На самом деле мы уже давно знаем, что если отдашь последнее, то останешься без всего.
Что единственный способ сохранить доверие – это никому не доверять до конца.
Что надо держать удар и быть всегда готовой.
Что мы никогда не будем нужны кому-то сильнее, чем самим себе.
Что спасение принцесс от драконов дело рук самих раздраконенных.
Что единственный способ быть счастливой – это быть ей.
Что в жизни все бывает.
Что кое-что хуже измены, а кое-что лучше любви.
Что все в принципе одиноки.
И что ничего страшного в этом нет. (с)тырено

Если бы у вас был выбор, какой курс вы хотели бы прослушать?

Собственно мне нужна только одна маленькая штучка для стирального порошка

Только кошка умеет просто быть рядом. Она не требует внимания, не заглядывает преданно в глаза, она просто приходит и устраивается поудобней недалеко от тебя, спит или смотрит в окно, занимается своими кошачими делами... Но если ты перебираешся в другую комнату, она приходит туда же. Потому что кошке нужна компания, хоть она и кошка и вообще-то гуляет сама по себе...но всегда рядом с тобой...

Мороз и солнце, день чудесный!
Еще ты дремлешь, друг прелестный
- Пора, красавица, проснись:
Открой сомкнуты негой взоры
Навстречу северной Авроры,
Звездою севера явись!
Вечор, ты помнишь, вьюга злилась,
На мутном небе мгла носилась;
Луна, как бледное пятно,
Сквозь тучи мрачные желтела,
И ты печальная сидела
- А нынче... погляди в окно:
Под голубыми небесами
Великолепными коврами,
Блестя на солнце, снег лежит;
Прозрачный лес один чернеет,
И ель сквозь иней зеленеет,
И речка подо льдом блестит.
Вся комната янтарным блеском
Озарена. Веселым треском
Трещит затопленная печь.

/А.С. Пушкін/ 

Хочу сонця...

Дістала мряка, сірі хмари, сутінки цілий день - прямо полярна ніч якась!

Сніг сьогодні порадував, вже так хочеться сяюче-сонячних морозних днів...

 

Мала на днях клопіт - мої підопічні першокурсники нахапалися неатестацій і тре було проводити душевно-рятівні бесіди. А також вибити з них пояснення в чому причина. Першою виловила старосту - розумне дівча ніби, питаю "Чого так?", каже "Не знаю предмети". Ну принаймі чесно, хоча виникає питання що робить на факультеті електроніки людина яка не знає фізику...

Інших я так і не піймала, тому свої пояснювальні записки вони передавали через старосту, там звісно написано про "тяжкі сімейні обставини". Староста мені їх приносить і питає чи може вона свою переписати, бо їй здається що причина яку вона вказала - "несерйозна"...

Не знаю, що там подумають в деканаті, але як на мене то людина яка має сміливість признатися що вона чогось не знає, варта десятка тих хто вміє знаходити "кравиві і серйозні" причини своєї ліні...

 

 

Начинать с нуля или переделывать за кем-то?

Пусть в море каждый одинок,
Пускай не легок груз сомнений,
Но больше в мире нет дорог
С такой свободой направлений.

И вечный ветер и вода,
И парус тот, что ветру верен.
И вновь уходит в никуда
Вчера открытый нами берег

/А. Макаревич/

Навіяло

Я завжди страшенно заздрю тим хто може собі дозволити все кинути і поїхати на півроку в Африку чи Гімалаї, чи відправитись у кругосвітню подорож на яхті на пару років...І справа не в грошах, зазвичай у таких людей їх не так багато...Справа в тому що вони можуть легко все полишити - роботу, сім"ю і поїхати туди куди хочуть, не задумуючись про те, що буде потім, не лякаючись проблем на своєму шляху...

Як "нормальна" людина я кажу що вони - ідіоти і нероби, яким нічим зайнятись...і розумію, що я ніколи такого не зроблю, бо надто багато "якорів" мене тримають...але в глибині душі - заздрю, заздрю свободі людини якій нічого втрачати, або яка не боїться втратити, і яка може жити ще більш вільно ніж я...так просто взяти і втікти від повсякденних проблем, від надокучливих родичів і неслухняних дітей, не думати про майбутнє...і просто жити враженнями і свободою...не оглядаючись на тих, кого якорі відповідальності і практичності тримають біля берега...

...молоде вино легко п"ється і б"є в голову...старе - набирає свій смак від часу...темне і тягуче, з присмаком чорносливу і ароматом дубу, його не можна пити поспіхом, їм можна довго насолоджуватись...

Деколи ми поспішаєм, п"янієм від щастя, спішим отримати все і одразу...але багато речей, навіть мрій, набагато краще смакують витриманими...час відсіює непотріб і лушпиння...бажання які витримали таку перевірку реалізуються надзвичайно красиво і приємно...

Головне - не перетримати, щоб вино не обернулося на оцет...

Дивне відчуття, я так себе відчувала востаннє ще в дитинстві коли отримала право лишатись в Києві на вихідні...
Тоді була величезна пуста квартира...зараз не менш величезна лабораторія...і темрява за вікном і в коридорах...і трохи страшнувато, хоч і розумію що боятись нічого і нікого...
Ноут крутить улюблений плейлист, тихо гудять прилади...і на фоні цього лякає будь-який сторонній звук...