www.zarvanycia.cc.ua Житіє преподобного Харитона Сповідника

  • 10.10.14, 20:49

www.zarvanycia.cc.ua Житіє преподобного Харитона Сповідника

Преподобний Харитон Сповідник постраждав в Іконії під час гонінь на християн при імператорах Галерії (305-311), Максиміані (305-313) чи Лікінії (311-324). У сповідницькому подвигу його утверджував благодатний приклад святої первомучениці Фекли (пам’ять 24 вересня), уродженки його рідного міста, пам’ять якої він особливо глибоко шанував. Святий Харитон мужньо викривав язичницьких ідолів і твердо сповідував віру у Єдиного істинного Бога - Христа-Спасителя.

Святий Сповідник зазнав жорстоких мук, але, за Промислом Божим, залишився живим. Коли гоніння вщухли, святий був звільнений з ув’язнення і все своє життя присвятив служінню Господу. Прямуючи до Єрусалиму на поклоніння святим місцям, він потрапив до рук розбійників. Вони зв’язали його і кинули до печери, маючи намір потім вбити, а самі поспішили на свій промисел.

В очікуванні смерті святий гаряче молився, дякував Богові і благав Його, вчинити з ним за волею Своєю. В цей час до печери заповзла змія і почала пити вино з посудин, що стояли там, отруїла його своєю смертоносною отрутою. Повернувшись в печеру, розбійники напилися отруєного вина і всі до одного загинули. Преподобний Харитон, віддавши подяку Богові, почав подвизатися на місці свого чудесного порятунку.

Награбоване розбійниками золото він роздав бідним і в монастирі, а в розбійницькій печері облаштував церкву, довкола якої згодом утворився монастир - знаменита в Палестині Фаранська Лавра. Преподобний Харитон сам склав строгий статут для своєї обителі. Прагнучи усамітнення, преподобний пішов далі в пустелю, але й там не відкидав тих, хто потребував його духовного керівництва, і заснував ще дві обителі - Єрихонську та Сукійську, що називається “Старою Лаврою”.

Наприкінці життя преподобний Харитон трудився в печері на горі, поблизу Сукійської обителі, але не полишав без керівництва братів усіх трьох заснованих ним обителей. За переказами, преподобний Харитон склав чин чернечого постригу. Помер преподобний Харитон Сповідник в глибокій старості і був похований, за його заповітом, у Фаранській обителі, в церкві, збудованій на місці розбійницької печери.

Дивні Божі розповіді про святих мужів та приклади спасіння:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/MP0KIkkhhjc

www.zarvanycia.cc.ua Святий апостол і євангелист Іоан Богослов

  • 09.10.14, 21:09

www.zarvanycia.cc.ua Святий апостол і євангелист Іоан Богослов

Святий апостол і євангеліст Іоан Богослов був сином Зеведея і Саломії - дочки святого Йосифа Обручника. Одночасно зі своїм старшим братом Яковом він був покликаний Господом нашим Ісусом Христом до числа Своїх учнів на Генісаретському озері. Залишивши свого батька, обидва брати пішли за Господом. Апостола Іоана особливо любив Спаситель за жертовну любов і велику чистоту. Після свого покликання апостол не розлучався з Господом і був одним з трьох учнів, яких Господь особливо наблизив до Себе. Святий Іоан Богослов був присутній при воскресінні Господом дочки Яіра і Преображення Господнього на горі Фавор.

Під час Таємної Вечері він сидів при столі поруч з Господом і за знаком апостола Петра, припавши до грудей Спасителя, запитав про ім’я зрадника. Апостол Іоан йшов вслід за Господом, коли Його, зв’язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни і Каяфи, він же перебував у архієрейському дворі при допитах свого Божественного Вчителя і невідступно слідував за Ним Хресним шляхом, засмучений всім серцем. Біля підніжжя Хреста він плакав разом з Божою Матір’ю і почув звернені до Неї з висоти Хреста слова розп’ятого Господа: “Жінко, ось син твій” і до нього: “Ось Мати твоя” (Ін. 19, 26, 27). З того часу апостол Іоан, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію і служив Їй до Її Успіння, нікуди не відлучаючись з Єрусалиму.

Після Успіння Божої Матері апостол Іоан, за жеребом, що випав йому, вирушив у Ефесу та інших Малоазійських міст для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Вони вирушили в дорогу на кораблі, який потонув під час сильної бурі. Всі мандрівники були викинуті на суходіл, лише апостол Іоан перебував у морській безодні. Прохор гірко ридав, втративши свого духовного отця і наставника, і пішов до Ефесу сам. На чотирнадцятий день шляху він стояв на березі моря і побачив, що хвиля викинула на берег людину. Підійшовши до нього, він впізнав апостола Іоана, якого Господь зберігав живим чотирнадцять днів у морській глибині.

Вчитель і учень відбули в Ефес, де апостол Іоан невпинно проповідував поганам про Христа. Його проповідь супроводжувалася численними і великими чудами, так що кількість тих, хто увірували збільшувалася з кожним днем. В цей час почалося гоніння на християн імператора Нерона (56 - 68). Апостола Іоана відвели на суд в Рим. За сповідання віри в Господа Ісуса Христа апостол Іоан був засуджений до смерті, але Господь зберіг Свого обранця. Апостол випив дану йому чашу зі смертельною отрутою і лишився живим, потім вийшов неушкодженим з котла з киплячим олією, у який був кинутий за наказом мучителя.

Після цього апостола Іоана заслали в ув’язнення на острів Патмос, де він прожив багато років. Дорогою до місця заслання апостол Іоан здійснив багато чудес. На острові Патмос проповідь, що супроводжувалася чудесами, привернула до нього всіх мешканців острова, яких апостол Іоан просвітив світлом Євангелія. Він вигнав численних бісів з бовванів капищ і зцілив багато хворих. Волхви різними бісівськими впливами чинили великий спротив проповіді святого апостола. Особливо страшив усіх пихатий волхв Кінопс, вихвалявся тим, що доведе до загибелі апостола. Але великий Іоан , «Син Громів»,- як називав його Сам Господь, силою благодаті Божої, що діяла через нього, зруйнував всі хитрощі бісівські, на які сподівався Кінопс, і гордий волхв безславно загинув у морській безодні.

Апостол Іоан пішов зі своїм учнем Прохором на пустельну гору, де наклав на себе триденний піст. Під час молитви апостола гора захиталася, загримів грім. Прохор у страху впав на землю. Апостол Іоан підняв його і наказав записувати те, що він буде говорити. “Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!” (Одкр. 1:8), - звіщав Дух Божий через святого апостола. Так близько 67 року була написана Книга Об’явлення (Апокаліпсис) святого апостола Іоана Богослова. У цій книзі розкриті таємниці доль Церкви та кінця світу..

Після тривалого заслання апостол Іоан отримав свободу і повернувся в Ефес, де продовжував свою діяльність, навчаючи християн остерігатися лжеучителів, та їх лжевчень. Близько 95 року апостол Іоан написав в Ефесі Євангеліє. Він закликав усіх християн любити Господа, і один одного і цим сповнити заповіді Христові. Апостолом любові називає Церква називає Іоана Апостолом любові бо він постійно навчав, що без любові людина не може наблизитися до Бога.

У трьох Посланнях, написаних апостолом Іоаном, йдеться про значення любові до Бога і ближніх. Вже в глибокій старості, дізнавшись про хлопця, що зійшов зі шляху істинного, і зробився ватажком зграї розбійників, апостол Іоан пішов шукати його в пустелю. Побачивши святого старця, винний став ховатися, та апостол побіг за ним і благав його зупинитися, обіцяючи гріх юнака взяти на себе, аби той покаявся і не нищив своєї душі. Зворушений теплотою любові святого старця, юнак справді покаявся і виправив своє життя.

Святий апостол Іоан помер у віці ста з лишком років. Він набагато пережив всіх решту очевидців Господа, довго залишаючись єдиним живим свідком земного шляху Спасителя.

Коли настав час відходу апостола Іоана до Бога, він вийшов за межі Ефесу з сімома своїми учнями і наказав приготувати для себе в землі хрестоподібну могилу, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Учні з плачем цілували свого улюбленого наставника, але, не наважуючись не послухатися, виконали його наказ. Вони закрили обличчя святого платом і закопали могилу. Дізнавшись про це, решта учнів апостола прийшли до місця його поховання та розкопали могилу, але нічого в ній не знайшли.

Щороку з могили святого апостола Іоана 8-го травня виступав тонкий порох, який вірні збирали і уздоровлювалися ним від хвороб. Тому Церква святкує пам’ять святого апостола Іоана Богослова, крім 9 жовтня, ще й 8 травня.

Господь дав своєму улюбленому учневі Іоану та його братові ім’я “синів грому” - провісника страшного в своїй очисній силі небесного вогню. Цим самим Спаситель вказував на полум’яний, вогненний, жертовний характер християнської любові, проповідником якої був апостол Іоан Богослов. Орел - символ високого польоту Богословської думки - іконографічний знак євангелиста Іоана Богослова. Назву Богослова Свята Церква дала з учнів Христових тільки святому Іоану, тайноспоглядачу Задуму Божого.

Споглядання на життя святих як вічних вчителів церкви Христової:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/VWk6n7ZGXmk

www.zarvanycia.cc.ua 8 жовтня - день пам'яті святої Єфросинії Су

  • 08.10.14, 22:09

www.zarvanycia.cc.ua 8 жовтня - день пам'яті святої Єфросинії Суздальської

Преподобна Євфросинія, княжна Суздальська, народилася в 1212 році. У святому хрещенні вона носила ім'я Феодулія і була старшою дочкою святого мученика Михайла, великого князя Чернігівського. Благовірний князь Михайло і його дружина Феофанія довго не мали дітей і часто відвідували Києво-Печерську обитель, де молилися Господу про дарування їм дитини. Благовірна княжна Єфросинія була їх першою донькою, яку вони випросили у Господа в молитвах. Тричі у видіннях Пресвята Богородиця повідомляла, що їх молитва почута, і Господь дарує їм доньку. Феодулія виховувалася в глибокій вірі і благочесті. На її виховання великий вплив чинив боярин Феодор. Різнобічна освіта і рідкісна краса княжни приваблювали багатьох. Княжна була засватана за святого благовірного князя Феодора, брата святого Олександра Невського, але її наречений помер в самий день весілля. Княжна залишилася в Суздальському жіночому монастирі на честь Положення ризи Божої Матері, де незабаром прийняла постриг з ім'ям Єфросинія, в честь Євфросинії Олександрійської. Зовсім ще юна черниця з ревнощами виконувала правила чернечого життя і помітно перевершував інших насельниць обителі твердістю розуму, духовною зрілістю і крайньоїю стриманістю. Подвижницю відвідав Сам Господь, заповідавши їй пильнувати і затверджуватися в подвигах. Про рідкісне подвижницьке життя преподобної Євфросинії незабаром дізналися у Суздалі і за його межами. Безліч народу відвідувало обитель, щоб почути повчання преподобної Євфросинії про любов, молитву, послух і смирення. Сама ігуменя монастиря прислухалася до порад преподобної. У 1238 році незліченні війська татаро-монголів напали на Руську державу. Знищуючи все на своєму шляху, вони підійшли до Суздаля. Місто було повністю зруйновано ними і спалено, і тільки обитель преподобної Євфросинії вціліла за її молитвами. Преподобна померла у вересні 1250 року. Біля її гробу віруючі продовжували отримувати благодатну допомогу у зціленні різних хвороб. 18 вересня 1698 року з благословення Патріарха Адріана митрополит Суздальський Іларіон звершив славлення преподобної Євфросинії. Тропар Святая твоя память Суждальскую страну веселит, верных же вся созывает во всечестный храм твой, идеже ныне совершается всеславная память твоя, Евфросиние преподобная: моли Христа Бога, спастися душам нашим. "УНІАН-Релігії" Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.

Спогади про святих та релігійні теми:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/ZAPf5ZhgfKo

www.zarvanycia.cc.ua Равноапостольная первомученица Фекла

  • 07.10.14, 21:22

www.zarvanycia.cc.ua Равноапостольная первомученица Фекла

Когда апостолы Павел и Варнава проповедовали Евангелие в Иконии, городе Малой Азии, они обыкновенно жили в доме одного благочестивого человека по имени Онисифор. У Онисифора собирались все, желающие познать учение Христа, и многие обращались на истинный путь. Между ними была девица Фекла, семнадцати лет, прекрасная собой, дочь знатных и богатых родителей. Она была обручена молодому человеку Фамиру, также бывшему из первых в городе по богатству, знатности рода и красоте.

Слова апостола Павла глубоко подействовали на молодую девицу. Возлюбив Бога всем сердцем, она все более отчуждалась от радостей мира и наконец решила, не вступая в брак, посвятить всю жизнь свою Господу.

Мать ее, язычница, пришла в сильный гнев, когда узнала, что Фекла приняла христианскую веру. Тотчас призвала она Фамира и начала выговаривать ему: «Что ты не заботишься о невесте своей? неужели не видишь, что она наслушалась слов этих льстецов, которые сказками обманывают народ, и совсем забыла тебя?»

Огорчился жених и старался ласками и нежными словами вновь привлечь к себе невесту -  но та оставалась равнодушна и холодна. Мать же то строго бранила дочь за непослушание, то умоляла, со слезами на глазах, не отказываться от брака, обещающего ей все радости мира.

Но Фекла оставалась непреклонна. Сердце ее стремилось к другой жизни, с Господом. Наконец Фамир, видя, что все уговоры тщетны, подал начальнику города жалобу на апостола Павла. «Этот иностранец, -  сказал он, -  волшебством обманывает людей, отвращая их от поклонения богам и обращая к какому-то Христу, распятому иудеями. Он прельстил и невесту мою, Феклу, которая до сих пор любила меня, теперь же отказывается быть моей женой». Тогда начальник города повелел отвести Павла в заточение.

Фекла, услыхав, что апостол страдает за нее, ночью отправилась в темницу, сняла с себя ожерелье и другие золотые вещи для подкупа сторожа, чтобы допустил ее к узнику. Там стала она служить Павлу, как дочь -  отцу.

Бегство девицы, между тем, встревожило всех родных. Долго везде искали Феклу, и наконец - нашли у Павла. Тотчас донесли начальнику города, и тот велел привести к себе апостола и Феклу. Народ, увидев Павла, начал кричать: «Казни его: он злой волшебник!» Больше всех на этом настаивал Фамир. Мать же Феклы, совсем забыв о любви к дочери, требовала ее смерти.

Начальник принялся допрашивать Павла; видя, что он ни в чем не виноват, не нашел его достойным смерти, но все же изгнал из города. Павел ушел вместе с Варнавою и Онисифором, однако, беспокоясь о судьбе Феклы, остановился неподалеку.

Между тем начальник города убеждал Феклу вновь обратиться к прежней вере и выйти замуж за Фамира. Но все напрасно. И правитель осудил девицу на сожжение. Принесли сухих дров, сена и хворосту, сложили костер. Не дожидаясь, когда ее возведут туда, Фекла, перекрестившись, сама взошла на костер и спокойно, без всякого страха, ожидала смерти. Костер зажгли. Тогда явился Фекле Господь, укрепляя в мучении.

Пламя костра поднималось выше и выше. В это время вдруг пошел проливной дождь, да с таким сильным градом, что начальник и весь народ в страхе разбежались, ища спасения. Костер погас, а Фекла сошла с него невредима.

Никем не задерживаемая, она вышла из города, желая отыскать Павла. Вскоре ей встретился один из учеников апостола, которого она часто встречала в доме Онисифора. Тот шел в город купить хлеба. С его помощью Фекла и разыскала учителя в пещере, где постясь, он усердно молился о ней. Радуясь и благодаря Бога, они вместе отправились в Антиохию.

В Антиохии один из начальников города, по имени Александр, увидев прекрасную Феклу, страстно захотел на ней жениться. Но в Фекле сильнее, чем прежде, утвердилось намерение посвятить жизнь Богу, и она убегала от него, как от льва рыкающего. Тогда любовь Александра сменилась гневом и ненавистью. Он стал говорить всем, что Фекла - христианка, и добился того, что девушку осудили на съедение зверями.

Приговор должен был совершиться на другой день, а пока Феклу отвели к одной женщине, именем Трифена. Фекла провела целую ночь в молитве и беседе с Трифеной, и наутро, пред всем народом, приведена была на казнь. Выпустили зверей, но к удивлению присутствующих, они даже не прикоснулись к мученице.

Начальник велел отвести Феклу обратно к Трифене, а зверей оставить без корма до следующего дня, чтобы пробудить в них кровожадность. Наутро Фекла опять выведена была на казнь. Ее сопровождала горько плачущая Трифена, успевшая горячо полюбить свою учительницу.

Феклу поставили на видном месте, и бесстыдный князь велел обнажить святую. «В одежде этой волшебницы, - говорил он, - имеются чары; вот почему и не трогают ее звери». Святую деву обнажили и поставили на всеобщее обозрение. Только один стыд был ее покровом, и она повторяла слова пророка Давида: «Стыд покрывает лице мое» (Пс. 43:16).

Страшно рыча, голодные разъяренные львы и медведи вырвались с яростью из своих затворов. Но увидев девичью наготу, преклонили головы свои до земли, опустили глаза вниз и кротко легли у ног благовестницы. Дивное зрелище: звери чувствовали стыд - перед безстыдной толпой! Пораженный чудом, народ воскликнул: «Велик Бог, Которого проповедует Фекла!»

Но князь города не покорился силе Господней и придумал новое мучение. Он велел бросить девицу в яму, наполненную змеями и ядовитыми гадами. Когда же и оттуда вышла невредима, он устрашился наконец и спросил: «Кто же ты - и какая сила хранит тебя?» - «Я раба Бога вечного», - ответила Фекла. И начальник убоялся Бога: «Феклу, рабу Божию, отпускаю свободную», - провозгласил он.

Фекла возвратилась к Трифене и жила у нее некоторое время, проповедуя Слово Божие и обращая язычников на путь спасения. Благовестница хотела сопутствовать апостолу Павлу, но тот не согласился, говоря, что не следует идущему на войну иметь с собою молодую девицу.

Тогда Фекла, по благословению апостола, удалилась в Селевкию. Там она поселилась на горе, в пустынном месте, с намерением провести жизнь в уединении, посте и молитве. Но многие приходили к ней за поучением и приносили больных, прося помощи, и Фекла силой Божией исцеляла и обращала язычников ко Христу. Злые люди и здесь воздвигали против нее гонения, но Бог чудесным образом хранил подвижницу от всех бед и опасностей. Так она провела много лет в молитве и добрых делах, и скончалась в глубокой старости.

Фекла была первою из христианских жен, претерпевшей мучение ради Христа от язычников, почему и получила наименование первомученицы. Кроме того, православная Церковь нарекла Феклу равноапостольною, за то, что она посвятила жизнь обращению в христианство язычников и многие по ее примеру стали последователями Христа.

Новини про святих, свята, молитви:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/TFJKS303o18

www.zarvanycia.cc.ua 6 жовтня православні згадують зачаття чесно

  • 06.10.14, 20:03

www.zarvanycia.cc.ua 6 жовтня православні згадують зачаття чесного, славного пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна

У Палестині жили праведні священик Захарія та його дружина Єлисавета, які виконувати заповіді Господа. Однак подружжя було нещасним: доживши до похилого віку, вони були бездітні і не переставали молитися Богу, щоб Він дарував їм дитя. Одного разу, коли святий Захарія був черговим священиком в Єрусалимському храмі, він увійшов під час богослужіння у святилище для кадіння фіміамом. Увійшовши за завісу святилища, він побачив ангела Божого, який стояв праворуч кадильного жертовника. Святий Захарія зніяковів і зупинився в страсі, але ангел сказав йому: "Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута, дружина твоя Єлисавета народить тобі сина, і назвеш його Іоанн". Але праведний Захарія не повірив словам вісника, і був покараний німотою аж до народження дитини. Між тим народ чекав Захарію і дивувався, що він так довго не виходить зі святилища. І коли він вийшов, то повинен був дати народу благословення, але не зміг вимовити його, так як був вражений німотою. Коли Захарія знаками пояснив, що не може говорити, то народ зрозумів, що йому було видіння. Пророцтво архангела виповнилося, і праведна Єлисавета народила Предтечу і Хрестителя Господнього Іоанна. Тропар Первее нераждающая неплоды возвеселися, се бо зачала еси Солнца светильника яве, просвещати имуща всю вселенную, слепотою недугующую. Ликуй, Захарие, вопия со дерзновением: пророк Вышняго есть, хотяй родитися.

Білшье по даній темі, доповнення, новини:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/6FQiZrntDdQ

Вірші Автор: © Ольга Манюк

  • 05.10.14, 17:17

www.zarvanycia.cc.ua

   ***
Повітря в Зарваниці світлоносне
Там виростають крила на спині
Бо розумієш,все в житті відносне
І починаєш рахувати дні

А для душі немов курорт чудовий
Марія пригортає всі серця
Коли побачий Хрест оцей дубовий
Тоді як пташка, линеш до Отця

Пречиста Діва радо всіх приймає
І на дорогу світла додає
Вона усі болячки наші знає
На захист своїм дітям постає

О,Зарваницька Чудотворна Мати
Леліє,цвіте,радість християн
Допоможи нам ласки не втрачати
І не попастись з відчаю в капкан

Допоможи до Бога прибігати
Подай в серця небесну чистоту
Ніколи горя й підлості не знати
Плекати завжди мир і доброту

   ***
Таких як ТИ,повір, уже немає
В оригіналах-копій не знайти
Нехай тебе і тисячі лишає
Старайся тільки духом прорости

Не для людської думки ми живемо
Не од людей чекаймо похвали
Колись усе що взяли,повернемо
От тільки ще не знаємо коли

   ***
Не легковаж ти Службою в неділю
Іди до Церкви,з радістю іди
А Бог тобі багато ласк уділить
З собою всіх хто вдома, приведи

У свято Літургія не одна
Не вийшло зранку,в вечері спішися
Очисти душу в сповіді до дна
Лиш не кажи як сильно ти втомився

Якщо в неділю в Храмі ти не був
Рахуй цей день змарнований для тебе
Не виправдовуйсь просто що забув
Бо,в Церкві Бог присутній і все небо

А ти так просто можеш не піти
І так зухвало чиниш виправдання
Коли неділя,маєш аж цвісти
До Церкви швидко бігти, без вагання

Господь Благословляє наші сім’ї
Зсилає мир,надію і любов
Не зраджуй Бога як «Петрові півні»
Він кличе нас до себе знов і знов

Обійми розпростерши, Бог чекає
І злих і добрих- Він усіх приймає
Прийди до Нього і відчуй любов
Бо і за тебе теж пролита кров.

   ***
Так неуважно молишся, а Бог
В цей час тебе від смерті відвертає
Без корму цього, ти давно би всох
А Він, як завжди, лагідно прощає

Можливо ти б в аварію попав
І в комі там пробув чотири роки
Але в цей час ти вервечку тримав
І звільнений був від тієї муки

А дівчину, хвороба вже чекала
Дивилася так страшно кожну мить
Але в цей час, ти Бога прославляла
І от тебе нічого не болить

Тому молися, всюди де можливо
Бо той хто хоче, час завжди знайде
Іди вперед, безстрашно і сміливо
Повз тебе Бог ніколи не пройде.

   ***
Коли важко, згадай смерть дитини
Її стан, її крик, її біль
Добре знаєш, за що вона гине
І яка у аборту є ціль

Коли важко, згадай тих що хворі
У котрих біль проник до кісток
І що більш не побачать вже зорі
Ти ж дратуєшся просто що змок

Коли важко, згадай час неволі
Що і досі тримає народ
Не кажи, що такі їхні долі
Напихаючи скаргами рот

Коли важко, депресія, мука
Що немилим здається й життя
Не дозволь, щоб проникла розпука
Бо назад не буде вороття

   ***
Сміятись.. Сміятись.. Сміятись ..
Уточнюю: лиш позитив
Доволі лукавства боятись
Наш світ переповнений див

Радіти.. Радіти.. Радіти..
Усмішка - піджак на віки
Доволі сльозами кормити
Найкращі проходять роки

Кричати.. Кричати.. Кричати..
Прощати собі й ворогам
Погане усе відкидати
Доволі тих підлих реклам

Любити.. Любити .. Любити..
Торкатись серцями Небес
І чуда чудесні творити
Щоб миттю лукавий і щез

Дивитись.. Дивитись.. Дивитись..
Вдихати життя повен рот
І жити нарешті навчитись
Відкинувши відчай гризот

   ***
Не засуджуй мене. Не суди
Не оцінюй ненависним оком
Поза плечі мені не ходи
Повертаючись з гордістю боком

Не дивися так злісно, згориш
Посміхнися, і сонце загляне
Ти насправді себе зараз б’єш
Поки серце твоє не розтане

Не засуджуй мене. Не суди
Зосередься на справі спасіння
Не бери ти на себе біди
Бо болючим буває прозріння

   ***
Ніщо тепер не вічне, не звикай
Надмірність завжди боком обернеться
Та і зусиль намарно не вкладай
Найкраще – несподівано стається

Тоді, коли нічого вже не ждеш
Коли віддав життя в Небесні руки
Коли тягар у серці не несеш
І не боїшся жодної розлуки

Ніщо тепер не вічне, не звикай
Надмірність завжди боком обернеться
Та і зусиль намарно не вкладай
Найкраще – несподівано стається

   ***
Усмішка - серце відчиняє
Впускає світло і тепло
Комусь і настрій підіймає
Одразу скажуть: «Повезло»

Без перебільшень має крила
Так легко - легко постає!
Приносить втомленому силу
І впасти в смуток не дає

   ***
Журбу в пакети з щастям не кладуть
На вітер, слів кохання не кидають
Сьогодні більшість квітів розцвітуть
Але вони цього іще не знають

Душа без болю – це пустий мішок
Всі сльози стануть в Небі як перлини
Не бійтеся зробити зайвий крок
І підійти ласкаво до людини

Вияв любові стане як трофей
Усяка ніжність – це ласкава мати
Не бійтеся безумності ідей
Щоб людську злобу сміхом заповняти

Стікає час вбираючи слова
Добро із дня кладуть в Небесну скриню
Яке ніхто від Бога не схова
Як не сховати злобу чи гординю

Все на долоні: весь найменший крок
Нічого не минає без покути
Життя – це найпрекрасніший урок
Який лише на світі може бути

   ***
...А ти всміхайся серцем кожну днину
Яке це щастя просто в світі жить!
І хай собі пліткують поза спину
Усе що стерпиш, в Небо полетить

   ***
Ангелику! Ти поруч. Завжди поруч
Спасибі друже за зв’язок постійний
І навіть як розлию сльози морем
Сказати що підеш ти – недоцільно

Ангелику! Я чую цю присутність
Твою, у затверділій ще гордині
Торкається плеча ця незабутність
А іскорки стікають аж по спині

Ангелику! Товаришу небесний
Нехай твій провід не зника до віку
Колись і я у чистоті воскресну
Позбувшися буденності і крику

   ***
   Другу

Говори до мене, не змовкай
Приходи до мене веселити
І надію в серце повертай
Не дозволь у смутку цьому гнити
Твої жарти з’єднані в мої
Проростуть прекрасним диво – сміхом
А слова промовлені сії
Розженуть із серця всяке лихо
Говори до мене, не змовкай
Приходи до мене веселити
І добро робити поспішай
Бо інакше нащо було б жити?

Автор: © Ольга Манюк

Розповіді про святи та новини:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/t5gbROmnH7o

www.zarvanycia.cc.ua Житие и страдание святого мученика Фоки, им

  • 05.10.14, 16:48

www.zarvanycia.cc.ua Житие и страдание святого мученика Фоки, именуемого вертоградарем

   В том же городе Синопе, но в другое время, жил иной Фока; он устроил себе сад близ моря и, посадив в нем различную зелень, продавал ее, доставая таким образом пропитание и самому себе, и нищим. Часть зелени из своего сада он клал при дороге, чтоб ее могли брать все прохожие; ибо он отличался великой любовью к ближним и страннолюбием, и более благоустроил вертоград духовный, чем вещественный: процветая благочестием и питая в своем сердце чистые мысли, он приносил плоды добродетелей, так что его святая душа могла назваться вертоградом Святого Духа, как говорится в Писании: "Запертый сад - сестра моя, невеста, заключенный колодезь, запечатанный источник" (Песн 4:12); и еще: "Плод же духа: любовь, радость, мир, долготерпение, благость, милосердие, вера, кротость, воздержание" (Гал 5:22).
   Блаженный Фока был так огражден добродетелями, что древний тать - диавол, похитивший блаженство в райском вертограде у праматери нашей, не мог похитить добродетели у святого Фоки. Святой ревностно стремился к своему спасению, со страхом внимая словам апостола: "Трезвитесь, бодрствуйте, потому что противник ваш диавол ходит как рыкающий лев. Ища кого поглотить" (1 Пет 5:8). Так подвизался святой, и слух о благочестивой его жизни прошел между людьми. Добродетель, как горящая свеча, не может утаиться, но и в темноте ночной сияет издалека; так и святой Фока, как бы среди тьмы, сиял своим благочестием среди людей неверующих и развращенных, приводя многих к познанию света. Слух о святом дошел и до нечестивого князя этой страны. Князю рассказали, что Фока не только сам верует в Распятого, но и других обращает к Нему вслед за собой. Тогда князь послал своих слуг, чтобы они убили раба Христова; те немедленно отправились, и стали искать Фоку, чтобы предать его смерти.
   Их встретил сам Фока и спросил:
   - Кого вы ищете?
   Они отвечали:
   - Мы отыскиваем Фоку.
   Тогда Фока сказал:
   - Ступайте ко мне, господа мои, я вам расскажу о нем.
   С этими словами он привел их к себе в дом и угостил их, ибо так подобает поступать с врагами своими, согласно словам Писания: "Если голоден враг твой, накорми его хлебом; и если он жаждет, напои его водой" (Притч 25:22).
   Когда же слуги вкусили вина, Фока спросил их:
   - Для чего вы ищете этого человека?
   Тогда они рассказали ему тайну:
   - Мы ищем его, чтобы предать на мучение, ибо князь послал нас убить его за то, что он не поклоняется богам нашим, а почитает Распятого.
   Фока стал просить их:
   - Прошу вас, господа мои, подождите до утра в моем доме, угощайтесь и пейте, а завтра я предам его вам: ибо никто не знает его лучше меня. Он живет недалеко отсюда; теперь же куда-то ушел, но скоро вернется, и завтра я предам его в ваши руки.
   Посланные согласились и стали пировать в доме святого Фоки. Он же в это время устроил в своем саду гроб, приготовил все необходимое для погребения, раздал нищим свое имение и всю ночь пребывал в молитве, приготовляясь к смерти. Когда наступило утро, посланные князем
слуги встали и спросили его:
   - Здесь ли Фока, которого ты хотел передать в наши руки?
   Святой же с радостью отвечал им:
   - Здесь, господа мои, - делайте с ним, что хотите.
   Тогда слуги спросили:
   - Где же он?
   Блаженный отвечал:
   - Я - Фока, которого вы ищете, я раб Иисуса Христа... Я отрекаюсь от ваших мерзких богов, умертвите меня.
   Услыхав это, посланные удивились: они почувствовали стыд и не хотели обагрить рук своих кровью этого человека, ибо он так радушно принял их и угостил; они хотели уйти и сказали ему:
   - Мы скажем князю, что всюду искали Фоку, но нигде не нашли.
   Но он стал просить их, схватил их за ноги и умолял, чтобы они исполнили то, что им велено.
   - Ничем вы меня так не вознаградите за мое гостеприимство, - говорил святой Фока, как тем, о чем я прошу вас; ибо через это вы избавите меня от уз плоти, и я могу соединиться с желанным Христом.
   Так святой Фока стремился освободиться от уз тела и жить со Христом. Так сильно желал он пролить свою кровь за Христа; столь великую он имел любовь к Богу, что говорил: "Лучше мне милость твоя, нежели жизнь эта временная" (Пс 62:4).
   Итак он умолил слуг и принял венец мученический; будучи усечен в голову мечом, он перешел от земли к небу5. Его святые мощи были погребены в приготовленном им самим гробе. Впоследствии, когда еще более просияло в тех странах благочестие, над гробницей мученика была выстроена церковь во имя его. И многие верующие почерпали благодать от святых мощей Христова страдальца: одни получали исцеление от болезней, другие - утешение в печалях, иные же получили помощь в бедах молитвами святого мученика Фоки. Не только в городе Синопе, но и по всей вселенной, на земле и на море, всем с верою призывающим его имя и вручающим себя его молитвам, святой являлся великим благодетелем в нуждах и скорым помощником. У мореплавателей было обыкновение призывать на помощь святого Фоку; ибо много раз он являлся им: то ночью, когда поднималось волнение, он будил спящего рулевого, то видели, что он сам поднимал паруса; иногда его замечали на носу корабля; иногда он являлся ходящим по морю.
   Имя святого Фоки прославляли на многих кораблях, плававших по Черному и Адриатическому морям и по океану; вместо обычных своих песен моряки стали воспевать похвальные песнопения в честь святого Фоки, так что всякий час его имя было на устах мореплавателей. Не только в бедствиях, но и среди удовольствий они вспоминали святого Фоку. У них был такой обычай: когда они сидели за трапезой или за каким-либо угощением, то отделяли часть пищи или питья в честь святого Фоки. Кто-нибудь из присутствовавших за трапезой покупал эту часть, и вырученные от продажи деньги собирались в особую кружку. Так каждый день уделяли часть своей трапезы святому, и один после другого покупал эту часть: сегодня один, завтра другой, потом третий, - начиная с первого и до последнего, все по очереди покупали ту часть и собирали за нее деньги. Когда же они выходили на берег, то деньги, собранные от продажи этих частей, раздавали убогим, недужным, сиротам и странникам.
   Этот обычай хранился много лет до того времени, пока враги святого Креста, попущением Божиим за наши грехи, не взяли все эти страны6; они весьма сильно стали притеснять святую веру и уменьшили число христиан. Однако же и теперь святой Фока, общий заступник всех, не перестает помогать плавающим в море мира этого; он приводит нас к небесному пристанищу, усердно молясь за нас Господу. Да избавимся же мы молитвами этого мученика Христова от всякого потопления, волнения и бури, ныне, всегда и во веки веков. Аминь.
 

   Примечания

   4 Вертоградарь - содержатель сада или огорода, садовник.

   5 Это было около 320 года.

   6 Здесь разумеются магометане - турки. В 1214 г. Синоп подпал власти сельджукских турок, а спустя 2,5 столетия он снова был завоеван (в 1461 г.) магометанами (османскими турками), именно Магометом II, завоевавшим Константинополь и основавшим на развалинах Византийской империи Турецкую (магометанскую).
[Жития святых Димитрия Ростовского: Двадцать второй день (05.10), С. 36. Жития святых, С. 10736 (ср. Жития святых Димитрия Ростовского, С. 188)]
 
Розповіді про святи та новини:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
www.zarvanycia.cc.ua Житие и страдание святого мученика Фоки, именуемого вертоградарем

   В том же городе Синопе, но в другое время, жил иной Фока; он устроил себе сад близ моря и, посадив в нем различную зелень, продавал ее, доставая таким образом пропитание и самому себе, и нищим. Часть зелени из своего сада он клал при дороге, чтоб ее могли брать все прохожие; ибо он отличался великой любовью к ближним и страннолюбием, и более благоустроил вертоград духовный, чем вещественный: процветая благочестием и питая в своем сердце чистые мысли, он приносил плоды добродетелей, так что его святая душа могла назваться вертоградом Святого Духа, как говорится в Писании: "Запертый сад - сестра моя, невеста, заключенный колодезь, запечатанный источник" (Песн 4:12); и еще: "Плод же духа: любовь, радость, мир, долготерпение, благость, милосердие, вера, кротость, воздержание" (Гал 5:22).
   Блаженный Фока был так огражден добродетелями, что древний тать - диавол, похитивший блаженство в райском вертограде у праматери нашей, не мог похитить добродетели у святого Фоки. Святой ревностно стремился к своему спасению, со страхом внимая словам апостола: "Трезвитесь, бодрствуйте, потому что противник ваш диавол ходит как рыкающий лев. Ища кого поглотить" (1 Пет 5:8). Так подвизался святой, и слух о благочестивой его жизни прошел между людьми. Добродетель, как горящая свеча, не может утаиться, но и в темноте ночной сияет издалека; так и святой Фока, как бы среди тьмы, сиял своим благочестием среди людей неверующих и развращенных, приводя многих к познанию света. Слух о святом дошел и до нечестивого князя этой страны. Князю рассказали, что Фока не только сам верует в Распятого, но и других обращает к Нему вслед за собой. Тогда князь послал своих слуг, чтобы они убили раба Христова; те немедленно отправились, и стали искать Фоку, чтобы предать его смерти.
   Их встретил сам Фока и спросил:
   - Кого вы ищете?
   Они отвечали:
   - Мы отыскиваем Фоку.
   Тогда Фока сказал:
   - Ступайте ко мне, господа мои, я вам расскажу о нем.
   С этими словами он привел их к себе в дом и угостил их, ибо так подобает поступать с врагами своими, согласно словам Писания: "Если голоден враг твой, накорми его хлебом; и если он жаждет, напои его водой" (Притч 25:22).
   Когда же слуги вкусили вина, Фока спросил их:
   - Для чего вы ищете этого человека?
   Тогда они рассказали ему тайну:
   - Мы ищем его, чтобы предать на мучение, ибо князь послал нас убить его за то, что он не поклоняется богам нашим, а почитает Распятого.
   Фока стал просить их:
   - Прошу вас, господа мои, подождите до утра в моем доме, угощайтесь и пейте, а завтра я предам его вам: ибо никто не знает его лучше меня. Он живет недалеко отсюда; теперь же куда-то ушел, но скоро вернется, и завтра я предам его в ваши руки.
   Посланные согласились и стали пировать в доме святого Фоки. Он же в это время устроил в своем саду гроб, приготовил все необходимое для погребения, раздал нищим свое имение и всю ночь пребывал в молитве, приготовляясь к смерти. Когда наступило утро, посланные князем
слуги встали и спросили его:
   - Здесь ли Фока, которого ты хотел передать в наши руки?
   Святой же с радостью отвечал им:
   - Здесь, господа мои, - делайте с ним, что хотите.
   Тогда слуги спросили:
   - Где же он?
   Блаженный отвечал:
   - Я - Фока, которого вы ищете, я раб Иисуса Христа... Я отрекаюсь от ваших мерзких богов, умертвите меня.
   Услыхав это, посланные удивились: они почувствовали стыд и не хотели обагрить рук своих кровью этого человека, ибо он так радушно принял их и угостил; они хотели уйти и сказали ему:
   - Мы скажем князю, что всюду искали Фоку, но нигде не нашли.
   Но он стал просить их, схватил их за ноги и умолял, чтобы они исполнили то, что им велено.
   - Ничем вы меня так не вознаградите за мое гостеприимство, - говорил святой Фока, как тем, о чем я прошу вас; ибо через это вы избавите меня от уз плоти, и я могу соединиться с желанным Христом.
   Так святой Фока стремился освободиться от уз тела и жить со Христом. Так сильно желал он пролить свою кровь за Христа; столь великую он имел любовь к Богу, что говорил: "Лучше мне милость твоя, нежели жизнь эта временная" (Пс 62:4).
   Итак он умолил слуг и принял венец мученический; будучи усечен в голову мечом, он перешел от земли к небу5. Его святые мощи были погребены в приготовленном им самим гробе. Впоследствии, когда еще более просияло в тех странах благочестие, над гробницей мученика была выстроена церковь во имя его. И многие верующие почерпали благодать от святых мощей Христова страдальца: одни получали исцеление от болезней, другие - утешение в печалях, иные же получили помощь в бедах молитвами святого мученика Фоки. Не только в городе Синопе, но и по всей вселенной, на земле и на море, всем с верою призывающим его имя и вручающим себя его молитвам, святой являлся великим благодетелем в нуждах и скорым помощником. У мореплавателей было обыкновение призывать на помощь святого Фоку; ибо много раз он являлся им: то ночью, когда поднималось волнение, он будил спящего рулевого, то видели, что он сам поднимал паруса; иногда его замечали на носу корабля; иногда он являлся ходящим по морю.
   Имя святого Фоки прославляли на многих кораблях, плававших по Черному и Адриатическому морям и по океану; вместо обычных своих песен моряки стали воспевать похвальные песнопения в честь святого Фоки, так что всякий час его имя было на устах мореплавателей. Не только в бедствиях, но и среди удовольствий они вспоминали святого Фоку. У них был такой обычай: когда они сидели за трапезой или за каким-либо угощением, то отделяли часть пищи или питья в честь святого Фоки. Кто-нибудь из присутствовавших за трапезой покупал эту часть, и вырученные от продажи деньги собирались в особую кружку. Так каждый день уделяли часть своей трапезы святому, и один после другого покупал эту часть: сегодня один, завтра другой, потом третий, - начиная с первого и до последнего, все по очереди покупали ту часть и собирали за нее деньги. Когда же они выходили на берег, то деньги, собранные от продажи этих частей, раздавали убогим, недужным, сиротам и странникам.
   Этот обычай хранился много лет до того времени, пока враги святого Креста, попущением Божиим за наши грехи, не взяли все эти страны6; они весьма сильно стали притеснять святую веру и уменьшили число христиан. Однако же и теперь святой Фока, общий заступник всех, не перестает помогать плавающим в море мира этого; он приводит нас к небесному пристанищу, усердно молясь за нас Господу. Да избавимся же мы молитвами этого мученика Христова от всякого потопления, волнения и бури, ныне, всегда и во веки веков. Аминь.
 

   Примечания

   4 Вертоградарь - содержатель сада или огорода, садовник.

   5 Это было около 320 года.

   6 Здесь разумеются магометане - турки. В 1214 г. Синоп подпал власти сельджукских турок, а спустя 2,5 столетия он снова был завоеван (в 1461 г.) магометанами (османскими турками), именно Магометом II, завоевавшим Константинополь и основавшим на развалинах Византийской империи Турецкую (магометанскую).
[Жития святых Димитрия Ростовского: Двадцать второй день (05.10), С. 36. Жития святых, С. 10736 (ср. Жития святых Димитрия Ростовского, С. 188)]
 
Розповіді про святи та новини:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/t5gbROmnH7o

Св. Франциск з Асижу (1182 - 1226)

  • 05.10.14, 16:12

Св. Франциск з Асижу (1182 - 1226)

Франциск народився в родині багатого купця. Батьки, хоч і залучили сина до купецької справи, прагнули, щоб він здобув шляхетний стан. Тому вони не перешкоджали синові мріяти про лицарські шпори і шляхетство. Батьки також не жаліли грошей, коли Франциск, наслідуючи великих володарів і лицарів, влаштовував гучні і пишні бенкети для своїх товаришів і ровесників. Цим він удостоївся титулу короля асизької молоді. Перша нагода, щоб здобути рицарську славу, появилася у 1202 році, коли вибухнула війна між Асижом і Перуджією. Франциск мав тоді 20 років. Однак, військова пригода закінчилася для нього поразкою і полоном. У в’язниці в Перуджії молодий Франциск відрізнявся від інших полонених витривалістю і оптимізмом, однак він швидко втрачав фізичні сили. Річне перебування у в’язниці так його виснажило, що після звільнення він надовго захворів.

Проте Франциск не відмовився від своїх планів і амбіцій. Ще раз він спробував свої сили у лицарському ремеслі, долучаючись до воєнного походу Вальтера з Бьєнне – головуючого війська папи Інокентія ІІІ. Але і цей похід завершився невдачею. Франциск повернувся до Асижу, не здобувши лицарського пояса.

Навернення

Від часу перебування у в’язниці і хвороби, він пережив внутрішню зміну. Бог щораз виразніше прокладав свій шлях в душі Франциска і відкривав перед ним свої плани. Франциск обміняв своє багате і вишукане вбрання на жебраче лахміття і почав просити у перехожих подаяння. Таке життя вже не дозволяло йому перебувати у гаморі міста. Щораз частіше він шукає самотніх, безлюдних місць. Він молиться і покутує, щоб розпізнати Божу волю.

Подальші події допомогли йому глибоко переконатися у істині цих слів. Проїжджаючи на коні через долину Сполето, він зустрів прокаженого. Франциск відчував відразу і зневагу, такі люди навіть викликали у нього страх. Однак, підтриманий Божою ласкою, на цей раз він не втік. Франциск зійшов з коня і поцілувавши долоню прокаженого, обдарував його милостинею. Те, що до цієї пори видавалося гірким, перетворилося в радість, яку Франциск наново прагнув відчувати, віддаючись служінню прокаженим.

Молячись перед розп’яттям в церковці св. Дам’яна за мурами Асижу, він почув голос розп’ятого Христа: «Франциску, іди і відбудуй мою Церкву, яка валиться». Тоді Франциск помітив, що місце, де він молиться потребує ремонту. Повернувшись додому, він забрав з магазину батька дорогі тканини і продав їх на ринку в Фоліньо, а за виручені гроші вирішив відбудувати храм. Розгніваний батько привів його до єпископа на суд і вимагав повернення грошей. Тоді Франциск віддав батькові не лише гроші, але також і одяг, заявляючи, що від цього моменту тільки Бог буде для нього Отцем. Вдягнувши одяг у формі хреста, він перев’язався шнуром і розпочав покутне життя, живучи лише з пожертв.

Таким чином, Франциск хотів наслідувати Ісуса Христа і своїми руками взявся відбудовувати храм св. Дам’яна. Однак Бог подальшими діями докладніше окреслює його покликання. Одного ранку 1208 року, беручи участь у св. Євхаристії в святині Матері Божої Ангельської (Порцьюнкулі), Франциск почув слова Євангелія: «проповідуйте і говоріть, що наблизилось Царство Небесне (…) Не беріть ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх поясів, ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці» (Mт 10,7; 9-10). Франциск зрозумів ці слова, як своє призначення: відтоді він запрагнув жити згідно з Євангелієм, а також проголошувати навернення і покаяння. Втілювати в життя свій план він розпочав від свого улюбленого міста Асижу.

Послідовники

Новий стиль життя Франциска, який спочатку висміювали, почав однак зацікавлювати і притягувати товаришів колишніх гулянок. Вони помітили, що убогий Франциск відкрив великий скарб, здобув шляхетність, яка перевищує всілякі земні почесті. Він став лицарем і герольдом Великого Царя, Ісуса Христа. Тоді вони, роздавши майно біднякам, самі зубожілі матеріально, збагатилися Христом.

Першими, які пішли слідами Франциска були: Бернард з Квінтаваллє, Петро з Каттані, Ідзі і Филип Довгий. Незабаром приєдналися також інші. Франциск пропонував всім теж саме: Євангеліє, як стиль  життя, цілковиту убогість і простий одяг у формі хреста. Але щоб його не звинуватили у тому, що він творить ще одну групу єретиків, Франциск коротко описав свою пропозицію. В 1209 році разом з братами він пішов у Рим, щоб просити Папу Інокентія ІІІ затвердити таку форму життя.

Папа розпізнав у Франциску Божого чоловіка і затвердив представлений Устав. Франциск і його товариші, яких відтоді він назвав братами меншими, повернулися до Асижу і оселилися при храмі Матері Божої Ангельської – Порцьюнкулі, яка стала колискою Ордену.

Францисковий ідеал проник також до сердець тогочасних жінок. Першою, яка запрагнула наслідувати Христа так як Франциск, була Клара Фавароне, яка походила зі шляхетної асизької родини.

У Вербну неділю 1212 року, вона залишила рідний дім і в Порцьюнкулі отримала з рук Франциска габіт. Відтоді Клара стала жити при храмі св. Дам’яна, який раніше Франциск відбудував своїми руками. Швидко появилися також послідовниці. Так виник Орден Убогих Дам, які після смерті Клари прийняли назву «клариски».

Франциск не закрився зі своїми братами у мурах монастиря. Для нього монастирем був увесь світ. Тому він мандрував від міста до міста, від села до села і закликав до покаяння. Багато, багатих і бідних, шляхетного роду і простих людей, зворушені Францисковими словами і наставляннями, прагнули наслідувати його життя. Саме їм він пропонував, щоб живучи у світі, вони покутували і наслідували Ісуса Христа, смиренного та убогого. Від них бере початок Францисканський Орден Світських (ІІІ Орден).

До вершини досконалості

Франциск з Асижу, покутним і молитовним життям, прагнув щораз більше з’єднатися з Ісусом Христом, щоб бути вірогідним свідком. Вже в 1211 році, керований апостольською ревністю, він вирушає на схід до Сирії, щоб там проголошувати Євангеліє мусульманам. Однак, не дійшовши до мети, він повернувся в Італію. В 1217 році Франциск має намір піти у Францію, куди раніше вже вислав братів, але змушений залишитися на батьківщині. Лише в 1219 році здійснилося його прагнення. Разом з хрестоносцями він відправляється на схід, доходить до Діаметти в Єгипті і там зустрічається з султаном, перед яким з величезним переконанням свідчить про Ісуса Христа. Султан, захоплений особистістю і поставою Франциска, не лише дозволив йому безпечно залишити мусульманський табір, але також дав дозвіл вільно відвідувати місця освячені життям Ісуса в Палестині, у якій тоді панували араби-мусульмани. На прохання братів, він повертається в 1220 році до Італії.

Паломництво до Святих Місць залишило незабутнє враження. Перебуваючи під цим впливом, він вирішив в ніч Божого Різдва у 1223 році в скельній гроті Греччьо, зробити вертеп. Поставив ясла з сіном, привів вола і осла. Запросив людей з факелами. Відспівав Євангеліє з описом народження Ісуса Христа. Таким чином, Франциск хотів наочно показати велику любов Христа до людини, убожество в якому народився і приниження, яке зазнав, народжуючись в оточенні худоби. Таємниця Втілення, яку Франциск так сильно пережив, привела його до глибокого пережиття Таємниці Смерті і Воскресіння. З великим болем душі він роздумував над стражданнями Христа під час процесу і на хресті. Він гірко плакав над мукою Спасителя, а дивлячись, як люди гріхами легковажать любов, якою їх обдарував Бог,  кричав, що Любов не люблять. Розп’ятий Христос винагородив його гарячу любов. Восени 1224 року, коли Франциск постив сорок днів на горі Альвернії перед урочистістю св. Архангела Михаїла, йому явився Христос у вигляді серафима і на тілі – руках, ногах і боці, витиснув стигмати, тобто знаки Муки. Таким чином Франциск зовнішньо став схожим на страждаючого Христа.
«Сестра смерть»

Тягар апостольського життя, сувора покута, довгі ночі перебування на молитві, швидко виснажили фізичні сили Франциска. Посилювалася також хвороба очей, якою він заразився під час перебування на Сході.

Кількаразові спроби лікування були марними. Майже сліпий Франциск весною 1225 року перебував у храмі св. Дам’яна. Хворі очі надокучали. Страждання приносило денне світло і блиск сонця. Франциск, відчуваючи, що наближається смерть, попросив братів, щоб перенесли його до Порцьюнкулі.

Він прагнув закінчити свій шлях євангелічного покликання там, де його розпочав.

Франциск помер після заходу сонця 3 жовтня 1226 року.

Через два роки папа Григорій IX урочисто канонізував Франциска з Асижу.

Розповіді про святи та новини:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/PpM1q-UuRjA

www.zarvanycia.cc.ua 4 жовтня православні молитовно вшановують с

  • 05.10.14, 15:38

www.zarvanycia.cc.ua 4 жовтня православні молитовно вшановують святого апостола Кодрата

Святий апостол з числа сімдесяти Кодрат проповідував Слово Боже в Афінах і в Магнезії (східний півострів Фессалії) і був Афінським єпископом. Багатьох язичників він навернув до правдивої віри в Христа Спасителя. Його проповідь викликала ненависть у найзатятіших з них. Одного разу розлючений натовп напав на апостола, щоб побити його камінням. Апостол Кодрат залишився живий, його кинули в темницю, де він помер від голоду. Святе тіло його було поховане в Магнезії. Апостол Кодрат написав у 126 році апологію на захист християнства. Представлена ним імператору Адріану апологія так подіяла на гонителя християн, що він видав указ, за яким нікого не мали право засуджувати без доказів. Тропар Апостоле святый Кодрате, моли милостиваго Бога, да прегрешений оставление подаст душам нашим. "УНІАН-Релігії" Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.

Розповіді про святи та новини:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/aZDNw-Usr8Y

www.zarvanycia.cc.ua Великомученик Евстафий

  • 03.10.14, 20:31

www.zarvanycia.cc.ua Великомученик Евстафий

Евстафий был военачальником при императорах Тите и Траяне. По преданию, Евстафий принял христианство после того, как на охоте, среди рогов преследуемого им оленя, появился перед ним образ распятого Спасителя, сказавшего ему: «Плацид, зачем преследуешь ты Меня, желающего твоего спасения?». Вернувшись домой, он крестился вместе со своей женой Феопистией и двумя сыновьями — Агапием и Феопистом (родные Евстафия также почитаются в лике святых).

Евстафий перенёс испытания, сходные с испытаниями ветхозаветного Иова — слуги его умерли, скот пал, а сам он во время путешествия на корабле в Египет был разлучён со своей женой, а потом и с детьми. Перенеся без ропота эти испытания, святой Евстафий обрёл своих родных и как прославленный военачальник был призван императором Траяном для ведения войны.

После окончания боевых действия святой Евстафий с почестями вернулся в Рим. Во время празднования императором Адрианом, сменившем к тому времени на престоле Траяна, одержанной победы над варварами, приглашённый со своей семьёй Евстафий отказался принести жертвы языческим богам и открыто исповедовал себя христианином. Евстафий, осуждённый со своей семьёй на растерзание диким зверям, не был ими тронут. После этого император велел бросить их живыми в раскалённого медного быка, где святые и приняли свою мученическую смерть. Тела их остались невредимыми и были погребены христианами.

Більше доповнень про святих та новини:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/bTtdyo9Z9VE