"Є три види вчених: одні, як Ейнштейн, - прожектори, які освітлюють далеко дорогу наукових пошуків, другі, експериментатори, шукають золотинки істини, а треті, у яких не вистачає таланту бути прожекторами, а експериментом вони гребують - стають непотрібом..." /К. Лубенець "Асистенти, аспіранти, доценти.../ //Замітка відновлена після знищення, коментарі нажаль відновленню не підлягають//

Тут недавно был большой спор по поводу обеспечения семьи. Естественно чту у всех разные потребности и запросы, но мне стало интересно что вкладывают в пафосную фразу "обеспечение ребенка"? Не в количестве денег, а так сказать качественно - какие вещи нужны ребенку Я покаместь в этом вопросе чистый теоретик, могу опираться только на свое детство и опыт друзей-родственников с детьми. Но у меня примерно складывается такая картина необходимого минимума для счастливого детства (пишу в...

Читати далі...

Ну, що, літо закінчилося і я повернулася в число мешканців стольного граду. Повернення було веселе - повний багажник клунків і пакунків, і повноголосе тріо котів на додачу). І все це щастя о 5 ранку... Тепер попереду величезна купа справ яку треба втиснути у 5 останніх днів - від налагодження сайту для студентів і визначення планів роботи по дисертації до візиту до перукарні. А паралельно треба наморозити і законсервувати дари природи, з"їздити на вихідних на дачу за забутими речами...

Читати далі...

Мої перші в житті гори, тут я вперше стала на лижі, тут я вперше піднялась на бугелі, тут зовсім поруч моя перша скорена вершина...це було давним давно, років 20 тому, а востаннє я тут бувала аж в 1995... З роками гори стають нижчими, дороги гіршими, а відстані - довшими...Але природа анітрохи не змінились - вузька долина серед гір, два села витягнуті вздвож річки, несчисленні струмки, ледь помітні стежки, грабові ліси, море ягід і грибів...Багато що змінилось за 15 років...

Читати далі...

В мире есть два человека, моя мама и моя бабушка, которым удается практически невозможное - парой фраз испоганить мне с утра настроение...никому другому это еще ни разу не удавалось...

"...А вот от распрей между разными партиями советую держаться подальше. Подлецов даже в самой хорошей партии наберется достаточно. Так чего же хорошим людям друг-друга так ненавидеть только из-за того что выборы? Даже дети и женщины из различных партий готовы между собой драться и враждовать. А попробуй, спроси их в чем дело? Никто толком и не поймет, из-за чего вражду проявляет. Ты вот, например, знаешь почему "синие" лучше "оранжевых"? - По-моему, папа, синий цвет - ...

Читати далі...

Я вообще-то не очень люблю фильмы Рязанова. Не то чтобы совсем, но между искрометным юмором Гайдая и психологическими коллизиями Рязанова я при возможности выбираю таки первое. Но этот фильм действительно зацепил... Во-первых актуальностью ситуации, хотя он снимался 22 года назад. Поменять немного одежду и антураж и картинка станет абсолютно современной...начиная от взглядов на жизнь и заканчивая поведением (я и не знала что уже в 1988 советская молодежь уже танцевала брейк) Во-вторых...

Читати далі...

Погода как раз подходящая для такого списка - от жары я становлюсь злая и кусачая... Итак: - не люблю когда жарко ногам, рукам или голове. Настолько не люблю, что в таком состоянии становлюсь ну очень раздражительной и взрывной - не люблю свитера под шею, особенно кусачие - не люблю скользкие, грязные и жирные тряпочки из старой одежды - не люблю мыть посуду без средства - не люблю, когда надо мной начинают причитать по поводу того что я похудела - не люблю тупости и сытой наглости базарных баб ...

Читати далі...

Спочатку невеличке пояснення - для визначення того чи є на поверхні кремнію плівка оксиду достатньо занурити її у воду - оксид водою змочується (тобто вода розтікається по поверхні), а чистий кремній гідрофобний (вода збирається крапельками). Так от, вилажу я сьогодні з озера, дивлюсь на свою руку, на якій вода зібралась крапельками і думаю "О, оксид вже зійшов, можна опір міряти" Друге збоччення не зовсім моє. Читаю статтю з солідного російського технічного журналу. І не можу...

Читати далі...

Безлюдний, залитий сонцем ліс, тільки десь у верхівках сосен співають пташки...все завмерло від полуденої спеки... Але варто лише присісти і перед очима відкривається цілий світ, сповнений життя...трійка великих лісових мурах тягне соснову гілку, більшу за них разів у десять, їхню "дорогу" важко не помітити, вона витоптана немов стежка і інші комахи намагаються триматися від господарів лісу подалі...чорні дрібні мурашки намагаються атакувати гусінь, але гусінь виявляється хитрішою і...

Читати далі...