"Є три види вчених: одні, як Ейнштейн, - прожектори, які освітлюють далеко дорогу наукових пошуків, другі, експериментатори, шукають золотинки істини, а треті, у яких не вистачає таланту бути прожекторами, а експериментом вони гребують - стають непотрібом..."
/К. Лубенець "Асистенти, аспіранти, доценти.../
//Замітка відновлена після знищення, коментарі нажаль відновленню не підлягають//
Тут недавно был большой спор по поводу обеспечения семьи. Естественно чту у всех разные потребности и запросы, но мне стало интересно что вкладывают в пафосную фразу "обеспечение ребенка"? Не в количестве денег, а так сказать качественно - какие вещи нужны ребенку
Я покаместь в этом вопросе чистый теоретик, могу опираться только на свое детство и опыт друзей-родственников с детьми. Но у меня примерно складывается такая картина необходимого минимума для счастливого детства (пишу в порядке убывания значимости):
- общение с родителями - никакие няньки и гувернантки, сколько бы они не стоили ребенку родителей не заменят. Боянистая притча про мальчика который хотел купить час времени своего отца - горькая правда жизни. И ребенку, особенно маленькому важнее не то сколько папа приносит денег сколько то сколько времени он ему уделяет...
- полноценное питание, без излишков ярких конфет и заморских фруктов
- медецинское обеспечение. Главное как по мне найти "своего" врача, не зависимо будет это районный педиатр (среди них тоже много хороших специалистов) или часный врач. Ну и естественно иметь финансовый запас на случай ЧП, чтобы всегда была возможность купить качественные лекарства
- удобная, качественная одежда. В подростковом возрасте, а лучше и раньше, необходимо по возможности учитывать пожелания ребенка, тогда и отношение к одежде будет более бережное (сама помню как старательно пыталась испортить ненависные рейтузы или сапоги ))) )
- книги-игрушки. По моим наблюдениям излишек игрушек ребенок не ценит. Все равно будет максимум десяток любимых, а про остальные, если их убрать, он и не вспомнит. Кроме того всяких кукол или машинок надарят на каждый праздник родственники. Поэтому я бы покупала Лего (мама тоже поиграться хочет) и подобные развивающие игры.
- образование. Хорошая школа с нормальным контингентом детей - сейчас полно гимназий и специализированных школ, тут уже надо смотреть на способности ребенка и териториальное удобство. Если школа не дает достаточного уровня по языкам - языковые курсы, а в старших класах - подготовительные курсы в выбраном вузе
- бытовые условия - в идеале отдельная комната или хотя бы детская если детей несколько
- общее развитие - рисунок, танцы, спорт, музыка - по желанию и способностям ребенка
- отдых - кроме отпуска с родителями - дача или село у бабушки в дошкольном возрасте и детские лагеря в горах или на море, когда подрастет. Также я большой сторонник поездок за границу по программам обмена (сама в них много участвовала) - это и расширение кругозора, и знакомство с другими культурами и странами, и языковая практика, и опыт проживания в другой семье.
Вот где-то так. По поводу того сколько это будет в деньгах, то это вопрос индивидуальный, пока сам не попробуешь точно знать не будешь, знаю только что мои родители смогли создать мне такое детство в 90-х, когда речи о финансовой стабильности вообще не шла...
Ну, що, літо закінчилося і я повернулася в число мешканців стольного граду.
Повернення було веселе - повний багажник клунків і пакунків, і повноголосе тріо котів на додачу). І все це щастя о 5 ранку...
Тепер попереду величезна купа справ яку треба втиснути у 5 останніх днів - від налагодження сайту для студентів і визначення планів роботи по дисертації до візиту до перукарні. А паралельно треба наморозити і законсервувати дари природи, з"їздити на вихідних на дачу за забутими речами (не повірю що я нічого не забула), поновити стратегічні запаси в домі та перепрати і перепрасувати величезну гору одягу, який чекав коли температури опустяться до значень при яких перспектива включити праску не буде лякати...
Першочергові задачі у вигляді приведення господині і банди до божеського вигляду вже виконані - всі вимиті, з підстриженими кігтями і вперше за два місяці босоногого життя абсолютно чистими п"ятами. Тепер залишилось випасти з прострації, відповзти від комп"ютера і почати розгрібатися
P.S. Інтернет у мене до кінця місяця все ще мобільний, хоч у Києві він і пошвидше ніж був, але для фото всеодно заповільний. Тому рецепти і звіт по літнім поїздкам буде через тиждень
//Замітка відновлена після знищення, коментарі нажаль відновленню не підлягають//
Мої перші в житті гори, тут я вперше стала на лижі, тут я вперше піднялась на бугелі, тут зовсім поруч моя перша скорена вершина...це було давним давно, років 20 тому, а востаннє я тут бувала аж в 1995...
З роками гори стають нижчими, дороги гіршими, а відстані - довшими...Але природа анітрохи не змінились - вузька долина серед гір, два села витягнуті вздвож річки, несчисленні струмки, ледь помітні стежки, грабові ліси, море ягід і грибів...Багато що змінилось за 15 років, більшість стежок які я знала тепер не прохідні, але тим приємніші моменти впізнавання - знайомі галявини, розвалини старого сараю на якому ми гралися дітьми, старий хрест на перевалі...
Тут корови і коні пасуться самі по собі, машин тут проїзджає не більше десятка на день...тут засинаєш і просинаєшся під шум води, а піднявшись в гори чуєш лише тишу...тут майже нема туристів, а відповідно і усіх туристичних атрибутів...тут в магазинах не продається вода...
Я багато поїздила по Карпатах, можна сказати що таких місць де б я не бувала практично немає - але ця долина - улюблена, назавжди улюблена...
P.S. Фото будуть в вересні)
"...А вот от распрей между разными партиями советую держаться подальше. Подлецов даже в самой хорошей партии наберется достаточно. Так чего же хорошим людям друг-друга так ненавидеть только из-за того что выборы? Даже дети и женщины из различных партий готовы между собой драться и враждовать. А попробуй, спроси их в чем дело? Никто толком и не поймет, из-за чего вражду проявляет. Ты вот, например, знаешь почему "синие" лучше "оранжевых"?
- По-моему, папа, синий цвет - это свобода, - не очень уверенно отозвался Гарри
- Свобода? - переспросил отец. - Свобода, сынок, от цветов не зависит. А цвета обозначают различные партии. Конечно, если ты за какую-нибудь из них, тебе в день выборов позволят бесплатно напиться и, может быть, даже проехать за счет партии в кэбе до самого избирательного участка. Ну, и еще ты можешь, конечно, до хрипоты орать разные лозунги, которые даже не понимаешь, или ругательства всякие людям из другой партии. Вот такая свобода. Другой ни один государственный деятель тебе не предложит"
/Анна Сьюэлл, "Приключения Черного Красавчика, 1877/
Я вообще-то не очень люблю фильмы Рязанова. Не то чтобы совсем, но между искрометным юмором Гайдая и психологическими коллизиями Рязанова я при возможности выбираю таки первое. Но этот фильм действительно зацепил...
Во-первых актуальностью ситуации, хотя он снимался 22 года назад. Поменять немного одежду и антураж и картинка станет абсолютно современной...начиная от взглядов на жизнь и заканчивая поведением (я и не знала что уже в 1988 советская молодежь уже танцевала брейк)
Во-вторых близостью темы лично для меня. О том на что способны студенты ради получения оценки я уже давно знаю...и при просмотре очень реально ощутила тот психологический прессинг который создали ученики своей учительнице...и в который раз порадовалась что я не "последнее звено", что мне есть за кого спрятатся...
Очень советую посмотреть этот фильм тем кто любит вспоминать "советскую молодежь" и сетовать на падение нравов теперешней...падению нравов больше лет чем современной молодежи...
Спочатку невеличке пояснення - для визначення того чи є на поверхні кремнію плівка оксиду достатньо занурити її у воду - оксид водою змочується (тобто вода розтікається по поверхні), а чистий кремній гідрофобний (вода збирається крапельками).
Так от, вилажу я сьогодні з озера, дивлюсь на свою руку, на якій вода зібралась крапельками і думаю "О, оксид вже зійшов, можна опір міряти" 
Друге збоччення не зовсім моє. Читаю статтю з солідного російського технічного журналу. І не можу ніяк зрозуміти що за загадковий травник "РА" автори використовують в роботі. Перерила літературу, обгуглила як тільки можна, ніде нема розшифоровки (росіяни взагалі люблять давати всілякі абревіатури без розшифровки, тіпа це і так відомо, навіщо пояснювати). Вирішила вже відкласти вбік і помучити цим питанням знайомих хіміків восени. А потім під час друку забула переключити розкладку і виявилось що загадкове "РА" то є банальний "HF"(плавикова кислота), просто набрана в російській розкладці...от мені і цікаво стало - куди дивилися і автори, і рецензенти, як мені так рецензент до шрифту буває чіпляється, а тут таке солідне видання пропускає такий скажений ляп 
Безлюдний, залитий сонцем ліс, тільки десь у верхівках сосен співають пташки...все завмерло від полуденої спеки...
Але варто лише присісти і перед очима відкривається цілий світ, сповнений життя...трійка великих лісових мурах тягне соснову гілку, більшу за них разів у десять, їхню "дорогу" важко не помітити, вона витоптана немов стежка і інші комахи намагаються триматися від господарів лісу подалі...чорні дрібні мурашки намагаються атакувати гусінь, але гусінь виявляється хитрішою і тікає від них по верхівках травинок...по сусідніх травинках майстерно переповзає сонечко - мабуть йому ліньки літати в таку спеку і воно ніби грається у дитячу гру в якій не можна торкатися землі - вперто обповзає всі травинки у кущику доки не знаходить ту з якої можна перелізти на сусідній кущ...ось у піску воронка мурашиного лева - якщо в ній покопирсатися паличкою то можна витягти господаря, схожого на невеличкий камінець, він трохи полежить, а потім як сверло вкрутиться у пісок, відновить порушену піщану пастку і продовжить наполегливо чекати на здобич...ось у сусіднь лунку провалився мураха, спробував вибратись, але пісок осипається і він провалюється у пащу хижака...десь зверху спускаєтся на павутинці павучок, знаходить зручний кущик і починає виплітати свою павутину...життя триває - всі чимось зайняті - полюють, рятуються, працюють...зараз ти мисливець, а за хвилину здобич...і що б там не казали, нема у них таких понять як милосердя чи доброта, все просто - або ти або тебе...
