Ні, я не буду нити і розказувати як я пакую речі щоб втекти до кисельних берегів Франції чи Канади. Більше того я не бачу трагедії в тому що відбувається. Особисто для мене різниця між Юлею і Яником виключно естетична. Все інше - як під копірку. Голосуватиму за Юлю, але тільки тому що вона красива жінка і на неї приємно дивитись.

Так, я виходила у 2004 році на Майдан і пишаюся цим. Але я виходила не проти Януковича, а проти того що хтось вирішив що він за мене може все вирішити і я собі мовчатиму в тряпочку. А зараз все чесно, ми отримуєм те що заслужили і хай це нам буде уроком на майбутнє.

А особливим нитикам я раджу почитати Конституцію (змінену) і заспокоїтись, бо повноваження президента у нас урізані по саме нікуди і всі обіцянки які вони роздають зараз - пустопорожні слова, бо вирішуватиме все паламент, в якому ані у Яника, ані у Юлі більшості нема...а до наступних парламентських виборів я сподіваюсь до нашого народу таки щось дійде нарешті...

Он играет на похоронах и танцах

Вся наша жизнь - одно из двух...

/А. Макаревич/

На завтра у мене заплановані дві події: зранку похорон, а ввечері - день народження...

Життя триває...(с)

Несмотряна мою нелюбовь к современному отечественному кинематографу я иногда все-таки смотрю его произведения в надежде что увижу что-то стоящее...Так вот и сейчас решила посмотреть что ж такого разэтакого душещипательного сотворила Кира Муратова...

Я не знаю что использовал автор для вдохновения при написании сценария, но так подозреваю что вдохновение было сильнодействующим. Получился такой себе город непуганых идиотов, декламирующих стихи на каждом шагу, поющих бомжей и неадекватных граждан, по которому бродит девочка-идиотка с братиком. Братик Никита мне понравился кстати больше всего, он наверно единственный отлично сыграл свою роль. Девочка кроме ржачного смеха других эмоций не вызывает, это как раз ее я бы отправила в интернат для умственно неполноценных...

Короче говоря фильм всерйоз смотреть нельзя. Но если отнестись к нему как к комедии, то поржать (именно поржать, а не посмеятся) можно. Искрене жаль автора который по-видимому попыталась передать через фильм свое видение этого мира...

Важко коли хтось помирає, завжди важко...вдвійчи важко коли людина помирає зарано...втрийчи важко коли помирає Вчитель...і вдесятеро важко коли це трапляється абсолютно раптово...

Вчора була людина, ти з нею говорила, сміялася, слухала зауваження до статті і в черговий раз "чесно-чесно" обіцяла "завтра, ну в крайньому випадку післязавтра" написати розділ про матмоделювання...Тіки це завтра не наступило...

Мій невичерпний ніби оптимізм кудись зник, залишилось тіки рятівне "Якось воно буде..." Тільки як? Я, звісно, допишу дисертацію...але писати прийдеться вже абсолютно самій, практично без порад...я, найймовірніше, буду читати її курси, але вже без можливості підійти і порадитись, складаючи курс не з нею, а з старих конспектів і книжок...про те що ці курси з часом можливо перейдуть до мене я знала, але не думала що це трапиться так рано і так раптово...У неї було багато аспірантів, дуже багато, проте чогось саме мене пророчили у її наступниці, от тільки не встигла вона мене "поставити на крило"...

Кажуть, що немає незамінних людей...брехня...я не знаю тих хто зможе в собі отак сполучити видатного вченого, мудрого педагога і просто чудову людину...якраз напередодні смерті вона дізналась що ректорат нарешті затвердив ставки співробітникам її лабораторії, які до цього працювали практично на голому ентузіазмі...і тепер у лабораторії є Руки, але вже нема основного - Розуму, який все знав і всім керував...

Я знаю що смерть сама вибирає коли прийти...тіки чому саме зараз?

Початок

На прохання трудящих)

Знов-таки пригадуєм школу. Всі атоми складаються з з двох частин - важкого, позитивного ядра і легких, від"ємно заряджених електронів що крутяться навколо. Ядро в свою чергу ділиться на позитивні протони і нейтральні нейтрони (протони і нейтрони теж діляться на частинки - так звані кварки, але це вже надто тонкі матерії в які я заглиблюватись зараз не буду). Співвідношення маси протона до маси електрона дорівнює 1863 (або 6П), нейтрон трохи важчий.

Електрони в атомі крутяться по різним орбітам. Чим ближче електрон до ядра тим сильніші сили взаємодії і тим важче його відірвати, але електрони на зовнішніх орбітах легко відриваються і тому називаються валентними. Саме валентні електрони забезпечують протікання хімічних реакцій та створюють електричний струм.

Для того щоб розірвати будь-які зв"язки потрібна енергія, а коли ці зв"язки відновлюються енергія навпаки виділяється. Якщо відірвати електрон від ядра, а потім повернути його на місце - виділиться квант світла, фотон, енергія якого буде залежити від рівня на який повернувся електрон. Якщо відірвати з ядра протон то при його поверненні виділиться величезна енергія, так званий гамма-фотон, або те що ми звикли називати радіацією. Якщо електрон не відірвався, а переходить по рівнях всередині атому - найймовірніше буде виділятися теплове випромінювання (хоча деколи, при високоенергетичних переходах може виділятись і червоне світло). Фотон це безмасова частинка, його маса в стані спокою дорівнює нулю, а існує він доти, доки рухається зі швидкістю світла. Традиційно фотони пов"язують саме зі світлом, проте насправді вони характерні для будь-якого типу електро-магнітного випромінювання - від радіохвиль до радіації, відрізнятиметься тільки їх енергія.

Мене тут питали як фізично пояснити чому швидкість світла обмежена. Якщо на пальцях то існує так званий "принцип причинності" - подія А може вплинути на подію Б тільки якщо подія А відбулась раніше. Або якщо перейти до фононів то фонон не може віддати енергію раніше аніж він був утворений, бо швидкість світла це по суті максимальна швидкість передачі енергії. Всі досліди які ніби-то говорять про перевищення швидкості світла наразі пов"язані тільки з тим що античастинкою фонона є такий же фонон і їх неможливо розрізнити один від одного...

 P.S. Якщо є теми які особливо цікавлять, то кажіть, буду пояснювати )

На цей раз - приємна. Раптом, сама по собі перестала підтікати пральна машинка...

Загадковий сьогодні день якийсь.

Піду таки спати, а то вже страшно стає...

Сегодняшний день ознаменовался двумя проишествиями

У одной из моих студенток украли телефон. Непонятно кто и непонятно как - в комнате было человек десять, все с одного потока, все друг-друга знают. Все они телефон видели (на столе лежал), все знали чей он...Никто из чужих вроде не заходил, только свои, но тем не менее телефон пропал...

Исчезли ключи от туалетов, опять таки непонятно как и, главное, непонятно зачем. Сотрудники думают на студентов, хотя как по мне вряд-ли бы 4-5 курс накануне зачета такие шутки шутил...

Бред какой-то короче говоря...

Люди, які достойні твоїх сліз ніколи не змусять тебе плакати (с)

Ми придумуємо собі дружбу і думаєм що якщо людина прийшла на день народження чи запросила на свій, чи ви разом регулярно танцюєте/ходите в кіно/бухаєте то є дружба...Ніфіга. Дружба це коли тобі дзвонять о першій ночі і кажуть "Виручай" і ти клянеш його всіма відомими словами, але таки їдеш виручати...Або коли ти в чужому місті серед ночі дзвониш з вокзалу і тобі кажуть "Стій де стоїш, я зараз буду"...Це коли можна проговорити всю ніч і не помітити цього, коли можна проходити мовчки весь день поруч але це мовчання не буде тяжким...

Ми придумуємо собі кохання і думаєм що якщо у нас метелики в животі чи ми не уявляєм життя без цієї людини, віддамо усе за обійми чи поцілунок то це є кохання...Ніфіга. Кохання це коли з тобою сидять днями в лікарні "Щоб тобі не було самотньо", коли ти знаєш як змусити його посміхнутись, коли ви сідаєте і чесно говорите про те що вас дратує в партнері і як це можна змінити, коли ти краще за нього пам"ятаєш коли йому тре випити ліки, а він не забуває одягти на зустріч твою улюблену сорочку...це коли ви даруєте один-одному подарунки про які навіть і не мріялось і ніколи не промахуєтесь з сюрпризами...

І кохання, і дружба це завжди двоє...не буває нерозділеної дружби, не буває нерозділеного кохання, це всього лише ігри нашої уяви...бо нам хочеться ідеальної дружби і ідеального кохання і нам простіше їх придумати аніж жити реальними, але такими неідеальними почуттями...Ідеальні почуття можуть триматися роками, реальні - постійно трансформуються... бо насправді почуття це лише цемент який скріплює цеглинки відносин, і з одного цементу будинок не побудуєш...