Не признаю ніяких суржиків...

Не витримала http://blog.i.ua/user/2675316/417115/

Я українка і горжусь пишаюся цим. Люблю, підтримую єдину державну українську мову і буду захищати її, особливо тепер, коли, без сумніву безсумнівно, почнуться нові гоніння та традиційні утиски саме української мови, щоб повернути назад минуле status quo. Не признаю визнаю ніяких суржиків, більше того, вважаю, що цим ганебним явищем ніхто досі не займається заради того, щоб підтримувати міф про те, що українська мова, це начебто мова селюків та невдах, що які не пробились в свій час свого часу до на керівнихі посади. Суржик від елементарного неуцтва перейшов в розряд політтехнологіій, що які, неначе бур"ян, знищуєють ніжні паростки прекрасного живого українського та вже й російського слова. Досить мовчати та нарікати на те, що, мовляв:"Що ж поробиш?"Думаю, що настав час вести достойний супротив спротив нав"язуванню своїх порядків, своєї мови та культури від північного сусіда. Та не старими методами протестів та дискусій яка "правильна", а яка ні. Це нас тільки роз"єднує, і в цьому наша слабкість. Як вчив Кобзар? " І свого не цурайтесь і чужому навучайтесь" Отож почнімо кожен з себе, озброївшись російсько-українськими словниками, викарбовувати, викристалізовувати рідну мову, відтісняючи на задній план всі недосконалі діалектичні звороти, як синоніми, а може навіть  як рудименти. Хай буде все, що має право на життя, хай буде різнобарв"я мов та діалектів, але повинна ж існувати хоч якась еволюція, а не деградація українського слова, бо вже дійшло до крайнощів, коли модні письменники та поети починають доводити нам, що в українській літературі має право на життя нецензурне соромітське ганебне лайливе слово. Для маргіналів може й так. Але я впевнена в тім тому, що літературна мова, як перлина діамант, має викристалізовуватись із самих найкращих взірців української літератури, як це на протязі віків роблять наші сусіди росіяни, а тому хочу запровадити на своїх блогах популяризацію кращих зразків українського слова. Чому в попередній замітці почала з російського поета? Та саме тому,що першочерговим вважаю примирення протиборствуючих сторін, доказавши довівши, що немає особливої різниці між двома здавна спорідненими мовами, що вони обидві великі та прекрасні, і  кожна має право на життя.

Вельмишановна пані! Ваше бажання очистити українську мову від суржику є вельми схвальним і благородним. Проте, для досягнення цієї мрії хоча б в рамках однієї людини, я все-таки раджу вам частіше заглядати у словник, бо без сліз ваш памфлет читати неможливо. Я не лізла у стилістику і пунктуацію, окрім ну зовсім явних помилок, але там просто жах якийсь. Окрім сполучника "що" в українській мові існує безліч інших, та і взагалі використовувати сполучники через слово не варто. Слова "соромітський" в українській мові не існує, є прикметник "сороміцький" яким позначають різновид фольклору на сексуальну тематику. І перлину не можна викристалізувати, це не кристал).  І ще дуже раджу вам користуватися після знаків пунктуації кнопочкою "пробіл" (довга кнопка внизу клавіатури)

А щодо теми вашої замітки - то мова це живий організм що змінюється залежно від обставин і нема нічого страшного в тому що дві сусідні мови взаємодіють. Між взаємодією і знищенням є суттєва різниця, і доки вам і нам  ніхто не забороняє говорити українською я не бачу проблеми. Ми змалку двомовні і це не може не впливати на те як ми говорим, Західна Україна говорить на польсько-угорсько-українському суржику, Північна на українсько-білоруському, а Східна на російсько-українському, проте чогось суржиком вважають лише російсько-український варіант, вам не здається це трохи дивним?

P.S. Я ніяким боком не лінгвіст і не вчитель мови, я взагалі фізик-електронщик. Мета цієї замітки абсолютно не в тому щоб показати яка я розумна, а автор "виправленої" замітки дурна. Я просто хотіла показати що якщо людина говорить природньою для себе і, головне, грамотною мовою то це не сприймається як суржик. Я говорю і пишу по суті також суржиком, бо маючи україномовного батька і російськомовну мати змалку постійно перескакую з однієї мови на іншу. Але коли слова природні, а не підібрані по словнику і все більш-менш в порядку з грамотністю, то це не ріже око чи слух...літературну мову не можливо притягти за вуха в повсякденне життя, вона в ньому звучатиме не менш дико аніж суржик. І аніж займатися "викристалізовуванням перлин" варто взяти в руки замість словника - правопис і підтягти грамотність. І тоді суржик вже видаватиметься не суржиком, а все-таки діалектом, як ми вважаємо діалектами те як говорять на Львівщині чи на Закарпатті...

P.P.S. Перлину не можна викристалізувати, фізично не можна. Це не кристал, а нашарування слини молюска на інородне тіло. Тому я і замінила "перлину" на "діамант" який принаймі є кристалічною структурою...