Останні статті

Свіжі шпалери



Зворотня сторона мовчання...

Мене нещодавно тут одна дівчинка років 18 спитала "Як, тобі 26 і у тебе не було ніколи депресії?" І я надовго задумалась чому, бо в житті бувало всяке - і падала боляче, і втрачала багато...але не бере мене ця "хвороба ХХІ сторіччя" і все тут.  А потім замітка Тати мене наштовхнула на одну з причин.

Я не вмію "сидіти тихо, моргати часто". Якщо я проти, я про це кажу і кажу голосно. І мені пофігу кому це казати - начальству чи батькам чи коханому. Єдине що з"явилось з віком - вміння виказувати свою думку у більш-менш тактовній і правильній формі і не заводитись з тих питань які мене безпосередньо не стосуються...

Да, у такої поведінки є наслідки і найчастіше на перший погляд не надто приємні. Проте поки що я ні разу не пожалкувала (я взагалі мало про що жалкую в своєму житті). Тримаючи негатив у собі ми самі себе знищуєм, випускаючи його назовні - маєм шанс позбавитись від нього чи навіть перетворити на позитив...Люди часто роблять нам неприємно не тому що хочуть нас образити, а просто тому що не знають що нам це неприємно. А ми вічливо мовчим і копим образу...

І в данному випадку під мовчанням я розумію бездіяльність взагалі - якщо щось не так, від сидіння і кліпання ніц не зміниться. Хоча звісно мовчати зручніше, спокійніше, безпечніше...А депресія - це ж так модно...

Великие люди

Очень легко найти свои недостатки в великих людях, гораздо сложнее найти в себе их достоинства

Про телефоны

Домашний телефон нужен хотя бы для того, чтобы найти в квартире мобильный

Красота без макияжа или давайте будем сами собой!

  • 13.03.10, 18:30

Одно из двух или я шибко умная или я таки дура.

Но не понимаю я - зачем жить с чужим лицом? Зачем рисовать себя каждое утро подчиняясь неизвестно кем придуманым канонам красоты, пытаться перехитрить время и исправить данное природой.

Любая женщина красива от природы и секрет красоты не в шаблонных лицах "барби", а в любви к себе самой. Самой красивой, самой обаятельной и привлекательной (с), не зависимо насколько старательно спрятаны все "изьяны".

И если человек любит себя это видно, без красок и макияжа. Это видно в морщинках от улыбок, в веснушках, в смеющихся глазах...И такая красота не боится жары или дождя, ее не надо ежеминутно подправлять...Эта красота вечна, уникальна и неповторима, ее нельзя купить и нельзя потерять, она всегда будет с тобой не зависимо от достатка и статуса...


Дрю Берримор, актриса : "Когда я без косметики, я чувствую себя более раскрепощенной. Я нравлюсь себе без грима".

Джессика Симпсон, актриса: "Для меня гораздо важнее то, что я чувствую, а не то, что у меня на лице. Внешность второстепенна…"

Рашида Джонс,  актриса: "Красивой можно быть и без макияжа: достаточно хорошего настроения и улыбки на лице".

Старі фотографії...

Перебирала шафу, нарила папку з фотографіями...чомусь бабуся не любила розкладати їх по альбомах...

Розбирала що лишити, а що викинути  - багато фото які не несуть нічого для мене - я не знала цих місць, я не знала цих людей...Але багато дуже цікавих - наприклад родинне фото 1943 року...Несподівано знайшла фотографії свого діда (бабуся розвелась коли татко був ще зовсім малим і відносин не підтримувала)...знов спало на думку що було б непогано розшукати рідню...

Цікаво так - фотографії татка є або зовсім дошкільні, або вже з весілля. І бабусиних племінниць і племінників, і мої з сестрою так само - зовсім дитячі, а потім одразу весілля...Ніби ми не були підлітками...

Я таки схожа на бабусю в молодості, і нарешті я знаю від кого у мене світлий колір волосся...

А ще відкопала фото мами зроблені за півтора місяці до мого народження...

Дивне відчуття...

Тушеная капуста с ребрышками

  • 12.03.10, 20:30

Свинные ребрышки разделить на порционные куски и замариновать с помидорами (томатным соусом) и луком на ночь

Налить на дно кастрюли немного масла, выложить ребрышки и обжарить 20 мин в режиме Выпечка

Нашинковать капусту, перемешать с помидорами и луком из маринада. Вынуть ребрышки из кастрюли, положить капусту, хорошо перемешать с жиром. Залить капусту бульйоном с томатной пастой (соусом), включить режим Тушение на 1,5-2 часа в зависимости от обьема

В готовую капусту выложить ребрышки, перемешать и прогреть на режиме Выпечка 20 минут.

Те що я люблю...

В коментарі не влізе)

Люблю летіти на лижах по цілині, відчувати як добре слухаються лижі і чути лише шурхіт снігу...

Люблю гуляти  або їхати на велосипеді літніми вечорами в солодких пахощах лип, перетинаючи потоки теплого і холодного повітря...

Люблю залізти глибоко-глибоко в гори, так щоб було аж страшно від того що навколо нікого немає і слухати тишу...

Люблю гуляти чужим містом без гідів і мап, коли не знаєш що тебе чекає за рогом, пити капучіно на терасах кафе і спостерігати за людьми...

Люблю сидіти вечорами з якимось рукоділлям і кицькою поруч...

Люблю далекі поїздки коли можна годинами сидіти і просто дивитися у вікно...

Люблю почуття втоми після фізичних вправ...

Люблю лежати влітку на траві у лісі і дивитись на верхівки дерев...

Люблю пірнати у воду з великого каменю, коли перемагаєш страх і летиш назустріч воді, спочатку пекучо-холодній, а потім приємно-теплій...

Люблю пити парне домашнє молоко, з великої кружки, великими ковтками...

Снігове щастя

Хоча зима цього року видалась справжньою-справжнісінькою, проте для мене зима без зимових Карпат, то не справжня зима... Попри всі не надто райдужні прогнози щодо наявності снігу я відмовилась від варіанту Буковеля (ну не люблю я його) і вкотре не зрадила своїй улюбленій Боржаві...І вона не підвела - 30 см пухкого і сипучого снігу, два дні сліпучого сонця - ось вам рецепт щастя...

Я накаталася і засмагла, надихалася гірським повітрям і набралася сил на найближчі кілька місяців... І не вірте тим хто каже що бути щасливим - це складно ;)

Не признаю ніяких суржиків...

  • 05.03.10, 12:30

Не витримала http://blog.i.ua/user/2675316/417115/

Я українка і горжусь пишаюся цим. Люблю, підтримую єдину державну українську мову і буду захищати її, особливо тепер, коли, без сумніву безсумнівно, почнуться нові гоніння та традиційні утиски саме української мови, щоб повернути назад минуле status quo. Не признаю визнаю ніяких суржиків, більше того, вважаю, що цим ганебним явищем ніхто досі не займається заради того, щоб підтримувати міф про те, що українська мова, це начебто мова селюків та невдах, що які не пробились в свій час свого часу до на керівнихі посади. Суржик від елементарного неуцтва перейшов в розряд політтехнологіій, що які, неначе бур"ян, знищуєють ніжні паростки прекрасного живого українського та вже й російського слова. Досить мовчати та нарікати на те, що, мовляв:"Що ж поробиш?"Думаю, що настав час вести достойний супротив спротив нав"язуванню своїх порядків, своєї мови та культури від північного сусіда. Та не старими методами протестів та дискусій яка "правильна", а яка ні. Це нас тільки роз"єднує, і в цьому наша слабкість. Як вчив Кобзар? " І свого не цурайтесь і чужому навучайтесь" Отож почнімо кожен з себе, озброївшись російсько-українськими словниками, викарбовувати, викристалізовувати рідну мову, відтісняючи на задній план всі недосконалі діалектичні звороти, як синоніми, а може навіть  як рудименти. Хай буде все, що має право на життя, хай буде різнобарв"я мов та діалектів, але повинна ж існувати хоч якась еволюція, а не деградація українського слова, бо вже дійшло до крайнощів, коли модні письменники та поети починають доводити нам, що в українській літературі має право на життя нецензурне соромітське ганебне лайливе слово. Для маргіналів може й так. Але я впевнена в тім тому, що літературна мова, як перлина діамант, має викристалізовуватись із самих найкращих взірців української літератури, як це на протязі віків роблять наші сусіди росіяни, а тому хочу запровадити на своїх блогах популяризацію кращих зразків українського слова. Чому в попередній замітці почала з російського поета? Та саме тому,що першочерговим вважаю примирення протиборствуючих сторін, доказавши довівши, що немає особливої різниці між двома здавна спорідненими мовами, що вони обидві великі та прекрасні, і  кожна має право на життя.

Вельмишановна пані! Ваше бажання очистити українську мову від суржику є вельми схвальним і благородним. Проте, для досягнення цієї мрії хоча б в рамках однієї людини, я все-таки раджу вам частіше заглядати у словник, бо без сліз ваш памфлет читати неможливо. Я не лізла у стилістику і пунктуацію, окрім ну зовсім явних помилок, але там просто жах якийсь. Окрім сполучника "що" в українській мові існує безліч інших, та і взагалі використовувати сполучники через слово не варто. Слова "соромітський" в українській мові не існує, є прикметник "сороміцький" яким позначають різновид фольклору на сексуальну тематику. І перлину не можна викристалізувати, це не кристал).  І ще дуже раджу вам користуватися після знаків пунктуації кнопочкою "пробіл" (довга кнопка внизу клавіатури)

А щодо теми вашої замітки - то мова це живий організм що змінюється залежно від обставин і нема нічого страшного в тому що дві сусідні мови взаємодіють. Між взаємодією і знищенням є суттєва різниця, і доки вам і нам  ніхто не забороняє говорити українською я не бачу проблеми. Ми змалку двомовні і це не може не впливати на те як ми говорим, Західна Україна говорить на польсько-угорсько-українському суржику, Північна на українсько-білоруському, а Східна на російсько-українському, проте чогось суржиком вважають лише російсько-український варіант, вам не здається це трохи дивним?

P.S. Я ніяким боком не лінгвіст і не вчитель мови, я взагалі фізик-електронщик. Мета цієї замітки абсолютно не в тому щоб показати яка я розумна, а автор "виправленої" замітки дурна. Я просто хотіла показати що якщо людина говорить природньою для себе і, головне, грамотною мовою то це не сприймається як суржик. Я говорю і пишу по суті також суржиком, бо маючи україномовного батька і російськомовну мати змалку постійно перескакую з однієї мови на іншу. Але коли слова природні, а не підібрані по словнику і все більш-менш в порядку з грамотністю, то це не ріже око чи слух...літературну мову не можливо притягти за вуха в повсякденне життя, вона в ньому звучатиме не менш дико аніж суржик. І аніж займатися "викристалізовуванням перлин" варто взяти в руки замість словника - правопис і підтягти грамотність. І тоді суржик вже видаватиметься не суржиком, а все-таки діалектом, як ми вважаємо діалектами те як говорять на Львівщині чи на Закарпатті...

P.P.S. Перлину не можна викристалізувати, фізично не можна. Це не кристал, а нашарування слини молюска на інородне тіло. Тому я і замінила "перлину" на "діамант" який принаймі є кристалічною структурою...

Не святі горщики ліплять...

В останні півтора місяці це стало практично моєю мантрою...

Почуваюся людиною яку поставили на канат над прірвою і сказали "Іди". А як іти і куди іти... І хоча я розумію що піді мною не прірва і я в будь-який момент можу зістрибнути падати всеодно не хочеться...

Я розумію, що я перейшла за останній рубіж "дитинства"...бо ми самі того не помічаючи ростем за захисними стінами, які з часом або лишаєм за спиною, або вони розсипаються...раніше я найчастіше сама переростала свої стіни, а тепер остання стіна впала раніше ніж я її переросла...

Я на ходу вчуся приймати іспити і вести дипломи, визначати напрямок досліджень і за ніч опановувати абсолютно нові для мене сфери...я нічийний аспірант, вчорашня студентка яка раптом стала мало того що викладачем, та ще й науковцем-дослідником...

Да, я цього хотіла і прагнула, да, я в глибині душі насправді рада тим нагодам які відкрились переді мною, але всеодно страшно...І що найбільше мене лякає - так це те що всі оточуючі в мене вірять...оце мабуть найстрашніше в житті - коли в тебе вірять, а ти не розумієш чому...