Преподобний Аліпій, стовпник (640)

Преподобний Аліпій стовпник народився в місті Адріанополі в Пафлагонії. Мати його, християнка, рано залишилася вдовою, віддала сина в послух і на навчання єпископу Феодору, а сама, роздавши маєток убогим, стала подвигом добрим трудитись при церкві і була удостоєна звання дияконіси.

З юних років святий Аліпій бажав присвятити своє життя Богові і прагнув до відокремленого життя, проте єпископ Феодор не відпускав його від себе. Одного разу, коли преподобний Аліпій супроводжував свого Владику до Константинополя, йому було видіння святої мучениці Євфимії, що закликала преподобного Аліпія повернутися до Адріанополя і заснувати церкву її імені.

На кошти, пожертвувані віруючими Адріанополя, святий Аліпій побудував церкву в ім'я святої мучениці Євфимії на місці занедбаного язичницького цвинтаря, опанованого легіонами демонів. Поруч з храмом, під відкритим небом, на верху язичницького надгробку святий спорудив собі стовп. П'ятдесят три роки преподобний Аліпій подвигом добрим трудився на стовпі, молячись Богу і повчаючи багатьох, що приходили до нього. Біси, що наповнювали язичницьке кладовище, нападали ночами на подвижника, побиваючи його камінням. Святий Аліпій, ставлячи ні в що зусилля духів темряви, розібрав навіть той легкий навіс над стовпом, який закривав його від дощу і вітру. Переможені стійкістю святого, біси назавжди залишили це місце, освячене подвигом добровільного мучеництва. 

Лише за 14 років до смерті святої Аліпій не зміг більше стояти і змушений був через хворобу ніг лежати на боці, переносячи тяжкі страждання зі смиренням і подякою. Близько стовпа преподобного поступово виникли два монастирі: по один бік - чоловічий, по інший - жіночий. Преподобний Аліпій запровадив для обох монастирів суворі статути і до свого  спочинку керував оселями.

Помер преподобний в 640 році, у віці 118 років. Тіло покійного стовпника було поховано в заснованій ним церкві на честь святої мучениці Євфимії. Святі мощі угодника Божого зцілювали багатьох, які приходили до них з вірою.

На Майдані!!!

Священномученик Климент, папа Римский

Священномученик Климент, папа Римский, родился в Риме в богатой и знатной семье. Силой обстоятельств с детства разлученный с родителями, Климент воспитывался у чужих людей. Живя в Риме, юноша получил прекрасное образование, был окружен роскошью, приближен к императорскому двору. Но его не радовали утехи, языческая премудрость не увлекала его. Он стал задумываться над смыслом жизни. Когда в столицу дошли вести о Христе и Его учении, святой Климент оставил дом и имение и отправился в те земли, где проповедовали апостолы. В Александрии Климент встретил святого апостола ВарнавуЖитие.. Святой Варнава, апостол от 70-тиИкона. Апостол Варнава, слова которого слушал с глубоким вниманием, всем сердцем воспринимая силу и истину Слова Божия. Прибыв в Палестину, святой Климент принял Крещение от святого апостола ПетраЖитие.. Апостол ПетрИкона. Апостол ПетрМолитвыХрамы и стал его ревностным учеником и постоянным спутником, разделяя с ним его труды и страдания. Святой апостол Петр незадолго до своих страданий рукоположил святого Климента во епископа города Рима. После кончины апостола, а за ним святого Лина, епископа Римского (67 - 79), и его преемника, святого епископа Анаклета (79 - 91), на Римской кафедре находился святой Климент (с 92 по 101 год).

Добродетельная жизнь, милосердие и молитвенный подвиг святого папы Климента обратили многих ко Христу. Так, однажды в день Пасхи им были крещены сразу 424 человека. Среди крещеных были люди всех сословий: рабы, правители, члены императорской семьи.

Язычники, видя успехи его апостольской проповеди, донесли на святителя Климента императору Траяну (98 - 117), обвинив святого в том, что он хулит языческих богов. Император изгнал святого Климента из столицы, отправив его в Крым, на работы в инкерманские каменоломни недалеко от города Херсонеса. Многие из учеников святителя последовали за ним, предпочтя добровольное изгнание разлуке с духовным отцом. Прибыв на место ссылки, святой Климент встретил много верующих христиан, осужденных работать в тяжелых условиях, совершенно без воды. Он помолился вместе с осужденными, и Господь в образе Агнца явил ему место источника, из которого излилась целая река. Это чудо привлекло к святителю Клименту множество людей. Слушая ревностного проповедника, сотни язычников обращались ко Христу. Каждый день крестилось по 500 человек и более. И там, в каменоломнях, был вырублен храм, в котором он священнодействовал.

Апостольская деятельность святого вызвала гнев императора Траяна, и он приказал утопить святого Климента. Мученика ввергли в море с якорем на шее. Это произошло в 101 году.

По молитвам верных учеников святителя, Корнилия и Фивы, и всего народа море отошло, и люди нашли на дне в нерукотворном храме ("Ангельской церкви") нетленное тело своего пастыря. После этого ежегодно в день мученической кончины святителя Климента море отступало и в течение семи дней христиане могли поклоняться святым его мощам. Только в IX веке, во время царствования Константинопольского императора Никифора (802 - 811), по Божиему попущению, мощи святого Климента стали недоступны для поклонения на 50 лет. При императоре Михаиле и матери его ФеодореЖитие.. Праведная царица Греческая ФеодораИкона. Царица Греческая ФеодораЦерковь св. прор. Илии и блгв. царицы Феодоры (в крипте) (855 - 867) Херсонес посетили равноапостольные КириллЖитие.. Равноапостольный Кирилл, учитель Словенский.Икона. Святой равноапостольный Кирилл учитель СловенскийМолитвыХрамы и МефодийЖитие.. Равноапостольный Мефодий, учитель СловенскийИкона. Святители Кирилл и МефодийМолитвыХрамы. Узнав о сокрытых мощах святого Климента, они побудили епископа Херсонесского Георгия к соборной молитве ко Господу об открытии мощей священномученика. После соборного служения святых Кирилла и Мефодия и прибывшего с ними из Царьграда духовенства и усердной молитвы всех собравшихся на поверхности моря в полночь чудесно появились святые мощи епископа Климента. Их торжественно перенесли в город в церковь святых Апостолов. Часть мощей была принесена святыми Кириллом и Мефодием в Рим, а святая глава впоследствии принесена в Киев святым равноапостольным князем ВладимиромЖитие.. Святой равноапостольный великий князь Владимир. .Икона. Князь Владимир, равноапостольныйМолитвыХрамы (+ 1015) и положена в Десятинной церкви вместе с мощами святого Фивы, где был устроен придел во имя святого Климента. Память священномученика свято чтится в России. Издревле ему посвящались многие храмы.

Святитель Климент, которого относят к мужам апостольским, оставил нам духовное наследие - два послания к Коринфянам - первые после писаний святых Апостолов письменные памятники христианского учения. (Они изданы в русском переводе в "Писаниях мужей апостольских".)

І навіть сильні світу цього.
Отримавши усе земне,
В молитві кликали до Бога:
«Спаси мене!»

І навіть ті, хто мали владу
Та відкривали полюси,
Благали: «Небесний Тату!
Мене спаси !»

І навіть люди, що сходили
Усі несходжені світи,
Просили в Бога: «Дай нам сили
І освяти!»
________
А Бог сердець торкався ніжно:
«Люблю тебе, спасенний грішник!»

http://www.foru.ru/slovo.7278.3.html

Великомученик Меркурий

Святой великомученик Меркурий, скиф по происхождению, служил воином в римской армии. Нечестивые императоры Декий (249 - 251) и Валериан (253 - 259) издали закон, повелевавший всем римским гражданам поклоняться языческим богам и осуждавший на смерть христиан.

В это время на Римскую империю напали варвары, и император Декий выступил в поход с большим войском. В одном из сражений святому Меркурию явился Ангел Господень и подал ему меч со словами: "Не бойся, смело иди на врагов. Когда победишь, не забудь Господа Бога твоего". С этим мечом святой воин прошел сквозь варварские полчища, уничтожил множество врагов и убил самого царя варваров, обеспечив победу римлянам. Благодарный император щедро наградил святого Меркурия за храбрость и сделал его военачальником.

Святому воину, получившему великие почести и богатство, вновь явился Ангел Господень, напоминая ему, Кем была дарована победа, и призывая к служению Господу. Святой Меркурий вспомнил, что и отец его, Гордиан, исповедовал христианскую веру, крестился и всей душой устремился ко Христу. Он отказался участвовать в торжественном жертвоприношении языческим богам и был призван к грозному императору. Открыто назвав себя христианином, Меркурий бросил к ногам императора воинский пояс и мантию и отказался от всех почестей. В темнице святому Меркурию снова явился Ангел Господень, укрепил его и призвал мужественно претерпеть все страдания за Христа.

Святого мученика растянули над огнем, резали ножами, били плетьми так, что кровь из его ран гасила огонь. Но каждый раз, когда его бросали в темницу умирающим от ран, святой Меркурий получал от Господа полное исцеление, утверждая пред нечестивцами великую силу веры Христовой. Осужденный на смертную казнь, святой сподобился видения Самого Господа, обещавшего ему скорое избавление от мучений. Великомученика Меркурия обезглавили в Кесарии Каппадокийской. Его святое тело благоухало миром и фимиамом, подавая исцеления многим больным.
Василий Кесарийский и Каппадокийский
Василий Кесарийский и Каппадокийский

Уже по смерти своей воин Христов, соединившийся с Церковью Небесной, сослужил воинскую службу на благо Церкви земной. По молитве святителя Василия ВеликогоЖитие.. Святитель Василий Великий.Икона. Святитель Василий ВеликийМолитвыХрамы перед иконой Пресвятой Богородицы об освобождении христиан от гонителя христианской веры Юлиана Отступника (361 - 363) Заступница рода христианского послала святого воина Меркурия в помощь от Церкви торжествующей к Церкви воинствующей. Образ святого великомученика Меркурия, изображенный на иконе рядом с образом Пречистой Богородицы, стал невидимым, а затем вновь показался с окровавленным копьем.

В этот самый момент Юлиан Отступник был пронзен на Персидской войне копьем неизвестного воина, тотчас ставшего невидимым. Окаянный Юлиан, умирая, воскликнул: "Ты победил, Галилеянин!"

Свята Катерина

Свята Катерина (Катерина з грецької означає — чиста) — легендарна християнська свята, великомучениця, дочка знатного правителя міста Александрії. Прообразом Святої Катерини була Гіпатія

Життя святої

Краса, вченість, слава багатства манили до неї багатьох залицяльників, але праведна вона прагнула пошуків Істини буття світу. Знайти її для праведниці допоміг святий муж відлюдник, до якого Катерину відвела мати, будучи таємною християнкою. Він розповів, що є Небесний Жених – Христос, до якого повинна полум'яніти душа, що шукає Істини і відкидає всі примари світу цього тимчасового. На прощання старець вручив святій Катерині ікону Богоматері з Немовлям Христом. Усю ніч діва молилась перед цією іконою, але Богомладенець відвертав від неї свій Лик. Вона знову звернулась до старця і той порадив їй зберігати чистоту (Катерина з грецької означає – чиста) і охрестив святу. Після хрещення до неї з явилась Богоматір з Немовлям, Яке благістно поглянуло на Катерину і простягнуло їй перстень в ознаменування духовних заручин. В ці дні в Александрії відбувалися бурхливі язичницькі гульбища, на які прибув сам імператор Максиміан. В жертву язичницьким богам приносили не тільки тварин, але й сповідників християнства.

Свята Катерина, користуючись своїм знатним походженням, звернулась до імператора, заступаючись за них. Щоб переконати знатну римлянку та інших християн, імператор наказав скликати п'ятдесят найдосвідченіших мужів імперії. Свята відвертістю своїх переконань і доказів навернула їх у християнство. Всі вчені за наказом імператора були вкинуті у вогнище. Сама ж свята Катерина була піддана страшним мукам — колесування. Коли вона спокійно підійшла до знаряддя страти, ангел розбив його на друзки. Тоді Катерина, підійшовши до місця страти, з глибокою вірою в Бога, сама поклала голову під меч ката, молячись за всіх людей:

«Господи Ісусе Христе, Боже мій! Дякую Тобі за те, що Ти поставив на камені терпіння ноги мої і направив стопи мої… Поглянь з висоти Твоєї, Господи, і на цих людей, що тут стоять, і настанови їх світлом Твого пізнання; і прохання тих, хто буде призивати ім'я Твоє святеє через мене, сповни на користь, щоб усіма оспівувалась велич Твоя на віки».

Із рани її замість крові витекло молоко. Це сталося за даними святителя Димитрія Ростовського 24 листопада 307 року.
Церковний переказ

Св. Великомучениця Катерина з Александрії мала 17 років від роду. Була дуже вродлива, високоосвічена і багата. У 304 році вона прийняла християнську віру і відтоді проповідувала Ісуса Христа. За наказом імператора Максиміана, який переслідував християн, була замучена за віру Христову. Після тривалих умовлянь відректися від Христа і перейти до язичників кати роздягли її і били воловими жилами дві години по плечах і животу.

Її дівоче тіло стало суцільною раною. Кров мучениці струменіла і обагряла землю. Її було кинуто до в'язниці, де Катерину тримали без їжі і води, та кати на цьому не вгамувалися. Вони вдалися до нових тортур — поклали дівчину поміж чотирьох коліс з гострими зубцями і, обертаючи колеса два праворуч, два ліворуч, почали шматувати її тіло. Та ось Ангел Господній зійшов з неба і зробив так, що великомучениця лишилась цілою і неушкодженою, а колеса розлетілись на друзки. Тоді кати відрубали їй голову мечем.

Великі страждання св. Катерини навернули багатьох язичників до віри Христової. Серед них — царицю Августіну, дружину Максиміана, Порфирія Стратилата і 200 воїнів, котрі спостерігали її страшні муки.

Місце страти Великомучениці Катерини і сьогодні показують в Олександрії туристам. Жителі Олександрії, які вірили в розп'ятого Господа, встановили мармурову колону, на якій висікли голову св. Великомучениці. Ця колона й зараз стоїть у храмі св. Сави.

Як свідчать перекази, св. мощі Великомучениці були далеко на Синайській горі. У піснях співається: радуйся, всеславна Великомученице Катерино: на горі-бо Синайській, де бачив Мойсей терновий кущ неспалимий, Сам Христос зберігає чесне тіло твоє нетлінним аж до другого пришестя Свого.

На високу гору Синай ці мощі могли покласти тільки Ангели. У храмі на горі Синай знаходяться мощі голови і лівої руки св. Катерини. Невелика мармурова рама стоїть у храмі праворуч престолу. Святую голову нареченої Христової покриває нині золотий вінець, а рука її прикрашена коштовними перснями.

У IX ст. Феофан Нікейський і невідомий монах Вавіль написали багато пісень на честь Великомучениці Катерини, які і сьогодні співаються Православною Церквою в день її пам’яті.

Церква в день пам'яті Великомучениці говорить: «Радуйся ти, бо, посоромивши зухвальство заблудлих красномовців, несвідомістю сповнених, до віри істинної направила; радуйся, бо тіло твоє на муки великі віддавши за любов до Бога, ти, як діва непохитна, не подолана була; ра­дуйся, бо в нагороду за муки небесних осель сподобилася ти й славою вічною втішаєшся. В надії на неї, Великомученице, подвигом твоїм і нас, твоїх співців, стверди».
Пам'ять та посмертне шанування Святої Катерини

Мощі святої Катерини спочивають в монастирі її імені на горі Синай в Єгипті. Сьогодні монастир це великий духовний центр, в якому знаходиться стародавній архів і велика бібліотека стародруків та церковних раритетів. Вважається, що Свята Катерина є покровительницею вчителів, освічених людей та науковців.

Пам'ять святої великомучениці шанується в православному світі. На честь святої Катерини будуються храми, багато монастирів називають її іменем.

Амфілохія, єп. Іконійського, і Григорія, єп. Акрагантійського

Святий Амфілохій

Святий Амфілохій народився у побожній християнській родині й походив із Каппадокії у Малій Азії. Юнаком мріяв стати адвокатом, однак, покинув світ і посвятив себе служінню Богові. Поселився в пустелі.

У 374 році духовенство і вірні міста Іконіюм обрали його єпископом. Того ж року Амфілохій скликав Іконіюмський Синод, на якому було засуджено єретиків-македонян, що заперечували божество третьої Особи Божої. Він написав окремий твір, у якому доступно пояснив науку Церкви про Святого Духа. Амфілохій боровся також проти єресі аріян. Господь наділив вірного Божого слугу даром зцілення молитвою. Амфілохій був сердечним приятелем св. Василія Великого і св. Григорія Назіянського, який називав його єпископом без вад, ангелом і вісником правди. Амфілохій, якого називають Отцем Церкви IV ст., уснув у 400 році.

Святий Григорій

Святитель Григорій, єпископ Акрагантійській, народився на острові Сіцілія, в селищі Преторія, недалеко від міста Акраганта. Хрещеним батьком немовляти Григорія при Хрещенні був єпископ Акрагантійській Патаміон. До десяти років хлопчик оволодів грамотою, умів читати, співати церковні пісні. Духовне провідництво над ним було доручено архідиякону Донату. Святий Григорій прислуговував у церкві в Акраганті 10 років.

Коли помер єпископ Акрагантійській, найстаріші клірики і імениті громадяни Акраганта прибули до Рима з проханням визначити наступника на їх катедру з тих кандидатів, які були представлені. Проте Папа призначив єпископом святого Григорія. Декілька років святитель Григорій мирно управляв врученою йому від Бога паствою, був захисником знедолених, мудрим проповідником, чудотворцем-цілителем. Навіть в архієрейському сані святитель Григорій вів життя ченця-подвижника, ревно беріг чернечі обітниці. Оточений любов'ю вірних, управляв єпархією до свого мирного упокоєння.

5 грудня – день пам’яті святого апостола від 70-ти Филимона

Святий апостол Филимон і його дружина Апфія жили в місті Колоси у Фрігії. За прийняття Хрещення від святого апостола Павла вони звернули свій будинок у дім молитви, де збиралися всі віруючі в Христа колосян і відбувалися Богослужіння, і присвятили себе служінню хворим і знедоленим. Апостол Филимон був поставлений єпископом міста Гази і проповідував Слово Боже по всій Фрігії. Святий апостол Павло не залишав його своїм керівництвом. До нього направив первоверховний апостол своє повне любові Послання, в якому посилає благословення "Филимонові й співробітникові нашому, і Апфіі, сестрі коханої, і співвойовникові нашому Архипові, і їх домашній церкві" (Флм. 1, 1 - 3). Онисим, про який йде мова в посланні, - колишній раб Филимона, апостол від 70-ти (пам'ять 15 лютого). Також жив в Колосах святий апостол Архіпов який прийняв мученицьку кончину. Під час язичницького свята розлючений натовп увірвалася в християнський храм, коли там відбувалося богослужіння. Всі в страху розбіглися, залишилися тільки святі Филимон, Архіпп та Апфія. Їх схопили і повели до градоначальника. Святого Архіпа озвірілий натовп побив і порізав ножами, і по дорозі на суд він помер. Святі Филимон і Апфія, за вироком правителя, були побиті каменями. Святі Апостоли Филимон, Архіпп та Апфія були звернені у християнство святим апостолом Павлом і постраждали за Христа від греків-язичників, за царювання імператора Нерона, в місті Колоссах. Коли вони були колись разом з іншими християнами в молитовному зібранні, язичники несподівано напали на них. Всі, хто знаходилися у зборах, крім Филимона, Архіппа та Апфіі, розбіглися, а їх трьох схопили і привели до Артоклісу, правителю ефесскому.

Спочатку жорстоко били Архіпа, причому, навіть діти, кололи його по всьому тілу ножами. Потім без милосердя був мучений святий Филимон і побитий камінням. Точно також була побита каменями і свята Апфія.

Так, в муках, святі угодники відійшли до Господа.

4 грудня — Введення у Храм
Пресвятої Богородиці

Введення у Храм Пресвятої БогородиціУ спасительні дні, що передують святу Різдва Господа нашого Ісуса Христа, хочеться більш щиро вознести молитви до Преблагословенної, Котра є Джерелом нашої радості і спасіння, Котра послужила великій Тайні Боговтілення.

В акафісному піснеспіві Церква символічно називає Богоматір Зорею, яка провістила Сонце, тобто нашого Спасителя, Променем розумного Сонця, Світилом незаходимого Світла, оскільки Божа Матір просвіщає нас світлом Свого Сина, просвіщає усіма шляхами і засобами. Згадаємо про один з них — святий храм.

У житті Приснодіви Марії храм Божий був невід’ємною частиною великого приготування до Богоматеринства. Коли Пресвятій було три роки, батьки, праведні Іоаким і Анна, виконуючи дану Богові обітницю, привели отроковицю у Храм. Там Діву Марію зустрів первосвященик Захарія. Виконуючи веління Боже, він увів Її у Святая Святих, місце, куди раз на рік міг входити лише первосвященик. У храмі Богоотроковиця перебувала в спілкуванні з Ангелами, там же було виткано ту Божественну тканину, котрою належало огорнути Господа.

У тому святому місці Пречиста Діва віддалилася від гріховної скверни і наблизилася до ангельського світу заради заспокоєння в Бозі. Тому введення Діви Марії у храм є образом іночеського посвячення, прийняття ангельського образу. Через деякий час Первоінокиня перевершить цей ангельський образ, бо Вона стане Богоматір’ю, «чеснішою Херувимів і славнішою без порівняння Серафимів».

Тож тільки святий храм гідний був стати Її оселею. Пречиста Діва освятила Собою образ іночеського предстояння перед Богом. Старозавітний храм був єдиним богоносним місцем на землі, як «скінія присутності Божої», як дім Божий. Тут людина зустрічалася з Господом. Слава Божа наповнювала скінію і храм Соломонів. Святая Святих містила ковчег Завіту, огорнений крилами Херувимів, де чути було голос Божий (Числа 7, 89). Водночас старозавітній храм був прообразом грядущого богоявління у світ. Істинним місцем богопоселення, храмом Божим мала стати сама людина. І ним стала Діва Марія — вмістила Невмістимого.

Сама ж Богородиця є храмом у Храмі, його істинна Святая Святих, одухотворений Божий ківот. Поява Діви Марії у храмі знаменувала собою межу обох Завітів, Старого й Нового. Вона завершила перший і відкрила другий. В особі Пресвятої Богородиці знаходиться таке місце на землі, куди може прихилитися небо.

Але, роздумуючи про небесне, не будемо забувати і про земне. Пріснодіва була і є людиною, і Її служіння також було людським.

Пренебесна висота досягалася Дівою Марією жертовним шляхом. Його вказав для усіх нас Божий Син. Пріснодіва пройшла цей жертовний шлях: спочатку батьки принесли в жертву Богу Пречисту Діву, а потім уже Сама Богоотроковиця принесла власну жертву — дочірню любов до Храму, Свою чистоту і непорочність.

Введенням у храм Богородиця закликає і нас усіх прийти до цієї святині. Як і Вона, ми повинні приносити в жертву свою молитву і любов.

Багато дів супроводжували Божу Матір у священну оселю — Божий храм. До цієї процесії, яку очолила Преблагословенна Діва, приєднуються у віках всі християни, бо християнське життя — це і є безперервний рух до храму і через храм — в Небесний Єрусалим.

Преподобний Григорій Декаполіт

Преподобний Григорій ДекаполітНародився у м. Ірінополі, у Десятимісті (по-грецьки Декаполя) в благочестивій християнській сім'ї. Ще в юні роки він добре вивчив слово Боже і довірив свій розум Богові. Пішовши в монастир, він, з благословення настоятеля, оселився у відокремленій печері в глибокій прямовисній щілині. Тут преподобний Григорій зазнавав велике занепокоєння від демонів, які всіляко озлобляли і спокушали його, намагаючись прогнати з цієї оселі. Але він мав велику відвагу до Господа і, згідно імені своєму, був несплячим, так що ворог і уві сні не міг діяти на його уяву і помисли.

Одного разу вночі йому з'явився у видінні Ангел Господній, який вручив святому полум'яний меч для поразки всієї сили бісівської і для відсікання від Церкви єретичних мудрування, а від серця - гріховних пристрастей. Досягнувши серцевої чистоти, преподобний Григорій удостоївся чути Ангельський спів на славу Святої Трійці, - так він був угодний Богу і ангелам. Для протидії єресі іконоборства преподобний Григорій залишив монастир і пішов у Константинополь. Святий зберіг чистоту Православ'я і в словах, і в справах, багато міст очистив від скверни іконоборства, переконуючи і навіть саму кров пролити за святі ікони. Його учнями були Йосип піснописець і преподобний Іоанн. У столиці він і помер у 816 р. Нетлінні мощі його знаходяться в Румунії.
Пам'ять - 3 грудня(нов. ст.)