www.zarvanycia.cc.ua Житие и страдание преподобномученика Лукиа

  • 30.10.14, 21:09

www.zarvanycia.cc.ua  Житие и страдание преподобномученика Лукиана, пресвитера Антиохийского
15 октября по ст.ст. / 28 октября по н.ст.

Святой Лукиан происходил от благочестивых родителей из города Самосат1, в Сирии. На двенадцатом году своего возраста Лукиан осиротел и все, оставшееся ему после родителей, имущество роздал бедным; сам же отправился в город Эдессу к исповеднику Макарию и, под руководством его, с ревностью принялся за изучение Священного Писания. При этом Лукиан проводил строго подвижническую жизнь. Он никогда не пил вина, а только воду, пища же его состояла из сухого хлеба с водой, но и ту он принимал один раз в день, а иногда и целую неделю ничего не вкушал2. За свою строго благочестивую жизнь, а также и за ревностное распространение слова Божия между иудеями и язычниками, Лукиан был посвящен в сан пресвитера Антиохийского. Здесь Лукиан устроил училище, собрал множество учеников и стал наставником премудрости книжной и духовной: он научил разумению Божественного Писания и наставлял вместе с тем к добродетельной жизни3. В это время Лукиан присоединил к своим занятиям исправления текста Священного Писания, сильно попорченного еретиками с злою целью. Ради этого полезного труда Лукиан предварительно изучил еврейский язык4.

Когда же слава о добродетелях Лукиана распространилась повсюду, то о нем узнал злочестивый царь Максимиан Галерий. Желая искоренить и уничтожить в восточных странах святую веру, Максимиан мучил и убивал множество христиан, в особенности же премудрых и знаменитых учителей христианских. Беззаконник думал, что если он низвергнет сии столпы церковные, тогда скорее разрушится и сама Христова Церковь. В то время он уже убил святого Анфима Никомидийского и святого Петра Александрийского5. Услышав же о святом Лукиане, он повелел отыскать его и привести на мучение. Тогда один священник, живший в Антиохии, по имени Панкратий – последователь ереси Савеллия, – сказал посланным от царя, где пребывает Лукиан. Панкратий уже давно завидовал доброй славе Лукиана и, как Иуда, предал на смерть невинного. После сего святой Лукиан был взят нечестивыми и отведен на мучение в Никомидию6.

В то время лютый мучитель так разъярился на христиан, что убивал, как второй Ирод, и малых христианских детей. Желая осквернить детей идоложертвенными снедями, он повелел насильно класть эти яства в рот им; они же, вразумленные Святым Духом, не хотели брать их, и за то были убиваемы.

Случилось тут же быть двум благородным отрокам – родным братьям; они, будучи научены родителями, а более Богом, сильно гнушались идолопоклонством. Мучитель, призвав юношей к себе, стал прельщать их ласковыми словами и соблазнять сладкими снедями идольских жертв, желая чрез сие сделать их участниками бесовских скверн. Юноши же, отталкивая снеди, говорили:

– Родители завещали нам не вкушать сих снедей, ибо если кто вкусит их, тот прогневает Христа.

За сие мучитель повелел бить их без пощады розгами; юноши же, подобно зрелым мужам, с великим терпением переносили истязания. Тогда один из приближенных к царю сказал:

– Большой стыд, если малые дети, недавно вышедшие из пелен, победят своим терпением римского царя. Дай, великий царь, мне этих детей, и я их научу почитать богов.

Царь отдал ему сих детей. Он тотчас же обрил головы им и, намазав крепкою горчицей, запер их в горячую баню; от этого головы детей разгорелись подобно пламени, как будто пораженные молнией; оба брата в этом мучении и скончались. Сначала упал мертвым младший, а старший, увидав своего умершего брата, воскликнул:

– Победил ты, брат мой, победил; Бог тебе помощник!

После сего, целуя тело умершего брата, и он предал дух свой. – Сие было в Никомидии, куда вели на мучение святого Лукиана.

В Каппадокии, которая находилась на пути в Никомидию, Лукиан увидал воинов, из страха мучений отвергшихся Христа. Лукиан стал наставлять их к терпеливому перенесению мучений и сказал:

– О, какой стыд вам и срам! Вы, как воины, всегда жертвуете на войне здоровьем своим за царя земного и временного, и полагаете души свои за него, а между тем не хотите мужественно восстать за Небесного Вечного Царя-Христа, и не только щадите себя, но и отвергаетесь Его! Рассудите: какая вам польза слушаться царя земного? И размыслите в то же время от чего отказываетесь вы, преслушав повеление Царя Небесного? Ради суетной чести и славы вы предаете себя в такую погибель; ради же Господа своего, пролиявшего за нас кровь Свою и уготовившего рабам Своим неизреченные блага, вы не хотите терпеть временных мук, чтобы на веки воцариться с Ним. Постыдитесь малых детей и немощных женщин, оказавшихся мужественнее вас: ибо они доблестно став за своего Господа, оказались как бы крепкими мужами, а вы, убоявшись мук, сделались – как женщины и малые дети. Что будет с вами, когда Христос призовет вас на суд Свой?

Услышав сие, воины опять обратились ко Христу с покаянием и пошли на мучение, исповедуя сердцем и устами святое имя Господа Иисуса Христа. И было тогда замучено за Христа около сорока воинов. Так, святой Лукиан своим сладкоглаголивым и исполненным Божественной благодати языком опять обратил ко Христу отпавших от Него и укрепил их к мученическому подвигу.

Когда же Лукиана привели в Никомидию, то он нашел там многих известных ему христиан и учеников своих, которые, боясь гонения, были в великом страхе. Некоторые из них скрывались, а другие хотели отречься от христианства, боясь лютых мучений и смерти. Святой Лукиан силою своего слова возбудил их мужество и сделал их твердыми в вере, дабы не бояться им убивающих тело, а не душу (Мф.10:28).

Рассказывают, что одну девицу, по имени Пелагию, ученицу Лукиана, отыскивали на мучение за веру во Христа; боясь, чтобы не погубили ее девства, девица бросилась с высокого окна и, упавши, разбилась и умерла; верующие почтили ее, как мученицу7.

Так как Максимиан слышал, что у Лукиана такое приятное лицо и он так увлекательно беседует, что всякий, смотрящий на него и слушающий его, непременно делается христианином, то царь боялся, чтобы и ему не сделаться христианином, если он будет сам лично беседовать с Лукианом. Посему, когда Лукиана привели к царю, то он стал беседовать с ним в некотором отдалении, чрез завесу8. Сначала он обещал Лукиану многие дары и почести; когда же святой засмеялся на его льстивые и лукавые слова, тогда Максимиан начал угрожать ему новыми мучениями. Лукиан нисколько не устрашился его угроз; его посадили в темницу, в которой он претерпел многие и различные страдания. Там его связали веревками, били острыми камнями и долго томили голодом и жаждою. Между многими мучениями было одно и такое: отторгли из суставов все члены его тела и положили спиной на острых черепках, на которых он и лежал 14 дней. Когда же наступил праздник Богоявления Господня, то святой пожелал, чтобы ему и всем находившимся с ним христианам дозволено было причаститься святых Христовых Таин. Он помолился Богу, дабы получить желаемое, и Бог устроил так, что, по недосмотру стражи, некоторые из верующих собрались к Лукиану в темницу и принесли хлеб и вино. Тогда святой Лукиан сказал ученикам своим и всем христианам, находившимся в темнице:

– Встаньте вокруг меня и будьте церковью, ибо я верую, что церковь живая лучше и благоприятнее для Бога, чем построенная из дерева или камня.

Когда затем все обступили Лукиана, он сказал:

– Совершим литургию и причастимся Божественных Таин.

Тогда ученики спросили его:

– Где же мы, отче, положим хлеб для совершения святых Таин? – У нас нет здесь стола.

Он же, возлежа связанный, лицом кверху, сказал:

– Положите у меня на груди, и будет живой престол Живому Богу.

Так, в темнице, на груди святого, совершилась Божественная литургия, со всеми надлежащими молитвами – по чину, как подобает, – и все сподобились причаститься святых Божественных Таин.

Утром царь послал слуг узнать: жив ли еще Лукиан? Когда же слуги входили в темничные двери, святой Лукиан, увидав их, три раза воскликнул:

– Я – христианин!

И с этими словами он предал дух свой в руки Христа, Бога своего9.

Слуги, придя к Максимиану, рассказали, что Лукиан уже умер. Тогда царь повелел бросить тело мученика в море; слуги так и сделали: привязав камень к многострадальному телу святого Лукиана, они бросили его в морскую пучину, и оно оставалось в море тридцать дней.

После сего мученик явился одному из своих учеников, по имени Гликерию, повелевая ему идти на морской берег и, взяв тело его, предать погребению. Гликерий пошел с другими христианами на берег искать тело святого; и вот они увидали в море дельфинов, несших на себе нетленное тело мученика; подплыв к берегу, они положили его на сухом месте. Тогда верующие с радостью взяли тело святого мученика и похоронили с честью.

Много лет спустя, святая равноапостольная царица Елена, мать Константина Великого, построила над гробом святого мученика Лукиана церковь10 во славу Богу, в Троице Единому, Ему же и ныне от нас да будет слава, честь и поклонение во веки веков. Аминь.

Кондак, глас 2:

В пощении первее просиявшаго, и во страдании второе светяща, вси, яко светило пресветлейшее, Лукиана песньми славно почтим, молящаго непрестанно о всех нас.

Детільніше за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/nuiZZCUYQ4Q

www.zarvanycia.cc.ua прп. Євтимія Нового

  • 30.10.14, 20:22

www.zarvanycia.cc.ua прп. Євтимія Нового

Св. Євтимій Новий походив з Малої Азії. При хрещенні отримав ім'я Микита. Після смерті батька його вихованням займалася мати й дві сестри. Він рано одружився, невдовзі народилася дочка. Однак незабаром він чомусь розлучився з ними і вступив до чернечої лаври на горі Олімп. Тут він постригся в ченці і одержав ще одне ім’я чернече ім'я — Євтимій. Як чернець, він робив скорий поступ у чеснотах і святості.

Коли в Царгороді усунули св. Ігнатія з патріаршого престолу, і на його місце прийшов Фотій, Євтимій, що був вірний св. Ігнатієві, покинув Олімп і перейшов на гору Атос. Тут він застав ченця Йосипа, що на самоті жив тільки для Бога. Євтимій оселився близько нього, і тоді вони вже разом почали вести якнайсуворіше життя. Коли Йосип помер, Євтимій вернувся в околицю Солуня, де відбудував монастир і церкву св. Андрія. Збудував також досить келій, що незабаром заповнилися побожними ченцями. Він збудував тоді жіночий монастир і настановив у ньому настоятелькою свою сестру, що з того часу почала теж називатися Євтимія.

Коли обидва монастирі були вже добре впорядковані, він передав їх солунському митрополитові, а сам вернувся на гору Атос і там проживав на самоті. Коли відчув, що надходить кінець його життя, він попрощався з атонськими ченцями, а опісля з одним з них перейшов на самітній острів, де прожив в сердечній злуці з Богом п'ять місяців. Спочив спокійно в Бозі 886 року, його нетлінні св. мощі перенесли згодом до Солуня. Св. Євтимій був названий "Новим", для відрізнення від св. Євтимія Великого.

Детільніше за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/at8UtD03E1k

www.zarvanycia.cc.ua У неділю у Соборі Святого Юра були виставле

  • 28.10.14, 20:58

www.zarvanycia.cc.ua У неділю у Соборі Святого Юра були виставлені мощі Папи Римського

Мощі святого Івана Павла ІІ привезли до Львова із Кракова.

В неділю об 11.00 год. львів’яни на власні очі побачили мощі святого Івана Павла ІІ.

Він був великим покровителем нашої Церкви

«Цей Папа увійшов в історію як той, хто зруйнував Берлінський мур. Він був великим покровителем нашої Церкви. Саме за його заступництвом УГКЦ була легалізована. Тому моліться до нього, як до «апостола миру, щоб за його молитвами в Україні і у всій Східній Європі запанував мир», – закликав Глава УГКЦ Святослав Шевчук під час прес-конференції з нагоди 25-річчя виходу УГКЦ з підпілля.

Мощі перебуватимуть тиждень у Храмі.

Детільніше за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/nWrP7VCcxcw

www.zarvanycia.cc.ua Святая мученица Параскева, нареченная Пятни

  • 27.10.14, 21:22

www.zarvanycia.cc.ua Святая мученица Параскева, нареченная Пятницею, жила в III веке в Иконии в богатой и благочестивой семье. Родители святой особенно почитали день страданий Господних – пятницу, поэтому и назвали дочь, родившуюся в этот день, Параскевою, что в переводе с греческого и означает – Пятница. Всем сердцем возлюбила юная Параскева чистоту и высокую нравственность девственной жизни и дала обет безбрачия. Она захотела посвятить всю свою жизнь Богу и просвещению язычников светом веры Христовой. На этом праведном пути суждено было Параскеве, носившей в имени своем память о дне великих Страстей Иисусовых, приобщиться и в жизни Страстям Христовым через телесные муки. За исповедание православной веры озлобившиеся язычники схватили ее и привели к городскому властителю. Здесь ей предложили принести богомерзкую жертву языческому идолу. С твердым сердцем, уповая на Бога, отвергла преподобная это предложение. За это она претерпела великие мучения: привязав ее к дереву, мучители терзали ее чистое тело железными гвоздями, а затем, устав от мучительства, всю изъязвленную до костей, бросили в темницу. Но Бог не оставил святую страдалицу и чудесно исцелил ее истерзанное тело. Не вразумившись этим Божественным знамением, палачи продолжали мучить Параскеву и, наконец, отсекли ей голову.

Святая Параскева Пятница всегда пользовалась у православного народа особой любовью и почитанием. С ее памятью соединяется множество благочестивых обычаев и обрядов. В древних русских месяцесловах и святцах имя мученицы пишется так: «Святая Параскева, нареченная Пятница». Храмы во имя святой Параскевы назывались в древности Пятницами. Наименование Пятниц получали в старину на Руси небольшие придорожные часовни. Простой русский народ называл мученицу Параскеву Пятницей, Пятиной, Петкой. Иконы святой Параскевы особенно почитались и украшались нашими предками. Русские иконописцы обыкновенно изображали мученицу суровой подвижницей, высокого роста, с лучезарным венком на голове. Иконы святой мученицы охраняют семейное благополучие и счастье. По церковному верованию, святая Параскева – покровительница полей и скота. Поэтому в день ее памяти принято приносить в церковь для освещения плоды, которые хранятся потом как святыня до следующего года. Кроме того, святой Параскеве молятся о сохранении скота от падежа. Святая мученика – целительница людей от самых тяжелых душевных и телесных недугов.

Розповіді про святих та розповіді про Христа Спасителя:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/xR5I-n8T6is

www.zarvanycia.cc.ua Мученики Карп, епископ Фиатирский, диакон П

  • 26.10.14, 19:23

www.zarvanycia.cc.ua Мученики Карп, епископ Фиатирский, диакон Папила, Агафодор и Агафоника, сестра Папилы

Святые мученики Карп, епископ Фиатирский, диакон Папила, Агафодор и Агафоника, сестра Папилы, пострадали во времена гонения на христиан императора Декия в III веке. Правителю области, где жили святые, стало известно, что Карп и Папила не участвуют в языческих праздниках. Он приказал привести нарушителей закона и сначала попытался убедить их в истинности римской религии. Святые же отвечали, что неприлично почитать богов ложных. Тогда судья приказал обнажить мучеников и в железных цепях водить их по городу, а потом привязать к коням и влачить из Фиатиры в соседний город Сарды. За Карпом и Папилой добровольно последовали Агафодор и Агафоника. В Сардах Агафодора забили до смерти воловьими жилами, а Карпу, Папиле и Агафонике отрубили головы. Святой Папила при жизни был известен даром врачевания болезней; он и после своей мученической кончины неустанно подает исцеления всем, прибегающим к нему с верою.

Розповіді про святих мучеників, свята, героїчне минули перших християн:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/xR5I-n8T6is

www.zarvanycia.cc.ua 25 жовтня прп. Косми, єп. Маюмського, творц

  • 25.10.14, 21:33

www.zarvanycia.cc.ua 25 жовтня прп. Косми, єп. Маюмського, творця канонів. Мчч. Прова, Тараха і Андроника. Прп. Амфілохія, ігум. Глушицького. Мц. Домники

Преподобний Косма, єпископ Маюмський, творець канонів.
Преподобний Косма був родом з Єрусалиму, виховувався батьками преподобного Іоанна Дамаскина і разом з ним отримав прекрасну освіту. Коли преподобний Косма досяг повноліття, то вступив в один з палестинських монастирів, де прославився чернечими подвигами. Під час гоніння на святі ікони преподобний Косма разом з преподобним Іоанном став на захист Православ’я. Вони написали багато творів проти іконоборців. В 743 році Косма був поставлений на єпископа Маюмського. Упокоївся він в глибокій старості (+787р.), залишивши після себе багато канонів на святкові дні і трипіснці на чотири дні Страсного тижня.

Святі мученики Пров, Тарах і Андроник
Святі мученики Пров, Тарах і Андроник постраждали за Христа у 304 році в місті Тарсі Килікійському. На пропозицію язичників принести жертву ідолам святий Тарах, старий воїн, відповів, що він приніс жертву Єдиному, Істинному Богові у чистому серці. Бачачи твердість святих у сповіданнні істинної віри проконсул піддав їх катуванням. « Коли моє тіло страждає, - говорив ідолопоклонникам святий Пров, - тоді душа моя зціляється і оживлюється».Кати знемагали в муках, які тільки могла вимислити їхня злоба, а потім порубали тіла святих на частини. Християни таємно взяли тіла святих мучеників і поховали.

Преподобний Амфілохій, ігумен Глушицький
Преподобний Амфілохій вже ченцем в священному сані прийшов до Устюга до преподобного Дионисія Глушицького в 1417 році. Святий Дионисій, дізнавшись про бажання Амфілохія бути подвижником, розповів про суворість і тяжкість життя його обителі, але це не злякало пришельця. Тоді святий Дионисій сказав: « Якщо хочеш перебувати тут, то укладімо завіт – не розлучатися один з одним, поки залишатимемось на землі». Амфілохій з радістю погодився і пообіцяв виконувати устав обителі.
Двадцять років провів пеподобний Амфілохій в подвигах посту, молитви і послуху під керівництвом преподобного Дионисія, намагаючись у всьому наслідувати його і допомагаючи в трудах по улаштуванню обителі. Після упокоєння святого Дионисія преподобний Амфілохій 15 років був настоятелем Глушицької обителі. Преподобний мирно упокоївся в 1452 році і був похований поряд зі своїм учителем.

Свята мучениця Домника
Свята мучениця Домника постраждала за сповідання християнства в 286 році. Жила Домника у Килікійській області. Страшні муки перетерпіла мучениця за святу віру. За наказом правителя Лісія її довго били, палили вогнем. Всі катування, свята Домника була кинута в темницю, де й упокоїлась.

Розповіді про святих та більше за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/5LlwpaDICeU

www.zarvanycia.cc.ua 23 жовтня - пам'ять святих мучеників Євламп

  • 23.10.14, 19:39

www.zarvanycia.cc.ua 23 жовтня - пам'ять святих мучеників Євлампія та Євлампії

Святі мученики Євлампій і Євлампія, рідні брат і сестра, жили на початку четвертого століття в місті Нікомидії. Прочитавши указ імператора Максиміана про засудження кожного християнина на смертну кару, Євлампій обурився, що імператор замість боротьби з ворогами вітчизни озброюється проти своїх підданих. Юнака повели на суд і захотіли, щоб той відмовився від християнської віри.

За відмову Євлампія спочатку мучили залізними знаряддями, а потім поклали на розпечений залізний лист. Раптово стараждалець виявив бажання відвідати язичницький храм. Судді зраділи, думаючи, що зломили дух юного християнина. У храмі Марса святий закликав Господа, щоб ідол був зруйнований. Він з гуркотом звалився на землю. Народ проголосив: "Єдиний Бог християнський, великий і сильний!" Святого знову почали мучити.

У цей час сестра страждальця Євлампія з'явилася перед суддями і оголосила, що вона теж християнка. Євлампій підбадьорював сестру, щоб вона не боялася мук. Після тортур брата і сестру кинули в розжарену піч, але Господь і від вогню зберіг їх.

Нарешті, брата обезголовили, а сестра померла від мук.

Тропар

Мученицы Твои, Господи, во страданиих своих венцы прияша нетленныя от Тебе, Бога нашего: имуще бо крепость Твою, мучителей низложиша, сокрушиша и демонов немощныя дерзости. Тех молитвами спаси души наша.

"УНІАН-Релігії"

Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.

Замітки на Християнську тему, новини, відео:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/Glgdzw1ogyE

www.zarvanycia.cc.ua Житие святого Апостола Иакова Алфеева Памят

  • 22.10.14, 22:48


www.zarvanycia.cc.ua Житие святого Апостола Иакова Алфеева
Память 9 октября с.с.

Святой апостол Иаков был сыном Алфея и братом апостола и Евангелиста Матфея, прежде бывшего мытарем. Когда Господь наш Иисус Христос, пребывая на земле во плоти, избрал в достоинство апостольское простых и благочестивых людей, чтобы послать их на проповедь Евангелия во вселенную, тогда избрал Он и сего Иакова и, как достойного, причел его к апостольскому лику (Мф.10:3; Мрк.3:18; Лк.6:15). И стал Иаков одним из числа двенадцати апостолов, самовидцем и слугою Христовым, проповедником Его таин и Его последователем1. Приняв с другими апостолами Духа Святого, сошедшего на них в огненных языках2, он отправился к язычникам проповедовать Христа и наставлять заблудших на путь спасения. Разжегшись огнем ревности Божественной, он попалял терния безбожия, сокрушал идолов, храмы их разорял, врачевал различные недуги, отгонял от людей духов лукавых и многое множество людей привел к Христу, чрез что приобрел себе и новое имя: семя Божественное. Ибо он насеял в сердцах человеческих Божие слово, насадил веру и возрастил благочестие: ради сего он и был наименован Божественным семенем.

Обходя многие страны, он сеял семя небесное, собирал жатву спасения человеческого и окончил земное течение свое Христовыми стопами: будучи подражателем Христовых страданий, он предал дух Богу пригвожденным на кресте3.

И было собрано сие Божественное семя, святой Иаков, с плодами, принесенными сторицею, в небесную житницу; там насыщаясь сам видением лица Божия, он и для нас ходатайствует своими молитвами о том же насыщении.

Кондак, глас 2:

Твердо мудрости догматы в душы благочестивых вложившаго, похвалами да ублажим, яко боговещателя вси Иакова: престолу бо славы Владычню предстоя, и со всеми ангелы радуется, моля непрестанно о всех нас.

Розповіді про святих та мучеників, новини:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/3lDy1q8JmcI

www.zarvanycia.cc.ua 21 жовтня пам’ять прп. Пелагії. Прп. Трифон

  • 21.10.14, 21:29

www.zarvanycia.cc.ua 21 жовтня пам’ять прп. Пелагії. Прп. Трифона, архим. Вятського. Прп. Таїсії

Преподобна Пелагія
IMG_06Преподобна Пелагія була навернена в християнство святителем Нонном, єпископом Едеським. До прийняття спасительного Хрещення Пелагія була начальницею танцюристок в Антіохії Палестинській, проводячи в лінивстві та блуді. Одного разу Пелагія, розкішно одягнута, проїзджала повз храм, біля дверей якого святитель Нонн виголошував проповідь. Віруючі відвернули свої лиця від грішниці, а єпископ. Нонн довго дивився їй в слід. Вражений зовнішньою красою Пелагії і передбачаючи в ній духовну велич, сявтитель в своїй келії довго милився Богу за грішницю, жаліючи при цьому, що убогість одіяннь його душі не може зрівнятися з пишністю одягу і красою блудниці.

На слідуючий день, коли святитель Нонн повчав у храмі про майбутній Суд і відплату, увійшла Пелагія. Повчання так подіяло на неї, що вона, вражена страхом Божим, обливаючись покаянними слізьми, просила святителя про Хрещення. Бачачи щире та повне розкаяння Пелагії, єпископ Нонн хрестив її.

Вночі Пелагії явився диявол, умовляв її повернутися до колишнього життя. У відповідь свята сотворила молитву, осінила хресним знаменням, і диявол щез. Зібравши свої коштовності, преподобна Пелагія принесла їх єпископу Нонну. Святитель звелів роздатиїх біднимс зі словами: « Нехай буде розумно зібране нечесно зібране». Після цього свята оділа на себе волосяницю і пішла на в Єрусалим на елеонську гору. Там вона до кінця свого життя подвизалась під чоловічим ім’ям Пелагій і досягнула великих духовних даруваннь.

Преподобний Трифон, походив від благочестивих батьків, які жили в Архангельській губернії. Коли батьки забажали одружити Трифона, то він, з юних літ відчуваючи покликання до чернечого життя, таємно пішов з дому в місто Устюг, де оселився в приходського священика, постійно перебуваючи в пості та молитві. Потім він жив у містечку Орлеці біля церкви, переносячи голод та холод, а звідти прийшов в Пискорську обитель на річці Камі. Тут преподобний Трифон прийняв постриг від ігкмена Варлаама. 22-літній чернець не пропускав жодної служби і ніс тяжкий послух в пекарні. Коли він тяжко захворів, йому явився святитель Миколай, і зціливши його укріпив у подвизі.

Шукаючи усамітнення преподобний пішов до усті річки Мулянки і оселився на місці, де зараз знаходиться місто Пермь. Тут він навернув до Христа язичників-остяків і вуглів. Потім преподобний Трифон пішов на річку Чусовую і заснував там монастир на честь Успіння Пресвятої Богородиці. В 1580 році він прийшов до міста Хлинова Вятської губернії, також заснував там Успенський монастир, і був поставлений на архимандрита. Будучи суворим подвижником, він носив на тілі волосяницю і тяжкі вериги. Душа старця бажала просвітлення заблудлих святлом Христової віри. Цій святій справі він віддавав всі свої сили. Перед упокоєнням преподобний Трифон написав заповіт, в якому говорилось: « Зібране у Христі стадо, отці і браття! Послухайте мене грішного. Хоча я грубий та гірший за всіх, але Бог і Пречиста Матір Його дозволили мені, убогому, керувати домом Своїм. Молю вас, для Бога і Пречистої Матері Його, майте духовну любов між собою. Без неї ніяка чеснота неє повною перед Богом. Уста Христовіпромовили до учеників: « Любіть один одного»( Ін.13,34). За словами апостола Павла: « носіть тягарі один одного»( Гал.6,2). Не осуджуйте перед Богом один одного, чи в храмі, чи в келії, чи на одинці чи в спілкуванні з братією. Келкйні молитви звершуйте зі страхом. А церковного співу ніколи не пропускайте; хоч би і справа яка була, біжи до церкви Божої на духовний спів. Спочатку віддавайте Боже Богу, а потім виконуйте інші справи».Прреподобний Трифон відійшов до Господа в глибокій старості у 1612 році. Похований у заснованій ним Вятській обителі.

Преподобна Таїсія була вихована матір’ю в дусі далекому від християнського благочестя, вела порочне, розпусне життя. Вона славилась красою, і багатьох спокушала на гріховний шлях.

Слух про блудницю таїсію, розійшовся по всьому Єгипту і дійшов до старця Пафнутія, строгого подвижника, який навернув до спасіння багатьох заблудлих. Перевдягнувшись у світську одіж Пафнутій прийшов до Таїсії і попросив призначити йому побачення де не тільки люди, але й Сам Бог не побачив би їх. Таїсія відповіла, що це не можливо, тому що Бог скрізь присутній, все бачить і знає. Побачивши в її душі іскорку страху Божого старець відкрився їй. Він показав всю тяжкість і бруд її гріхів, розповів, що чекає її, яку відповіть вона змушена буде дати на Страшному Суді.

Слова святого так надихнули грішницю, що вона, зібравши всі свої багатства, накопичені безсоромним шляхом, спалила їх на міській площі і разом зі старцем пішла в монастир, де три роки повела в затворі. Повернувшись на схід Таїсія безперестанно повторювала коротку молитву: « Ти, що сотворив мене! Помилуй мене!». « З тієї хвилини, як я увійшла в келію, всі гріхи мої постійно були перед моїми очима, і я обливалась слізьми згадуючи їх», - говорила преподобна Таїсія старцю перед кончиною. « Саме за це Господь і помилував тебе, а не за строгість затвору»,- відповів їй старець Пафнутій.

Розповідь про святих мучениць та інших Божих посланців для нашого душевного зцілення:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/-whnIAQnAZQ

www.zarvanycia.cc.ua Пам'ять святих мучеників Сергія і Вакха

  • 20.10.14, 20:42

www.zarvanycia.cc.ua Пам'ять святих мучеників Сергія і Вакха

Сергій і Вакх, прославлені воїни, були улюбленцями імператора Максиміана і користувалися великою повагою при римському дворі. Але, незважаючи на загальну повагу до них, Максиміан, ненависник християн, дізнавшись, що вони також належать до віруючих в «сина теслі, якого євреї розіп'яли як лиходія», доклав спочатку всі старання, щоб вивести їх з християнства, але не зумівши подіяти на воїнів ні обіцянками, ні погрозами, відправив їх до Антіоха, правителя однієї із сирійських областей з приписом умовити Сергія і Вакха відректися від Христа або віддати їх на жорстокі тортури і смерть. Антіох, хоча й був відомий лютою ненавистю до християн, але все ж не забув, що зобов'язаний своїм піднесенням колишнім царським улюбленцям - Сергію і Вакху, і, не бажаючи їх загибелі, почав завзято переконувати їх відступитися від християнської віри. Антіох побачив неможливість похитнути віру сповідників і тому наказав відвести Сергія в темницю, а Вакха піддати катуванням. Не витримавши мук, той невдовзі помер. Його останки, викинуті на поживу звірам і птахам, були потайки забрані християнами і поховані в печері. У цю ж ніч Вакх з'явився в сновидінні Сергію, який сумував за нього в темниці, і утішив його повідомленням, що він уже перейшов у світ вічної радості, і зміцнив свого друга на майбутній мученицький подвиг. Недовго довелося чекати і Сергію: наступного ж дня його взули в залізні чоботи з довгими гострими цвяхами всередині і наказали супроводжувати Антіоха, який вирушав у справах служби в інші міста. Цвяхи завдавали нестерпного болю, і, коли прийшли в Розад, змучений тортурами Сергій був ледь живий. Жорстокий Антіох цим не вдовольнився і піддав його новим катуванням, але бачачи, що християнин не збирається відмовлятися від віри, наказав відрубати йому голову. Нині мощі мучеників знаходяться у Венеції. Тропар Удобрение Христовых страстотерпец и очи Христовы Церкве, очи просветите душ наших, Сергие многострадальне и Вакше преславне: молитеся ко Господу, яко да убежим тьмы греховныя и Света явимся общницы невечерняго молитвами вашими, святии.

Розповіді про мучеників та новини сьогодення в Зарваниці:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/-whnIAQnAZQ