Українські військові, повідомили про виявлення продукції Roshen у сухпайках, які були захоплені в окупаційних військ на Донбасі.

“Якось ми знешкодили близько 20 російських спецпризначенців. Хлопці розірвали їхні сухпайки — а там цукерки Roshen. Абсурд. Бо в наші пайки теж кладуть такі солодощі”, – розповів начальник розвідки 1-го батальйону 72-ї бригади в інтерв’ю Gazeta.UA.

Також, за словами військового, операції, які потребують високої кваліфікації виконуються лише російськими найманцями.

“Їхні снайпери, розвідка, артилерія – то росіяни. В них гарне американське і російське озброєння. Місцеві сепаратисти там лише риють окопи”, – розповів він.

За рік роботи генпрокурором Юрій Луценко повністю вивів з-під удару одного з найбільш одіозних соратників Януковича, архітектора корупції на ринку газу, хрещеного батька "прокладки" "РосУкрЕнерго" та лідера Опоблоку Юрія Бойка.

Після падіння режиму Януковича зрозумілим було очікування, що одним із перших на лаві підсудних опиниться саме Бойко.

Адже саме його руками створили астрономічну за масштабами корупційну систему на постачаннях газу в Україну через компанію "РосУкрЕнерго". Крім того, ще за часів Януковича у лексиконі журналістів міцно укорінився хештег "#вишкиБойка", які у 2011 році були закуплені у ризьких бомжів з переплатою 300 мільйонів доларів.

Уже три роки, як в Україні змінилася влада.

Однак Бойко спокійно займається політикою й навіть входить у трійку найбільш рейтингових кандидатів у президенти. За останній рік керівництва Генпрокуратурою Луценка його непомітно, але впевнено вивели з-під кримінальних справ.

У справі "вишок Бойка" генпрокурор заявив, що насправді це були "вишки Кацуб"– маючи на увазі двох братів, які по черзі працювали заступниками голови правління НАК "Нафтогаз України", дочірнє підприємство якої, "Чорноморнафтогаз" і купило скандальні установки.

Перейменування "вишок Бойка" у "вишки Кацуб" виглядає жалюгідною спробою заховати кінці у воду. Адже навіть найменш інформований громадян не повірить, що 25-річний заступник голови правління вдало провернув аферу під носом в Януковича.

Однак, якщо роль Бойка в історії з вишками була очевидною, але не доведеною до кінця, а самі вишки загарбала Росія, – то в справі скрапленого газу Курченка слідство просунулося набагато далі: аж до підготовки подання до Верховної Ради про зняття депутатської недоторканості, затримання та арешту Юрія Бойка.

Документ був написаний ще в липні 2015 року старшим прокурором Адріаном Лупу, який викрив Бойка як "учасника злочинної організації Сергія Курченка".

Однак тоді Шокін заблокував документ у нетрях прокуратури та тримав під сукном до останнього дня перебування на посаді.

В автора цих рядків є копія подання, отримана від джерел у прокуратурі.

Розуміючи, що після Шокіна документ може назавжди дематеріалізуватися, у день призначення Луценка його було спрямовано поштою на ім'я нового генпрокурора. Вимагався лише підпис людини, яка так гучно обіцяла "покарати банду Януковича".

Однак Луценко публічно зробив вигляд, що не розуміє, про що ідеться. "Ніякого подання не було. І фактів для подання поки що немає. Але, на відміну від балаболів, ми працюємо", – у характерному стилі написав генпрокурор у соцмережах.

Після цього мною повторно було направлено копію подання. Проте тут я вже отримав відповідь, що Бойка перевели у статус... свідка. А фактично – вивели з-під удару.

Лист підписав військовий прокурор Анатолій Матіос, до відомства якого передали це провадження.

Сама схема, розслідування якої мало завершитися поданням на Бойка, була простою – як і все, що вигадував Курченко. Скраплений газ українського видобутку за заниженою вартістю викуповувався його фіктивними підприємствами начебто для потреб населення. А далі насправді продавався комерційним фірмам – за ринковими цінами.

Для цих потреб Курченко створив "злочинну організацію", як це кваліфікували слідчі.

"Перебуваючи на посаді міністра палива та енергетики, а в подальшому віце-прем'єр-міністра, Бойко всупереч інтересам держави використав надані йому повноваження та, ставши учасником підконтрольної Курченку злочинної організації, (...) вчинив умисний злочин проти власності", – йдеться у поданні, яке так і не підписав Луценко.

Зазначу, поки Бойко ще не був міністром в уряді Януковича-Азарова, йому вже було відомо про цю схему Курченка. Бойко навіть писав депутатські звернення до Генпрокуратури про проведення перевірки. Останній такий документ був надісланий у березні 2010-го, за два дні до призначення Бойка міністром енергетики.

Але, як ідеться в проекті подання, щойно Бойко став членом уряду, він змовився з Курченком.

"Внаслідок спільних злочинних дій Бойка та членів злочинної організації Курченкавчинено незаконне заволодіння майном "Укргазвидобування" та "Укрнафти" – видобутим ними скрапленим газом за заниженими цінами, різниця яких з реальною ринковою вартістю відповідних обсягів склала 5,7 мільярдів гривень".

За тим курсом це становило понад 700 мільйонів доларів.

За даними слідства, у деякі періоди обсяги потреб населення в скрапленому газі завищувалися в 25-30 разів (!!!).

Щоб схема запрацювала, Курченко створив 12 фіктивних підприємств, "аби шляхом підробки документів надати видимість законності діяльності на ринку скрапленого газу".

"У матеріалах провадження є достатні докази для підозри Бойка за статтями участь в злочинній організації та заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах (частина 1 статті 255, частина 5 статті 191) – до 12 років з конфіскацією майна, а тому до нього може бути застосовано арешт", – сказано далі в поданні.

Поданні, яке Шокін з Луценком приховали у прокуратурі.

Зрештою, повністю готовий документ, який би дозволив зняти з Бойка недоторканість та арештувати, десь загубився на найвищих поверхах на Різницькій. І будь-кому, хто цікавиться українською політикою, зрозуміло, що генпрокуратура не змогла би поховати справу на Бойка без згоди чи вказівки Петра Порошенка.

Тож весь тягар політичної відповідальності за безкарність представників клану "РосУкрЕнерго" буде нести і чинний президент та його нинішній генпрокурор.

Українські громадяни неодмінно пригадають на наступних виборах, як їхню довіру пустили в розмін на олігархічні домовленості.

Сергій Лещенко, спеціально для УП

Російські політтехнологи готують серію провокацій у південних і східних містах України за допомогою акції "Безсмертний полк". Про це йдеться в розслідуванні "Реальной газеты".

Мета такого заходу, за задумом кремлівських пропагандистів, – насаджувати думку, що українці і росіяни – один народ, стверджує видання. 

Заклики вийти на марш "із портретами своїх дідів, які воювали з нацистською Німеччиною", поширюють, головним чином, через соцмережу "ВКонтакте".

"Приходь, будь гідний пам'яті своїх предків! Ходу узгоджено", – ідеться у стандартному записі, який дублюють у всіх спільнотах.

"Фраза "ходу узгоджено" – явна ознака того, що акцію розганяють росіяни", – зазначає видання.

Адміністратор "Бессмертный полк – Харьков" Володимир Орлов, згідно з інформацією на його сторінці, є членом Громадської палати Москви та Російського комітету солідарності з народами Лівії та Сирії.

Згідно з розслідуванням, Орлов був у журналістському пулі на мітингу на підтримку Володимира Путіна 4 березня 2012 року, представляючи агентство ANNA-News, яке спеціалізується на інформаційному супроводі військових дій РФ, зокрема й на піарі "Новоросії".

Також "Реальная газета" стверджує, що виявила фото Орлова з нашивкою у вигляді прапора терористичного угруповання "ЛНР".

Орлов керує сторінками 11 походів "Безсмертного полку" в різних містах України

У Запоріжжі організатором ходи є, за повідомленням місцевого видання "Форпост", Костянтин Мамросенко, який у 2014 році брав участь разом із терористом Моторолою в захопленні Харківської ОДА. 

У Мелітополі Запорізької області координатор "Безсмертного полку" – Катерина Уманець, один із лідерів місцевого Антимайдану, пише "Реальная газета".

Маріупольську групу створив Артем Оробинський із Санкт-Петербурга. 

Примітно, що кремлівські політтехнологи сконцентрували свої зусилля на сході та півдні України і навіть не робили спроб створити подібні групи для Житомира, Вінниці, Чернівців, Івано-Франківська, Тернополя, Рівного, Луцька, Львова та Ужгорода.

Усі ці сторінки в соцмережах (зокрема й групи по містах в "Одноклассниках" і Facebook, які також існують) об'єднані посиланнями на чотири основні сайти, присвячені акції "Безсмертний полк".

Водночас офіційний сайт однойменного руху, зареєстрований у Росії, зазначає: "Під час реалізації проекту використовують кошти державної підтримки, виділені як грант згідно з розпорядженням президента Російської Федерації від 05.04.2016 № 68-рп і на підставі конкурсу, проведеного Національним благодійним фондом".

Ходу 9 травня в Києві, Харкові, Запоріжжі, Херсоні, Одесі, Дніпрі та Полтаві призначено на різний час, щоб новини з одного регіону змінювали повідомлення з іншого і створювали масштабний медіасупровід, пише видання.

Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков заявляє, що йому відомо про плани провокацій на 9 травня в українських містах.

У Службі безпеки України повідомили, що не виявили підстав для заборони акції "Безсмертний полк".

Акцію "Безсмертний полк" ініціювали у 2012 році журналісти томського каналу ТВ-2. У межах акції громадяни 9 травня виходять на вулиці міст із портретами родичів, які воювали. У 2015-му і 2016 роках в акції брав участь президент РФ Володимир Путін із портретом свого батька.

Традиционно в канун Дня Победы активизируется дискуссия по поводу символизма этого праздника и, прежде всего, присутствия георгиевской "колорадской" черно-оранжевой ленточки. Несмотря на вал публикаций, передач, исследований на эту тему часть украинцев по-прежнему остается приверженной этому символу, упорно отказываясь менять его на другой, принятый в Европе и с недавних пор в Украине – красный мак.

"Обозреватель" попросил известных украинских историков ответить на два вопроса: какой символ одержит победу в этой "войне" – георгиевская ленточка или красный мак? Как следует реагировать, что говорить, как действовать на присутствие "колорадской" символики на Дне Победы?

На вопросы "Обозревателя" ответили: заведующий отделом Института истории Украины НАНУ Станислав Кульчицкий, старший научный сотрудник Института истории НАН Украины, экс-начальник архива СБУ Сергей Кокин, историк Андрей Холявка и ученый, историк, публицист, профессор Украинского католического университета Ярослав Грицак.

"Колорадская" ленточка VS красный мак: кто победит?

Сергей Кокин: "Сама по себе ленточка – это как здрасьте"

"В долгосрочной перспективе, конечно, победит мак, потому что это общепринятый символ – я имею в виду союзников по антигитлеровской коалиции. У меня в этом сомнений нет. Это будет и исторически оправдано.

А в отношении георгиевской ленточки… Иногда новые исторические наслоения дискредитируют символы, которые были вполне благопристойными в прежние эпохи. Такое происходит не в первый раз.

В историческом контексте присутствие в праздничные дни подобных символов оправдано. Георгиевская ленточка присутствовала как элемент наград времен Второй мировой войны, куда же от этого деться? Да, она была, именно в этом контексте.

Но эксплуатация этих символов как "долгоиграющих", причем, явно в политических целях, будет вызывать сопротивление в обществе. Это проигрышная ситуация для георгиевской ленточки.

Георгиевская ленточка сегодня применима исключительно как символ ратного подвига народа, прежде всего, бойцов Красной Армии, которые были не только в гвардейских частях, но и как символ доблести, проявленной народом, прежде всего, в борьбе с очень сильным врагом.

Кто имеет моральное право носить георгиевскую ленточку? Собственно, сама по себе ленточка никогда не была ветеранским символом в советское время. Мы помним, как это отмечалось, мы тоже были причастны к этому, работали с ветеранами, и ни у кого из них я не видел таких вещей. В этот день одевали планки, одевали ордена. Там, где она была как элемент награды – это все было на своем месте. А просто сама по себе ленточка – это как здрасьте.

Сегодня эти клоуны развешивают на себя ленточки, но это не имеет никакого отношения к тем событиям".

Станислав Кульчицкий: Три поколения, символы Победы и судьба Украины

"Красный мак и георгиевская лента - это, так сказать, символы определенной категории людей. Ставить вопрос, кто победит, значит, ставить вопрос о том, состоится ли Украина как независимое и суверенное государство, останется все так, как было при советской власти. За последние 25 лет очень мало что изменилось. Почему мало изменилось - это отдельный разговор.

В целом в каждом обществе есть три поколения. Конечно, есть правнуки и прадеды, но четвертое и пятое поколение - это очень небольшая доля людей.

Итак, первое поколение - это поколение ветеранов Великой Отечественной войны, которое уже уходит. Если посмотреть на ветеранов, которые сегодня принимают участие в праздновании Дня Победы, то в основном это внутренние войска 1950-х годов, которые боролись, например, с бандеровцами на западе Украины и так далее. Реальных людей, которые на фронтах воевали и еще живы, осталось совсем мало.

Следующее поколение пропитано советской пропагандой. Большую часть жизни оно прожило в Советском Союзе. Очень трудно меняется их психология, ментальность и даже язык.

Третье поколение - это те, которые в 1991 году были детьми, то есть уже родились в новом мире, которые бывают за рубежом. Я называю это поколение майданным, так как оно не просто активно участвовало в революциях, оно сделало Оранжевую революцию и через десять лет - Революцию Достоинства.

Если брать этот срез поколений и затем вновь обратиться к вопросу, что победит - георгиевская лента или красный мак, - то конечно, победит красный мак, потому что старые поколения уходят, новые рождаются. Это закономерность жизни.

К сожалению, этот процесс очень медленный. Еще в Библии было сказано, сколько лет Моисей водил свой народ по пустыне - 40 лет".

Андрей Холявка: "колорадская" ленточка в пику оранжевым лентам Майдана

"Георгиевская ленточка как символ победы "советского народа" в "Великой Отечественной войне" начала форсироваться путинским режимом с 2005 года как своего рода символический ответ на оранжевые ленты во время Оранжевой революции, как видимый знак, который несет с собой определенный идеологический заряд.

Эта лента внедрялась при колоссальной медийной поддержке, политической и финансовой, на протяжении нескольких лет. На этом поприще Путиным и его, так сказать, сотрудниками в Украине, были достигнуты немалые успехи.

Но вещь это совсем недавняя - ей нет и 15 лет.

После того как она плавно перетекла в один из символов сепаратизма, агрессии, агрессивной украинофобии, я считаю, что эта лента вообще не имеет будущего в Украине и нигде за пределами актуальной Российской Федерации.

Поскольку символ красного мака введен с 2014 года, при надлежащей государственной медийной информационной и политической поддержке, я думаю, он объективно и неизбежно полностью вытеснит эти, так сказать, реликты путинской знаковости как враждебный и несовместимый с украинским государством и украинским народом".

Ярослав Грицак: "селекция наоборот" и неистребимая "колорадская" лента

"Боюсь, что это произойдет не скоро. Есть прекрасные фронтовые воспоминания Николая Никулина, ученого из "Эрмитажа", который молодым парнем прошел через войну. Свои воспоминания он начал писать в 1975 году, посетив поле битвы с массовыми захоронениями останков своих бывших однополчан. Он вывел одну простую формулу: на войне погибают те, кто лучше, честные, интеллигентные и умные. Потери Красной армии превосходили немецкие в 7-10 раз, потому что солдат не жалели, и вместо маневров или обходов с флангов отправляли их прямо под пулеметы, чтобы завалить немцев трупами - иначе воевать не умели и не хотели. Живыми и невредимыми оставались преимущественно те, кто видели фронт издалека, были при штабах, а после войны, обзаведясь животиками и медалями, рассказывали, как героически они воевали, и о том, что большие потери были неизбежны. Из-за такой "селекции наоборот", как предсказывал Никулин, в XXI веке мы будем иметь большие проблемы, потому что эти люди с медалями воссоздадут себе подобных.

Поэтому смена поколений мало что изменит, если не изменяться сами обстоятельства. Я все время повторяю тезис: прошлое можно преодолеть не историческими законами - прошлое меняется радикальными реформами. В первую очередь, политическими реформами, которые уничтожают монополию государства на экономику.

Есть один очень достоверный показатель развития страны - им является средняя продолжительность жизни. В Украине, как и в России, этот показатель сейчас один из худших в Европе. Пока к людям относятся как к "расходному материалу" - потому что "русские бабы еще нарожают" - и пока люди не начнут жить долгой и достойной жизнью, до тех пор "колорадская" лента неистребима".

"Колорады" среди нас: как действовать

Сергей Кокин: "Какое отношение они имеют к борьбе народа во время Второй мировой войны? Да никакого"

"Сегодня украшать себя георгиевской ленточкой на День Победы означает просто полную историческую безграмотность. Разумеется, у нас все-таки свободная страна. Что, мы будет друг другу рассказывать, кому что надевать, носить, завязывать? Конечно, будут люди, которые будут реагировать на это резко - и справедливо. Какое отношение те, кто носят эти символы, имеют к борьбе народа во время Второй мировой войны? Да никакого.

Но все-таки у нас День Победы – это не столько празднование, сколько воспоминание о дедах, о родственниках, которые имели к этому отношение.

Присутствие на празднике явно неветеранов - а явно неветераны сегодня практически все – надо трактовать как историческое непонимание, как недоразумение. Не имеют права эти люди приписывать себя к поколению, которое действительно внесло свой вклад в борьбу с очень сильным врагом".

Станислав Кульчицкий: "Покрутите у виска – и этого хватит"

"Если речь идет о пропаганде, если речь идет об организационных усилиях, которые на это тратятся, то с этим надо бороться - средства для этого есть. Если же это просто убеждения, то как с этим можно бороться в демократическом государстве? Это в России применяют всяческие средства к инакомыслящим, и то Путин оставляет ту же Ахеджакову и многих других оппозиционеров, соответствующие оппозиционные телеканалы, радиостанции, так как ему необходимо создавать видимость демократии.

Если вы видите человека с "колорадский" лентой, остается только покрутить у виска - и этого хватит. Это вызов, но с этими вызовами надо бороться цивилизованными методами".

Андрей Холявка: те, кто носит "колорадскую" ленточку, готовы взять в руки оружие

"После 2014 года этот символ, сам по себе весьма неоднозначный, стал еще и изрядно измазан в крови десятков тысяч украинцев. Публичную демонстрацию этого я расцениваю как согласие с путинской агрессией и одновременно как топтание на могилах тех юношей и девушек, которые погибли, защищая Украину.

Мне кажется, что сегодня люди, которые надевают на себя этот знак, тем самым показывают, что они при первой же возможности возьмут в руки оружие против украинского государства и украинского народа. Именно под таким углом зрения я смотрю на этих людей и на эту символику.

Люди, которые цепляют на себя этот символ, осуществляют акт вызова и акт надругательства над чувствами миллионов украинцев. И они должны осознавать, что возможна определенная ответная реакция, потому что множество людей воспринимает это так же, как плевок в лицо. Они должны осознавать, что осуществляют провокацию".

Ярослав Грицак: кровь закипает, но "мордобитие" - не метод интеллигентных людей

"Предполагаю, что общей формулы нет. Иван Франко когда-то писал, что на дурную голову нет лучшего лечения, чем "мордобитие". Только ведь интеллигентный человек рук не распускает. К тому же он понимает, что очень часто люди с этими лентами являются бессознательными жертвами пропаганды.

Проще всего было бы игнорировать - при условии, если они не агрессивны. Честно говоря, мне самому это очень трудно дается, потому что у самого кровь закипает - особенно теперь, когда эти ленты еще и стали символом российской агрессии против "фашистской" Украины и тысяч убитых украинцев.

Думаю, что это вопрос не ко мне, а к полиции. Не в том смысле, что этих людей надо арестовывать - а в том смысле, что полиция должна была бы оцеплять их, чтобы исключить провокации".

Колишній голова СБУ Ігор Смешко каже, що в України були всі можливості довести фінансування Росією тероризму на Донбасі

Колишній голова СБУ Ігор Смешко стверджує, що Україна володіла великою доказовою базою у питанні фінансування Росією тероризму на Донбасі і не розуміє, чому діюча влада не підготувала обґрунтований фактаж для розгляду відповідної справи у Міжнародному суді ООН. Про таке він сказав в ефірі на телеканалі ZIK.

«Безумовно те, що сталося в Міжнародному суді в Гаазі – це величезний удар для України. Мені особисто незрозуміло, як можна було готувати подання на таку міжнародну інстанцію, абсолютно не розуміючи правила, по яких вона працює. Адже компетенцією цього суду є саме боротьба з фінансуванням тероризму. Юридична дефініція тероризму жорстко визначена, натомість терміну державний тероризм в юриспруденції не існує», – зауважив Смешко.

Експерт додає, що незрозуміло, як за наявності такої величезної доказової бази, яку мала Україна, можна було не підготувати обґрунтований фактаж того, що за спонсоруванням тероризму на Донбасі стоять державні установи країни-агресора.

«Тут потрібно адресувати запитання до екс-голови Служби безпеки України Валентина Наливайченка, за час головування якого було захоплено та арештовано близько десяти високопосадовців спецслужб Російської Федерації. Зокрема, була на той час захоплена СБУ права рука Ігоря Гіркіна, така собі пані Ольга Кулигіна, яка декілька місяців перебувала в київському слідчому ізоляторі Служби безпеки», – говорить Ігор Смешко.

Це були ключові особи, наголошує Смешко, які почали давати свідчення. І якщо б їхні справи були доведені до суду, де підтвердилась би причетність Росії до початку дестабілізації в Україні, то безумовно, це були б потужні докази в Міжнародному суді ООН. Проте цих людей відпустили, помінявши їх не зрозуміло за яких обставин, каже екс-глава СБУ.

«У державній політиці дуже важливими є факти та підтвердження зв’язку супротивника з деструктивними елементами. Тому мені незрозуміло, чому Україна, маючи ці козирі на руках, не використала їх і пішла на суд абсолютно неготовою», – додав Смешко.

Нагадаємо, 19 квітня, Міжнародний суд ООН не побачив умов, необхідних для визначення додаткових заходів відносно прав, які порушуються в Україні на основі Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму.

Також Міжнародний суд ООН визначив, що Росія має утриматися від обмежень відносно Меджлісу кримськотатарського народу та забезпечити доступність освіти у Криму українською мовою.

Міжнародний суд ООН не визнав достатніми докази України щодо фінансування Російської Федерацією тероризму через наслідки такого рішення, вважає міністр інформаційної політики Юрій Стець.

Читайте також статтю: «Україна проти Росії». Що означає сьогоднішнє рішення Міжнародного суду ООН

Джерело: zik.ua