підземному водяному потоці. Але, який метал, які підшипники турбіни витримають скільки років вологи? І яка саме система отримує живлення? За що відповідає?

Зразу зазначимо, сотень тонн золота знайти не сподіваємося. Всі коштовності німці могли спокійно вивезти. Як і Бурштинову кімнату...

Найімовірніше тут проводилися якісь наукові дослідження. Механіка, електрика... Може, щось космічно-авіаційне... Придумати можна будь-що. От що там насправді?

Поки що все проходить як таємничий генератор. Діючий генератор бази Третього Рейху...

Наша команда вже не вперше опиняється поруч з такими знахідками. В Німеччині ще триває епопея довкола "бункера Аненербе", кілька років тому знайденого в Альпах. Ми публікували фотографії дивних документів з розрахунками, речі з Тибету, нацистські нагороди... Там було і чимало витворів мистецтва, які потихеньку виникають на невеликих європейських аукціонах... Нащадки померлого Хранителя вже зрозуміли, що їм перепало...Спробуємо роздобути ще якусь інформацію...

В тих же Альпах ми ганялися за картинами зловісного доктора Менгеле, які хотіла заполучити група колишніх офіцерів КГБ, які аж занадто уважно читають наші сайти. І цікавляться мистецтвом... Вони ж через нас засвітили ще одну таємну базу наці.

Були танки-сейфи СС під Вінницею, які і досі шукають...

Потім була епопея довкола кортика з координатами в Антарктиді. Дослідження про останній рейс Конвою фюрера з 11 субмарин, які вивезли головних наці з бази Гельголанд в Чилі і Аргентину... Те розслідування ми вже робили з американцями. Знайшли сина старпома - живе в США. Субмарина Рейху з повністю українським екіпажем... Було чимало шуму...

Тележурналіст Костянтин Стогній навіть організував в Антарктиду і Південну Америку експедицію. Одну із затоплених субмарин знайшли, зафільмували... Тож, дуже може бути, що Гітлер з оточенням зумів втекти. Докази є... Хоча, що то дає?

...А нині нас дуже цікавить загадковий інженерний підземний комплекс фашистів. І таємнича система, яка скільки років ЗВІДКИСЬ отримує електроенергію...

Пошуки тривають. Колись напишемо...

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

Жахлива катастрофа-теракт з малазійським «Боїнгом» сколихнула всю світову спільноту, розділивши й без того запеклу війну з путінськими терористами на Сході України на «до» і «після». Цю трагедію порівнюють з 11 вересня у США, коли теж постраждали ні в чому не винні люди.

Ніхто не думав, що ТАКЕ буде можливим, але це сталося, оскільки тероризм межі не має, як не має межі  й цинізм російських терористів-бойовиків. Чого варті вихваляння  головного терориста Донбасу Гіркіна-Стрілка, коли він про збитий літак (вважаючи його українським Ан-26) зневажливо-цинічно заявляє як про «птичкопад», який  десь «валяється за шахтою».

В один момент Росія з країни-агресора перетворилася в імперію зла, як СРСР часів «холодної війни». Ласкаво просимо до «руського міру»!

Але найстрашніше те, що зовсім не на далекому Донбасі, а тут, в центрі Києва, ми маємо осередок друзів Гіркіна-Стрілка – людей, які цілком офіційно працюють в головному музеї Міністерства оборони України  - його директор В.Таранець та апологет терориста-реконструктора Я.Тинченко. Вже неодноразово писали про цю ганебну ситуацію довкола музею! Невже нині високопосадовці Міноборони не бачать КРИЧУЩОГО ЦИНІЗМУ ЦІЄЇ ДІЙСНОСТІ?! ДРУЗІ ТЕРОРИСТІВ, ЯКІ ЗБИВАЮТЬ ЛІТАКИ, ВБИЛИ 298 ЛЮДЕЙ, З НИХ 85 ДІТЕЙ, ПОГЛУМИЛИСЯ НАД ПОНІВЕЧЕНИМИ ТІЛАМИ ЖЕРТВ, КЕРУЮТЬ ГОЛОВНИМ ВІЙСЬКОВИМ МУЗЕЄМ КРАЇНИ!

Таранець лише восени 2013 року  в Києві приймав Гіркіна-Стрілка  на своїй реконструкції, де той стрибав по ярах Троєщини! А потім геральдист-реконструктор О.Руденко мимрив всім телевізійникам в інтерв’ю, намагаючись відмежуватися від Гіркіна, що ніби той і був, ніби й бачили, та не роздивилися… Але ж фотодокази залишилися!

Заступник Таранця з наукової роботи Я.Тинченко, який знає Гіркіна з 1994 року, взагалі в своїх інтерв’ю ледь не поему про нього пише, виправдовуючи всі дії терориста його «ідейною тонкою організацією душі» та підкріплюючи псевдоісторичними фактами про його «право зазіхання на територію України»! Натомість варто перечитати, якими зверхніми і зневажливими виразами  Тинченко говорить про курсантів, солдатів і офіцерів Збройних Сил України.

Друзі й прибічники терористів-убивць не можуть мати стосунок до культурних цінностей української історії! Не може бути таке, що в Донецьку Стрілков вбиває українських солдат, які захищають країну, а в Києві друг Стрілка Таранець ллє «крокодилячі сльози», малюючи банери! Справжнє ж єство не приховаєш за жодним банером!

Ще зовсім недавно, після збройних вуличних протистоянь в лютому місяці в Києві, Таранець і Ко мовчки переступали калюжу крові біля музею, навіть не замислюючись, що тут були втрачені людські життя лише через те, що двері музею були зачинені для порятунку! А в середині музею переховувалися бійці «Беркуту»!

Якщо хтось підзабув, то нагадаємо про ще один факт «шедевральної музейної творчості» директора Національного військово-історичного музею Таранця. На виставці в музеї «Даєш Київ» (яка вже, слава Богу, розібрана!) прапор з фашистською свастикою було вивішено на  найвиднішому місці в музеї! Такої ганьби за всю історію музею не було, доки Лєбєдєв не призначив туди Таранця! Мабуть, в жодному музеї світу на таке чільне місце  не вивішували прапори  зі свастикою!

Тоді військове керівництво Міністерства це «проковтнуло», бо ще десь по закапелках бігали лєбєдєви, захарченки, лекарі. Але зараз – вже годі відмовчуватися, настав час рішучих дій і прийняття відповідальних рішень, які вимагає українське суспільство і які необхідно здійснити в ім’я пам’яті полеглих захисників України!

Комітет порятунку музею.

Виставка карикатур Георгія Ключника офіційно презентована в Музеї української пропаганди! Талановитий художник з Хмельницького виставився у Києві.

-Приємно, що широко відомий в інтернеті митець представив свої роботи у першому музеї найбільшого масиву України - на Троєщині! - зазначив представник Деснянської РДА Вадим Перегуда, - На жаль, майстер не зміг прибути особисто - нині перебуває в Італії, однак з його творчістю можуть ознайомитися і кияни!

-Роботи Георгія мають значний резонанс в інтернеті, в соціальних мережах! - підкреслив член редколегії журналу "Музеї України" Володимир Бровко, - Він миттєво реагує на політичні виклики часу, їдко висміюючи збочених тоталітаристів путінських рашистів.

-Жора творить вночі. Я вже звик, що присилає свіжу карикатуру десь під ранок, - посміхається куратор виставки, редактор журналу "Музеї України" Віктор Тригуб, - Вдень Георгій заклопотаний підприємець, вночі - художник. Його роботи мають мільйонні аудиторії в інтернеті, публікуються чисельними сайтами. Хмельницький може пишатися художником міжнародного рівня! До речі, звертаю увагу керівників міста, ОДА - вже варто поклопотатися про звання чи якусь державну нагороду!

https://www.youtube.com/watch?v=g6rftL-60bs

Презентацію відвідала креативний директор Музею української пропаганди Катерина Крючкова разом з відомою фотомоделею Анею. Нині дівчата готують фотосесію на підтримку бійців Національної гвардії України в зоні АТО.

Можливо, нові яскраві плакати як і сатиричні малюгки Георгія будуть видані масовим тиражем і будуть доставлені до бойових частин...

Виставку можна оглянути безкоштовно.

Прес-служба МУП

Вадим Перегуда

Музей української пропаганди презентує підцензурну виставку антипутінської карикатури "Солона правда життя Жори Ключника". 21 липня 2014, понеділок, об 13-00, Київ, Троєщина, Драйзера,8 2 поверх.

Георгій Ключник - талановитий художник з Хмельницького створив серію гострих сатиричних малюнків про стан сучасних стосунків між вільною Україною і збоченими тоталітаристами з Росії.

Карикатури на Януковича, малюнки про Майдан, реакція на окупацію Криму, війна на Донбасі... Деякі малюнки наскільки критичні, що активісти Музею української пропаганди змушені були здійснити акт самоцензури, завісивши їх чистими листами паперу... 16+...

Поговоримо про ганебну ситуацію в головному Президентському музеї Мистецький Арсенал, зраду на рівні департаменту Міноборони України, що і досі не зачистили кубло дружків міжнародного терориста Гіркіна, які продовжують керувати головним музеєм МОУ - Національним військово-історичним музеєм... Про актуальні проблеми політики і культурології.

Участь беруть доктор історичних наук Павло Гай-Нижник, політолог Сергій Пархоменко, редактор журналу "Музеї України" Віктор Тригуб.

Моральна підтримка - агенція фотомоделей креативного директора журналу "Музеї України" Катерини Крючкової, які власним коштом зробили фотосесію на підтримку нашої армії, виготовили плакати, потрапили на обкладинку газети "Культура і життя", що 10 тисячним накладом, за сприяння Мінкульту та МВС України відправлена в зону АТО...

Понеділок, 21 липня 2014 року, об 13-00, Київ, Троєщина, Драйзера,8 Музей української пропаганди.
Вперше щиро запрошуємо Рашка ТВ - а вони не йдуть... Чому?
http://museum-ukraine.org.ua/?p=1815

(поруч з Макдоналдзом і Сільпо, їхати маршруткою №414 від метро Чернігівська, авт 50 від м.Дарниця, чи з м.Петрівка поруч з Деснянською РДА).

Нині підтримувати наших бійців на Донбасі повинні всі! Міністерство культури України дало гарний приклад, виготовивши 10 тисячний наклад газети "Культура і життя", який за допомогою МВС вже відправлено в зону АТО. Спонсором став видавничий холдинг "Мега-Прес".

Під час прес-конференції, організовувати яку допомогла команда журналу "Музеї України", Олександр Журавчак,  заступник Міністра культури України, Микола Величкович , заступник Міністра внутрішніх справ України, Олег Свірко, співвласник Видавничого холдингу «МЕГА – ПРЕС» розповіли про спільні проекти допомоги армії.

Приємно, що реалізувати задум, керівництво Національного газетно-журнального видавництва запросило фундаторів Музею української пропаганди і журнал "Музеї України".

 Видавництво отримало резонансну фотосесію креативного директора журналу "Музеї України" Катерини Крючкової, модель якої - Ганна, і прикрасила першу сторінку видання, а інші роботи теж опубліковані у тижневику.

До речі, Аня вже була обличчям Музею плакату України, Музею української пропаганди, а нині стала зіркою для бійців Національної гвардії України!

Велика подяка видавцю Олегу Свірко, який здійснив справжній інформаційний прорив в зону бойових дій, підтримав і популяризував газету Мінкульту власним коштом! Справжній патріотизм і складається з таких епізодів!

Радактор журналу "Музеї України" Віктор Тригуб, Голова ради Павло Гай-Нижник, член редколегії, полковник ЗСУ Віктор Карпов, креативний директор Катерина Крючкова, провели коротку робочу зустріч з заступником Міністра внутрішніх справ Миколою Величковичем.

Обговорювався план фотосесії патріотичних моделей на одній з баз Нацгвардії і виготовлення оптимістичних плакатів для бійців. Робота розпочнеться найближчим часом, деталі повідомимо...

Прикметно, що захід викликав велику увагу преси! Зал був переповнений! Більше десяти телеканалів роблять сюжети! Зрозуміла конкретна справа завжди знаходить підтримку у суспільстві!

Сподіваємося Національне газетно-журнальне видавництво, Мінкульт продовжать підтримку наших солдат! Ми всі - допоможемо!

Прес-служба "Музеї України"

17 липня в Міністерстві культури України відбулась прес-конференція «Культура і війна: Українська газета для бійців АТО» за участі Олександра Журавчака – заступника Міністра культури України, Миколи Величковича – заступника Міністра внутрішніх справ України, Наталії Зінченко – головного редактора газети «Культура і життя» Національного газетно-журнального видавництва Мінкультури та Олега Свірка – співвласника Видавничого холдингу «МЕГА-ПРЕС».

До чергових рефлексій з приводу «музейної творчості» Національного військово-історичного музею Міноборони під орудою директора-реконструктора Таранця спонукала завішена великим банером стіна на Кріпосному провулку.

Власне, єдиною цінністю банеру є сама ідея вшанування бійців української армії, полеглих під час проведення АТО проти російських терористів на Сході. Але те, в які неоковирні шати (з точки зору музейної практики) вбрана ця ідея – не те що залишає бажати кращого, а просто не витримує критики!

Коли після появи громіздких металевих конструкцій на тротуарах, які в Таранця гордо іменуються «вуличною інсталяцією», з’явився цей банер -  складається таке враження, що очільник музею мав на меті відразу вбити двох зайців: ніби «щось музейне» наліпити, щоб усі бачили (мовляв, он він який!), а разом з тим, позакривати великі діри й облуплені стіни Будинку офіцерів.

 Проте перенасичення конструкцій і плакатів-банерів на Кріпосному  провулку на метр квадратний вжезашкалює!  Це навіває думки на кшталт: «люди добрі, ось вам плакати, ходіть, роздивляйтеся, тільки в музей не заходьте!» Ті, хто знають нинішню жалюгідну картину в середині музею, зрозуміють: там переважно голі стіни, велика частина експозицій «геніальним» реконструктором Таранцем розібрана.  А відновлювати їх – то ж така срака-морока, та й, може, вже нема з чого…

Відтак – відвідувачів в музеї майже нема. Ті, хто, можливо б і зайшов до музею, то вже так вдосталь «вдовольняються» «вуличною інсталяцією», що далі й не ризикують. А ті, хто все ж заходять до музею – потім дають собі урочисту клятву- більше ні ногою!  Шановний колективе, читайте, нарешті, що про вас обурені відвідувачі пишуть в блогах і коментарях, ви ж для них працюєте!

Так, от, повернемося до банеру. Хочеться звернути увагу, що  в інформаційному повідомленні на сторінці музею соцмережі ВК, сама ця подія з банером осмислена й описана досить прямолінійно й по-дилетантськи (в жодному разі працівників не можна запідозрити в інтелектуальному підході: для чого взагалі вони його робили, можливо й самі не до кінця зрозуміли). 

Якщо говорити про причину (спонуку) й наслідок, то в музеї виходить все навпаки: не з метою вшанування пам’яті полеглих (ідея), про яку вони взагалі не говорять, зробили банер; а з точки зору логіки Таранця (чи того розумника, що писав) банер зробили, бо багато бійців загинуло. І найголовніше: аби ніхто не засумнівався в масштабах проведеної Таранцем роботи, в першому ж реченні вказали розміри банера – 6,6х 4 м! Ось так!

До речі, якщо звернути увагу на композиційність і методику подання інформації банеру, то верхні ряди фотографій, зважаючи на висоту, не читабельні – слід було залишити, напевно, якусь драбину, або посадити чергового з біноклем…

Ми в жодному разі не хочемо нешанобливо обговорювати трагічні долі кращих синів України, що віддали свої життя за неї, тим більше в контексті такої «особистості», як Таренець – бойовий друг-реконструктор «самого Гіркіна»! Проте абсолютно цинічними є наступні рядки, про які пишуть музейники і які в умовах всього жаху війни не можуть сприйматися нормально: «Пізніше буде виготовлено банер з матеріалами про вояків, які загинули в липні».

Хоча автор цієї писанини мудро зазначив, що «війна – це непередбачувана подія» (Та  вже ж! Це вам не бутафорська «війнушка» Таранця!), хочеться запитати: де вас вчили так висловлюватися? Що це за анонсування «календарів смертей»?! Чи ви не вмієте (в т.ч. й вербально) з повагою ставитися до чиїхось загублених життів?! Такі речі взагалі неприпустимо писати в такому вигляді! Невже працівників музею у вузах не навчили грамотно формулювати свої думки? Напевне, одне з двох: або всі деградували до рівня Таранця, або  там працюють одні «звіздуни»!

Але про що можна говорити, коли нинішній колектив Таранця «забув» рік заснування музею!В повідомленні, розміщеному на офіційному сайті музею - nvimu.com.ua від 18 червня, з приводу повернення гармат до вхідної  групи музею, чомусь написано, що ці гармати, які раніше зберігалися в музеї Київського військового округу, в 1993 році (!) були передані до Центрального музею Збройних Сил України. А це нічого, що на тому ж таки сайті в рубриці «Історія музею» чітко прописаний рік 1995?! Чи для великого ре конструктора Таранця два роки туди-сюди не відіграють великої ролі? Ну, власне, що тут ще скажеш…

Хоча вельми показовою характеристикою цій  всій «непередбачуваній творчості», яка аж ніяк не тягне на серйозну наукову роботу, є той факт, що 12 липня 2014 р. виставка трофейної російської зброї і техніки з території проведення АТО відкрилася чомусь в музеї Великої Вітчизняної війни, а не в Національному військово-історичному музеї! Хоча саме він є головним (тим більше НАЦІОНАЛЬНИМ) музеєм Збройних Сил, які воюють на передовій! Очевидно, музей повністю застиг в якійсь суцільній фантасмагоричній «реконструкції»!  Цікаво, а така ситуаціяні в кого з військових посадовців (тих, хто «не їздить на війну», наприклад, профільного департаменту) не викликає питань? В даній ситуації напрошується  деяке порівняння  з головним «лідером Дамбасу» Ахметовим: коли вся країна скуповує бронежилети та воює – Ринат героїчно бібікає! Таранця ж з його діяльністю порівнюємо лише з бібіканям, що, зрештою, спричиняє лише коливання повітря і не більше, безслідно в ньому зникаючи.

Комітет порятунку музею.

P.S. До недавнього часу скромна фотографія терориста Гіркіна, що нині нищить Донецьк, скромно висіла в експозиції головного музея МОУ. І це не дивно - адже директор і його заступники не лише підтримують дружні стосунки, а й бували у того вбивці дома, про що зараз з гордістю пишуть статті. Пояснюють його поведінку. Ні, не засуджують - пояснюють нашим солдатам поведінку того злочинця...

Чи не час Міністру оборони України особисто звернути увагу на антиукраїнське кубло з головного музею МОУ?

Редактор журналу "Музеї України" написав олігарху І.Коломойському

Чому телевізійники так бояться Телекритику і їх колективний стьоб - Дусю? Тому, що вільних журналістів в олігархічних ЗМІ, якими є весь український телепростір та група медіа-холдінгів, немає в принципі. То є типові найманці-заробітчани, яких тримають на коротенькій мотузці, періодично віддаючи дві команди - Фас! і Лизать!

Кажуть, якщо олігархічна Телекритика закритикує когось з найманих олігархічних телевізійників, з тих нещасних знімають премії, а можуть навіть звільнити... З тим у них строго - "корпоративна етика". Бонуси, соцпакети, поїздки, кредити... Щасливе дисципліноване рабство. Багатьох це влаштовує, дехто взагалі щасливий... Важкий випадок.

Рабів до раю не пускають...

Однак, саме у них найпотужніші канали - бо вкладено великі гроші... Саме тому, нам, нечисленним вільним журналістам, конкурувати з тими монстрами безглуздо. Зайнявши власну нішу, ми робимо свою справу, використовуючи олігархат у власних потребах. За призначенням. Хоча,то окрема велика тема про інформаційних найманців і вільних...

Поговоримо про скандал довкола Державного підприємства "Мистецький Арсенал" Державного управління справами Адміністрації Президента України і хамську антиукраїнську поведінку її Генерального директора. Сподіваємося, найближчим часом з приставкою ЕКС.

Ця дивна особа оточила себе не менш дивними людьми, які вже кілька років цілеспрямовано намагаються перетворити державний музейний комплекс, якщо більш точно - Президентський музей, у сумнівний центр "сучасного мистецтва", типу морального збочення, яке створив кримінальний олігарх Пінчук, накравши мільярди за часів родича Кучми. З Пінчуком все зрозуміло. Він може тратити награбоване так, як йому заманеться. Частині бидлоеліти те подобається, нормальні люди ті виверти ігнорують. Кожному своє...

Президентський музей повинен бути поза брудом! Але, згадуючи незабутню виставку "Космічна Одісея" і одноіменний дитячий конкурс, де в одному приміщенні виставили відверті порнографічні "інсталяції" і дитячі малюнки, цього не скажеш! То було за любого нинішній Гендиректорші ДП Януковича. Тоді на те дегенеративне дійство хотіли затягти Путіна... Ми трохи втрутилися, виник конкретний міжнародний скандал, включилися спецслужби, багато чого зірвалося...

Ту гламурку треба було звільнити ще тоді, і ми вимагали від Генеральної прокуратури розпочати слідство. Налякані олігархічні журналісти побоялися навіть наблизитися до тієї справи. Блондинка включила контакти, згадується, як тодішній міністр Діма Табачник особисто бігав Арсеналом... Викрутилася, але перелякано притихла. Відчувається, канкретниє данецкіє ребята взули добряче...

Потім був скандал із зафарбованою стіною, купа корпоративчиків, хоча був і певний позитив. Музейна спільнота переконалася, що блондинка не тягне на директорство у Президентському музеї. По суті, вона створила гламурну олігархічну вітальню, де на фоні старовинних картин можна випити винця, потусуватися, покрасуватися перед камерами телеобслуги з їх же каналів, попозувати фотокорам. Хто у чому був і хто з ким прийшов... Рівень дорогої приватної галереї. Але, не МИСТЕЦЬКОГО АРСЕНАЛУ під прямим управлінням Президента України!

Якщо коротко, це позиція журналу "Музеї України". І ми вміємо її доносити і відстоювати.

Потім Майдан, Крим, війна на Донбасі, новий Президент П.Порошенко.

Про біляву гламурку всі якось забули. Але, розуму у баришні як у рекламі прального порошку. Скучила. Вирішила нагадати про себе.

Явно розшукала біглого олігарха Курченка, що знаходиться у розшуку і є менеджером бізнес-імперії злочинця Януковича. Крутанула на якісь гроші.

А тепер вдумайтесь!

ДП ДУС АП "Мистецький Арсенал" на гроші гаманця Януковича через його журнал "Форбс Україна", контрольований з Москви, на площі АП П.Порошенка, який перебуває у стані війни з путінською Росією і оголосив у міжнародний розшук Януковича, проводять спільну  виставку "Нова українська мрія".

Це вони стібуться, чи вважають нас всіх за ідіотів? Про збочений характер багатьох робіт, генітально зображену Україну не будемо. То окрема тема.

Цю ганьбу урочисто відкривали у страшний день - 11 липня. Тоді на Донбасі під залп Градів потрапили наші бійці. Десь 120 загинуло, більше 200 жахливо скалічені, обгорілі...

Вся Україна в шоці. Люди плачуть, молються, ставлять свічки. Вище керівництво думає, чи оголошувати траур... Не оголосили. Натомість структура Адміністрації Президента України, під легку музичку і алкоголь, на гроші Януковича і путінських посіпак, відкривають глямурну виставочку...

Відчули "накал патріотизму", зраду і свідому підставу Верховного Головнокомандуючого, Президента, Армії, всієї країни?!

Жодна олігархічна посіпака з ручних ЗМІ цього не помітила, не написала, не висловила протест! Не доходить?

На емоціях довелося писати статтю. Суть - за таку підставу і дискредитацію ТАКУ Гендиректоршу Президентського музею ДЕМОНСТРАТИВНО звільнити. Виставку демонтувати, а Мистецький Арсенал передати під управління Мінкульту. Матеріал отримав відчутний резонанс.

Громадянину Росії, що опікувався менеджментом Форбс, СБУ негайно заборонило відвідувати Україну за антиукраїнську діяльність. Нормальні партнери у ДП ДУС АП!!! Під час війни з Росією... Може варто і заарештувати когось?

Три дні я намагався отримати коментар "звьозд журналістики" з 5 каналу, які роблять вигляд, що очолюють прес-службу Гаранта Порошенка. Відмазуються - запит на бланку, да ми не месниє, не панімаєм... Ну, то їх проблеми...

За ці дні російські найманці збили два українських літака, загинуло кілька наших бійців. Виставку не закрили, гламурку не звільнили, коменти не дають... Показово...

Інформаційні найманці Януковича-Курченка-ФСБ, небезпеку відчули. Як стьоб, для розправи з занадто шумним сайтом "Музеї України", вирішили використати сайт з медіа-групи олігарха, Голови Дніпропетровської ОДА, особистого ворога Путіна і реального патріота України І.Коломойського - "Телекритика". Дуся-Муся.

Як ілюстрація - жіноче причинне місце. Спершу поголене, на фоні мапи України, потім неголене...

Телефонуює Дуся, що виявилася Мусею. Закомплексована баришня 36 років з Харкова. Інтелект вчительки малювання початкової школи. Лімітний московський акцент. Прізвище значення не має, загалу невідоме. Муся. Аж жалко стало...

Як виявилося, постійно читає Гітлера. Ще й дивується, що я не читаю. Каже, Гітлера повинні читати всі освічені люди. Прикольно! Я й не знав! Баришню чомусь турбує доля медіахолдинга Курченка-Януковича. А також блондинки з Арсеналу. А от доля України, її захисників під час війни з Росією, їй не цікава. Постійно переводила розмову на Гітлера, або нишком захистити Януковича і Путіна... Прийом знайомий...

Тут цікава принципова позиція керівництва сайту Телекритика: Ви підтримуєте позицію ДП ДУС АП "Мистецький Арсенал", яке маючи державний статус ПРИНЦИПОВО, замість трауру у день загибелі 120 українських солдат, молитви замінило збоченою генітальною виставкою?

Сьогодні, 15 липня 2014 року, в зоні АТО загинуло ще шість наших солдат. Телекритика про це ні слова! Зате на головній, крупно, щось жіноче генітально- неголене... І тривога за долю клану Януковича...

Перегрілися?

Голові Дніпропетровської ОДА, медіавласнику

І.В.Коломойському

Шановний пане Ігоре!

Висловлюю свою подяку за Вашу принципову українську позицію у цей складний час! Підтримуємо Ваші державницькі зусилля у боротьбі із зовнішнім агресором! Розуміємо, що Вам важко, але віримо, що Україна переможе!

Змушений до Вас звернутися як маленький незалежний медіавласник до трохи більшого.

Спрямованість близького до Вас сайту "Телекритика" і його дочірній проект "Дуся", починають викликати певне занепокоєння.

Реакцією на загибель 120 наших бійців 11 липня, і доставкою у Дніпропетровськ кілька сотень жахливо скалічених і обгорілих, долею яких Вам доводиться опікуватися, замість трауру, стало відкриття ДП ДУС АП "Мистецький Арсенал", гламурно-збоченої виставки. Яку дуже позитивно описала Телекритика.

Наша ж публікація з негативними оцінками і вимогою тотальної зачистки Президентської вертикалі від посіпак злочинного режиму, які в тіні Гаранта співпрацюють з структурами Курченка-Януковича, спровокувала статтю з обширними цитатами Гітлера, яким захоплюються деякі Ваші співробітники і була вагінально проілюстрована спаплюженою картою України, за яку всі ми боремося.

Про виставку - http://dusia.telekritika.ua/novosti/25647

http://dusia.telekritika.ua/novosti/25632

Мабуть вшанували так полеглих Героїв? Морально підтримали поранених? Новий тренд? Далі - http://dusia.telekritika.ua/intervju/25654

Телекритика відкрито стала на захист структур біглого Януковича, пропагандуючи Гітлера? Просто цікаво - це внутрішні корпоративні установки чи диверсія?

Особливі питання виникають до того, як і чим проілюстровані ці явно замовні матеріали! Не будемо про голені- не голені... Це повна дискредитація всього і всіх, перш за все Вас! На Ваших же ресурсах! У мирний час, цей стьоб викликав би усмішку, але на фоні таких страшних подій, це виглядає ДИКО!

Сподіваюся, що у Вас вистачить енергії навести порядок у підконтрольних ЗМІ, якщо вдалося стабілізувати таку велику область...

Жарти нижче поясу у дні трагедії, смертей це...

При нагоді, запрошую відвідати наш Музей української пропаганди на Троєщині, як будете у Києві!

З повагою,

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", куратор Музею української пропаганди

Скандал довкола недалекої блондинки, що чомусь стала директором Мистецького Арсеналу, набуває шпигунського присмаку. Це треба мати скільки нахабства, або дуже мало розуму, щоб так підставити новообраного Президента, АП і апарат ДУС! Під час війни і одночасно! СБУ зреагувала першою...

Хоча, трохи цитат.

Глава издателя украинского Forbes ушел в отставку из-за запрета въезда в страну

Председатель наблюдательного совета украинского медиахолдинга UMH (издает журнал Forbes на Украине) Юрий Ровенский покидает компанию из-за запрета въезда на Украину. Об этом сообщает ИТАР- ТАСС.

По словам Ровенского, решение об отставке вступает в силу с 15 июля.

"Я покидаю UMH с завтрашнего дня. Это было непростое и вынужденное решение, которое надо было принять в связи с запретом въезда в Украину. Мы согласовали все детали с акционером, договорились, что в течение ближайшего месяца я буду передавать дела. Кому передавать - пока, естественно, непонятно", - сообщил он.

Справка

Медиахолдинг UMH, входящий в ГК ВЕТЭК Сергея Курченко, владеет правами на распространение на территории Украины таких изданий, как Forbes, Vogue, "Корреспондент", "Теленеделя", "Аргументы и Факты", "Комсомольская правда", а также i.ua, bigmir.net, football.ua, "Ретро FM", "Наше радио", Europa Plus, "Авторадио" и др.

До прихода в UMH Ровенский работал вице-президентом, директором управления общественных связей Сбербанка России.

С 2000 по 2009 был генеральным директором компании "РБК".

Напомним, ранее стало известно, что СБУ запретила посещать Украину 1150 гражданам России.

http://obozrevatel.com/society/32610-glava-izdatelya-ukrainskogo-forbes-ushel-v-otstavku-iz-za-zapreta-vezda-v-stranu.htm

«НОВА УКРАЇНСЬКА МРІЯ»

Арт-проект Forbes Україна

11 липня у Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі "Мистецький Арсенал" стартував арт-проект Forbes «НОВА УКРАЇНСЬКА МРІЯ», який триватиме до 20 липня. 

У часи Великої Депресії у США народилась ідея «американської мрії» про можливості та свободи для кожного. За останні півроку в нашій країні відбулися кардинальні зміни, а часи випробувань змушують нас зрозуміти, хто ми і куди йдемо, чого хочемо від нового життя в нашій новій країні. Виставка сучасного українського мистецтва «Нова Українська Мрія» є спробою надихнути глядачів на усвідомлення і, можливо, створення такої мрії.

«Всі говорять про те, що Україна обрала новий шлях розвитку. Це добре. Але де та точка, в яку ми хочемо прийти? Що є Новою українською мрією? Це питання Forbes поставив сучасним українським художникам, арт-діячам, колекціонерам. Адже саме ці люди з їх загостреним чуттям часто є провісниками всього нового і можуть через художні образи передати настрої в суспільстві і показати простір варіантів. І ми раді представити їхнє бачення широкій публіці»,  головний редактор Forbes Україна Михайло Котов.

У створенні проекту «Нова Українська мрія» взяли участь молоді і вже відомі українські художники: Арсен Савадов, Василь Цаголов, Олег Тістол, Олексій Сай, Ігор Гусєв, Максим Мамсіков, Олександр Ройтбурд, Ілля Чічкан, Мирослав Вайда та інші . Усього – понад 40 авторів, різних і за віком, і за регіоном проживання, з різним досвідом та різними враженнями.

Куратор арт-проекту – відомий мистецтвознавець Олександр Соловйов: «Ми живемо в епоху блокбастерів і хітів. Проекти як «Українська мрія» потрібні для того, щоб додати світла до темряви, яка нас оточує. Я вирішив взяти участь у створенні цього проекту тому, що мені здалося – він якраз на часі. Зрозуміло, що він один не змінить щось кардинально, але може намітити шлях».

Твори виставки «Нова Українська Мрія» створені в роздумах про майбутнє нової України. Чи вдасться нам побачити в них свою нову мрію?

Виникає кілька простих питань, на які поки що ніхто не може дати відповіді, хоча журналісти намагалися отримати коментар прес-служби Президента України. Чому така сумнівна особа як Наташа Заболотна, відома своїми тісними контактами з злочинцями з Партії регіонів і Януковичем зокрема, і досі очолює державне підприємство Держуправління справами Адміністрації Президента П.Порошенка Мистецький Арсенал? Є таке слово люстрація. Це саме той випадок!

Хто в АП чи ДУС дав дозвіл на проведення такої дегенеративно-провокаційної виставки як "Нова українська мрія"? Чи Натаха вже наскільки розумна і просунута, що від імені Президента може творити що завгодно?

В АП не знають, що журналець "Форбс Україна" входить до злочинного холдинга Курченка, який здається у розшуку? А контора, за численними повідомленнями ЗМІ, належить самому папі Януковичу, якого Натаха, та її чоловік-екс-депутат, що першим зрадив Юлю і втік до голубих, обожнюють і досі?

Рівень ляпу і підстави, першими зрозуміли в СБУ. Реальним господарям журналу з Росії (!!!) до Києва вже не приїхати... Це добре.

Чекаємо Натахиної відставки, комплексної перевірки ДП, порушення кримінальної справи і негайного згортання тієї дегенеративної виставки.

Мистецький Арсенал передайте Мінкульту! Там знають, що з ним робити...

Президенту П.Порошенку, якому більшість все ж симпатизує, попри війну, потрібно негайно зачистити всю вертикаль виконавчої влади! Нещадно! Інакше подібних підстав не уникнути!

Саме через таких "наташок" у Мінобороні, МВС, Генштабі гинуть наші хлопці на фронті...

А від прес-служби Президента пояснень очікуємо! Всі все розуміють. Просто звільніть ту баришню і вибачтесь. Вона спритна - приватну галерею з секс-шопом розкрутить швидко!

Такі провокації під час війни треба розцінювати як зраду...

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", куратор Музею української пропаганди на Троєщині